04 жовтня 2022 року
м. Київ
cправа № 924/793/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.06.2022 у справі
за позовом першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах:
1) Державного агентства лісових ресурсів України,
2) Хмельницької обласної державної адміністрації,
до 1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях,
2) ОСОБА_1
про визнання недійсними наказу, результатів електронного аукціону, договору купівлі- продажу об'єкта малої приватизації та його повернення у державну власність,
(У судовому засіданні взяли участь: прокурор - Біньковська А. В., представник ОСОБА_1 - Брящей Р. І.).
1. Перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури звернувся з позовом, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, про:
1) визнання недійсним наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях від 07.07.2020 № 150-у, яким затверджено протокол засідання аукціонної комісії для продажу об'єкта малої приватизації - об'єкта незавершеного будівництва (40 % готовності) "Комплекс будівель (адмінбудинок, котельня, гараж)", розташованого за адресою: вул. Лісова, 46, с. Лісові Гринівці, Хмельницький р-н, Хмельницька обл. та обліковується на балансі ДП "Хмельницьке лісомисливське господарство",
2) визнання недійсними результатів електронного аукціону з продажу об'єкта малої приватизації - об'єкта незавершеного будівництва (40 % готовності) "Комплекс будівель (адмінбудинок, котельня, гараж)", розташованого за адресою: вул. Лісова, 46, с. Лісові Гринівці, Хмельницький р-н, Хмельницька обл., що оформлені протоколом електронного аукціону від 09.09.2020 № UA-PS-2020-08-10-000104-3, який затверджений наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях від 14.09.2020 № 993,
3) визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації - об'єкта незавершеного будівництва (40 % готовності) "Комплекс будівель (адмінбудинок, котельня, гараж)", укладеного 28.09.2020 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях та ОСОБА_1 , нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І. А., серія та номер: 6708 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2117996968250).
4) зобов'язання ОСОБА_1. повернути державі в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях об'єкт малої приватизації - об'єкт незавершеного будівництва (40% готовності) "Комплекс будівель (адмінбудинок, котельня, гараж)" (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2117996968250).
Позовні вимоги аргументовано тим, що спірний об'єкт незавершеного будівництва "Комплекс будівель (адмінбудинок, котельня, гараж)" знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 6825083600:03:008:1702, цільове призначення: 09.01 "для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг", власником якої є Хмельницька обласна державна адміністрація, а постійним користувачем - ДП "Хмельницьке лісомисливське господарство". Зазначена земельна ділянка належить до території природно - заповідного фонду місцевого значення лісового заказника "Лісогринівецький". Означена приватизація відбулася без відома та погодження органу управління спірним державним майном Державного агентства лісових ресурсів України (далі - Держлісагентство України).
Разом із тим, за інформацією Держлісагенства України: від 07.06.2021 № 05-34/4299-21, рішення про приватизацію вказаного вище об'єкта малої приватизації на погодження до Держлісагентства України не надходило, про приватизацію вказаного об'єкта уповноважений орган управління державним майном дізнався із листа обласної прокуратури. В інформаційному повідомленні про проведення в електронній торговій системі продажу на аукціоні з умовами вказаного вище об'єкта малої приватизації; зазначено, що інформація про земельну ділянку відсутня.
Окрім того, вартість об'єкта приватизації визначалася на підставі його балансової вартості, стартова ціна об'єкта для продажу на аукціоні з умовами визначена у сумі 644 374,41 грн (без ПДВ), (стартова ціна об'єкта для продажу на повторному аукціоні із зниженням стартової ціни: 322 187,21 грн (без ПДВ), а не за результатами незалежної оцінки.
Незалежна оцінка вказаного вище об'єкта малої приватизації не проводилася. При визначенні стартової ціни вказаного об'єкта приватизації не враховано інвестиційної вартості вказаного об'єкта незавершеного будівництва, експертної вартості земельної ділянки під вказаним об'єктом незавершеного будівництва, право на оренду якої виникає у покупця об'єкта приватизації на підставі частини 6 статті 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна".
Під час підготовки об'єкта до приватизації не забезпечено законність, повноту та достовірність інформування про об'єкт приватизації та порядок його приватизації, продаж об'єкта приватизації з урахуванням його особливостей (не враховано категорію, цільове призначення земельної ділянки та території, на якій розміщено об'єкт приватизації), що в силу статті 2 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" є основними принципами приватизації, та призвело до створення умов для протиправного, самочинного будівництва на території земель лісового призначення та в подальшому може призвести до зменшення земель лісового та природо-заповідного фонду.
2.1. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 09.02.2022 у справі № 924/793/21 (суддя Заярнюк І. В.) у задоволенні позову відмовлено.
Рішення аргументовано тим, що прокурор обґрунтовано звернувся до суду в інтересах держави в особі Держлісагентства України
Стартова ціна об'єкта приватизації визначалася на рівні балансової вартості об'єкта приватизації, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 22 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна". Поряд з цим, даний закон не зобов'язує здійснювати переоцінку балансоутримувачем об'єкта малої приватизації та не встановлює будь-яких обмежень щодо його вартості при продажу об'єкта з аукціону. З огляду на зазначене, висновки прокурора про те, що стартова ціна та ціна у договорі купівлі продажу спірного об'єкта приватизації визначені з порушенням законодавства, а тому не відповідали його справедливій ринковій вартості є не обґрунтованими, оскільки не відповідають доказам, наявними у справі.
Регіональне відділення в інформаційному повідомлені зазначило усю інформацію наявну у органу приватизації, як вимагає законодавство. Оскільки, балансоутримувач не надав відомостей щодо кадастрового номеру про земельну ділянку і нормою Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" визначено, що інформація у повідомлені вказується за наявності. Тому, в інформаційному повідомленні відомості про земельну ділянку відсутні. Оскільки, спірний об'єкт приватизації приватизувався без земельної ділянки, то питання землекористування покупець вирішує самостійно в установленому чинним законодавством порядку, про що і зазначено у п. 1.2 договору купівлі-продажу від 28.09.2020. Зважаючи на викладене, висновки, викладені у позовній заяві про те, що обов'язковому оприлюдненню в інформаційному повідомленні підлягають дані про земельну ділянку, на якій розташовано об'єкт приватизації (місцезнаходження, кадастровий номер, площа, цільове призначення земельної ділянки, інформація про особу, якій земельна ділянка належить на праві власності або на праві користування, інформація про наявність обтяжень на земельну ділянку, суд вважав не обґрунтованим. Земельна ділянка не була об'єктом приватизації. В договорі купівлі-продажу (п. 1.2) зазначено, що земельна ділянка, на якій розташований об'єкт приватизації, не є предметом купівлі-продажу за цим договором, а тому питання землекористування покупець вирішує самостійно у встановленому чинним законодавством порядку після переходу до покупця права власності на об'єкт приватизації.
Таким чином, наведені у позові аргументи стосовно обов'язкового оприлюднення в інформаційному повідомленні даних про земельну ділянку, на якій розташовано об'єкт приватизації не є безумовною підставою для визнання результатів аукціону недійсним, оскільки ця обставина жодним чином не вплинула на результати аукціону і порушення прав чи законних інтересів сторін спірного договору не відбулося.
Також у позові прокурором наголошено на тому, що за інформацією Держлісагентства України, рішення про приватизацію спірного об'єкта малої приватизації на погодження не надходило, про приватизацію об'єкта уповноважений орган управління державним майном дізнався із листа обласної прокуратури.
Рішення про включення спірного майна до переліку об'єктів малої приватизації було прийняте у 2006 році після звернення з листом від 20.10.2006 № 05-74/3908 Державного комітету лісового господарства України з проханням включити в перелік об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, об'єкт незавершеного будівництва (контору з гаражем і котельнею Хмельницького лісництва), який розташований в с. Лісові Гринівці, Квартал 36, виділ 10 Хмельницького лісництва та який знаходиться на балансі ДП "Хмельницьке лісомисливське господарство".
Позиція з цього питання залишалася незмінною протягом 2020-2021 років, про що свідчить відсутність будь яких дій з боку власника, так і балансоутримувача, спрямованих на виключення об'єкта незавершеного будівництва (контору з гаражем і котельнею Хмельницького лісництва), з вищезазначеного переліку.
Беручи до уваги процедуру приватизації державного майна, яка передбачає підготовку об'єкта до приватизації, прийняття відповідних рішень органом приватизації, проведення аукціону щодо продажу державного майна, формування за наслідками проведення аукціону протоколу проведення аукціону, визначення переможця, затвердження таких протоколів органом приватизації, оформлення продажу через укладення договору купівлі-продажу та інші дії, передбачені законодавством, то таку процедуру можна розглядати як правочин, а для визнання його недійним згідно з вимогами Цивільного кодексу України слід встановити порушення законодавства про приватизацію під час підготовки об'єкта до приватизації та проведення самої процедури торгів.
Ані прокурор, ані позивачі не надали доказів того, яким чином оспорюваний ними договір, стороною якого вони не є, порушує (зачіпає) їх права та законні інтереси.
2.2. Постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.06.2022 у справі № 924/793/21 (Демидюк О. О. - головуючий, судді Павлюк І. Ю., Савченко Г. І.) рішення суду першої інстанції скасоване. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.
Постанова мотивована тим, що статтею 11 та пунктом 5 "Прикінцеві та Перехідні Положення" Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" унормовано порядок формування та затвердження переліків об'єктів, що підлягають приватизації, та передбачено, що уповноважені органи управління державним майном або корпоративними правами, управління яких вони здійснюють, у двотижневий строк з дня набрання чинності цим Законом мають подати Фонду державного майна України пропозиції про включення об'єктів права державної власності до переліку об'єктів, що підлягають приватизації у році набрання чинності цим Законом, разом з інформацією, зазначеною у частинах 4 та 5 статті 11 цього Закону, та основними показниками господарської діяльності за останні три роки та останній звітний період.
Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, витяг з якого міститься в матеріалах справи, власником спірного об'єкта незавершеного будівництва до приватизації було Держлісагентство України. Судом першої інстанції не враховано, що в матеріалах справи відсутні докази, які би підтверджували звернення Держлісагентства України до Фонду державного майна України з пропозицією про включення спірного об'єкта приватизації до переліку об'єктів, що підлягають приватизації у 2018 році.
Водночас в матеріалах справи міститься лист Держлісагентства України від 07.06.2021 № 05-34/4299-21, з якого вбачається, що рішення про приватизацію вказаного вище об'єкта малої приватизації на погодження не надходило, про приватизацію вказаного об'єкта уповноважений орган управління державним майном дізнався із листа обласної прокуратури від 05.05.2021 № 15/2-473 вих-21.
Таким чином, в порушення норм законодавства (чинного на час виникнення спірних відносин), наказом Фонду державного майна України "Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2018 році від 27.03.2018 № 447 зі змінами, об'єкт незавершеного будівництва включено до Переліку об'єктів незавершеного будівництва, законсервованих об'єктів без відома та погодження органу управління спірним державним майном на приватизацію - Держлісагентства України.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 № 610-р "Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками зупинено прийняття рішень про надання згоди на вилучення земельних лісових ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення. На підставі зазначеного розпорядження наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області від 11.01.2011 № 7 призупинено приватизацію спірного об'єкта разом із земельною ділянкою.
Наказ Фонду державного майна України "Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2018 році" від 27.03.2018 № 447 зі змінами приймався на підставі Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" від 18.01.2018 № 2269-VІІІ, що набрав чинності 07.03.2018, та за яким орган управління державним майном у двотижневий строк з дня набрання чинності цим Законом мав подати Фонду державного майна України пропозицію про включення об'єкта права державної власності до переліку об'єктів, що підлягають приватизації у році набрання чинності цим Законом. Посилання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях у відзиві на апеляційну скаргу про обізнаність органу управління спірного майна щодо його приватизації та надання погодження на приватизацію з посиланням на листування 2006 року апеляційний господарський суд вважав помилковим.
Відповідно до ч. 3 статті 21 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" та п.п. 1 п. 24 Порядку проведення електронних аукціонів для продажу об'єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу, дані про земельну ділянку, на якій розташовано об'єкт приватизації та які підлягають зазначенню в інформаційному повідомленні про приватизацію державного або комунального майна, діляться на обов'язкові та за наявності. Зокрема, дані про кадастровий номер відноситься до даних, що зазначаються за наявності, а дані про місцезнаходження земельної ділянки, її площа, цільове призначення земельної ділянки, інформація про особу, якій земельна ділянка належить на праві власності або на праві користування, інформація про наявність обтяжень на земельну ділянку є обов'язковими для зазначення.
Однак в інформаційному повідомленні про проведення в електронній торговій системі продажу на аукціоні з умовами вказаного вище об'єкта малої приватизації не зазначено обов'язкових даних про земельну ділянку, на якій розташовано об'єкт приватизації, а саме: площа, цільове призначення земельної ділянки, інформація про особу, якій земельна ділянка належить на праві власності або на праві користування, інформація про наявність обтяжень на земельну ділянку. Разом з тим, в інформаційному повідомленні лише зазначено, що інформація про земельну ділянку відсутня.
Окрім того, додатковими умовами продажу об'єкта приватизації (які є істотними умовами договору купівлі-продажу об'єкта приватизації) визначені обов'язки покупця щодо завершення будівництва та введення в експлуатацію об'єкта протягом 5 років з дня підписання договору купівлі-продажу; подальше призначення та використання об'єкта покупець визначає самостійно.
Із долучених до матеріалів справи доказів вбачається, що об'єкт незавершеного будівництва знаходиться на земельній ділянці площею 103.9847 га кадастровий номер 6825083600:03:008:1702, цільове призначення: 09.01 "для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг, власником якої є Хмельницька обласна державна адміністрація, а постійним користувачем - ДП "Хмельницьке лісомисливське господарство". Зазначена земельна ділянка належить до території природно-заповідного фонду місцевого значення лісового заказника "Лісогринівецький".
Суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що згідно зі ст. 19 Лісового кодексу України лише постійні лісокористувачі мають право на спорудження жилих будинків, виробничих та інших будівель і споруд, необхідних для ведення лісового господарства. Однак Paix Л. Л. не є постійним лісокористувачем та не має права на спорудження будівель на землях лісового фонду.
Ні в інформаційному повідомленні про умови продажу спірного об'єкта малої приватизації, ні у договорі купівлі-продажу не враховано місце розташування та особливий режим використання вказаного об'єкта. Окрім того, перехід права власності на нерухоме майно, що знаходиться на земельній ділянці, яка відноситься до земель лісового фонду може потягнути наслідки для власника землі щодо вибуття земельної ділянки з під його володіння.
В порушення частини 4 статті 22 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", пункту 58 Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 1891 (далі - Методика оцінки майна), Національного стандарту № 2 Оцінка нерухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1442, пункту 46 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440 (далі - Національний стандарт № 1), незалежна оцінка спірного об'єкта малої приватизації не проводилася.
При визначенні стартової ціни не враховано інвестиційної вартості вказаного об'єкта незавершеного будівництва, експертної вартості земельної ділянки під вказаним об'єктом, право на оренду якої виникає у покупця об'єкта приватизації на підставі ч. 6 ст. 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна".
3. ОСОБА_1. звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження є пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Скаржник стверджує, що відсутній висновок щодо застосування статей 6, 11, пункту 5 "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна". Фонд державного майна України, як орган приватизації в розумінні п. 20 ч. 1 ст. 1 та ст. 6 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" та центральний орган виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, наділений виключними повноваженнями у сфері приватизації, в тому числі першочергово ініціювати приватизацію щодо будь-якого об'єкта права державної власності. Жодними актами, що регулюють відносини приватизації, не передбачено, що Фонд державного майна України повинен звернутись до органу управління державним майном за погодженням для того, щоб включити об'єкт до відповідного переліку об'єктів приватизації. Твердження позивача про проведення Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях приватизації об'єкта незавершеного будівництва без погодження Держлісагентства України не відповідає фактичним обставинам, оскільки вказані дії буди здійсненні на виконання наказу Фонду державного майна України "Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2018 році" від 27.03.2018 № 447.Дослідження відповідності вказаного наказу вимогам закону не є предметом розгляду у межах справи № 924/793/21, що виключало для суду апеляційної інстанції правові підстави для надання оцінки цьому наказу.
Крім того, відсутній висновок щодо застосування ч. 4 ст. 22 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна"; а також неправильне застосування норм пункту 58 Методики оцінки майна, пункту 46 Національного стандарту № 1.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" стартова ціна об'єкта малої приватизації визначається аукціонною комісією на рівні балансової вартості об'єкта (активів об'єкта) малої приватизації. На виконання вказаних приписів, аукціонною комісією в рамках проведення приватизації спірного об'єкта незавершеного будівництва здійснено встановлення стартової ціни об'єкта малої приватизації на рівні балансової вартості об'єкта, що свідчить про відсутність будь-яких порушень в рамках формування стартової ціни об'єктів приватизації та невмотивованість тверджень позивача про необхідність проведення незалежної оцінки. З урахуванням наведеного, пункт 58 Методики оцінки майна та пункт 46 Національного стандарту № 1 не підлягають застосуванню до відносин щодо визначення стартової ціни об'єкта малої приватизації у випадку наявності балансової вартості такого об'єкта.
Заявник стверджує, що суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 910/16955/17, від 11.06.2019 у справі № 920/1316/14, постанові Верховного Суду України від 06.04.2016 у справі № 3-242гс16 про те, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними необхідним є встановлення: чи мало місце порушення вимог законодавства при його проведенні; чи вплинули ці порушення на результати аукціону; чи мало місце порушення прав і законних інтересів особи, яка оспорює результати аукціону Тобто, для визнання судом результатів аукціону недійсними необхідними є: наявність підстав для визнання результатів аукціону недійсними (порушення правил проведення аукціону); встановлення, чи вплинули ці порушення (у разі їх наявності) на результати аукціону та чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
У контексті вказаних висновків, твердження апеляційного господарського суду про те, що незазначення у повідомленні про приватизацію відомостей про земельну ділянку є безумовною підставою для визнання недійсними результатів аукціону, зроблено у зв'язку із неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм частини 3 статті 21 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" та п.п. 1 п. 24 Порядку проведення електронних аукціонів для продажу об'єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу. Оскільки органом приватизації вживалися заходи щодо отримання відповідної інформації про земельну ділянку, на якій розташований об'єкт приватизації, однак територіальним органом Держгеокадастру її надано не було, вказане зумовило відсутність у повідомленні відомостей про земельну ділянку. Крім того, земельна ділянка не була об'єктом приватизації.
Суд апеляційної інстанції обґрунтував постанову твердженням про те, що земельна ділянка, на якій знаходиться спірний об'єкт приватизації, входить до складу земельної ділянки, що зареєстрована за Хмельницькою обласною державною адміністрацією та має цільове призначення 9.31 "для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг", однак у матеріалах справи відсутні належні, достовірні та достатні докази на підтвердження цієї обставини, що було правильно встановлено судом першої інстанції.
Крім того, судом апеляційної інстанції не враховано висновки Верховного Суду, що викладені у постановах Верховного Суду України від 14.03.2007 у справі № 21-8во07, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.10.2019 у справі № 905/2236/18, об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 922/623/20, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 906/677/19 про те, що - самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов та порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними, повернення приватизованого майна державі в порушення права власності покупця, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого покупця. Також не враховано висновки про те, що у правовідносинах щодо приватизації об'єкта необхідно надати юридичну оцінку необхідності позбавлення покупця права мирного володіння приватизованим майном, ураховуючи рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) про неможливість витребування у добросовісного набувача майна, яке вибуло з володіння держави внаслідок порушень, допущених уповноваженими посадовими особами, які здійснюють функцію управління державним майном, а також наслідки можливого задоволення позовних вимог через призму положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
У зв'язку з цим, судом апеляційної інстанції також не застосовано статтю 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та не враховано рішення ЄСПЛ від 01.06.2006 у справі "Федоренко проти України", від 24.06.2003 "Стретч проти Сполученого Королівства", від 22.02.2008 "Україна-Тюмень проти України" щодо порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції. Судом апеляційної інстанції взагалі не надано оцінки обставинам справи щодо недійсності оскаржуваного договору купівлі-продажу з точки зору відповідності його вимогам ст. 215 ЦК України.
4. Під час розгляду справи Суд з'ясував, що ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.05.2020 справу № 488/2807/17 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Ухвалу суду касаційної інстанції мотивовано тим, що вирішення питання додержання принципу пропорційності втручання у право мирного володіння майном особи, можливості або неможливості такого втручання за певних обставин справи, а також визначення ефективних компенсаційних механізмів відшкодування збитків добросовісного набувача від таких заходів становить виключну правову проблему.
Ухвалою Великою Палати Верховного Суду від 17.06.2020 прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи справу № 488/2807/17. На теперішній час текст постанови за результатами розгляду справи у Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутній.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Ураховуючи вищевикладене, з метою дотримання єдності судової практики та зважаючи, що у справі № 924/793/21та у справі № 488/2807/17 спірними питаннями є застосування приписів статті 1 Першого протоколу до Конвенції, принципу пропорційності втручання у право мирного володіння майном особи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зупинення касаційного провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 488/2807/17.
Керуючись статтями 228, 230, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Суд
Зупинити касаційне провадження у справі № 924/793/21 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 488/2807/17.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Волковицька
Судді С.К. Могил
О. В. Случ