Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
05 жовтня 2022 року м. ХарківСправа № 922/349/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Новікової Н.А.
при секретарі судового засідання Іванії К. В.,
розглянувши заяву 2-го позивача - Харківської міської ради - про відмову від позову та закриття проводженння (вх. № 8553/22 від 19 серпня 2022 року)
за позовом Керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області (61004, м. Харків, вул. Маршала Конєва, 20, тел. +38(057)712-15-45, е-mail: novobavarska-okruzhna@prok.kh.ua)
в інтересах держави в особі:
1) Північно-східного офісу Держаудитслужби (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 4-й під'їзд, 10-й поверх, код 40478572, тел. +38(057)725-86-02, е-mail: 202000@dasu.gov.ua);
2) Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код 04059243, тел. +38(057)760-73-69, +38(057)760-77-73, е-mail: kanc@city.kharkov.ua, public@citynet.kharkov.ua);
3) Адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради (61052, м.Харків, вул. Благовіщенська, 34, код 37459114, тел. +38(057)725-34-51, е-mail: hlg_adm@city.kharkov.ua);
до Товариства обмеженою відповідальністю «СЕРВІС ГРУПП ЛТД» (вул. Цілиноградська, буд. 58-А, м. Харків, 61202, код 38772399, тел. +38(066)883-71-83, E-mail: sgroup-ltd@ukr.net)
про стягнення безпідставно сплачених бюджетних коштів у розмірі 51070,61 грн.,
за участі представників учасників справи:
прокурора - Хряка О. О.;
позивача 1 - не з'явився;
позивача 2 - не з'явився
позивача 3 - Кукуєвої В. І.;
відповідача - не з'явився;
Керівник Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова звернувся до господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі позивачів - Північно-східного офісу Держаудитслужби, Харківської міської ради, Адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради з позовними вимогами до відповідача (ТОВ «СЕРВІС ГРУПП ЛТД») про стягнення безпідставно сплачених бюджетних коштів у розмірі 51.070,61 гривень.
В ході розгляду справи господарським судом від другого позивача по справі надійшла заява про відмову від позову. В обґрунтування заяви Харківська міська рада посилається на те, що закупівля послуг в інтересах територіальної громади міста Харкова здійснена Адміністрацією Холодногірського району Харківської міської ради в межах повноважень, покладених на замовника Законами України «Про місцеве самоврядування» та «Про публічні закупівлі». Зокрема, під час проведення процедури публічних закупівель третій позивач по справі діяв в суровій відповідності до норм чинного законодавства, інтересам громади міста Харкова не завдана шкода, а додаткові угоди до договору сторонами укладено із дотриманням вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
При цьому другий позивач вказує на те, що підстави для звернення Харківської міської ради до суду для захисту порушених прав та інтересів територіальної громади міста Харкова відсутні, а відповідно не вбачається підстав для представництва прокурором інтересів міської ради в суді. Зокрема, другий позивач наполягає на тому, що листом від 21.01.2022 року за вих. № 550/9-22 з посиланням на норми чинного законодавства надано відповідь на лист прокурора та зазначено, що у листі прокурора не міститься інформації щодо наявності підстав для здійснення дій, спрямованих а захист інтересів громадянина або держави, не зазначено у чому саме полягає порушення, не наведено посилань на норми закону, які були порушені виконавчими органами міської ради. При цьому органами державного фінансового контролю Держаудитслужби не вчинено дій щодо притягнення до відповідальності за порушення законодавства у сфері публічних закупівель Адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради та її посадових осіб. Зазначає також, що Харківська міська рада повідомила прокурора, що не вважає свої інтереси порушеними та в змозі у разі необхідності самостійно захищати свої інтереси в суді.
З огляду на те, що прокурор, звертаючись до суду фактично втручається в діяльність органів місцевого самоврядування та Харківська міська рада не вважає свої інтереси порушеними, другий позивач відмовляється від позову, просить суд прийняти відмову від позову та закрити провадження у справі на підставі статті 191 ГПК УКраїни.
09 вересня 2022 року (вх. № 9578) від прокурора по справі надійшли письмові заперечення на заяву другого позивача про відмову від позову. Мотивуючи заперечення Керівник Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова вказує на те, що прокурором належно обґруновано фактичні та юридичні підстави для звернення до господарського суду із даним позовом, оскільки орагн місцевого самоврядування самоусунувся від вжиття заходів для усунення порушень, виявлених прокурором, і не ініціював питання нікчемності додатвоквих угод, укладених з порушенням вимог законодавства, та повернення надлишково сплачених грошових коштів до бюджету. Вказує також, що відмова компетентного органу від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.
В призначеному 05 жовтня 2022 судововому засіданні прокурор підтримав раніше надані по справі пояснення по суті заяви другого позивача, представник третьоого позивача заяву про відмову від позову просив задовольнити, інші учасники справи в призначене судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Розглянувши заяву другого позивача про відмову від позову суд дійшов наступних висновків.
В обгрунтування поданої заяви другий позивач посилається на те, що існують підстави для закриття провадження у справі через відмову другого позивача від позову на підставі приписів статті 191 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не вбачається в наявності підстав для представництва прокурорм інттересів міської ради в суді.
Разом із тим суд виходить з того, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.
Неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі (рішення Конституційного Суду України у від 01.04.2008 № 4-рп/2008).
Законом України за №1401-VIII від 02.06.2016 «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, п. 3 ч. 1, якої передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної економічної інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не підлягають точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.
Надмірна формалізація «інтересів держави» може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 по справі №806/1000/17).
Прокурор набуває право на реалізацію своїх функцій, визначених законом, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захист або здійснює його неналежно.
«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є належною.
«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захист або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
У справах за позовами прокурорів, заявлених в інтересах держави в особі уповноважених органів, позивачами є відповідні уповноважені органи, а прокурор у таких справах здійснює представництво їх інтересів в суді. Статус позивача прокурор набуває лише у випадках, коли звертається з позовом в інтересах держави у разі відсутності уповноваженого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду (постанова ВСУ від 21.02.2018 у справі № 553/3280/16-а).
Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, з спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження процесуальної дії (відповідні функції).
Згідно з частинами 3 та 5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Частиною 4 статті 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді унормовано статтею 23 Закону України №VIІ від 14.10.2014 «Про прокуратуру», яка визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (ч. 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абз. 1-3 ч. 4). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (ч. 7).
Системне тлумачення положень статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави для висновку про те, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках:
1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах;
2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі № 925/383/18, від 30.07.2020 у справі №904/5598/18, від 17.08.2020 у справі №924/1240/18 та від 31.08.2020 у справі №913/685/19).
Звертаючись до суду з позовом, прокурор має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Верховний Суд України у постанові від 13.06.2017 у справі № п/800/490/15 (провадження № 21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Правовий аналіз наведених вище норм чинного законодавства свідчить про те, що для звернення з позовом до суду прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у пунктах 38-40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
З матеріалів справи вбачається, що підставою для звернення прокурора до суду по даній справі стало порушення інтересів держави в частині проведення закупівлі UA-2020-11-30-005151-с, зокрема, проведення закупівель з порушенням вимог чинного законодавства, що створило ризик до протиправного втрачання коштів бюджету.
Так, прокурор звернувся до суду в інтересах Північно-східного офісу Держаудитслужби, Харківської міської ради, Адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради до відповідача зазначаючи, що під час проведення закупівлі UA-2020-11-30-005151-с та надання інформації щодо проведених Північно-східним офісом Держаудитслужби перевірок та моніторингу вищезазначеної закупівлі були виявлені порушення вимог законодавства, що призвело до неправильного та неефективного використання бюджетних коштів, зокрема, публічні закупівлі були здійснені всупереч приписам Закону України «Про публічні закупівлі».
Прокурор обґрунтовуючи підстави звернення до суду зазначив, що укладенням додаткових угод з відповідачем (закупівля UA-2020-11-30-005151-с природного газу) було зумовлено втрату бюджетних коштів у розмірі 51.070,61 гривень, що негативно вплинуло на видаткову частину бюджету, що відповідно до вимог чинного законодавства стало підставою для звернення до суду із даним позовом.
В силу приписів Закону України «Про публічні закупівлі» державне регулювання та контроль у сфері закупівель здійснюють Уповноважений орган та інші органи відповідно до їх компетенції.
Згідно з вимогами статті 7 Закону України «Про публічні закупівлі» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.
Моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.
Органу державного фінансового контролю надається право: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення закупівель; пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (п. п. 1, 7, 8, 10 Закону України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні”).
Відповідно до пункту 1 Положення «Про Державну аудиторську службу України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №43 від 03.02.2016, Державна аудиторська служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Підпунктами 3, 4, 9 пункту 4 зазначеного Положення визначено, що Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.
Постановою Кабінету Міністрів України № 266 від 06.04.2016 «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби» затверджено перелік міжрегіональних територіальних органів Держаудитслужби України. Відповідно до пункту 1 вказаної постанови міжрегіональні територіальні органи Держаудитслужби за переліком згідно додатку 1 утворюються як юридичні особи публічного права.
Таким чином, Північно-східний офіс Держаудитслужби є органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах.
Одночасно із цим з матеріалів справи вбачається, що листами № 52/102/4270вих-21 від 23.09.2021, № 52-102-6119вих-21 від 21.12.2021 прокуратура звернулась до Північно-східного офісу Держаудитслужби із викладенням порушень вимог законодавства у сфері публічних закупівель в зв'язку з укладенням додаткових угод з відповідачем (закупівля UA-2020-11-30-005151-с природного газу) та вимогою вжиття заходів усунення виявлених порушень.
Згідно наданих відповідей № 202031-17/6392-2021 від 05.10.2021 року та № 202031-17/7-2022 від 04.01.2022 Північно-східний офіс Держаудитслужби повідомив, що підстав для проведення моніторингу зазначеної процедури та вжиття заходів цивільно-правового характеру відсутні.
Відповідно до статті 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
В силу положень статті 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування» орган місцевого самоврядування має право звертатись до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.
За нормами Закону України «Про місцеві державні адміністрації» Адміністрація наділена повноваженнями з підготовки та виконання бюджетів, звітування про виконання бюджетів та програм, контролем за станом фінансової дисципліни, обліку та звітності, виконанням державних контрактів і зобов'язань перед бюджетом, належним та своєчасним відшкодуванням шкоди, заподіяній державі.
Крім того, слід мати на увазі, що джерелом фінансування коштів на оплату природного газу є кошти місцевого бюджету, відтак Харківська міська рада та Адміністрація Холодногірського району Харківської області є заінтересованими особами щодо законного та раціонального витрачання бюджетних коштів.
З огляду на наявність виявлених прокурором порушень в зв'язку із укладенням додаткових угод з відповідачем (закупівля UA-2020-11-30-005151-с природного газу) та відповідно до вищевказаних норм чинного законодавства, прокурором було направлено до Адміністрації Холодногірського району відповідний лист (№52-102-4191вих-21 від 21.09.2021 року) для вжиття відповідних заходів, відповіді на який від останнього не надійшло.
На запит прокуратури № 52-102-4192вих-21 від 21.09.2021 до Харківської міської ради щодо здійснення відповідного реагування на виявлені прокурором порушення остання відповіла про те, що не вважає інтереси Харківської міської ради порушеними.
Наведені вище обставини свідчать про те, що позивачі по даній справі, маючи відповідні повноваження, не були позбавлені можливості вчинити певні дії з метою виявлення можливого порушення та вжиття необхідних заходів на усунення такого; володіючи інформацією та усвідомлюючи можливе порушення як інтересів держави, так і суспільного інтересу в сфері публічних закупівель, уповноважені суб'єкти владних повноважень не вчинили жодних дій, спрямованих на здійснення відповідного захисту, що в призмі приписів статті 23 Закону України «Про прокуратуру» свідчить про правомірність звернення прокурора з даним позовом до суду в інтересах держави.
За наведених обставин суд відхиляє доводи другого позивача відносно того, що прокурор в даному випадку втручається в діяльність органів місцевого самоврядування, оскільки жоден із позивачів по даній справі не здійснено реальних дієвих заходів для захисту інтересів громади, а Держаудитслужба, на яку покладено законом функції здійснення моніторингу за проведенням публічних закупівель і вжиття заходів по усуненню виявлених порушень, не тільки самостійно не вжила жодних заходів задля усунення виявлених прокурором порушень, а й після отримання від прокурора листа з відповідними висновками про необхідність здійснення заходів реагування, перший позивач не звернулась до суду із відповідним позовом для захисту інтересів держави, тобто проявила фактично бездіяльність.
Відтак посилання другого позивача на відсутність у прокурора правових підстав для захисту інтересів держави в даній справі є юридично неспроможними, адже першим позивачем також допущено бездіяльність за результатом розгляду листа прокурора щодо порушень інтересів держави в спірних правовідносинах.
Таким чином суд констатує, що матеріалами господарської справи достеменно підтверджено, що перед зверненням до суду з даним позовом прокурор фактично надав можливість Північно-східному офісу Держаудитслужби, Харківській міській раді, Адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради вжити самостійно заходів по відновленню порушених інтересів держави пов'язаних із укладенням додаткових угод з відповідачем (закупівля UA-2020-11-30-005151-с природного газу), однак наведені уповноважені органи такою можливістю не скористались, виявлені порушення не усунули, проявили фактично бездіяльність, і в подальшому із спливом розумного строку на реагування до господарського суду за захистом порушеного права не звернулись.
Зазначене дає суду підстави для однозначного переконливого висновку про те, що прокурор при зверненні до суду з даним позовом належно фактично мотивував та юридично обґрунтував підстави представництва інтересів держави в суді, при цьому позивачі, свідомо знаючі про повідомлені прокурором порушення вимог чинного законодавства, жодних дій реагування не здійснили.
Також суд зауважує, що відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 наведеного кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Пунктом 1 статті 191 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Суд не приймає посилання другого позивача на те, що Харківська міська рада не вважає свої інтереси порушеними, та на те, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про протиправне витрачання позивачем чи відповідачем коштів з місцевого бюджету та перевищення ліміту використання бюджетних коштів, та на те, що прокурором не обґрунтовано та не доведено, що Харківська міська рада та її виконавчі органи не здійснюють або неналежим чином здійснюють свої повноваження щодо захисту інтересів територіальної громади України, як на підставу для подання заяви про відмову від позову, оскільки як вбачається із змісту пунктів 1, 2 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом (частини 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, суд враховує, що відмова другого позивача від позову не є обов'язковою для прокурора, оскільки така відмова не означає вибуття другого позивача з процесу чи зміни його процесуального статусу. У відповідних випадках спір підлягає вирішенню по суті.
При вирішенні питання про необхідність звернення до суду з позовом компетентний орган може діяти в умовах конфлікту інтересів - коли порушення інтересів держави, про яке стверджує прокурор, може бути пов'язане з раніше вчиненими протиправними діями цього органу чи бездіяльністю, зокрема якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, поданого власником (учасником, акціонером) цієї юридичної особи в її інтересах, а також позову прокурора в інтересах держави; відмова компетентного органу від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на вищевикладене, суд надавши оцінку наявним у матеріалах справи документах, із урахуванням позиції представників сторін, підтримання прокурором позовної заяви, дійшов до висновку про наявність факичних та правових підстав для відмови в задоволенні заяви другого позивача про відмову від позову у даній справі.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви другого позивача - Харківської міської ради - про відмову від позову та закриття провадженя (вх. № 8553/22 від 19 серпня 2022 року) у даній справі відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Повний текст ухвали складено 07 жовтня 2022 року.
Суддя Н.А. Новікова