Миколаївський районний суд Миколаївської області
Справа № 945/879/22
Ухвала
про відмову у видачі судового наказу
05 жовтня 2022року м.Миколаїв
Суддя Миколаївського районного суду Миколаївської області Войнарівський М.М., перевіривши матеріали заяви ТОВ «Миколаївгаз Збут» про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ,
ТОВ «Миколаївгаз Збут» (далі - заявник) звернулося до Миколаївського районного суду Миколаївської області з заявою до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення боргу за спожитий природний газ у сумі 6483,33грн.
Відповідно до ст. 160 Цивільного процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 163 Цивільного процесуального кодексу України, до заяви про видачу судового наказу додається документ, що підтверджує сплату судового збору.
Згідно роз'яснень, наведених у пункті 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв'язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. При цьому, наприклад, платіжне доручення повинно бути підписано відповідальним виконавцем банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату надходження та дату виконання платіжного доручення (пункт 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (зі змінами)).
Відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.
Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 165 Цивільного процесуального кодексу України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушенням вимог статті 163 цього Кодексу.
Заявник подає заяву про видачу судового наказу, боржником за яким є ОСОБА_1 , проте на підтвердження сплати судового збору, а саме платіжне доручення за яким сплачено судовий збір відсутнє,що підтверджується актом від 19.09.2022 року про відсутність вкладень,а саме: платіжного доручення про сплату судового збору.
Інша інформація, яка б надавала належне підтвердження сплати судового збору за подачу заяви про видачу судового наказу, боржником за яким є ОСОБА_1 , відсутня, а отже відсутній належний доказ сплати судового збору за даною заявою.
З огляду на відсутність належних доказів сплати заявником судового збору за звернення до суду із заявою про видачу судового наказу, наявні правові підстави для відмови у видачі судового наказу.
Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу. (ч. 2статті 165 Цивільного процесуального кодексу України)
Таким чином, судом встановлено відсутність правових підстав у видачі судового наказу про стягнення заборгованості на користь заявника, з огляду на відсутність належних доказів сплати заявником судового збору за зверненням до суду із заявою про видачу судового наказу.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 160, 161, 165, 166, 258-261, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суддя -
Відмовити ТОВ «Миколаївгаз Збут» у видачі судового наказу про стягнення боргу з ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Згідно з ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя М.М.Войнарівський
05.10.2022