79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
26.09.2022 Справа № 914/1589/21
м. Львів
За позовом: Заступника керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону в інтересах держави в особі
позивача-1: Міністерства оборони України, м. Київ,
позивача-2: Військової частини НОМЕР_1 , м. Львів,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «СЕНС», м. Львів,
про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 545152,17 грн.
Суддя: Олена ЩИГЕЛЬСЬКА
Секретар с/з: Маркіян-Павло ЛАБАЗ
Представники сторін
від прокуратури: Бучко Р.В. - прокурор,
від позивача-1: Лесик-Гошко О.Є. - представник,
від позивача-2: Іваха Т.О. - представник,
від відповідача: Чирик А.І. - адвокат.
Заступник керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону інтересах держави в особі позивача-1 Міністерства оборони України, позивача-2 Військової частини НОМЕР_1 звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «СЕНС» про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 1891488,64 грн.
Згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2021 року справу передано судді Щигельській О.І.
Ухвалою суду від 11.06.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду.
Зокрема важливо зазначити що ухвалою суду від 16.08.2021 року суд за клопотанням ТзОВ «Науково-виробниче підприємство «СЕНС» від 30.07.2021 (вх.№17875/21 від 02.08.2021) витребовував від Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛ-СВІТ» належним чином завірену копію звіту про оцінку майна, на підставі якого було надано висновок про вартість майна б/н від 10.04.2020, зробленого ТзОВ «ГАЛ-СВІТ» на замовлення військової частини НОМЕР_1 .
Ухвалою суду від 30.08.2021 року за клопотанням ТзОВ «Науково-виробниче підприємство «СЕНС» від 30.07.2021 (вх.№19843/21 від 28.08.2021) суд витребовував у Військової частини НОМЕР_1 належним чином завірену копію звіту про оцінку майна, на підставі якого було надано висновок про вартість майна б/н від 10.04.2020, зробленого ТзОВ «ГАЛ-СВІТ» на замовлення військової частини НОМЕР_1 .
Ухвалою суду від 21.10.2021 за клопотанням відповідача від 11.10.2021 (вх.№4093/21 від 11.10.2021) судом призначено судову будівельно-технічну експертизу у справі №914/1589/21. Матеріали справи направлено судовому експерту, провадження у справі №914/1589/21 на час проведення експертизи зупинено.
Ухвалою суду від 27.04.2022 поновлено провадження у справі № 914/1589/21.
У судовому засіданні 11.07.2022 прокурором подано заяву про зменшення розміру позовних вимог.
17.08.2022 відповідачем подано заяву про визнання уточнених позовних вимог та відстрочення виконання рішення (вх.№2624/22).
16.09.2022 до суду надійшла заява про розстрочення виконання рішення суду (вх.№2979/22).
22.09.2022 в системі документообігу суду за вх.№3062/22 зареєстровано заяву про розстрочення виконання рішення суду.
В підготовче засідання 26.09.2022 з'явилася представники сторін, надали пояснення щодо спору.
Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 4 ст. 185 ГПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.
Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, у відповідності до ст.13 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Аргументи прокурора
Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначає, що відповідачу - ТОВ «НВП «Сенс» на підставі договору оренди від 18.11.2010 р. №209 було передано в оренду державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлове приміщення №1 одноповерхової будівлі складу, загальною площею 149,5 м2, розміщене за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває на балансі 1-го об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина НОМЕР_1 ).
Однак, Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 15.02.2019 року та Актом обстеження земельної ділянки від 15.02.2019 року встановлено факт використання ТОВ «НВП «Сенс» земельної ділянки площею 0,587 га без зареєстрованих речових прав та документів на право користування.
При цьому, відповідач жодних коштів за використання майна - покриття нежорсткого типу розташованого на земельній ділянці площею 0,587 га з 12 квітня 2019 року і по даний час не сплачує.
Прокурор вказує, що загальна сума безпідставно збережених коштів, які повинні були бути сплачені за користування державним майном, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог становить 545152,17 грн.
У відповіді на відзив прокурор вказує, що твердження відповідача викладені у відзиві не спростовують доводів позовної заяви, зводяться до помилкового тлумачення судової практики та обставин справи, а також є внутрішньосуперечливим, оскільки одні тези, викладені у відзиві спростовуються іншими тезами цього ж відзиву.
Аргументи позивача-1
У відповіді на відзив (вх.№17844/21 від 02.08.2021) Міністерства оборони України вказувало про помилковість тверджень відповідача, щодо відсутності підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави. Що стосується доведення факту користування відповідача виробничою площадкою, позивач-1 вказує, що представник відповідача сам спростовує ці власні запевнення, повідомляючи суд про те, що: він використовує цю територію, яка за сумісництвом є і земельною ділянкою і виробничою площадкою, ще з 1992 року, що він набудував там тимчасових споруд, що з 2010 року правова підстава для використання цієї ділянки відпала з припиненням відповідного договору. Однак, жодна його тимчасова споруда у 2010 році знесена не була, ділянка по акту прийому-передачі військовій частині не повернута ні у 2010 році, ні по даний час. Фактичні обставини зайняття виробничої пощадки (земельної ділянки) відповідачем доведені великим масивом доказів, включаючи і акт перевірки Держгеокадастру, і переписку сторін щодо правового врегулювання використання цієї площадки, зокрема, лист НВП «Сенс» від 04.02.2019, згідно з яким дослівно: «...на цій площадці нами було споруджено комплекс тимчасових споруд, в яких розміщене деревообробне виробництво, що працює по замкненому циклу».
Аргументи позивача-2
У відповіді на відзив (вх.№16361/21 від 14.07.2021), позивач-2 з обставинами викладеними у відзиві не погодився, зокрема зазначив, що ТзОВ «НВП «СЕНС» розміщено 13 (тринадцять) будівель та споруд(об'єктів) на земельній ділянці з кадастровим № 4610136300:05:005:0154 площею 0,587 га по вул. Генерала В. Курмановича, 1а у м. Львові, що не відведена для цієї мети та без відповідних дозвільних документів. Також вказано, що військова частина НОМЕР_1 недоотримує фінансові кошти за фактичне використання ТОВ «НВП «Сенс» майна. Таким чином, ТОВ «НВП» Сенс» безпідставно та за рахунок військової частини НОМЕР_1 зберегло у себе кошти, які повинно було витратити на оренду займаної площадки.
Щодо позиції відповідача про недоведеність факту користування ТзОВ «НВП «Сенс» виробничою площадкою, Військова частна зазначає, що така є безпідставною оскільки з поданих до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 15.02.2019 р. та акту обстеження земельної ділянки від 15.02.2019 запереченнях директор ТОВ «НВП «Сенс» фактично визнав користування зазначеною земельною ділянкою, у тому числі розміщення на ній своїх тимчасових споруд.
Щодо збільшення оцінки покриття ВЧ Т0110, вказано, що була здійснена переоцінка військового майна, на виконання вимог доручення першого заступника Міністра оборони України від 28.02.2020 р. № 3175/з. Військовою частиною НОМЕР_1 залучено організацію ТзОВ «Гал-Світ», яка у свою чергу здійснила переоцінку і визначила справедливу вартість даного майна.
Відтак позивач-2 позовні вимоги прокурора підтримав, та просив задовольнити в повному обсязі.
Аргументи відповідача
У відзиві на позовну заяву (вх.№16020/21 від 09.07.2021) та запереченнях (вх.№17601/21 від 28.07.2021) відповідач щодо позовних вимог заперечив, в задоволенні позовних вимог просив відмовити за безпідставністю. Зокрема відповідачем зазначалося про відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави, також на думку відповідача прокурором не доведено факту користування ТзОВ «НВП «Сенс» виробничою площадкою військової частини НОМЕР_1 . Крім того у розрахунку позовних вимог прокурором не вказано з яких підстав збільшилася оцінка покриття нежорсткого типу площею 0,5870.
Крім того відповідач не погоджувався з твердженням Військової частини щодо самовільного захоплення земельної ділянки шляхом розміщення на ній тимчасових споруд через те, що такі споруди були зведені в 1995-96 рр. під час дії договору оренди який передбачав таке право орендаря. Після розірвання договору оренди жодних вимог про знесення таких споруд до 2018 року, коли виник спір за участю військової прокуратури не ставилось. Також відповідач не погоджувався із фактами незаконного та самовільного користування ТОВ «НВП «СЕНС» всією земельною ділянкою за кадастровим №4610136300:05:005:0154 за адресою: АДРЕСА_1 , а також з фактом незаконного користування ТОВ «НВП «СЕНС» покриттям нежорсткого типу на вказаній земельній ділянці.
Згодом, у заяві (вх.№2624/22 від 17.08.2022) відповідачем уточнені позовні вимоги визнано в повному обсязі в сумі 545152,17 грн та подано заяву про розстрочення виконання рішення суду.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Відповідно до Державного Акту на право постійного користування земельною ділянкою Серія ЯЯ №188740 від 28.03.2012 року 1 Об'єднаний загін Державної спеціальної служби транспорту є постійним користувачем земельної ділянки площею 5,5926 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 .
18.11.2010 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівські області (орендодавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю ««Науково-виробниче підприємство «СЕНС» (орендар за договором, відповідач по справі) укладено Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №209, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлове приміщення №1 одноповерхової будівлі складу (літ У-1) (реєстровий номер 3325267242) загальною площею 149,5 м2, розміщене за адресою м. Львів, вул. Генерала Курмановича, 1а, що перебуває на балансі 1-го об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (п. 1.1. Договору).
18.11.2010 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівські області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «СЕНС» за погодженням Балансоутримувача складено та підписано Акт приймання передачі нерухомого державного майна №209, загальною площею 149,5 кв.м. за адресою м. Львів, вул. Генерала Курмановича, 1а.
До Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №209 від 18.11.2010 неодноразово вносилися зміни (Договір про внесення змін від 16.11.2016, від 21.11.2019 року та 16.02.2021 року), зокрема, що стосується строку дії Договору.
Наказом ГУ Держгеокадастру у Львівській області №11-20к від січня 2019 року доручено здійснити державний контроль за дотриманням вимог земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення перевірки при використанні земельної ділянки ТзОВ «НВП «Сенс», кадастровий номер 4610136300:05:005:0154 площа 0,5870 по вул. Г. Курмановича, 1а у м. Львові.
За результатами перевірки складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об'єкту-земельної ділянки від 15.02.2019 року та Акт обстеження земельної ділянки від 15.02.2019 якими встановлено, що земельну ділянку, кадастровий номер 4610136300:05:005:0154, загальною площею 0,5870 га використовує ТзОВ «НВП «Сенс» без зареєстрованих у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно документів. В ході перевірки представлено договір про внесення змін до договору оренди нерухомого державного майна №209 від 18.11.2010 року, від 16.11.2016 року з терміном дії до 14.11.2019 р на загальну площу 149,5 кв.м.
15.02.2019 року ГУ Держгеокадастру у Львівській області складено Протокол про адміністративне правопорушення №11-ДК/0016П/07/01/-19.
Постановою про накладення адміністративного стягнення від 18.02.2019 року визнано ТОВ «НВП «Сенс» в особі директора ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення на та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн.
18.02.2019 року ГУ Держгеокадастру у Львівській області винесено Припис реєстраційний №11-ДК/0020Пр/03/01/-19, яким зобов'язано ТзОВ «НВП «СЕНС» усунути порушення вимог земельного законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного контролю, а саме п. б ст. 211 Земельного Кодексу України самовільне зайняття земельної ділянки.
Матеріали справи містять Заперечення №20 від 20.02.2019 року на Акт обстеження земельної ділянки та Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 15.02.2019 року, зокрема відповідач зазначав, що оскільки тривалий час земельна ділянка не використовувалась, стояла запустілою, постійний користувач не сплачував податок за землю по причині звільнення від сплати згідно закону, ТзОВ «НВП «СЕНС» вирішило для потреб своєї виробничої діяльності ініціювати передачу нам в оренду земельної ділянки площею 0,5870 га. З метою отримання в оренду земельної ділянки, на якій законно знаходяться наші споруди, зусиллями та коштами нашого підприємства на підставі згоди постійного користувача (1-ий Об'єднаний загін Державної спеціальної служби транспорту) було розроблено технічну документацію та поділено земельну ділянку на дві ділянки, на одній з яких знаходяться споруди. Ця документація затверджена розпорядженням голови Львівської обласної державної адміністрації п. ОСОБА_2 №556/0/5-16 від 10 серпня 2016 року. Вказане питання перебувало на стадії узгоджень з відповідними суб'єктами.
18.03.2019 ТзОВ «НВП «Сенс» зверталося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом про визнання протиправним наказу №11-ДК від 15.01.2019 ГУ Держгеокадастру у Львівській області та визнання протиправним та скасування припису № 11-ДЮ0020Пр/03/01-19 віл 18.02.2019 року. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.03.2021 року у справі № 1.380.2019.001239 в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Також ОСОБА_1 13.03.2019 звертався до суду із адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 18 лютого 2019 року № 11-ДК/0020По/08/01/-19, винесену начальником управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Самойловою Зоєю Валеріївною, а справу закрити.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 04 грудня 2019 року позов задоволено. Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення від 18 лютого 2019 року № 11-ДК/0020По/08/01/-19, винесену начальником управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Самойловою Зоєю Валеріївною про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 531 КУпАП. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 531 КУпАП закрито. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2020 року рішення Залізничного районного суду м. Львова від 04 грудня 2019 року у справі № 462/1566/19 - без змін.
Відповідно до Висновку експертного дослідження №06/19 від 20.03.2019 року, в межах земельної ділянки з кадастровим номером 4610136300:05:005:0154 розташованої на АДРЕСА_2 , наявне покриття нежорсткого типу, площею 0,587 га. Вартість покриття … може становити 340830,0 грн.
В період з 8 по 12 квітня 2019 року внутрішньо - перевірочною комісією по прийманню - передачі посади командира взводу забезпечення начальника їдальні військової частини НОМЕР_1 проведено перевірку будівель та споруд військового містечка № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_2 . В результаті огляду комісія встановила, що всі будівлі та споруди військового містечка № НОМЕР_2 є в наявності та перебувають на балансі військової частини НОМЕР_1 , розбіжностей між даними бухгалтерського обліку та фактичною наявністю відсутні, за винятком покриття нежорсткого типу загальною площею 0,587 га, яке знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 4610136300:05:005:0154, що належить військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом Командира військової частини №80 від 12.04.2019 року доручено поставити на бухгалтерський облік встановленим порядком покриття нежорсткого типу загальною площею 0,587 га дійсною вартістю 340830,00 грн та присвоїти інвентаризаційний номер.
Відповідно до Висновку про вартість майна, замовником якого є Військова частина НОМЕР_1 , виконавцем ТзОВ «Гал-Світ», об'єктом оцінки зазначено основі засоби (будівлі і споруди) за адресою АДРЕСА_2 . Відповідно до вказаного Висновку станом на 31.03.2020 року вартість об'єкта оцінки (ринкова) без ПДВ становить 40179, 00 грн, зокрема п. 33 зазначено покриття нежорсткого типу вартістю 10802000 грн.
Варто зазначити, що матеріали справи містять ряд документів, зокрема листування сторін протягом 2019-2021 років якими підтверджується, що відповідачем вчинялися дії щодо правового врегулювання використання спірної площадки, вживалися заходи для врегулювання відносин оренди відповідного майна та укладення між сторонами відповідного договору оренди. Зокрема, сторонами долучено копії Листів ТОВ «НВП «Сенс», Листи та Довідка 1-го об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту, Листи РВ ФДМ України по Львівській області та інші.
28.01.2021 року Заступник військового прокурора Львівського гарнізону звертався до Командира Військової частини НОМЕР_1 з Листом №33-193вих-21, яким зазначав, що в провадженні господарського суду Львівської області перебуває справа № 914/2090/18 за позовом заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави, в особі Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 до ТзОВ «Науково-виробниче підприємство «СЕНС» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. Вказаним листом прокурор просив надати інформацію чи укладено на даний час ТОВ «НВП «Сенс» договір оренди використовуваної площадки військової частини НОМЕР_1 ?; - чи використовує ТОВ «НВП «Сенс» на даний час вказану площадку (земельну ділянку), та чи сплачує кошти за її використання? - чи виставляються ТОВ «НВП «Сенс» рахунки за використання державного майна (у разі неукладення договору оренди з РВ ФДМУ)?.
У відповідь на вказаний лист Військовою частиною НОМЕР_1 повідомлено, що ТзОВ “НВП “СЕНС” не вживаються дії для укладення договору оренди встановленим порядком. ТзОВ “НВП “СЕНС” продовжує користуватись земельною ділянкою з кадастровим номером 4610136300:05:005:0154, площею 0,5870 га, на якій наявне покриття нежорсткого типу, яке перебуває на балансі військової частини НОМЕР_1 . Жодних коштів за її використання не сплачується. Рахунки за використання державного майна не виставляються у зв'язку з відсутністю укладеного договору оренди (Лист №7/3 від 03.02.2021 року).
28.01.2021 Заступник військового прокурора Львівського гарнізону звертався до ТзОВ «НВП «Сенс» з Листом №33-194вих-21, яким просив повідомити чи укладено на даний час ТОВ «НВП «Сенс» договір оренди використовуваної площадки військової частини НОМЕР_1 . Якщо такий договір укладено, надати його копію. Якщо договір не укладено, то повідомити про причини його не укладення.
23.02.2021 Листом №33-469вих-21 Заступником військового прокурора Львівського гарнізону запропоновано Командиру військової частини НОМЕР_1 забезпечити проведення відповідно до законодавства про оренду державного та комунального майна розрахунку суми коштів, які безпідставно зберегло у себе ТОВ «НВП «Сенс» за рахунок військової частини НОМЕР_1 за весь період безпідставного використання площадки. Про вжиті заходи повідомити військового прокурора Львівського гарнізону до 15 березня 2021 року з наданням копій відповідних розрахунків.
У відповідь на звернення від 23.02.2021 року № 33-469 вих-21 Військовою частиною НОМЕР_1 надано розрахунок суми коштів, які безпідставно зберегло ТзОВ “НВП “СЕНС” (Лист №7/14 від 15.03.2021 року). Відповідно до долученого Розрахунку орендна плата з 12.04.2019 по 28.02.2021 рік становить 1891488,64 грн.
15.04.2021 року прокурор листами №274ВИХ-21 звернувся до Міністерства оборони України та Командира Військової частини НОМЕР_1 , якими повідомлено, що Львівською спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Західного регіону опрацьовано стан додержання законодавства щодо збереження державного майна та земель оборони та встановлено, що ТОВ «НВП «Сенс» використовує на даний час земельну ділянку військової частини НОМЕР_1 з облаштованим покриттям площею 0,5 га для здійснення власної господарської діяльності без будь-яких правових підстав, та не сплачує при цьому кошти за її використання. З урахуванням того, що інтереси держави у цих відносинах не захищаються уповноваженим органом державної влади, повідомлено, що заступником керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону буде застосовано представницькі повноваження відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» з метою захисту інтересів держави.
Зазначене вище зумовило звернення прокурора інтересах держави в особі позивача-1 Міністерства оборони України, позивача-2 Військової частини НОМЕР_1 до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «СЕНС» про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 1891488,64 грн.
В ході підготовчого провадження, за клопотанням відповідача (вх.№4093/21 від 11.10.2021) призначено судову будівельно-технічну експертизу у справі №914/1589/21.
Відповідно до Висновку експерта №26/21 від 07.02.2022 року, складеного за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи вартість наявного замощення на земельній ділянці площею 0,5870 га з кадастровим номером 4610136300:05:005:0154, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , станом на дату проведення експертизи, становить 1073531,00 грн без урахування ПДВ.
На підставі встановленої вартості майна Військовою частиною НОМЕР_1 здійснено новий розрахунок суми коштів, які підлягають стягненню з відповідача. У зв'язку з чим прокурором подано заяву про зменшення позовних вимог, яка прийнята судом, а саме до стягнення заявлено 545152,17 грн. безпідставно збережених коштів.
Щодо обґрунтованості підстав звернення прокурора з даним позовом
Згідно з абз. 1-2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
- у разі відсутності такого органу.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Аналогічна правова позиція про застосування вказаних норм права викладена в постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.09.2018 по справі № 924/1237/17, від 06.02.2019 у справі №927/246/18, від 22.10.2019 у справі №914/648/17, постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.
Суд звертає увагу, що упродовж тривалого часу до моменту звернення з позовом до суду, прокурором досліджувалось питання вчинення позивачами дій, спрямованих на захист прав та інтересів, та здійснювалось листування стосовно відповідного питання.
У постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають ураховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки: прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (пункт 37); бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (пункт 38).
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020р., справа № 912/2385/18.
Прокурор вказує, що 1 об'єднаний загін Державної спеціальної служби транспорту - військова частина НОМЕР_1 , є складовою частиною Державної спеціальної служби транспорту, яка є спеціалізованим державним органом транспорту у складі Міністерства оборони України, призначеним для стійкого функціонування транспорту в мирний час та в умовах воєнного і надзвичайного стану.
Майно, закріплене за військовою частиною НОМЕР_1 є державною власністю, перебуває у сфері управління Міністерства оборони України, і належить їй на правах оперативного управління. Фінансування зазначеної військової частини здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Отже, Міністерство оборони України та військова частина НОМЕР_1 є органами, уповноваженими здійснювати функції у даних спірних відносинах та захищати порушені інтереси держави.
З наведених нормативних положень та правових висновків Верховного Суду, а також з урахуванням встановлених обставин справи, вбачається, що позивачі обізнані про порушення права на своєчасне отримання коштів, а також про обізнаність із такими обставинами прокуратури. Відповіді позивачів свідчать про свідоме нездійснення останніми дій по захисту своїх прав та інтересів, які відповідно до обґрунтувань позовної заяви порушуються відповідачем. Доказів про наявність наміру пред'являти до відповідача позов про стягнення безпідставно збережених коштів чи обрання іншого способу захисту не подано. Така поведінка обґрунтовано зумовлює необхідність прокурора здійснювати захист прав та інтересів держави у визначеному законом порядку, щоб такі не залишились не захищеними.
Враховуючи наведене, суд зазначає про безпідставність заперечень відповідача, у зв'язку з чим, суд прийшов до висновку, що прокурор дотримався визначеного Законом порядку і правомірно захищає інтереси держави в суді в межах наданих йому повноважень.
Щодо суті позовних вимог
Відповідно до положень ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про Державну спеціальну службу транспорту» Державна спеціальна служба транспорту є спеціалізованим військовим формуванням, що входить до системи Міністерства оборони України, призначеним для забезпечення стійкого функціонування транспорту в мирний час та в особливий період. 1 об'єднаний загін Державної спеціальної служби транспорту - військова частина ТОЇ 10, є складовою частиною Державної спеціальної служби транспорту.
Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про Державну спеціальну службу транспорту» майно, що закріплене за Державною спеціальною службою транспорту, є державною власністю, що перебуває у сфері управління Міністерства оборони України, і належить їй на правах оперативного управління.
Прокурор зазначає про безпідставне та безкоштовне використання державного майна, а саме користування відповідачем виробничою площадкою військової частини НОМЕР_1 , що безпосередньо зачіпає майнові та економічні інтереси держави, спричиняє недоотримання державою в особі позивачів грошових коштів, які могли б бути використані на потреби оборони.
Ст. 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Згідно з ч. 1 ст. 202, ст. 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Як було встановлено судом, ТзОВ «НВП «Сенс» передано в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлове приміщення №1 одноповерхової будівлі складу (літ У-1) загальною площею 149,5 м2, розміщене за адресою м. Львів, вул. Генерала Курмановича, 1а, на підставі Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №209 від 18.11.2010 року.
Однак у господарській діяльності товариства окрім зазначеного вище майна площею 149,5 м, використовувалася земельна ділянка на якій наявне покриття нежорсткого типу площею 0,587 га, яким ТОВ «НВП «Сенс» користується без правової на те підстави, при цьому жодних коштів за використання вказаного майна не сплачує.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.02.2022 у справі №646/4738/19 щодо застосування положень статті 1212 ЦК України та порядку визначення розміру безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою зазначено таке.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частина перша статті 1166 ЦК України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. А згідно з пунктом д) частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Аналіз вказаних положень ЦК України та ЗК України свідчить про те, що відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.
Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкода заподіяна не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України).
Положення глави 83 ЦК України застосовуються, зокрема, до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (пункт 4 частини третьої статті 1212 ЦК України).
За змістом статті 1212 ЦК України передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали. Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов'язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, - яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі від початку правовідношення, - та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Якщо тлумачити приписи статті 1212 ЦК України телеологічно, тобто згідно з їхніми цілями, то до випадків безпідставного набуття та збереження майна належить також збереження особою без достатніх правових підстав у себе виплати, яку вона відповідно до закону мала віддати (перерахувати) іншій особі згідно з покладеним на неї за законом обов'язком (зменшення обов'язку).
Аналогічні за змістом правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 12 жовтня 2021 року у справі №910/17324/19, від 9 листопада 2021 року у справі №9051680/20.
Суд зауважує, що укладеного між сторонами Договору оренди та доказів на підтвердження сплати відповідачем коштів за використання об'єкта нерухомого майна - площадки з покриттям нежорсткого типу матеріали справи не містять.
Відтак, аналізуючи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги прокурора про стягнення безпідставно набутих коштів в розмірі 545152,17 грн обґрунтовані та підлягають до задоволення.
Разом з тим суд зауважує, що відповідачем позовні вимоги прокурора визнано в повному обсязі в сумі 545152,17 грн.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Згідно з ч. 4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Враховуючи викладене, суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує прав та інтересів інших осіб, тому дійшов висновку про можливість прийняття визнання позову відповідачем та ухвалення відповідного рішення.
Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України). Стандарт доказування “вірогідності доказів”, який на відміну від “достатності доказів”, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказаної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 21 серпня 2020 року у справі №904/2357/20.
У відповідності до ч.ч. 1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи те, що позивачем подано достатньо об'єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, які відповідачем не спростовані і визнані обгрунтованими, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також беручи до уваги визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Заступника керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону в інтересах держави в особі позивача-1 Міністерства оборони України, позивача-2 Військової частини НОМЕР_1 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «СЕНС» про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 545152,17 грн підлягають задоволенню в повному обсязі, а заява відповідача про визнання позову приймається судом.
Відповідачем подано заяву про розстрочення виконання рішення суду. Зокрема, відповідач зазначав, що у відповідача об'єктивно немає можливості одномоментно виконати рішення суду, а також станом на 15.08.2022 відсутні для цього як необхідні кошти на банківських рахунках, так і майно, на яке можна звернути стягнення та погасити всю суму заборгованості, що підтвержується довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «СЕНС» №18 від 15.08.2022 року.
При цьому відповідач вказував, що розстрочення рішення суду по цій справі дозволить ТОВ «НВП «Сенс» здійснити розрахунки з позивачем та водночас уникнути припинення господарської діяльності відповідача.
Прокурор та представники позивачів вказану заяву отримали, проти такої не заперечували.
Відповідно до частини 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо.
Тобто, законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Разом з тим, положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. При цьому, розстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.
Суд вважає, що наведені відповідачем обставини впливають на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежують безперешкодне провадження господарської діяльності, враховуючи фінансовий стан відповідача, беручи до уваги триваючий воєнний стан в країні, відсутність заперечень сторін, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання відповідача та розстрочити виконання рішення суду.
Відповідно до ч.1 ч.3 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Суд зазначає, що при поданні позовної заяви прокурором було сплачено 28372,33 грн судового збору (платіжне доручення №581 від 26.05.2021), однак в подальшому прокурором було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх.№2197/22 від 11.07.2022) яка була прийнята судом.
Крім того відповідно до положень ч. 1 ст. 130 ГПК України та ч. 3 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відтак у зв'язку з зменшення розміру позовних вимог, а також з огляду на те, що відповідачем визнано позовні вимоги до початку розгляду справи по суті, враховуючи відповідні клопотання прокурора та відповідача, суд зазначає, що Спеціалізованій прокуратурі у військовій та оборонній сфері Західного регіону слід повернути з Державного бюджету частину сплаченого судового збору в сумі 24283,69 грн.
На підставі ч. 1 ст. 130 ГПК України та ч. ч. 3 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 50 відсотків у розмірі 4088,64 грн покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 233-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву про визнання позову відповідачем прийняти.
2. Позовні вимоги задовольнити повністю.
3. Заяву відповідача від 21.09.2022 (вх.№3062/22 від 22.09.2022) щодо розстрочення виконання рішення суду - задовольнити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “СЕНС” (79054, Львівська обл., місто Львів, вулиця Яворницького, будинок 14; ідентифікаційний код 19170868) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 , МФО 820172, Банк ДКСУ м. Київ, р/р НОМЕР_4 ) 545152,17грн. безпідставно набутих коштів та шляхом стягнення протягом жовтня 2022 року по березень 2024 року по 30286,23 грн. щомісячно до 30 числа.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “СЕНС” (79054, Львівська обл., місто Львів, вулиця Яворницького, будинок 14; ідентифікаційний код 19170868) на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону (79007, Львівська обл., місто Львів, вулиця Клепарівська, будинок 20; код ЄДРПОУ 38326057, р/р 35210081082783, Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172) 4088,645 грн судового збору.
6. Повернути Спеціалізованій прокуратурі у військовій та оборонній сфері Західного регіону (79007, Львівська обл., місто Львів, вулиця Клепарівська, будинок 20; код ЄДРПОУ 38326057, р/р 35210081082783, Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172) з Державного бюджету України частину сплаченого судового збору в сумі 24283,69 грн.
7. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 06.10.22р.
Суддя Щигельська О.І.