Справа № 308/12174/20
05.10.2022 місто Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, українки, уродженки смт. Тересва, Тячівський район, Закарпатська область, що зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з вищою освітою, обіймає посаду виконуючої обов'язків начальника відділу № 5 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, одруженої, має на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимої, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, у кримінальному провадженні № 12020070000000260, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.10.2020,
Слідчий відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП в Закарпатській області старший лейтенант поліції ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_4 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що слідчим відділом СУ ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020070000000260 від 01.10.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367 КК України, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 367 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , державний службовець 9 рангу, наказом Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області № 56-к від 16.01.2017 призначена на посаду державного кадастрового реєстратора відділу в Тячівському районі Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій.
Державний кадастровий реєстратор є державним службовцем.
Державний кадастровий реєстратор здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей, перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства, формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг, здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні, присвоює кадастрові номери земельним ділянкам, надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні, здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі, передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.
Положенням про відділ у Тячівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, затвердженого наказом Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 04.01.2017 № 1, визначено, що працівниками відділу здійснюється ведення Державного земельного кадастру, державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, внесення відомостей до Державного земельного кадастру (зміни до них) про об'єкти Державного земельного кадастру, забезпечується створення, формування і ведення місцевого фонду документації із землеустрою, здійснюється державний нагляд у сфері землеустрою.
Відповідно до наведеного, у розумінні ч. 3 ст. 18 КК України державний кадастровий реєстратор відділу в Тячівському районі Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області ОСОБА_4 є службовою особою, тобто суб'єктом владних повноважень, якому державою довірено здійснювати організаційно-розпорядчі функції з ведення Державного земельного кадастру.
ОСОБА_4 , працюючи на посаді державного кадастрового реєстратора відділу в Тячівському районі Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області, несучи персональну відповідальність за внесення даних до Державного земельного кадастру, в порушення вимог Закону України «Про державний земельний кадастр» та Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2012 № 1051, здійснила неналежне виконання своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що призвело до спричинення тяжких наслідків охоронюваним законом громадським інтересам за наступних обставин.
02.08.2018 на розгляд державного кадастрового реєстратора ОСОБА_4 надійшла розроблена ФОП ОСОБА_8 , на підставі підробленої виписки з рішення Буштинської селищної ради від 28 серпня 2001 року «Про передачу земельних ділянок в приватну власність громадянам», згідно з якою ОСОБА_9 нібито було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,82 га для ведення особистого підсобного господарства, технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_9 , для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Буштинської селищної ради, урочище «Руськополівське», Тячівського району, Закарпатської області, яка не відповідала вимогам ст. 56 Земельного кодексу України в редакції від 12.07.2000, Декрету Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок» від 26.12.1992, ч. 34 ст. 26 Закону України «Про органи місцевого самоврядування в Україні» в редакції від 11.07.2001 (чинних на час прийняття рішення), п. п. «в», «ґ», «ж» та «з» ст. 55 Закону України «Про землеустрій» в редакції від 01.04.2018 (чинного на час розроблення документації).
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви перевіряє відповідність документів вимогам законодавства, за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.
Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора, подання заявником документів, не в повному обсязі, невідповідність поданих документів вимогам законодавства, знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.
При розгляді зазначеної документації, ОСОБА_4 , як державний кадастровий реєстратор, неналежним чином виконуючи передбачені Законом України «Про державний земельний кадастр» та Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2012 № 1051, свої службові обов'язки, через несумлінне ставлення до них, не передбачаючи можливості того, що внаслідок неналежного виконання нею своїх службових обов'язків, може бути спричинено тяжкі наслідки громадським інтересам, хоча повинна була і могла це передбачити, належним чином не перевіривши, відповідність поданої їй технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_9 , для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Буштинської селищної ради, урочище «Руськополівське», Тячівського району, Закарпатської області, вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування, 02.08.2018 в приміщенні службового кабінету за адресою: АДРЕСА_2 , з використанням персонального ключа Національної кадастрової системи, здійснила внесення даних про формування земельної ділянки на землях комунальної власності до Єдиної державної геоінформаційної системи - Державного земельного кадастру, присвоїла кадастровий номер 2124455300:03:001:0052, відкрила Поземельну книгу та зареєструвала земельну ділянку площею 0,81 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована в АДРЕСА_3 .
Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_4 своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, Буштинську селищну раду Тячівського району, в подальшому, було позбавлено права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2124455300:03:001:0052, ринковою вартістю 1696671,69 гривень, чим спричинено тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам вказаного органу місцевого самоврядування.
Крім того, ОСОБА_4 , працюючи на посаді державного кадастрового реєстратора відділу в Тячівському районі Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області, несучи персональну відповідальність за внесення даних до Державного земельного кадастру, в порушення вимог Закону України «Про державний земельний кадастр» та Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2012 № 1051, повторно здійснила неналежне виконання своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що призвело до спричинення тяжких наслідків охоронюваним законом громадським інтересам за наступних обставин.
02.08.2018 на розгляд державного кадастрового реєстратора ОСОБА_4 надійшла розроблена ФОП ОСОБА_8 , на підставі підробленої виписки з рішення Буштинської селищної ради від 28 серпня 2001 року «Про передачу земельних ділянок в приватну власність громадянам», згідно якої ОСОБА_10 нібито було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,82 га для ведення особистого підсобного господарства, технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_10 , для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Буштинської селищної ради, урочище «Руськополівське», Тячівського району, Закарпатської області, яка не відповідала вимогам ст. 56 Земельного кодексу України в редакції від 12.07.2000, Декрету Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок» від 26.12.1992, ч. 34 ст. 26 Закону України «Про органи місцевого самоврядування в Україні» в редакції від 11.07.2001 (чинних на час прийняття рішення), п. п. «в», «ґ», «ж» та «з» ст. 55 Закону України «Про землеустрій» в редакції від 01.04.2018 (чинного на час розроблення документації).
При розгляді зазначеної документації, ОСОБА_4 , як державний кадастровий реєстратор, неналежним чином виконуючи передбачені Законом України «Про державний земельний кадастр» та Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2012 № 1051, свої службові обов'язки, через несумлінне ставлення до них, не передбачаючи можливості того, що внаслідок неналежного виконання нею своїх службових обов'язків, може бути спричинено тяжкі наслідки громадським інтересам, хоча повинна була і могла це передбачити, належним чином не перевіривши, відповідність поданої їй технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_10 , для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Буштинської селищної ради, урочище «Руськополівське», Тячівського району, Закарпатської області, вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування, 02.08.2018 в приміщенні службового кабінету за адресою: АДРЕСА_2 , з використанням персонального ключа Національної кадастрової системи, здійснила внесення даних про формування земельної ділянки на землях комунальної власності до Єдиної державної геоінформаційної системи - Державного земельного кадастру, присвоїла кадастровий номер 2124455300:03:001:0053, відкрила Поземельну книгу та зареєструвала земельну ділянку площею 0,81 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована в АДРЕСА_3 .
Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_4 своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, Буштинську селищну раду Тячівського району, в подальшому, було позбавлено права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2124455300:03:001:0053, ринковою вартістю 1696671,69 гривень, чим спричинено тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам вказаного органу місцевого самоврядування.
Крім того, ОСОБА_4 , працюючи на посаді державного кадастрового реєстратора відділу в Тячівському районі Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області, несучи персональну відповідальність за внесення даних до Державного земельного кадастру, в порушення вимог Закону України «Про державний земельний кадастр» та Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2012 № 1051, повторно здійснила неналежне виконання своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що призвело до спричинення тяжких наслідків охоронюваним законом громадським інтересам за наступних обставин.
08.10.2018 на розгляд державного кадастрового реєстратора ОСОБА_4 надійшла розроблена ФОП ОСОБА_8 , на підставі підробленої виписки з рішення Буштинської селищної ради від 28 серпня 2001 року «Про передачу земельних ділянок в приватну власність громадянам», згідно якої ОСОБА_11 нібито було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,79 га для ведення особистого підсобного господарства, технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_11 , для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Буштинської селищної ради, урочище «Руськополівське», Тячівського району, Закарпатської області, яка не відповідала вимогам ст. 56 Земельного кодексу України в редакції від 12.07.2000 (чинного на час прийняття рішення), п. п. «в», «ґ», «ж» та «з» ст. 55 Закону України «Про землеустрій» в редакції від 01.04.2018 (чинного на час розроблення документації).
При розгляді зазначеної документації, ОСОБА_4 , як державний кадастровий реєстратор, неналежним чином виконуючи передбачені Законом України «Про державний земельний кадастр» та Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2012 № 1051, свої службові обов'язки, через несумлінне ставлення до них, не передбачаючи можливості того, що внаслідок неналежного виконання нею своїх службових обов'язків, може бути спричинено тяжкі наслідки громадським інтересам, хоча повинна була і могла це передбачити, належним чином не перевіривши, відповідність поданої їй технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_11 , для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Буштинської селищної ради, урочище «Руськополівське», Тячівського району, Закарпатської області, вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування, 08.10.2018 в приміщенні службового кабінету за адресою: АДРЕСА_2 , з використанням персонального ключа Національної кадастрової системи, здійснила внесення даних про формування земельної ділянки на землях комунальної власності до Єдиної державної геоінформаційної системи - Державного земельного кадастру, присвоїла кадастровий номер 2124455300:03:001:0054, відкрила Поземельну книгу та зареєструвала земельну ділянку площею 0,79 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована в АДРЕСА_3 .
Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_4 своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, Буштинську селищну раду Тячівського району, в подальшому, було позбавлено права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2124455300:03:001:0054, ринковою вартістю 1664522,10 гривень, чим спричинено тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам вказаного органу місцевого самоврядування.
30.09.2022 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні нею кримінальних правопорушень, передбачених, ч. 2 ст. 367 КК України.
Слідчий зазначає, що обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у інкримінованих їй кримінальних правопорушеннях підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема, вилученою документацією, а саме: матеріалами технічних документацій із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) за кадастровими номерами 2124455300:03:001:0052, 2124455300:03:001:0053, 2124455300:03:001:0054, оригіналами Поземельних книг, витягами з Державного земельного кадастру про земельні ділянки за кадастровими номерами 2124455300:03:001:0052, 2124455300:03:001:0053, 2124455300:03:001:0054, висновками оціночно-земельної експертизи та експертизи з питань землеустрою, копією посадової інструкції Державного кадастрового реєстратора відділу у Тячівському районі ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області, з якою ознайомлено ОСОБА_4 , іншими матеріалами кримінального провадження.
Як зауважує слідчий, враховуючи той факт, що ОСОБА_4 вчинила злочини, за які їй може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від двох до п'яти років, обрати відносно останньої запобіжний захід у виді особистого зобов'язання та застави не надається можливим, оскільки такі не можуть запобігти встановленим під час досудового розслідування ризикам. Запобіжний захід у виді особистої поруки передбачає собою перебування підозрюваного під виховним впливом людей, близьких по роботі, місцю проживання або пов'язаних між ними родинними зв'язками. Під час проведення досудового розслідування осіб, які поручилися б за виконання підозрюваною ОСОБА_4 покладених на неї обов'язків не встановлено, що унеможливлює обрання відносно останньої запобіжного заходу у виді особистої поруки. Вказані обставини свідчать про неможливість застосування щодо ОСОБА_4 особистого зобов'язання, особистої поруки або застави, так як такі нею дотримані нею будуть та є недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно з запобіжним заходом у виді домашнього арешту.
Слідчий у клопотанні вказує, що відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність декількох ризиків, передбачених у п. п. 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_4 може:
переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, зокрема, це підтверджується тим, що ОСОБА_4 має два діючих паспорта для виїзду за кордон, а також тим, що вона вчинила злочини, за які їй може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від двох до п'яти років, а тому, з метою уникнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду;
знищити, сховати або спотворити документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, зокрема, це підтверджується тим, що ОСОБА_4 є в.о. начальника відділу № 5 управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області, який відповідає за створення, формування і ведення місцевого фонду документації із землеустрою, в силу чого має доступ до всієї наявної у відділі документації із землеустрою, а тому сторона обвинувачення не виключає можливості знищення, приховування або спотворення ОСОБА_4 вказаної документації, яка має істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень;
незаконно впливати на свідків та експертів у цьому ж кримінальному провадженні, зокрема, це підтверджується тим, що ОСОБА_4 в силу виконання своїх службових обов'язків має широке коло знайомих серед працівників Буштинської селищної ради та Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області. У кримінальному провадженні на даний час ще не встановлені всі та не допитані як свідки працівники Буштинської селищної ради та Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області, а тому сторона обвинувачення, враховуючи службове становище відповідно до займаної посади підозрюваної не виключає можливості вчинення нею безпосередньо чи за посередництва інших осіб з метою уникнення кримінальної відповідальності спроб незаконного впливу на вказаних осіб, а також експерта, на виконанні у якого буде перебувати постанова про призначення судової почеркознавчої експертизи у даному кримінальному провадженні та інших учасників кримінального провадження;
вчинити інше кримінальне правопорушення;
перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме перешкоджати шляхом неприбуття та несвоєчасного прибуття на виклики слідчого для проведення слідчих дій, що в подальшому може позбавити орган досудового розслідування можливості забезпечити розслідування кримінального провадження та завершення досудового розслідування у розумні строки, у зв'язку з чим порушуватимуться права інших учасників, зокрема це підтверджується тим, що ОСОБА_4 була викликана для проведення процесуальних дій на 29.09.2022, натомість прибула до органу досудового розслідування лише 30.09.2022, без поважних причин.
З метою запобігання вчинити підозрюваною ОСОБА_4 будь-якої з вказаних дій, на думку слідчого, виникла необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження, а саме обрання їй запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваної. Крім того, за допомогою застосування до ОСОБА_4 заходу забезпечення кримінального провадження - запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, як зауважує слідчий, може бути виконане завдання досудового розслідування щодо встановлення та з'ясування всіх обставин вчиненого нею кримінального правопорушення.
Орган досудового розслідування вважає, що є обґрунтовані підстави для застосування відносно підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, оскільки із вищеперерахованих обставин інший більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити виконання нею покладених на неї процесуальних обов'язків, запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну поведінку підозрюваної.
На підставі наведеного, слідчий просить застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, без застосування електронного засобу контролю, в межах строку досудового розслідування до 30.11.2022, та покласти на підозрювану наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду на їх першу вимогу; не залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду; здати на зберігання слідчому у кримінальному провадженні свої паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзду в Україну.
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав та просив задовольнити, посилаючись на наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваній обґрунтовано інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, а також, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які наведені у внесеному клопотанні.
Захисник у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання про обрання відносно його підзахисної запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту та застосувати відносно неї запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях на клопотання, вважаючи останнє необґрунтованим та за відсутністю ризиків, на які посилається слідчий у клопотанні. Зауважив, що підозрювана ОСОБА_4 має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає разом з чоловіком, малолітнім сином - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (11 років), та її батьками похилого віку - батьком ОСОБА_13 , 1949 року народження (71 рік), та матір'ю - ОСОБА_14 , 1953 року народження (69 років), які фактично перебувають на утриманні її та її чоловіка. Основним видом доходу у сім'ї є тільки заробітна плата її та чоловіка, і вона досить символічна в даний час. У випадку обрання запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту ОСОБА_4 буде позбавлена можливості працювати і таким чином забезпечувати свою сім'ю. ОСОБА_4 не має на меті ухилятися чи переховуватися від слідства та суду. За місцем проживання та місцем роботи ОСОБА_4 характеризується позитивно, має постійне місце роботи і за місцем роботи також характеризується позитивно. Основним видом доходу у сім'ї є тільки заробітна плата її та чоловіка і вона досить символічна в даний час. У випадку обрання стосовно неї запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання ОСОБА_4 зобов'язується негайно здати паспорти для виїзду за кордон, про які орган досудового розслідування наголосив, що їх два, в органи досудового розслідування. ОСОБА_4 зобов'язується з'являтися до слідчого та суду на першу вимогу, не переховуватися від слідства, не ухилятися та сприяти слідству. Вину свою у інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 367 КК України, ОСОБА_4 не визнає, проте буде сприяти органу досудового розслідування у встановленні об'єктивної істину у даному кримінальному провадженні, оскільки особисто зацікавлена в тому, щоб була встановлена істина. Вказує, що ОСОБА_4 ніколи не притягувалася ні до адміністративної, ні до кримінальної відповідальності. Захисник наголошує, що жодний із ризиків, наведених у клопотанні, не існує, оскільки у органу досудового розслідування немає законних та обґрунтованих підстав вважати, що ОСОБА_4 буде переховуватися від слідства та суду, оскільки його попередня поведінка говорить про інше; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, ОСОБА_4 не може, оскільки всі докази стороною обвинувачення вже зібрані; ОСОБА_4 також не може незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки у органа досудового розслідування наявні всі докази. Це, зокрема, підтверджується викладеним у клопотанні про обрання запобіжного заходу, де слідчий зазначив, що обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у інкримінованих їй кримінальних правопорушеннях підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема вилученою документацією, а саме матеріалами технічних документацій із землеустрою, оригіналами Поземельних книг, витягами з Державного земельного кадастру про земельні ділянки, висновками оціночно-земельної експертизи та експертизи з питань землеустрою, копією посадової інструкції, тощо. Тобто, з клопотання випливає, що кримінальне провадження майже готове для направлення до суду. Крім того, ризик незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні стороною обвинувачення також не підтверджений належними доказами. Вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому ОСОБА_4 підозрюється, - також не може і не збирається, і протилежному у сторони обвинувачення також немає жодних доказів. Захисник зазначає, що ризики, на які посилається слідчий у клопотанні, надумані, нічим не підтверджені та необґрунтовані. Кримінальне правопорушення, яке інкриміноване ОСОБА_4 є нетяжким, за вчинення такого може бути призначене покарання на строк до п'яти років. Сторона захисту просить також врахувати вік підозрюваної, якій на момент вирішення питання про застосування щодо неї домашнього арешту становить 55 повних років. Також захист зауважує, що підозрювана раніше не судима, має зареєстроване місце проживання та офіційно працевлаштована. Матеріали клопотання не містять будь-якого документального підтвердження того, що підозрювана вживала заходів, зокрема, щодо зміни місця свого проживання чи перебування, відчуження нерухомості, власником якої вона є, закриття банківських рахунків, оформлення документів з метою перетину кордону, тощо. Як стало відомо стороні захисту, ОСОБА_4 допитувалася у кримінальному провадженні, з якого виділене зазначене вище кримінальне провадження, у якому вона стала підозрюваною, у якості свідка ще у 2018 році іншим слідчим, і через чотири роки їй повідомили про підозру вже у виділеному провадженні, і цьому факту в майбутньому суд надасть належну правову оцінку. Але з цього слідує, що підозрювана, будучи обізнаною про факт її можливого кримінально правового переслідування з'явилася до органу досудового розслідування та дала показання, а не стала переховуватись чи втікати, чи намагатись іншим чином перешкодити проведенню досудового розслідування, упродовж чотирьох років не знищувала документи і не спотворювала їх, не впливала на можливих свідків чи інших осіб, яких орган досудового розслідування упродовж чотирьох років так і не встановив. З огляду на викладене, сторона захисту не погоджується із доводами сторони обвинувачення про наявність ризиків незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні. З матеріалів клопотання вбачається, що у межах кримінального провадження проведено дві експертизи, які вже є завершеними та оформлені експертними висновками. При цьому останні мають самостійне доказове значення. Крім того, експерти були повідомлені про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України. Відтак, доводи про те, що підозрювана може впливати на експертів ґрунтуються на припущеннях. Своєю чергою, посилання на те, що підозрювана може здійснювати незаконний вплив на свідків, на переконання сторони захисту, є також неспроможним, оскільки сторона обвинувачення жодним чином не аргументувала та не довела достатніми та допустимими доказами можливість підозрюваної незаконними засобами впливати на свідків, узгоджувати з ними свої показання, надавати відповідним особам поради з урахуванням відомих їй обставин справи, схиляти їх до надання завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування з метою уникнення кримінальної відповідальності у вчиненні інкримінованих їй правопорушень, тим самим перешкоджаючи кримінальному провадження. Захист також критично оцінює аргументи сторони обвинувачення про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки в частині цих тверджень матеріали клопотання не містять належного обґрунтування вказаних обставин. Вказані твердження є формальними та мають абстрактний характер. Зважаючи на вік, майновий стан, міцність соціальних зв'язків підозрюваної, захист вважає за можливе запобігти ризикам, вказаних у ст. 177 КПК України, шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання. Прокурором, крім сумнівної та необґрунтованої підозри, не надано жодних даних, що підтверджують наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не зазначено, які саме обставини виключають можливість забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків іншим більш м'яким запобіжним заходом, зокрема особистим зобов'язанням.
Підозрювана у судовому засіданні підтримала позицію свого захисника.
Заслухавши позицію прокурора з приводу внесеного клопотання, пояснення підозрюваної та її захисника, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020070000000260, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.10.2020, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367 КК України.
30.09.2022 у рамках даного кримінального провадження повідомлення про підозру ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є: службова недбалість, а саме неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало тяжких наслідків охоронюваним законом громадським інтересам.
Відповідно до ст. 131 КПК України запобіжний захід є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
За змістом ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі (ч. 2 ст. 181 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, який згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від двохсот п'ятдесяти до семисот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або без такого.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 , а виходячи лише з фактичних даних, що містяться у доданих до клопотання матеріалах кримінального провадження, слідчий суддя приходить до переконання про наявність обґрунтованої підозри на даному етапі досудового розслідування, яка за матеріалами клопотання підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: матеріалами технічних документацій із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) за кадастровими номерами 2124455300:03:001:0052, 2124455300:03:001:0053, 2124455300:03:001:0054, оригіналами Поземельних книг, витягами з Державного земельного кадастру про земельні ділянки за кадастровими номерами 2124455300:03:001:0052, 2124455300:03:001:0053, 2124455300:03:001:0054, висновками оціночно-земельної експертизи та експертизи з питань землеустрою, копією посадової інструкції Державного кадастрового реєстратора відділу у Тячівському районі ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області, з якою ознайомлено ОСОБА_4 .
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя виходить з практики Європейського суду з прав людини та вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру, та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів щодо можливого вчинення підозрюваною ОСОБА_4 інкримінованого їй злочину, містяться в їх сукупності в матеріалах, здобутих під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні та доданих до клопотання.
Між тим, поняття «обґрунтована підозра» з позиції Європейського суду з прав людини (справа «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04), рішення від 21.04.2011) означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справах «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
Водночас, слідчий суддя зазначає, що під час вирішення питання щодо застосування запобіжних заходів оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб встановити чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує їй у разі визнання винуватою у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 367 КК України, вік та стан здоров'я підозрюваної, міцність соціальних зв'язків підозрюваної в місці її постійного проживання, наявність в неї родини та неповнолітньої дитини, наявність у підозрюваної постійного місця роботи, репутацію підозрюваної, яка за місцем проживання та місце роботи характеризується позитивно, майновий стан підозрюваної, відсутність у неї судимостей.
Слідчий суддя бере до уваги ту обставину, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснюється з жовтня 2020 року, а кримінальні правопорушення, які інкримінуються ОСОБА_4 , за твердженням сторони обвинувачення, вчинено у 2018 році, при цьому матеріали клопотання не містять жодних даних, що ОСОБА_4 переховувалася від органу досудового розслідування, чи якимось іншим чином перешкоджала досудовому розслідуванню.
Слідчий суддя також виходить із забезпечення конституційного права підозрюваної на працю, встановленого ст. 43 Конституції України, згідно з якою кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя враховує вимоги п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. Між тим, тяжкість інкримінованого особі злочину, так само як суворість можливої санкції не можуть слугувати єдиними підставами для тримання особи під вартою. Існування обґрунтованої підозри у вчиненні особою тяжкого правопорушення хоч і є важливим фактором, не може бути єдиною підставою для виправдання тривалого періоду запобіжного ув'язнення (рішення ЄСПЛ у справі «Калашников проти Росії, Kalashnikov v. Russia» від 24 червня 2002 року, заява № 47095/99, п. 116). Ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового вироку. У цьому контексті мають враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, а також міжнародні контакти (рішення ЄСПЛ у справі «W. проти Швейцарії, W v. Shitzerland» від 26 січня 1993 року Серія А, № 254-А, п. 33).
За результатами розгляду даного клопотання слідчим суддею встановлено наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме підозрювана ОСОБА_4 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, враховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого вона підозрюється та суворість покарання, що загрожує їй у разі визнання винуватою, що оцінені в сукупності з даними про особу підозрюваної.
Ризик, який дає достатні підстави вважати, що підозрювана може здійснити спроби протидії кримінальному провадженню у формі, що передбачена п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає наявним у зв'язку із встановленням обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваною зазначених дій. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Доводи сторони обвинувачення про існування інших ризиків, про що зазначено у клопотанні, належним чином не обґрунтовані та не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, у зв'язку із чим не враховується слідчим суддею при обранні запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 .
Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Стороною обвинувачення на підтвердження необхідності застосування відносно підозрюваної запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту не надано жодного підтвердження та не наведено достатніх доводів на обґрунтування застосування саме такого запобіжного заходу. Відтак, оцінюючи доводи сторони обвинувачення про необхідність застосування відносно підозрюваної цього запобіжного заходу слідчий суддя констатує, що стороною обвинувачення не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризику, передбаченому ст. 177 КПК України.
Виходячи з встановлених слідчим суддею обставин, з урахуванням даних про особу підозрюваної, слідчий суддя вважає, що в силу характеру діяння, в якому підозрюється ОСОБА_4 , та потреби у встановлені істини у кримінальному провадженні, стороною обвинувачення не доведено на даному етапі досудового розслідування необхідність застосування відносно неї запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту з метою запобігання ризику переховування від органу досудового розслідування та суду, а тому в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту слід відмовити.
Разом з тим, беручи до уваги наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання її винуватою у вчиненні інкримінованого їй злочину, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати відносно підозрюваної запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, оскільки саме такий запобіжний захід буде достатнім та зможе забезпечити виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків та запобігти зазначеному ризику.
Відповідно до ст. 179 КПК України особисте зобов'язання полягає у покладені на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені ст. 194 цього Кодексу.
Слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрювану обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду за першою вимогою; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Керуючись ст. ст. 177-179, 186, 194, 196, 309, 376, 392, 395 КПК України, слідчий суддя,
Відмовити у задоволенні клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погодженого прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.
Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
Покласти на підозрювану ОСОБА_4 відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України наступні процесуальні обов'язки:
прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду за першою вимогою;
повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Виконання зазначених обов'язків покласти на підозрювану ОСОБА_4 до 28 листопада 2022 року, включно.
Згідно з ч. 7 ст. 194 КПК України обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Підозрювану ОСОБА_4 письмово під розпис повідомити про покладені на неї обов'язки та роз'яснити, що в разі їх невиконання до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на неї може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 179 КПК України контроль за виконанням особистого зобов'язання покласти на слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 .
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Визначити час проголошення повного тексту ухвали 07 жовтня 2022 року о 15 год. 40 хв.
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області ОСОБА_1