21 вересня 2022 року
м. Київ
cправа № 903/692/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Банаська О.О., Ткаченко Н.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.;
за участю представників:
Волинської митниці Держмитслужби - Наумчик Р.П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційні скарги Волинської митниці Держмитслужби та Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області, Державної казначейської Служби України
на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 29.12.2021
та на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2022
у справі № 903/692/21
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Волинської митниці Держмитслужби, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державна казначейська служба України,
про стягнення 2 997 976, 37 грн.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Волинської митниці Держмитслужби (далі - Митниця, відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області (далі- відповідач 2) про стягнення 2997976,37 грн, з якийх 352177,31 грн збитки, 2545799,06 грн упущена вигода та 100000,00 грн моральна шкода.
Заява обґрунтована тим, що внаслідок неправомірних дій Волинської митниці позивач поніс реальні збитки (пошкодження, втрата товарного вигляду вантажу, непридатність його до експорту, проведення експертиз, розгляд справи №163/3332/20 у судах першої та апеляційної інстанціях, упущену вигоду) та моральну шкоду, оскільки дії відповідача негативно вплинули на стан її здоров'я, внаслідок цих дій вона певний час перебувала на лікувальні.
Звертаючись з позовом, позивач вказала, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які ФОП ОСОБА_1 очікує понести у зв'язку з розглядом справи становить 55 000,00 грн.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 14.12.2021 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 308037,06 грн, в т.ч. 258037,06 грн збитки та 50000,00 грн моральна шкода. В решті позову відмовлено.
Представником позивача подано заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якій просить стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 55 000,00 грн.
Відповідач 1 вважаючи, що заявлені позивачем витрати надмірно високими, подав до суду клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з посилання на не підтвердження документально заявленої до стягнення суми; неспівмірність розміру витрат на правову допомогу, заявлених до стягнення позивачем, порівняно зі складністю даної справи, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог.
Короткий зміст судових рішень
Додатковим рішенням Господарського суду Волинської області від 29.12.2021 у справі № 903/692/21 заяву про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2022 рішення Господарського суду Волинської області від 14.12.2021 у справі №903/692/21 залишено без змін.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2022 додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 29.12.2021 залишено без змін.
Суди, з урахуванням прийняття рішення про часткове задоволення позовних вимог на суму 308 037,06 грн, беручи до уваги відсутність складності даної справи, строк (тривалість) її розгляду судом, кількість і тривалість судових засідань у справі (справу із прийняттям рішення по суті позовних вимог розглянуто в порядку загального позовного провадження з кількістю проведених трьох судових засідань), приймаючи до уваги позицію сторони відповідача-1, дійшли висновку про наявність підстав для зменшення розміру таких витрат із первинно заявлених позивачем до стягнення з відповідача 55000 грн до суми 15 000,00 грн.
Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг
До Верховного Суду з касаційними скаргами звернулися Волинська митниця Держмитслужби, Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області, Державна казначейської Служби України (далі - Казначейство), які об'єднані в одне касаційне провадження.
Скаржники просять скасувати додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 29.12.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2022, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ФОП ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження зазначають, що визначена судами першої та апеляційної інстанції сума, сплачена у зв'язку з наданням юридичної допомоги, у розмірі 15 000,00 грн не відповідає засадам розумності та справедливості, не підтверджена жодними засобами доказування.
Казначейство вважає, що ФОП ОСОБА_1 використала своє право на захист, зробила вибір і звернулась до адвоката, що займається приватною адвокатською практикою, уклала з ним договір, у якому свідомо та добровільно взяла на себе обов'язок особисто оплатити послуги адвоката. При цьому, маючи відповідне право, позивач не звернулась до адвоката, який надає безоплатну вторинну правову допомогу та послуги якого оплачує держава.
Волинська митниця доводить безпідставне стягнення на користь позивача з Державного бюджету 15 000,00 грн витрат на професійну допомогу адвоката, з посиланням на не підтвердження вказаного розміру витрат жодними засобами доказування.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
Інші учасники справи не скористались своїм процесуальним правом щодо подання відзивів на касаційні скарги до початку судового засідання, що відповідно до положень частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень у касаційному порядку.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частинами 1 - 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права під час розгляду заяви ФОП ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 55 000,00 грн, понесених у зв'язку з розглядом в господарському суді справи № 903/692/21.
Пунктом 12 частини третьої статті 2 ГПК України установлено, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно з частиною першою статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 123 ГПК України).
Відповідно до частин першої - третьої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною четвертою статті 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому частинами 5, 6 статті 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Верховний Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами 5- 7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5- 7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.
Така позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 925/932/20, від 04.06.2020 у справі № 906/598/19.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Ці висновки було підтверджено і в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2019 у справі №910/906/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.
Тобто критерії, визначені частиною 4 статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У справі, що розглядається, суди встановили, що 12.07.2021 між Адвокатським об'єднанням "Вайсмен" та ФОП ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги №02/31/2021.
На підтвердження надання АО "Вайсмен" послуг з професійної правничої допомоги в суді під час розгляду даної справи стороною позивача надано копії: договору про надання правової допомоги №02/31/2021 від 12.07.2021, ордер серія ІФ №007736 від 28.09.2021, ордер серія ІФ №009154 від 18.10.2021, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №632 від 08.02.2008, додаткової угоди №1 від 22.10.2021 до договору №02/31/2021 від 12.07.2021, акта надання юридичних послуг до договору №02/31/2021 від 12.07.2021, платіжних доручень №1/14.07.21 від 14.07.2021 на суму 25 000,00 грн та №2/16.12.21 від 16.12.2021 на суму 30 000,00 грн.
Згідно п. 1.1. договору, об'єднання приймає доручення Клієнта та бере на себе зобов'язання надати Клієнту правову допомогу (визначено перелік послуг).
Відповідно до п.1.2. договору, клієнт зобов'язується оплатити Об'єднанню за надані в межах цього Договору правову допомогу і послуги, що були виконані чи підготовлені до виконання, у порядку та строки обумовлені Сторонами, у тому числі за послуги надані третіми особами (адвокатами, спеціалістами, експертами тощо), залученими Об'єднанням на договірних засадах для виконання цілей та завдань Клієнта, пов'язаних із виконанням цього Договору.
За правову допомогу, передбачену в п. 1.1. Договору Клієнт сплачує АО "Вайсмен" гонорар в сумі 25 000, 00 грн (п. 3.1. договору). Тобто положеннями вищевказаного Договору визначено увесь перелік послуг по правовій допомозі, за виконання якої Клієнт сплачує АО "Вайсмен" гонорар у сумі 25 000 грн.
Відповідно до п. 1 Додаткової угоди №1 до Договору про надання правової допомоги, сторони в п.1 вказали: "Викласти п.3.2. договору в новій редакції "За результатами надання правової допомоги в Господарському суді Волинської області, при досягненні обумовленого результату, клієнт сплачує АО "Вайсмен" гонорар успіху в сумі 30 000, 00 грн".
Згідно Акта щодо надання юридичних послуг від 15.12.2021, підписаного договірними сторонами, загальна вартість наданих послуг складає 55 000, 00 грн, в тому числі: 10 000, 00 грн - підготовка позовної заяви з додатками; 2 000, 00 грн - підготовка відповіді на відзив; 10 000, 00 грн участь у судовому розгляді справи (приймання участі в судових засіданнях Господарського суду Волинської області 28.09.2021, 19.10.2021, 02.11.2021, 07.12.2021, 14.12.2021); 3 000, 00 грн - консультації з клієнтом; 30 000, 00 грн - гонорар успіху.
Судами засвідчено, що розмір гонорару за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, яка не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
Згідно із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення зокрема, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З матеріалів справи та змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, оцінивши заявлені позовні вимоги, з урахуванням їх часткового задоволення, всіх аспектів і складності, дійшов висновку, що витрати на правову допомогу документально підтверджені, фактично понесені, враховуючи заперечення відповідача 1, керуючись зокрема такими критеріями, як обґрунтованість, пропорційність, співмірність та розумність заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру таких витрат із первинно заявлених позивачем 55 000 грн до суми 15 000,00 грн.
Верховний Суд погоджується з доводами касаційний скарг, що застосування судами статей 126, 129 ГПК України та статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" залежить від доведеності надання адвокатами послуг з правничої допомоги, наданих до суду доказів на підтвердження здійснення відповідних витрат та від обставин обґрунтованості і співмірності відповідних витрат.
При цьому суд звертає увагу, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом позивача послуг, складністю справи, а також підтверженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.
Колегія суддів при касаційному перегляді додаткового рішення та постанови судів першої та апеляційної інстанції не виявила у діях судів порушень приписів статей 126, 129 ГПК України, неправильного застосування норм матеріального права або інших порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до ухвалення судом незаконного рішення.
При цьому сама лише незгода скаржників з наданою судом оцінкою обставин справи та відповідних доказів на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу не вказує на те, що така оцінка була проведена з порушенням норм права.
Доводи Казначейства про те, що позивач, маючи відповідне право, не звернулась до адвоката, який надає безоплатну вторинну правову допомогу та послуги якого оплачує держава, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, здійснену на договірних засадах, оскільки таке право закріплено в процесуальному законі.
Зважаючи на те, що відносини із здійснення захисту прав, свобод і законних інтересів та здійснення представництва інтересів позивача та адвокатського об'єднання «Вайсман» базуються на договірних засада, вказане буде суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda (договори повинні виконуватися) та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Таким чином, звертаючись з касаційними скаргами, відповідачі у справі не спростували наведених висновків судів першої та апеляційної інстанції та не довели неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови скасування прийнятого судового рішення.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 309 ГПК України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
З урахуванням наведеного, Верховний Суд вважає за необхідне касаційні скарги Волинської митниці Держмитслужби та Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області, Державної казначейської Служби України залишити без задоволення, а оскаржувані додаткове рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду - без змін за відсутності визначених процесуальним законом підстав для їх скасування.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -
1. Касаційні скарги Волинської митниці Держмитслужби та Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області, Державної казначейської Служби України залишити без задоволення.
2. Додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 29.12.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2022 у справі № 903/692/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Огороднік К.М.
Судді Банасько О.О.
Ткаченко Н.Г.