Єдиний унікальний номер 448/1180/19
Провадження № 1-кп/448/22/22
Іменем України
06.10.2022 року м.Мостиська
Мостиський районний суд Львівської області в складі:
головуючий: суддя ОСОБА_1 ,
секретарі судового засідання: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу суду в м.Мостиська (81300, м.Мостиська, вул.Грушевського, 1/9, Яворівського району, Львівської області) кримінальне провадження №22019140000000027 від 23 квітня 2019 року про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Боят району Агджабеді Республіки Азербайджан, мешканця АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , азербайджанця, громадянина України, непрацюючого, востаннє судимого 30 березня 2022 року Жовківським районним судом Львівської області за ч.3 ст.332, ст.69 КК України до покарання - штраф в розмірі 51 000 грн. (штраф сплачено),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 332 КК України,
учасники кримінального провадження:
прокурор Тарас ГАРАНДЖА,
обвинувачений ОСОБА_5 ,
його захисник-адвокат Ігор БОГУШ,
Судом визнано доведеним, що приблизно у січні-лютому 2019 року громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ) за допомогою соціальних мереж Інтернет познайомився із громадянами Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також громадянином Республіки Союзу М'янма ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які прибули в Україну для подальшого незаконного переправлення через державний кордон України в країни Західної Європи з метою покращення умов життя та працевлаштування.
Надалі, ОСОБА_6 , використовуючи свої зв'язки на території України, вирішив запропонувати їм посприяти у виконанні їхніх намірів.
З цією метою ОСОБА_6 на початку квітня 2019 (більш точний час досудовим слідством не встановлено) зв'язався із своїм знайомим - громадянином України ОСОБА_4 як з особою, яка мала можливість організувати незаконне переправлення осіб через державний кордон України в країни Західної Європи та запропонував йому організувати таке переправлення вищевказаних двох громадян Народної Республіки Бангладеш та громадянина Республіки Союзу ОСОБА_11 , на що останній погодився, оцінивши свої послуги у 9000 доларів США.
Також, ОСОБА_6 , з метою сприяння організації незаконного переправлення своїх співвітчизників через державний кордон України, частково володіючи українською та російською мовами, перекладав їм суть домовленостей із ОСОБА_4 .
При цьому, роль ОСОБА_4 , згідно попередньої домовленості, мала полягати у організації тимчасового поселення на території м.Львова двох громадян Народної Республіки Бангладеш та одного громадянина Республіки Союзу М'янма, організації їх доставлення у контрольований прикордонний район Львівської області, а також організації незаконного перетинання останніми лінії державного кордону України з Республікою Польща.
Розуміючи порядок перетину державного кордону України та незаконність його перетинання поза пунктами пропуску, переслідуючи корисливий мотив, ОСОБА_4 погодився на пропозицію ОСОБА_6 стосовно організації незаконного переправлення вищевказаних трьох осіб через державний кордон з України до Республіки Польща.
Водночас, отримавши згоду ОСОБА_4 стосовно організації незаконного переправлення вищевказаних трьох осіб через державний кордон з України до Республіки Польща, ОСОБА_6 повідомив громадян Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також громадянина Республіки Союзу ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які, згідно злочинної домовленості, погодились передати ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 9000 доларів США як винагороду за їх незаконне переправлення через державний кордон України до Республіки Польща. При цьому, 25.04.2019 року громадяни Народне Республіки Бангладеш ОСОБА_8 та Мохаммад Моктер надали ОСОБА_4 грошові кошти в сумі по 300 доларів США кожен (всього у сумі 600 доларів США) як аванс за організацію їх незаконного переправлення останнім через державний кордон України, а решту суми грошової винагороди вони повинні були перерахувати на наданий їм ОСОБА_4 банківський рахунок вже під час їхнього перебування на території Республіки Польща, тобто в разі успішного незаконного перетинання державного кордону України.
З метою реалізації спільного злочинного умислу, спрямованого на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, ОСОБА_4 за рекомендацією невстановлених досудовим розслідуванням осіб та наданим останніми номером мобільного телефону, зателефонував до ОСОБА_13 (анкетні дані якого змінені), якого невстановлені досудовим розслідуванням особи рекомендували як такого, що орієнтується на місцевості у межах контрольованого прикордонного району, а саме на території Мостиського та Яворівського районів Львівської області, і може допомогти незаконно переправити осіб через лінію державного кордону з України до Республіки Польща, а також домовився з ним про зустріч.
В подальшому, 25.04.2019 року, приблизно о 15 год. 00 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи у приміщенні ТРЦ «Форум Львів», що на вул. Під Дубом, 7Б у м.Львові, зустрівся із ОСОБА_13 та досягнув злочинної домовленості про те, що останній за грошову винагороду в сумі 2500 доларів США незаконно переправить через державний кордон з України до Республіки Польща вищевказаних двох громадян Народної Республіки Бангладеш та одного громадянина Республіки Союзу М'янма, яких з вказаною метою ОСОБА_4 повинен доставити на околицю села Глиниці Яворівського району Львівської області о 24 год. 00 хв. 25.04.2019 року, де їх повинен був зустріти ОСОБА_13 з метою подальшого супроводження до лінії державного кордону України для його незаконного перетинання на територію Республіки Польща.
При цьому, згідно домовленості із ОСОБА_13 , ОСОБА_14 (анкетні дані якого змінені) повинен був залишитись у м.Львові разом із ОСОБА_4 і після успішного переведення 3 осіб через державний кордон України отримати за це обумовлену частину грошової винагороди.
У подальшому, з метою реалізації спільного злочинного умислу, спрямованого на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон, 25.04.2019 року, приблизно о 20 год. 30 хв. ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , згідно досягнутої домовленості із ОСОБА_13 , посадили нелегальних мігрантів, а саме громадян Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також громадянина Республіки Союзу ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в автомобіль таксі марки «Рено Трафік», реєстр.номер НОМЕР_1 . При цьому, ОСОБА_4 вказав водію даного автомобіля таксі про необхідність доставки вказаних осіб до околиці села Глиниці Яворівського району Львівської області та оплатив за вказані послуги водію таксі грошові кошти в сумі 1300 гривень.
Того ж дня, приблизно о 24:00год., вищевказаний автомобіль таксі доставив трьох нелегальних мігрантів з міста Львова на околиці с.Глиниці, що на території Яворівського району Львівської області, після чого останні самостійно, згідно інструкцій ОСОБА_4 , попрямували в напрямку лінії державного кордону, де повинні були зустріти ОСОБА_13 , який у свою чергу мав їх незаконно переправити через державний кордон України в Республіку Польща.
Згодом, 26.04.2019 року, о 00 год. 30 хв., прикордонним нарядом відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 » ІНФОРМАЦІЯ_6 на відстані 300 метрів від прикордонного знаку 541 лінії державного кордону України з Республікою Польща, що на території Мостиського району Львівської області, було затримано громадян Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також громадянина Республіки Союзу ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які прямували до лінії державного кордону з метою його незаконного перетинання.
В подальшому. 26.04.2019 року о 04 год. 35 хв., біля банкомату ПАТ «Приватбанк» розташованого за адресою: місто Львів, вулиця Городоцька, 98, після передачі частини грошової винагороди ОСОБА_14 (анкетні дані якого змінені) за переправлення вищевказаних 3 осіб через державний кордон України, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ) були викриті та затримані.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, визнавав частково. Будучи допитаним у судовому засіданні зазначив про обставини вчиненого ним злочину, які в цілому співпадають з обставинами, викладеними в обвинувальному акті за виключенням того, що жодних грошей від двох громадян Республіки Бангладеш та одного громадянина Союзу М'янма за організацію незаконного переміщення їх через державний кордон України в Республіку Польща він не вимагав та не отримував. Безкоштовне надання своєї допомоги в організації вказаних протиправних дій він пояснив тим, що він як і вони є мусульманином, а мусульмани повинні допомагати один одному. Гроші, які видав слідству свідок ОСОБА_14 , що були отримані від ОСОБА_4 та ОСОБА_6 для оплати послуг ОСОБА_13 за безпосереднє переправлення зазначених вище трьох осіб через державний кордон він визнав своїми. Просив суд не застосовувати суворої міри покарання.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_15 , підтвердив доводи вказані його підзахисним в судовому засіданні. При цьому зазначив, що під час вчинення інкримінованого його підзахисному кримінального правопорушення корисливого мотиву (матеріальної вигоди) такий не мав. Більше того, жодних дій чи розмов про отримання прибутку (грошових коштів) не вчинив та не вів. Просив суд вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення із частини 3 на частину 2 статті 332 КК України.
Прокурор ОСОБА_16 , заперечував щодо зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення на частину 2 статті 332 КК України обвинуваченому ОСОБА_4 . Зазначив, що матеріалами кримінального провадження повністю доведено вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 332 КК України, зокрема, щодо організації незаконного переправлення кількох осіб через державний кордон України, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб.
Потерпілі в кримінальному провадженні відсутні.
Не приймаючи до уваги часткове визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини у вчиненому, судом повно та об'єктивно встановлені та досліджені усі обставини справи, яким надана належна оцінка, а відповідно вина обвинуваченого повністю стверджується наступними доказами по справі, а саме:
- показаннями свідка ОСОБА_13 (анкетні дані якого змінені), який повідомив, що на підставі його згоди був добровільно залучений органом досудового розслідування в порядку конфіденційного співробітництва під час розслідування даного кримінального провадження. Зазначив, що саме ОСОБА_4 був співорганізатором разом із ОСОБА_6 незаконного переправлення 3 осіб (іноземців) через державний кордон України, за що йому мали заплатити обумовлену суму грошових коштів. Такі гроші мали передати через ОСОБА_14 ;
- показаннями свідка ОСОБА_14 (анкетні дані якого змінені), який на підставі його згоди був добровільно залучений органом досудового розслідування в порядку конфіденційного співробітництва під час розслідування даного кримінального провадження. Зазначив, що саме ОСОБА_4 був співорганізатором разом із ОСОБА_6 незаконного переправлення 3 осіб (іноземців) через державний кордон України, за що ОСОБА_13 через нього мали заплатити обумовлену суму грошових коштів. Частина грошових коштів була передана йому у м.Львові, біля банкомату АТ КБ «Приватбанк», що знаходиться по вул.Городоцька, 98, після чого ОСОБА_4 разом із ОСОБА_6 були затримані правоохоронними органами у вказаному місці;
- показаннями свідка ОСОБА_17 , який в судовому засідання показав, що займається близько 2-ох років пасажирськими перевезеннями. 25.04.2019 року, близько 22:00 год. поступило телефонне повідомлення про виклик таксі на АДРЕСА_3 . Надалі він прибув у пункт призначення, де перебували особи особа - іноземці, котрі посадили у його транспортний засіб невідомих осіб, яких на замовлення за певну суму грошових коштів він мав доставити у с.Глиниці Яворівського району Львівської області. За вказані послуги він отримав від одного з іноземців 1300 грн. Надалі він подався у вказаний населений пункт, де доставив осіб, однак коли повертався в зворотньому напрямку, був затриманий прикордонним нарядом. Більше нічого з даного приводу повідомити не взмозі.
- показаннями свідка ОСОБА_6 , який в судовому засідання показав, що він та обвинувачений ОСОБА_4 тривалий час знайомі. Останньому він запропонував бути співорганізатором незаконного переправлення 3 осіб через державний кордон України. Зазначив, що обвинувачений погодився на його пропозицію про переправлення вказаних вище іноземців за 9 000 доларів США. Надалі, ОСОБА_4 мав поселити іноземців у готель м.Львова, та в подальшому доставити до державного кордону України з РП, і переправити вказаних осіб на територію РП. за допомогою іншої особи. Водночас, отримавши згоду ОСОБА_4 стосовно організації незаконного переправлення вищевказаних трьох осіб через державний кордон з України до Республіки Польща, він повідомив іноземців, що за вказані послуги обвинувачений вимагає 9 000 доларів США, на що вони погодились. При цьому, вказані громадяни надали ОСОБА_4 грошові кошти в сумі по 300 доларів США кожен (всього у сумі 600 доларів США) як аванс за організацію їх незаконного переправлення останнім через державний кордон України, а решту суми грошової винагороди вони повинні були перерахувати на наданий їм ОСОБА_4 банківський рахунок вже під час їхнього перебування на території Республіки Польща. У подальшому, з метою реалізації спільного злочинного умислу, 25.04.2019 року, приблизно о 20 год. 30 хв. він та обвинувачений, згідно досягнутої домовленості із ОСОБА_13 , посадили нелегальних мігрантів, в автомобіль таксі марки «Рено Трафік», реєстр. номер НОМЕР_1 . При цьому, ОСОБА_4 вказав водію даного автомобіля таксі про необхідність доставки вказаних осіб до околиці села Глиниці Яворівського району Львівської області та оплатив за вказані послуги водію таксі грошові кошти в сумі 1300 гривень. В подальшому, 26.04.2019 року о 04 год. 35 хв., біля банкомату ПАТ «Приватбанк» розташованого за адресою: місто Львів, вулиця Городоцька, 98, після передачі частини грошової винагороди ОСОБА_14 за переправлення вищевказаних 3 осіб через державний кордон України, він та обвинувачений були затримані правоохоронними органами.
Показання вказаних свідків є логічними, послідовними, взаємодоповнюючими, узгоджуються між собою, не викликають сумнівів в їх достовірності, а тому суд визнає їх належними та допустимими доказами вини обвинуваченого ОСОБА_4 , в пред'явленому обвинуваченні за наведених вище фактичних обставин.
Також судом на виконання вимог КПК повно та всебічно досліджено докази, що містяться у матеріалах кримінального провадження, які були надані суду стороною обвинувачення та стороною захисту, зокрема:
- витягом з ЄРДР за №22019140000000027 від 23.04.2019 року, з якого відомо, що співробітниками спецпідрозділу БКОЗ Управління отримано інформацію стосовно гр.України та двох невстановлених громадян Туреччини, які організовують незаконне переправлення групи осіб через державний кордон України в країни ЄС;
- ухвалою Львівського апеляційного суду від 24.04.2019 року про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, з якої відомо, що слідчим суддею Львівського апеляційного суду дано дозвіл на проведення з 24.04.2019 року, терміном на 60 днів негласних слідчих (розшукових) дій щодо ОСОБА_4 (зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, спостереження за особою, аудіо, відеоконтролю за особою, накладення арешту, огляд і виїмка кореспонденції особи, тощо);
- даними протоколів затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 26.04.2019 року, з яких відомо, що об 04:35 год. 26.04.2019 року на перехресті вулиць Городоцька-Коротка, біля банкомату ПАТ КБ «ПриватБанк», що за адресою: м.Львів, вул.Городоцька, 98, Львівської області, в рамках досудового розслідування кримінального провадження №22019140000000027, було затримано осіб підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.332 КК України - ОСОБА_4 і ОСОБА_6 ;
- даними протоколу огляду місця події від 26.04.2019 року - польової місцевості поблизу державного кордону України з РП, неподалік с.Малнів та с.Глиниці, Яворівського району, в районі 514 прикордонного знаку, на відстані 300м. до лінії державного кордону України. На вказаній місцевості (в полі) військовослужбовцями ДПС було затримано 2-ох осіб чоловічої статі, без документів та 1-ну особу чоловічої статі із особистим документом - «Довідка про звернення за захистом в Україні №009421 на ім'я ОСОБА_9 , 1978р.н.», а також фототаблиці до вказаного протоколу;
- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.04.2019 року, з якого відомо що з числа 4-ох осіб, зображених на фотознімках свідок ОСОБА_9 вказав що впізнає особу, зображену на ОСОБА_18 зліва фотокартці. Вказаною особою являється чоловік на ім'я ОСОБА_19 , який особисто займався його нелегальною переправою з України в країни ЄС. З цією метою він привіз його до м.Львова, де 25.04.2019 року поселився сам та поселив його і ще 2-ох громадян в готель «Екотель». Того ж дня близько 20 год. до них прийшов чоловік на ім'я ОСОБА_20 та про щось спілкувався з ОСОБА_19 , а приблизно через годину після цього ОСОБА_19 дав нам вказівку виходити на вулицю, де посадив нас в мікроавтобус;
- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.04.2019 року . з якого відомо що з числа 4-ох осіб, зображених на фотознімках свідок Мохаммад Моктер вказав що впізнає особу, зображену на 2-й зліва фотокартці. Вказаною особою являється чоловік на ім'я ОСОБА_20 , який приходив 25.04.2019 року в готель «Екотель», та надавав вказівки і поради для незаконного виїзду за межі території України;
- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.04.2019 року . з якого відомо що з числа 4-ох осіб, зображених на фотознімках, свідок ОСОБА_17 заявив що впізнає особу, зображену на 4-й фотокартці зліва. Дана особа арабської зовнішності, на прохання якої, він та іншої особи чоловічої статі, надаючи послуги таксиста, 25.04.2019 року, в період з 21.00 по 24.00 год. підвозив від будинку АДРЕСА_3 , до с.Глиниці Яворівського району трьох іноземних громадян;
- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.04.2019 року, з якого відомо що з числа 4-ох осіб, зображених на фотознімках, свідок ОСОБА_17 заявив, що впізнає особу, зображену на 3-й фотокартці зліва. Дана особа арабської зовнішності, яку він 25.04.2019 року, в період з 21.00 по 24.00 год. разом з іншими двома іноземними громадянами підвозив на прохання двох інших іноземних громадян від будинку АДРЕСА_3 , до с.Глиниці Яворівського району;
- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.04.2019 року, з якого відомо що з числа 4-ох осіб, зображених на фотознімках, свідок ОСОБА_17 заявив, що впізнає особу, зображену на 2-й фотокартці зліва. Іноземний громадянин, яку він 25.04.2019 року, в період з 21.00 по 24.00 год. разом з іншими двома іноземними громадянами підвозив на прохання двох інших іноземних громадян від будинку АДРЕСА_3 , до с.Глиниці Яворівського району;
- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.04.2019 року, з якого відомо що з числа 4-ох осіб, зображених на фотознімках, свідок ОСОБА_17 заявив, що впізнає особу, зображену на 3-й фотокартці зліва. Іноземний громадянин, на прохання якого та іншої особи чоловічої статі, він 25.04.2019 року, в період з 21.00 по 24.00 год. підвозив від будинку АДРЕСА_3 , до с.Глиниці Яворівського району трьох іноземних громадян;
- даними протоколу огляду від 26.04.2019 року - кімнати номер 629 хостелу «Ekotel», 6 поверх, котрий знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;
- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.04.2019 року, з якого відомо що з числа 4-ох осіб, зображених на фотознімках, свідок ОСОБА_21 заявила, що впізнає особу, зображену на 1-й фотокартці зліва. Дана особа проживала в хостелі «Ekotel», номер 629, котрий знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та оплачувала послуги за проживання в такому;
- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.04.2019 року, з якого відомо що з числа 4-ох осіб, зображених на фотознімках, свідок ОСОБА_21 заявила, що впізнає особу, зображену на 1-й фотокартці. Дана особа проживала в хостелі «Ekotel», номер 629, котрий знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 разом із трьома іноземцями;
- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.04.2019 року, з якого відомо що з числа 4-ох осіб, зображених на фотознімках, свідок ОСОБА_21 заявила, що впізнає особу, зображену на 4-й фотокартці. Дана особа проживала в хостелі «Ekotel», номер 629, котрий знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 разом із трьома іноземцями;
- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.04.2019 року, з якого відомо що з числа 4-ох осіб, зображених на фотознімках, свідок ОСОБА_21 заявила, що впізнає особу, зображену на 3-й фотокартці. Дана особа проживала в хостелі «Ekotel», номер 629, котрий знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 разом із трьома іноземцями;
- журналами судового засідання та оптичними носіями інформації типу «DVD-R» про допит свідків - ОСОБА_8 та Мохаммад Моктер під час досудового розслідування в судовому засіданні;
- даними протоколу огляду від 26.04.2019 року - документів, предметів тощо, які в подальшому поміщено в пакет №5 та визнано речовими доказами по даному кримінальному провадженні, які знаходяться при матеріалах справи;
- даними протоколу огляду від 26.04.2019 року - мобільних телефонів із сім-картками, документів, тощо, які в подальшому поміщено в пакети №7 та №8, і визнано речовими доказами по даному кримінальному провадженні, які знаходяться при матеріалах справи;
- даними протоколу огляду від 29.04.2019 року - цифрового носія типу Micro-SD, ємністю 16 Гб, який добровільно видав в ході допиту в якості свідка ОСОБА_17 , із відеозаписом з відео реєстратора його автомобіля 25.04.2019 року. На вказаному носію міститься файл розміром 1.64 Гб;
- постановами судді Мостиського районного суду Львівської області від 02.05.2019 року про накладення адміністративного стягнення на громадян Мохаммад Бодрул Алом і Мохаммад Моктер;
- ухвалами слідчого судді Галицького районного суду м.Львова про тимчасовий доступ до речей і документів та даними протоколів тимчасового доступу до речей і документів;
- даними протоколу огляду від 15.05.2019 року - оптичних носіїв в кількості 5 штук, отриманих від ТОВ «Екотель» із відеозаписами камер спостереження готелю «Екотель» за адресою: м.Львів, вул.Сахарова, 42, в період з 25.04.2019 року по 26.04.2019 року;
- даними протоколу зняття інформації з транспортних, телекомунікаційних мереж від 05.06.2019 року, абонентського номеру ОСОБА_4 , під час якого зафіксовано розмови між ним та ОСОБА_13 , ос. на ім'я « ОСОБА_22 »;
- даними протоколу візуального спостереження за особою від 06.06.2019 року, під час якого зафіксовано зустрічі ОСОБА_4 із ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , ОСОБА_14 ;
- даними протоколу огляду від 19.06.2019 року - мобільних телефонів та встановлених в них сім-картках, інформація з яких в подальшому була записана на оптичні носії;
- даними протоколу аудіо, - відео контролю особи від 25.06.2019 року, під час якого зафіксовано розмову між ОСОБА_4 та ОСОБА_13 про організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України;
- результатами проведених негласних слідчих (розшукових) дій, зокрема протоколом від 26.06.2019 року контролю за вчиненням злочину, під час якого ОСОБА_23 , було видано грошові кошти в сумі 22 000 грн. та 20 доларів США, які він отримав від ОСОБА_4 та ОСОБА_6 ;
- постановою про виділення матеріалів досудового розслідування від 25.06.2019 року, з якої відомо, що з кримінального провадження №22019140000000027 від 23.04.2019 року виділено матеріали досудового розслідування щодо вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України;
- даними протоколу огляду від 11.07.2019 року - грошових коштів у сумі 22 000 грн. та 20 доларів США;
Дослідивши надані сторонами кримінального провадження докази та даючи їм належну правову оцінку, суд приходить до наступного.
Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам (ч.1 ст.1 КК України).
Завданням кримінального провадження, зокрема, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, а також забезпечення повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.
Згідно частини 1 статті 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Суд при розгляді кримінального провадження досліджує докази як ті, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, аналізує їх та дає оцінку з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності для вирішення питань, зазначених у ст.368 КПК України.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Частиною першою статті 85 КПК України встановлено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
При розгляді вказаного обвинувального акту в суді, судом всім учасникам провадження було створено належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, зокрема були допитані всі заявлені свідки та вирішені заявлені клопотання.
Будь-яких належних та допустимих доказів захисту на спростування доказів обвинувачення стороною захисту, під час судового розгляду суду не надано.
Судом встановлено, що всі докази, досліджені в судовому засіданні і покладені в основу вироку, є достовірними, допустимими і достатніми, які повною мірою підтверджують встановлені в суді фактичні обставини по справі.
В силу вимог статтей 370 та 373 КПК України суд обґрунтовує вирок лише на доказах, які були розглянуті у судовому засіданні і обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Щодо клопотання сторони захисту в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення із частини 3 на частину 2 статті 332 КК України,оскільки, як зазначає сторона захисту у обвинуваченого не було корисливого мотиву, то з даного приводу слід наголосити на наступному.
Згідно частин 1 і 3 статті 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Згідно ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при визначені його громадських прав має право на справедливий розгляд справи незалежним і неупередженим судом.
Відповідно до статті 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами передбаченими цим Кодексом.
У відповідності до статті 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, покладається на слідчого, прокурора, які як сторона обвинувачення, здійснюють збирання доказів, у тому числі і шляхом проведення слідчих дій (ч.2 ст.93 КПК України).
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, висловлену у п.60 Рішенні у справі «Коробов проти України», яке набуло статусу остаточного, відповідно до якої Європейський суд з прав людини в черговий раз звертає увагу на те, що «при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, Series А заява № 25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту», вимоги норм ст.62 Конституції України та ст.17 КПК України, відповідно до яких обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь, суд приходить до переконання про наявність підтвердження доведеності винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за частиною 3 статті 332 КК України.
Оскільки наявні докази, які є належні та допустимі (показання свідків, протоколи слідчих та розшукових дій, тощо), однозначно стверджують ту обставину, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення з корисливих мотивів, а саме: він мав прямий умисел на отримання грошових кошти від - громадян Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_8 та Моххамад Мокстер, як викладено в обвинувальному акті.
Зокрема, у судовому розгляді корисливий мотив діянь обвинуваченого ОСОБА_4 достеменно встановлено.
У зв'язку з наведеним, суд переконаний у необхідності відмовити стороні захисту в зміні правової кваліфікації кримінального правопорушення вчиненого обвинуваченим ОСОБА_4 з частини 3 статті 332 КК - із організації незаконного переправлення кількох осіб через державний кордон України, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, на частину 2 статті 332 КК України - організація незаконного переправлення кількох осіб через державний кордон України, за попередньою змовою групою осіб.
У частині 1 статті 91 КПК України встановлено, що у кримінальному провадженні поряд з іншим підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення - час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення, а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форму вина, мотив і мета вчинення.
Як неодноразово зазначив у своїх рішеннях Верховного Суду, стандарт, доведений поза розумним сумнівом, означає, що повнота встановлених під час судового розгляду обставин, виключає будь-яке інше розумне пояснення подій, яке є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин було вчинено і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є групою для правової кваліфікаційної діяльності: як ті, що є об'єктивною стороною діяння, так і ті, що набувають суб'єктивну сторону.
Обов'язок всебічного і непередбаченого дослідження судом усіх основних справ у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість, доведену поза розумним сумнівом, версія огляду має пояснювати всі обґрунтовані обставини, які мають відношення до подій, які є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги частину доказів з тої чи іншої сторони. Наявність таких обставин, якою версія перевірки не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованих подій, є підставою для розумного сумніву в доведеності вашої особи.
З одного боку, стандарт, доведений поза розумним сумнівом, передбачає, що сумнів не повинен бути суто ментальним, а має мати обґрунтування на певних встановлених судом обставинах або недоведеності, важливих для справи, що дає підстави припустити такий розвиток подій, який суперечить версії обвинувачення і який неможливо спростувати наданими сторонами доказами. З іншого боку, для дотримання стандарту доведено поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною версією для захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тих версіях подій, які надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, встановлених судом, - є та версія подій.
Постанови Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі N 688/788/15-к , від 8 жовтня 2019 року у справі N 195/1563/16-к, від 21 січня 2020 року у справі N 754/17019/17, від 16 вересня 2020 року у справі N 760/23459/17.).
Відповідно до статті 337 КПК України , суд не вправі, за результатами судового розгляду, змінити обвинувачення на таке, що істотно відрізняється від наданого, а також не вправі за власною ініціативою в будь-який спосіб поставити питання про таку зміну обвинувачення.
Таким чином, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд знаходить винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 , доведеною у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення та вважає, що його дії вірно кваліфіковано за частиною 3 статті 332 КК України - організація незаконного переправлення кількох осіб через державний кордон України, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб.
Вирішуючи питання щодо виду та міри покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд приймає до уваги роз'яснення, надані в пункті 2 постанови Пленуму ВСУ №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», згідно з якими відповідно до пункту 1 частини першої статті 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.
Суд враховує, що у постанові від 10.07.2018р. (справа №148/1211/15-к) ВС звернув увагу на те, що відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
У постанові від 14.06.2018р. (справа №760/115405/16-к) ВС зазначив, що поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування статті 75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Крім того, ВС у постанові від 09.10.2018р. (справа №756/4830/17-к) звернув увагу на те, що відповідно до статей 50 і 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Визначені у статті 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Дискреційні повноваження суду, як вже було зазначено вище, визнаються і Європейським судом з прав людини.
Верховний суд зауважив, що ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення означає з'ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (стаття 12 КК) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у статті 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
Під особою обвинуваченого розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення. Тобто поняття «особа обвинуваченого» вживається у тому ж значенні, що й у пункті 3 частини першої статті 65 КК поняття «особа винного».
Термін «явно несправедливе покарання», як зазначив ВС, означає відмінність в оцінці виду та розміру покарання принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Аналогічний висновок зроблений ВС у постанові від 13.08.2020р. (справа №716/1224/19).
Суд також враховує, що у постанові від 10.07.2018р. (справа № 148/1211/15-к) ВС звернув увагу на те, що формулювання пункту 1 частини першої статті 66 КК передбачає, що наявність будь-якої з обставин, перелічених в ньому, - тобто, або «з'явлення із зізнанням», або «щирого каяття», або «активного сприяння розкриттю злочину» - означає, що вимогу цього пункту виконано. Таким чином, положення статті 69-1 КК застосовуються, якщо судом установлено будь-яку з обставин, зазначених у пункті 1 частини першої статті 66 КК, та будь-яку з обставин, вказаних у пункті 2 частини першої статті 66 КК.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд, у відповідності до вимог статті 65 КК України, враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Визначаючи ступінь небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема характеру вчинених дій, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали.
Обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно ст.12 КК України є тяжким злочином.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , відповідно до вимог статей 66 та 67 КК України, не встановлено.
Що стосується питання осудності обвинуваченого ОСОБА_4 , суд керується тим, що його поведінка в ході досудового слідства та в судовому засіданні була адекватною, свої пояснення він надавав послідовно та змістовно, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, а тому на стійке переконання суду обвинувачений є осудною особою.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 , під час кримінального провадження розповідав про обставини, які повністю викривають його у вчиненому кримінальному правопорушенні, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, внаслідок вчиненого кримінального правопорушення тяжких наслідків не настало, враховуючи обставини справи, а також особу обвинуваченого, котрий виключно позитивно характеризується за місцем проживання, являється волонтером БО «БФ «Народна Коаліція», проживає із дружиною - ОСОБА_24 , з якою виховує малолітню дитину - сина ОСОБА_25 , 2019 року народження, окрім цього від іншого шлюбу має ще 2-ох малолітніх дітей, під час воєнного стану добровільно перерахував на потреби ЗСУ 10 000 грн., на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, його роль у скоєному кримінальному правопорушенні та поведінку до і після вчинення такого.
Приймаючи до уваги наведені обставини в сукупності, суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_4 , можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, призначивши такому покарання у виді позбавлення волі.
Підстави до застосування положень статті 69 КК України при призначенні покарання не встановлені.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для застосування до обвинуваченого додаткового покарання, передбаченого санкцією кримінального закону, у виді конфіскації майна, суд вважає за доцільне зауважити таке.
За змістом частини 2 статті 52 КК України додатковими покараннями є в т.ч. конфіскація майна, яка згідно з частиною 2 статті 59 КК України встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
Згідно з роз'ясненнями, наданими у пункті 19 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» вирішуючи питання про застосування конфіскації майна, суди повинні враховувати, що такий вид додаткового покарання призначається лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині КК за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини.
Санкція частини 3 статті 332 КК України передбачає додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.
Отже, враховуючи зазначені роз'яснення та наведені вище обставини справи, суд вважає за доцільне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 додаткове покарання, передбачене санкцією кримінального закону, у виді конфіскації майна.
Щодо додаткового покарання передбаченого ч.3 ст.332 КК України - позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, суд констатує наступне.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», відповідно до ст.55 КК України позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю застосовується як додаткове покарання лише в тих випадках, коли вчинення злочину було пов'язане з посадою обвинуваченого або із зайняттям ним певною діяльністю.
Якщо додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю за санкцією статті (санкцією частини статті) є обов'язковим, то воно застосовується лише до тих осіб, які обіймали посади чи займалися діяльністю, з якими було пов'язано вчинення злочину. До інших осіб, не пов'язаного з їх діяльністю чи займаною посадою, додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю не застосовується.
Виходячи з вищенаведеного, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 , на час вчинення кримінального правопорушення і по теперішній час ніде не працює, вчинення ним злочину не було пов'язане з його посадою або із заняттям ним певною діяльністю, тому додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю до останнього не слід застосовувати.
Призначене покарання, на думку суду, відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання і є найбільш доцільною, достатньою для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
Суд дійшов глибокого переконання, що таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».
Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
Цивільні позови по даному кримінальному провадженні, не заявлено.
Викривач у кримінальному провадженні відсутній.
У кримінальному провадженні застосовувались заходи забезпечення кримінального провадження, у виді арешту майна, які підлягають скасуванню відповідно до положень ст.174 КПК України.
Питання речових доказів необхідно вирішити в порядку ст.100 КПК України.
Процесуальні витрати по даному кримінальному провадженні відсутні.
Щодо попереднього ув'язнення, то суд зазначає таке.
Відповідно до ст.72 КК України, попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі.
Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 був затриманий в порядку ст.208 КПК України - 26.04.2019 року, та в подальшому на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 27.04.2019 року щодо такого обрано запобіжний захід - тримання під вартою, на строк 60 днів з можливістю внесення застави, однак був звільнений з під варти 06.05.2019 року під заставу, то такі строки попереднього ув'язнення, зокрема із 26.04.2019р. до 06.05.2019р. включно, мають бути зараховані у строк відбування основного покарання у виді позбавлення волі, виходячи з положень статті 72 КК України, що одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі.
Щодо запобіжного заходу обвинуваченого ОСОБА_4 , то з даного приводу суд зазначає наступне.
У резолютивній частині вироку, зазначаються рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили (ст.374 КПК України).
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 27.04.2019 року до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід - тримання під вартою строком на 60 днів, з одночасним визначенням запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 57 630 грн. та покладенням на підозрюваного ОСОБА_4 у разі внесення застави відповідних обов'язків.
Запобіжний захід у вигляді застави діє по цей час.
З метою забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, пов'язаних з виконанням вироку, суд не вбачає підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу та вважає за необхідне залишити обраний ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави до набрання вироком законної сили.
Відповідно до частини 11 статті 182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.
Підстав для звернення застави в дохід держави не встановлено, а тому після набрання вироком законної сили її належить повернути заставодавцю ОСОБА_26 .
Поряд з цим, під час судових дебатів стороною захисту заявлене клопотання про зарахування за погодженням із заставодавцем, внесених коштів в якості застави за ОСОБА_4 у розмірі 57 630 грн. на спеціальний рахунок Національного банку України на підтримку Збройних Сил України.
Прокурор ОСОБА_16 , повністю підтримав подане стороною захисту клопотання та просив його задовольнити. Обвинувачений зауважив, що ним разом із заставодавцем погоджено перерахування внесеної за нього застави на підтримку обороноздатності України, просив клопотання задовольнити. Заставодавець ОСОБА_26 підтримав клопотання та просив його задовольнити, зазначивши, що повністю розуміє наслідки такої дії.
З урахуванням вищенаведеної позиції щодо розпорядження власними грошовими коштами шляхом перерахування суми застави на спеціальний банківський рахунок, призначений для підтримки Збройних Сил України, суд вважає за можливе задовольнити таке прохання.
Таким чином, заставу в сумі 57 630 грн. внесену ОСОБА_27 за обвинуваченого, повернути та за вказівкою останнього зі згоди заставодавця, перерахувавши таку на спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку Збройних Сил України.
Строк відбуття покарання ОСОБА_4 необхідно рахувати з моменту (часу) приведення вироку до виконання
Керуючись статтями 368-371, 373-376 КПК України, суд -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України та призначити йому покарання - 7 (сім) років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Строк відбуття покарання ОСОБА_4 необхідно рахувати з моменту (часу) приведення вироку до виконання.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою із обранням застави, відповідно до ухвали Галицького районного суду м.Львова від 27.04.2019 року до дня набрання вироку чинності залишити без змін, після чого скасувати.
Після вступу вироку в законну силу заставу внесену ОСОБА_26 в розмірі 57 630 (п'ятдесят сім тисяч шістсот тридцять) гривень за ОСОБА_4 , згідно квитанції №0.0.1342519658.1, АТ КБ «ПриватБанк» внесену на депозитний рахунок ТУ ДСА у Львівській області, - перерахувати на спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку Збройних Сил України (для зарахування коштів у національній валюті) з наступними реквізитами: Банк: Національний Банк України; Рахунок №UA843000010000000047330992708; Код ЄДРПОУ: 00032106; Отримувач: Національний банк України.
На підставі частини 5 статті 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 , у строк покарання час його попереднього ув'язнення з 26.04.2019р. до 06.05.2019р. включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Цивільний позов по даному кримінальному провадженні, не заявлено.
Заходи забезпечення у виді арешту, які накладені на підставі ухвал слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 03.05.2019 року - скасувати.
Речові докази: коробка від стартового пакета «Лайфселл» № 0635584317 із тримачем для сім-картки та паперовим вкладишем; подвійний аркуш паперу в клітинку із рукописними записами на іноземній мові; поліетиленовий файл із бланками на іноземній мові «UNHCR» (схожий на заяву в ООН для біженців) на 5 арк.; поліетиленовий файл із копією документа на ім'я ОСОБА_28 Мд Атауддін Хаідер на 1 арк.; договір найму квартири у АДРЕСА_4 , на 1 арк.; зошит в клітинку червоного кольору; ухвала суду № 591/165/19 із супровідним листом на 3 арк.; копія ухвали суду № * 184* 12983293*1 * 1 * на 2 арк.; копія адміністративного позову Сумського прикордонного загону вх.№ 16 на 4 арк.; копія ухвали суду № 591/4061/18 на 3 арк.; повістка про виклик до суду на 1 арк.; копія відзиву на апеляційну скаргу Сумського прикордонного загону на 3 арк.; документ УВКБ ООН на ім'я ОСОБА_29 на 2 арк.; розписка Мохаммед Бодрул на 1 арк.; адміністративний позов до Васильківського міськрайонного суду Київської області на 7 арк. із додатками на 10 арк.; бланк заяви-анкети на ім'я Alom Mohammad Bodrul на 1 арк.; анкета на ім'я ОСОБА_30 на 3 арк.; копія паспорту № НОМЕР_2 із перекладом на 3 арк., довідка про звернення за захистом в Україні видана на ім'я ОСОБА_28 Мд Атауддін Хаідер № 2017PL0005 на 1 арк.; фіскальні чеки від ПАТ КБ «Приватбанк» - 4 штуки; фіскальний чек від ПАТ «Райффайзен банк Аваль» - 1 шт.; договір про надання ломбардного кредиту № 487-19015326 - на 1 арк.; записник коричневого кольору із чорновими записами марки «OZZI»; флеш-носій чорного кольору без маркування; банківська карта ПАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_3 та банківська карта для виплат ПАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_4 , котрі знаходяться при матеріалах кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження №22019140000000027.
Речові докази: сім-карта без номера 1 штука; сім-картка оператора «Лайфселл» № НОМЕР_5 ; сім-картка оператора «Vodafone» № НОМЕР_6 ; ключ від номеру в готелі «Ekohotel» за номер № НОМЕР_7 , котрі знаходяться при матеріалах кримінального провадження, - знищити.
Речові докази: мобільний телефон марки «Samsung» модель «SM-J701FD5», чорного кольору ІМЕІ 1 № НОМЕР_8 та ІМЕІ 2 № НОМЕР_9 із сім картою мобільного оператора «Київстар» з маркуванням на ній № НОМЕР_10 ; мобільний телефон марки «Samsung» модель SM-G532F, sn НОМЕР_11 , ІМЕІ № НОМЕР_12 без сім-карти: мобільний телефон марки «Samsung» модель «SM-J730FM/DS, s/n № НОМЕР_13 , ІМЕІ № НОМЕР_14 , ІМЕІ 2 № НОМЕР_15 , із сім-картою марки «Київстар» № НОМЕР_16 та картою пам'яті «Арасеr 16 Gb»; мобільний телефон марки «Nokia» модель «ТА-1053» із картою пам'яті Transcend 8 Gb із сім-картою марки «Київстар» № НОМЕР_17 , котрі знаходяться при матеріалах кримінального провадження, - конфіскувати в дохід Держави.
Речові докази: купюри номіналом по 500 (п'ятсот) гривень: ВБ0864816, ЛА9486687, УД2865741, ВЕ4370096, ФЖ5936433, ЗИ9288539, УИ2769398, ГН0012283, ЗЗ6275415, ВИ4890086, УД5689160, СЖ9054968, ЛА0501552, ЛА2043815, ВХ0160883, ВГ7940470, ВФ6967559, УД3364962, СД5999893, ФГ1304185, ЗД2339478, ЛА1831035, ФЖ1767780, СД5892143, ЛА5335814, СБ6094594, МГ3732І09, ФГ0681055, АА4609397, МА5298688, ФЗ6002771, ЗЗ7176996, ЗИ2566899, ФЖ6923129, ЗГ0359051, ЛИ9283684, ВЖ7919807, МБ3985412, ЛЗ7459368, ЛБ9680813. ЗД6569958, УИ4902885: купюри номіналом по 200 (двісті) гривень: ПЄ1567188, ЗВ1374195, ХЕ0140378, УН6249413; купюри номіналом по 100 (сто) гривень: СГ2034609, КЛ4299551; купюри номіналом по 10 (десять) доларів США: MF 11095448D, MF39608586B, які знаходяться у фінансовому відділі УСБ України у Львівській області без зарахування на депозитний рахунок Управління, - конфіскувати в дохід Держави.
Процесуальні витрати в рамках даного кримінального провадження відсутні.
На вирок протягом 30-ти діб з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Мостиський районний суд Львівської області.
Вирок, якщо інше не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Вирок виготовлено та підписано суддею у нарадчій кімнаті 06.10.2022 року
Суддя ОСОБА_1