Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
06 жовтня 2022 року Справа № 922/646/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Байбака О.І.
при секретарі судового засідання: Гаврильєві О. В.
розглянувши заяву Харківської міської ради (вх. № 10864 від 29.09.2022) про залишення позовної заяви без розгляду, подану у справі
за позовом Першого заступника керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова (адреса: 61002, м. Харків, вул. Сумська, буд. 76)
до 1) Харківської міської ради (адреса: 61003, м. Харків, м.-н Конституції, буд. 7; код ЄДРПОУ: 04059243) , 2) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради (адреса: 61003, м. Харків, м.-н Конституції, буд. 16; код ЄДРПОУ: 14095412), 3) Фізичної особи - підприємця Остапової Олени Омелянівни (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ), 4) ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) Третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідаа ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_3 )
про скасування рішення, визнання недійсним договору, витребування майна
за участю представників сторін:
прокуратури - Омельник М. М. (службове посвідчення № 057322 видане 09.10.2020);
1-го відповідача - Рєзанов А. Б. (витяг з ЄДРПОУ)
2-го відповідача - не з'явився;
3-го відповідача - не з'явився;
4-го відповідача - не з'явився;
третьої особи - не з'явився.
Перший заступник керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до 1) Харківської міської ради, 2) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, 3) Фізичної особи - підприємця Остапової Олени Омелянівни та 4) ОСОБА_1 в якому просить суд:
1. Визнати незаконним та скасувати пункт 49 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 21.02.2018 № 1008/18.
2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 18.06.2018 № 5587-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Фізичною особою - підприємцем Остаповою Оленою Омелянівною, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. і зареєстрований в реєстрі за № 1869.
3. Скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Харківської області Луценка П.Г. за № 43121234 від 21.09.2018, на підставі якого закрито розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу за реєстраційним номером 1325235063101.
4. Скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства. «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Харківської області Богославця С.В. за № 44169461 від 21.11.2018, на підставі якого відкрито розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційну справу за реєстраційним номером 1700006463101 та проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 152,1 кв. м.
5. Скасувати рішення державного реєстратора Крисинської сільської ради Богодухівського району Харківської області Зеленого В.В. за № 51772166 від 25.03.2020, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на групу нежитлових приміщень другого поверху № 1-1-:-1-13 загальною площею 154 кв. м. у нежитловій будівлі літ. «А-2», розташованій за адресою: АДРЕСА_5 .
6. Скасувати рішення державного реєстратора Полівської сільської ради Дергачівського району Новохатської І.В. за № 54836133 від 29.10.2020, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на групу нежитлових приміщень другого поверху № 1-1-:-1-13 загальною площею 154,1 кв. м. у нежитловій будівлі літ. «А-2», розташованій за адресою: АДРЕСА_5 .
7. Витребувати у ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243) групу нежитлових приміщень другого поверху № 1 -1 -:-1-13 загальною площею 154,1 кв. м. у нежитловій будівлі літ. «А-2», розташованій за адресою: АДРЕСА_5 , зобов'язавши ОСОБА_1 привести нежитлові приміщення у попередній стан.
Після надходження позовної заяви судом в порядку, визначеному ч. 2 ст. 176 ГПК України направлено запит від 17.02.22 щодо зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання (перебування) фізичної особи відповідача у даній справі.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.04.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; дану справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.06.2022 призначено підготовче засідання на 15.07.2022.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.07.2022 розгляд справи № 922/646/22 постановлено відкласти; про дату, час і місце проведення наступного підготовчого засідання учасників справи ухвалено повідомити додатково відповідною ухвалою.
Ухвалами Господарського суду Харківської області від 15.08.2022 та від 15.09.2022 підготовче засідання відкладалось.
1-й відповідач звернувся до суду з заявою (вх. № 10864 від 29.09.2022), в якій просить суд:
1) прийняти та долучити до матеріалів справи № 922/646/22 заяву Харківської міської ради про залишення позову без розгляду;
2) оголосити, розглянути та вирішити по суті вказану заяву у підготовчому засіданні у справі № 922/646/22, за результатами чого постановити відповідну ухвалу.
Зазначена заява обґрунтована з посиланням на те, що прокурор при зверненні до суду з позовом у даній справі, всупереч вимогам ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» не обґрунтував необхідність звернення до суду з відповідним позовом в контексті наявності уповноважених державних органів які, за наявності відповідних обставин, шляхом звернення до суду з відповідним позовом в змозі самостійно здійснити захист інтересів держави.
На судове засідання 06.10.2022 прибули прокурор та представник 1-го відповідача.
2-й, 3-й та 4-й відповідачі, а також третя особа на судове засідання 06.10.2022 не прибули, своїх уповноважених представників не направили, про причини неприбуття суд не повідомили.
Представник 1-го відповідача наполягає на задоволенні заяви про залишення позову без розгляду.
Прокурор просить суд в задоволенні клопотання 1-го відповідача відмовити.
Розглянувши заяву 1-го відповідача (вх. № 10864 від 29.09.2022), суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
У ч. 3 вказаної статті закріплено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Таким чином, вказаними нормами Закону прямо передбачено право прокурора на звернення до суду в інтересах держави.
Відповідно до п. 3 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної економічної інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не підлягають точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.
Надмірна формалізація "інтересів держави" може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).
Прокурор набуває право на реалізацію своїх функцій, визначених законом, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захист або здійснює його неналежно.
"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є належною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захист або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
У справах за позовами прокурорів, заявлених в інтересах держави в особі уповноважених органів, позивачами є відповідні уповноважені органи, а прокурор у таких справах здійснює представництво їх інтересів в суді. Статус позивача прокурор набуває лише у випадках, коли звертається з позовом в інтересах держави у разі відсутності уповноваженого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду (постанова ВСУ від 21.02.2018 у справі № 553/3280/16-а).
Крім того, у рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України визначив, що інтереси держави є оціночним поняттям, тому прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає в чому відбулось чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати функції у спірних правовідносинах.
Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, з спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження процесуальної дії (відповідні функції).
Разом із цим, ст. 62 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком.
Згідно з положеннями ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Таким чином, законодавством прямо передбачено право прокурора звертатись до суду в інтересах держави у разі нездійснення або неналежного здійснення органом місцевого самоврядування відповідних повноважень.
Крім того, Харківська міська рада та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, як органи наділеними відповідними повноваженнями, не можуть обіймати декілька статусів у справі та виступати у якості як позивача, так і відповідача, оскільки, такими органами, які припустились порушень та виступають у якості відповідачів у справі.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення.
Отже, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов'язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.
Положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини забезпечено врахування принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.
Згідно з ст. 327 ЦК України та ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", матеріальною основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Відчуження об'єктів нерухомості комунальної власності з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави, яка згідно з ст. 7 Конституції України, гарантує місцеве самоврядування.
Додержання всіма учасниками суспільних відносин принципу законності, який закріплено у ст. 68 Конституції України (кожен зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей) є обов'язковою передумовою досягнення загальнонаціональної мети українського народу - побудови демократичної, соціальної, правової держави.
Як зазначив у позовній заяві прокурор, звернення Першого заступника керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова з позовною заявою спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання щодо відчуження майна з комунальної власності, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.
Крім того, з огляду на висновки, викладені Європейським судом з прав людини у рішенні в справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 питання правомірності відчуження об'єктів нерухомості з комунальної власності становлять не тільки державний, а й суспільний інтерес.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Таким чином, Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування. Наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
Повноваження прокуратури, у тому числі щодо представництва інтересів держави в суді, встановлені Основним Законом України, не можуть бути передані законом будь-яким іншим державним органам.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про прокуратуру" функції прокуратури України здійснюються виключно прокурорами; делегування функцій прокуратури, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.
Аналогічна позиція висловлена в рішенні Конституційного Суду України від 05.06.2019 у справі № 3-234/2018.
Згідно з ст. 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
З урахуванням того, що Харківська міська рада представляє інтереси громади міста Харкова, однак, у даному випадку вона є відповідачем у справі і саме вона вчинила дії, які, як стверджує прокурор, негативно впливають на інтереси громади, так само як і Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, прокурор самостійно подав вказаний позов.
Крім того, захист інтересів держави в особі територіальної громади міста має здійснювати відповідна міська рада, проте, у разі, коли саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у вигляді прийняття рішення, яке, на думку прокурора, є незаконним та порушує інтереси держави в особі територіальної громади міста, в даному випадку правомірним є звернення до суду прокурора та визначення Харківської міської ради відповідачем, оскільки іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади міста, не існує.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 922/1441/19, від 24.09.2020 у справі № 922/3272/18.
Окрім цього, в позовній заяві зазначено, що звернення прокурора до суду спрямоване на дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні питання про передачу комунального майна у власність.
Процедура, передбачена абз. З і 4 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» застосовується лише до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту (п. 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).
Таким чином, відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів у спірних правовідносинах (відповідного суб'єкта владних повноважень), означає відсутність відповідного суб'єкта владних повноважень, якого належить повідомляти у порядку, визначеному абз. З ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Крім того, посилання відповідача на необхідність застосування висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, не обґрунтовані, оскільки склад спірних правовідносин у даній справі є відмінним від складу правовідносин у справі № 912/2385/18.
Так, у справі № 912/2385/18 наявний суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, - відновлення законності у спосіб визнання недійсним частини договору та стягнення на користь бюджету надмірно сплачених коштів - Устинівська районна державна адміністрація Кіровоградської області (позивач 1) та Східний офіс Держаудитслужби (позивач 2). У зв'язку з цим, належним до виконання прокурором є його обов'язок, відповідно до абз. З ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», направити попередньо, до звернення до суду, повідомлення про це такому суб'єктові.
Натомість, у даній справі такий суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, відсутній, прокурором наведено підставу для представництва інтересів держави. У зв'язку з цим, для прокурора не може виникнути обов'язку направити до звернення з позовом до суду повідомлення про це особі, якій пред'явлено позовну вимогу, тобто відповідачу.
Таким чином, звертаючись до суду із позовною заявою, прокурором дотримано процедуру, встановлену ч. ч. З та 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
При цьому, оцінка факту наявності чи відсутності порушеного інтересу держави, а також порушень норм чинного законодавства лежить у площині вирішення судом спору по суті позовних вимог та не може бути підставою залишення без розгляду позовної заяви прокурора.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви Харківської міської ради (вх. № 10864 від 29.09.2022) про залишення позову без розгляду.
Керуючись статтями ст. 31, 177, 228, 231, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні клопотання Харківської міської ради (вх. № 10864 від 29.09.2022) про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя О.І. Байбак