Справа №463/6793/22
Провадження №1-кс/463/5202/22
04 жовтня 2022 року слідчий суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, -
ОСОБА_3 20 вересня 2022 року звернувся до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова з клопотанням в порядку ст. 174 КПК України про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 18.03.2021 у кримінальному провадженні № 62021000000000007 від 11 січня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 362 КК України, в обґрунтування якого зазначив наступне.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 18 березня 2021 року було задоволено клопотання прокурора третього відділу процесуального керівництва першого управлінння організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуваннням органів Державного бюро розслідувань, нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 про накладення арешту на майно, а саме на транспортний засіб TOYOTA C-HR, 1987 см.куб., 2017 року випуску № кузова НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_3 .
Власник майна ОСОБА_3 посилається на те, що арешт на його майно було накладено необґрунтовано, оскільки в ухвалі слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 18 березня 2021 року про накладення арешту на вказане майно зазначено, що арешт накладений слідчим суддею з метою дослідження інформації та збереження речових доказів. Проте вказаний транспортний засіб TOYOTA C-HR, 1987 см.куб., 2017 року випуску № кузова НОМЕР_1 , не має жодного відношення до кримінального провадження, оскільки є його особистою власністю та придбаний ним до смерті попереднього власника ОСОБА_5 14.11.2020, що підтверджується договором комісії № 6539/20/005478 від 15.10.2020.
Водночас, органом досудового розслідування не доведено, що вилучений транспортний засіб TOYOTA C-HR, 1987 см.куб., 2017 року випуску № кузова НОМЕР_1 , містять в собі інформацію про будь яку незаконну діяльність, зберіг на собі сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Окрім того, кримінальне провадження № 62021000000000007 від 11 січня 2021 року, не здійснюється щодо нього, ОСОБА_3 , та останній немає жодного відношення до вказаного кримінального провадження, жодним процесуальним статусом у вказаному кримінальному провадженні він не наділений, жодного відношення транспортний засіб до вказаного кримінального провадження не має, арешт на майно ОСОБА_3 було накладено безпідставно та необґрунтовано.
Власник майна ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, попередньо подав заяву про слухання справи у його відсутності, подане клопотання підтримує просить таке задовольнити з підстав у ньому наведених.
Старший Державного бюро розслідувань в судове засідання не з'явився, попередньо подав заяву про слухання справи у його відсутності, не заперечує щодо зняття арешту з вказаного клопотанні транспортного засобу.
Слідчий суддя, вивчивши клопотання про скасування арешту майна та дослідивши долучені до нього документи, приходить до наступного висновку.
Згідно з ч.1 ст. 174 КПК підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Згідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та /або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб,конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч.2 ст.173 ПК України, при вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя, суд повинен врахувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт накладався у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст. 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння,що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт накладається у випадках, передбачених п.3, 4 ч.2 ст. 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 5) розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого,третіх осіб.
Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним.
Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно із ст.1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Встановлено, що слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62021000000000007 від 11 січня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 362 КК України. Окрім цього 06 жовтня 2021 постановою прокурора третього відділу процесуального керівництва першого управлінння організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуваннням органів Державного бюро розслідувань, нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 матеріали досудового розслідування № 62021000000000007 від 11 січня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 362 КК України, матеріали досудового розслідуванння №62021000000000101 від 29 грудня 2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України об'єднано в одне провадження № 12020105100002886, проведення якого доручено Головному слідчому управліннню Державного бюро розслідування.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 18 березня 2021 року задоволено клопотанняпрокурора третього відділу процесуального керівництва першого управлінння організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуваннням органів Державного бюро розслідувань, нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 та накладено арешт на транспортний засіб TOYOTA C-HR, 1987 см.куб., 2017 року випуску № кузова НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_3 , з метою збереження речових доказів.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов,за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Під час судового розгляду встановлено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020105100002886 від 29 грудня 2020 триває, у вказаному кримінальному провадженні жодній особі, в тому числі і ОСОБА_3 , про підозру не повідомлено, версія органу досудового розслідування про те, що транспортний засіб, зазначений в ухвалі про арешт майна, є предметом, доказом злочину, засобом та знаряддям його вчинення, належним чином не досліджена та не підтверджена допустимими в розумінні ст.86 КПК України доказами.
Разом з тим, ОСОБА_3 не є підозрюваною або особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не є особою, щодо якої здійснюється провадження та щодо якої може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, не встановлено причетності ОСОБА_3 до вчинення кримінальних правопорушень викладених у клопотанні органу досудового розслідування про арешт майна обставин.
Викладені обставини свідчать, що ризики, що стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, а саме арешту транспортного засобу TOYOTA C-HR, 1987 см.куб., 2017 року випуску № кузова НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_3 на час розгляду клопотання про скасування арешту майна відпали, що обґрунтовано матеріалами доданими до клопотання, доводами власника майна, окрім цього слідчий не заперечує що до повернення вказаного транспортного засобу власнику, відповідно відсутні підстави для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності на транспортний засіб
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у правомірне володіння ОСОБА_3 транспортним засобом TOYOTA C-HR, 1987 см.куб., 2017 року випуску № кузова НОМЕР_1 , доведено, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.
За таких обставин клопотання слід задовольнити, скасувавши арешт майна, накладений в об'єднаноному кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020105100002886 від 29 грудня 2020, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18 березня 2021 а саме на: транспортний засіб TOYOTA C-HR, 1987 см.куб., 2017 року випуску № кузова НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_3 .
Керуючись вимогами ст. ст.170, 171, 173, 174, 309 КПК України, слідчий суддя
клопотання задовольнити.
Скасувати арешт майна, накладений в об'єднаноному кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020105100002886 від 29 грудня 2020, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18 березня 2021 (справа №757/13773/21-к), а саме на транспортний засіб TOYOTA C-HR, 1987 см.куб., 2017 року випуску № кузова НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_3 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1