Справа № 147/531/22
Провадження № 1-кп/147/77/22
іменем України
07 жовтня 2022 року смт Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022025120000034 від 18.04.2022 року, щодо
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Корсаков Сахалінської області російської федерації, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , росіянки, громадянки України, з середньою освітою, одруженої, працює на посаді бригадира на дільницях основного виробництва в цеху різки філії «Переробний комплекс» ТОВ «Вінницька птахофабрика», раніше не судимої,
за ч.1 ст. 122 КК України,
14 квітня 2022 року близько 18.00 год. ОСОБА_4 поверталася з роботи додому в АДРЕСА_1 , та під час цього постійно телефонувала до свого чоловіка ОСОБА_7 . Проте, телефонну слухавку взяла її знайома ОСОБА_6 і повідомила, що ОСОБА_7 знаходиться у неї вдома за адресою АДРЕСА_2 , та не збирається повертатись до ОСОБА_4 . Так, на ґрунті ревнощів ОСОБА_4 одразу в цей же день поїхала до ОСОБА_6 додому, за адресою АДРЕСА_2 , де близько 19.00 год., зайшовши у будинок, почала сварку з ОСОБА_6 . Під час сварки ОСОБА_4 шарпала ОСОБА_6 за волосся та руки, нанесла удар кулаком лівої руки по обличчю, внаслідок чого остання впала на підлогу. Після чого ОСОБА_4 нанесла один удар правою ногою по тулубу з правої сторони в область ребер ОСОБА_6 , спричинивши їй тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми-струса головного мозку, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи №61 від 11.05.2022 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень та закритої тупої травми грудей у вигляді поперечного перелому п'ятого ребра справа, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи №61 від 11.05.2022 відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості по критерію тривалого розладу здоров'я більш як 21 день.
У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 вину у інкримінованому їй кримінальному правопорушенні визнала повністю, щиро розкаявся, та пояснила, що 14 квітня 2022 року близько 18.10 год. їхала з роботи додому. Знала, що її чоловік ОСОБА_7 знаходиться вдома. Коли зателефонувала йому, слухавку взяла якась жінка і розмовляла російською мовою. При цьому вона сказала жінц,і щоб вона покликала чоловіка, на що остання відповіла, що в неї немає чоловіка. Потім приїхавши додому, зателефонувала чоловікові по ОСОБА_8 , але слухавку підняла знову та ж жінка, і відповіла в грубій формі. Після цього вона подзвонила до ОСОБА_9 та до знайомого ОСОБА_10 . Він приїхав та запитав, чи знає де проживає ОСОБА_11 . Вони поїхали до потерпілої ОСОБА_12 . Хвіртка з двору була притиснута камінням, відсунувши його вона ввійшла. ОСОБА_13 побачивши її намагалась закрити хату, при цьому в неї в руках був келих. Вона ( ОСОБА_4 ) сказала покликати чоловіка, на що ОСОБА_13 їй відповіла, що вона ніхто і чоловік від сьогодні буде жити у неї. Потім вилила з келиха на неї вино. На що вона ( ОСОБА_4 ) відкрила двері, вибила келих, вдарила ОСОБА_13 лівою рукою в сторону скули по обличчю. ОСОБА_13 впала на підлогу на веранді на лівий бік. Вона намагалась її підняти. Потерпіла говорила їй образливі слова і вона також. Потім вона вдарила ОСОБА_13 правою ногою по нирках чи по спині, точно не пам'ятає. Вийшов ОСОБА_7 та розборонив їх. Вона сказала, щоб ОСОБА_14 збирався. Коли ОСОБА_14 піднімав ОСОБА_15 , вона стогнала. ОСОБА_16 погрожувала самогубством. Зазначила, що вона розуміє і жаліє про скоєне та щиро розкаюється.
Вина обвинуваченої ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, за викладених вище обставин, повністю підтверджується зібраними на досудовому слідстві та безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, яким судом надано ретельну оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення:
показаннями в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_6 про те, що напередодні 14 квітня 2022 року у неї перегоріла в будинку електрика. Вона повідомила ОСОБА_17 і він погодився допомогти. 14 квітня 2022 року близько 14.20 год. ОСОБА_18 прихав в нетверезому стані до неї в с.М.Стратіївка, розповідав, що у нього складна ситуація дома, тому йому необхідно зняти стрес, в руках у нього був алкогольний напій. Потім він полагодив електрику, десь хвилин 15 це зайняло часу. Для того, щоб віддячити вона попросила ОСОБА_14 поїхати в магазин купити продуктів, з яких вона приготує обід. Телефон він залишив дома на зарядці. Поки його не було, йому на телефон дзвонила ОСОБА_19 . Оскільки її дитина відпочивала, тому вона хотіла виключити дзвінок, але боковою кнопкою лише включила телефон. Оскільки це був відеодзвінок, тому ОСОБА_20 її побачила. Коли ОСОБА_14 повернувся з магазину, вона повідомила, що дзвонила ОСОБА_20 та просила його передзвонити, але він відповів, що якщо передзвонить, то буде проблема. Приготувавши обід, ОСОБА_18 розлив вино по келихах, десь о 18.30 год. вона почула, що під'їхала машина. Побачила, що наближається ОСОБА_20 . Відразу біля дверей ОСОБА_4 нанесла їй удар лівою рукою в праву сторону обличчя. Потім ОСОБА_20 взяла її за волосся, шарпала та кинула до вікна веранди. Їй вдалося вирвалась на деякий час від ОСОБА_20 . Остання штовхнула її в грудну клітку і вона впала на цементну підлогу. Їй було боляче, не могла встати. ОСОБА_4 намагалась підняти, брала за волосся, взяла пляшку з вином та вилила на неї. Піднявши її знову кинула на підлогу та вдарила ногою в область тулуба в праву сторону. Потім завдала ще два удари. Періодично ОСОБА_4 кричала до ОСОБА_14 щоб той збирався додому, але він відмовлявся. Вона знаходилась весь час на підлозі, після словесних перепалок відбувся удар в область тулуба, в область ребер. Цими діями обвинувачена спричинила їй тілесні ушкодження, порвала нижню білизну. Загалом спочатку ОСОБА_4 вдарила рукою по обличчю, потім були удари ногою в область тулуба та ребер, ще був удар в область грудної клітки рукою. Коли вона знаходилась на підлозі було три удари ногою в ребра. В результаті в неї були синяк на грудях, забій м'яких тканин рук, ніг, тулуба, по всьому тілу;
показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_7 про те, що обвинувачена ОСОБА_4 є його дружиною. 14 квітня 2022 року потерпіла ОСОБА_13 покликала його відремонтувати електричний вимикач в її будинку. Він відремонтував і тоді з ОСОБА_13 вирішили пообідати та випити спиртні напої. Телефон забув в іншій кімнаті. Саме ремонтував світло, коли дружина у веранді розмовляла з ОСОБА_13 по його телефону. Потім почув крики своєї дружини на веранді. Коли вийшов з прихожої до веранди побачив, що ОСОБА_21 була мокра від вина, а ОСОБА_16 з боку біля стола сиділа і говорила до ОСОБА_22 . Він зібрав інструмент і пішов в кімнату за кашкетом. Коли взувався, то ОСОБА_13 кричала, що він не вийде з дому, бо вона повішається. Як ОСОБА_4 наносила удари він не бачив. Лише бачив, як ОСОБА_16 впала, а ОСОБА_21 вдарила її лівою ногою в стегно. Він відтягнув дружину. Потерпілій не надавав допомоги. Потім він з дружиною пішли до хвіртки. Конфлікт виник тому, що ОСОБА_16 підняла слухавку телефона, коли дзвонила ОСОБА_20 на його телефон;
довідкою директора КНП «Тростянецька ЦРЛ» ОСОБА_23 №144 від 10.05.2022, відповідно до якої ОСОБА_6 була доставлена ШМД у відділення ЕМД 14.04.2022 о 22 год. 35 хв. Діагноз: ЗЧМТ, струс головного мозку, забій грудної клітки справа. Госпіталізована в хірургічне відділення з 14.04.2022 по 22.04.2022;
медичною картою стаціонарного хворого №881/332 ОСОБА_6 , з якої вбачається, що остання була госпіталізована 14.04.2022 о 23.30 год. та виписана 22.04.2022. Діагноз: ЗЧМТ, струс головного мозку, забій грудної клітки з переломом ребра справа;
висновком експерта від 11.05.2022 №61, відповідно до якого у ОСОБА_6 на час проведення судово-медичної експертизи виявлено тілесні ушкодження у вигляді синців в ділянках обличчя, верхніх кінцівок. Дані із представленої медичної карти стаціонарного хворого Тростянецької ЦРЛ свідчать, що у ОСОБА_6 мали місце тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми-струса головного мозку; закритої тупої травми грудей з переломом п'ятого ребра справа. Закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку, синці в ділянках голови, верхніх кінцівок відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Закрита тупа травма грудей у вигляді поперечного перелому п'ятого ребра справа відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості по критерію тривалого розладу здоров'я більш як 21 день. Усі тілесні ушкодження, які мали місце у ОСОБА_6 утворилися від дії твердих тупих предметів, можливо 14.04.2022;
протоколом проведення слідчого експерименту слідчого СВ Відділення поліції №2 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області від 19 червня 2022 року з відеозаписом до нього, згідно з якими у зв'язку з тим, що потерпіла ОСОБА_6 відмовилася від проведення слідчого експерименту та не надала дозвіл на його проведення у її будинку та домогосподарстві, слідчий експеримент проводився у Відділенні поліції №2 Гайсинського РУП кабінеті №33 за адресою смт Тростянець, вул. Соборна, 102. ОСОБА_4 повідомила, що 14.04.22 близько 19.00 год. прийшла до місця проживання потерпілої ОСОБА_6 в АДРЕСА_3 та зайшовши у веранду зустріла ОСОБА_6 . В подальшому ОСОБА_4 показала як схопила лівою рукою за волосся ОСОБА_6 та штовхнула її, внаслідок чого остання впала на підлогу на спину. Далі ОСОБА_4 показала як лівою рукою нанесла один удар по щелепі ОСОБА_6 від цього ОСОБА_6 упала на підлогу на лівий бік та в цей час ОСОБА_4 підбігла до неї та нанесла один удар правою ногою по ребрах (з правої сторони), таким чином стоячи за спиною ОСОБА_6 і вилила на неї залишки вина у пляшці, яка стояла на підвіконнику. Далі бійка припинилася.
Надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в суді докази взаємопов'язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію злочину, винуватість обвинуваченої та інші обставини зазначені у ст. 91 КПК України, та вони зібрані у порядку, встановленому ст. 93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст. 87 КПК України, з якими закон пов'язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв'язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.
Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально- процесуальним законодавством.
Вказані вище докази є узгодженими між собою та сумніву у своїй належності, достатності та допустимості, не викликають.
Розглядаючи кримінальне провадження відносно обвинуваченої ОСОБА_4 суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред'явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Правова природа кваліфікації злочинів пов'язана з необхідністю обов'язкового встановлення та доказування у визначений кримінальним процесуальним законом спосіб двох важливих обставин: 1) факту вчинення суб'єктом злочину суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту поведінки у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини Кримінального кодексу України.
Зазначені обставини вказують на наявність у діях ОСОБА_4 ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, - умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
За таких обставин, проаналізувавши та оцінивши об'єктивно досліджені у судовому засіданні, відповідно до вимог ст. ст. 85, 94 КПК України, вказані вище всі докази, надані сторонами кримінального провадження, в їх сукупності, враховуючи їх логічність, послідовність та узгодженість між собою, суд повно та всебічно з'ясував та встановив під час судового розгляду обставини вчинення кримінального правопорушення та приходить до висновку, що вина обвинуваченої ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, в судовому засіданні доведена повністю.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
В той же час згідно зі ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Згідно з п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п.3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.
Призначаючи покарання ОСОБА_4 суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України, є нетяжким злочином, дані про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, посередньо характеризується за місцем проживання, позитивно характеризується за місцем роботи, одружена, працює на посаді бригадира на дільницях основного виробництва в цеху різки філії «Переробний комплекс» ТОВ «Вінницька птахофабрика», на диспансерному обліку у лікаря-нарколога КНП «Тростянецька ЦРЛ» не перебуває, під наглядом в психіатричному кабінеті КНП «Тростянецька ЦРЛ» не перебуває.
Обставиною, яка пом'якшує покарання, суд визнає щире каяття.
Відсутність обставин, які обтяжують покарання.
З урахуванням обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченої, суд вважає, що останній відповідно до принципу індивідуалізації покарання необхідно призначити покарання за ч.1 ст. 122 КК України у виді обмеження волі в межах санкції статті, що відповідає загальним засадам призначення покарання, викладеним у ст. 65 КК України, що є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень відповідно до вимог ст. 50 КК України.
Відповідно до ч.1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, спосіб вчинення злочину, його мету і мотив, форму вини, обстановку вчинення злочину, а також те, що обвинувачена визнала себе повністю винною у вчиненні кримінального правопорушення, розкаюється у вчиненому, висновки вкладені в досудовій доповіді, суд переконаний, що виправлення обвинуваченої ОСОБА_4 та її перевиховання можливе без відбування покарання, а відтак останню слід звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком.
Звільнення від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком ОСОБА_4 напереконання суду, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягаються до кримінальної відповідальності, через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Потерпілою ОСОБА_6 заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином, в якому просить стягнути на її користь з ОСОБА_4 в розмірі 50000 грн. та документально підтверджені судові витрати на правову допомогу. В обгрунтування позовних вимог зазначає, що для усунення наслідків та лікування розладу здоров'я нею було витрачено грошові кошти на придбання ліків та інших предметів, необхідних для відновлення здоров'я, які вона документально підтвердити не може. Вказане підтверджується виписками з амбулаторної та медичних карт хворої ОСОБА_6 , де зокрема зазначено ліки та медичні препарати, які вона була вимушена купувати та приймати. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Так, вона вимушена була тривалий час терпіти сильний біль внаслідок завдання тілесних ушкоджень та страждати як тілесно так і душевно, оскільки дуже злякалася за своє життя та здоров'я. Тривалий час вона була вимушена лікуватися, приймати ліки, виконувати інші неприємні процедури. І на даний час відчуває постійні болі, які не дають їй спокою, вона вимушена постійно приймати знеболювальні препарати, що завдає додаткових постійних та тривалих моральних страждань. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в 50000 грн. Ціна враховує в себе усі душевні страждання, які довелося перенести за цей час, зокрема: втрату близьких людей, порушення звичайного способу життя, негативний вплив важкої втрати на загальний стан. Крім того моральна шкода для потерпілої полягає ще й у тому, що на даний час обвинувачена ніяким чином не вибачилася перед нею за свої дії та не намагалася відшкодувати шкоду. Завдання моральної шкоди, є наслідком та стоїть в причинному зв'язку з діями ОСОБА_4 , а тому ця шкода має бути відшкодована саме нею. Докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги містяться в матеріалах кримінального провадження №12022025120000034.
Орієнтовний розрахунок процесуальних витрат, які поніс та очікує понести позивач- витрати пов'язані з оплатою правничої допомоги представника потерпілого, цивільного позивача - 5955 грн. Вказані процесуальні витрати відповідно до ст. 124 КПК України необхідно стягнути з обвинуваченої.
Обвинувачена ОСОБА_4 цивільний позов визнає частково в сумі 5000 грн., стягнення на правову допомогу визнає.
Захисник обвинуваченої - адвокат ОСОБА_5 щодо цивільного позову зазначила, що матеріальна шкода відсутня, оскільки не надано жодного доказу. В ході судового розгляду не знайшли підтвердження обставини, на які вказано у цивільному позові, а саме: про порушення звичного способу життя, душевних страждань, втрати близьких людей, потерпіла не перебувала на амбулаторному лікуванні, а кваліфікація злочину визначена за тривалістю лікування, видимих змін у її поведінці не відбулося, щодо загального стану не надано жодних доказів.
Вирішуючи питання щодо цивільного позову, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Частиною першою статті 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Частиною п'ятою статті 128 КПК України встановлено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Вирішуючи цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди, суд звертає увагу на наступне.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема завдання моральної шкоди іншій особі (п.3 ч.2 ст. 11 ЦК України).
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п.9 ч.2 ст. 16 ЦК України).
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої (ч.1, п.1, п.2 ч.2 ст. 23 ЦК України).
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч.3 ст. 23 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Вирішуючи питання щодо завданої моральної шкоди, суд виходить з того, що позивачу ОСОБА_6 внаслідок кримінального правопорушення були заподіяні тілесні ушкодження, вона зазнала фізичного болю, перенесла фізичні та душевні страждання, була заподіяна моральна шкода. При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди суд виходить з характеру вчиненого обвинуваченою правопорушення, характеру завданої шкоди, глибини перенесених ОСОБА_6 фізичних та душевних страждань, а також з вимог розумності та справедливості, суд вважає, що позовні вимоги потерпілої в частині відшкодування моральної шкоди підлягають до задоволення частково, та з відповідача - ОСОБА_4 слід стягнути на користь потерпілої ОСОБА_6 15000 грн. моральної шкоди.
Частиною першою статті 124 КПК України встановлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
До таких витрат відповідно до п.1 ч.1 ст. 118 цього Кодексу належать витрати на правову допомогу.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Правовою підставою відшкодування витрат на правову допомогу є договір, укладений між потерпілим та адвокатом-представником, а також документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Щодо понесених потерпілою витрат на правову допомогу суд, керуючись принципами справедливості та верховенства права, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, виходячи з обставин кримінальної справи, її складності, дійшов висновку, що витрати на професійну правову допомогу підлягають задоволенню у зв'язку з наданим адвокатом обсягом послуг, тому слід стягнути з обвинуваченої на користь потерпілої 5955 грн. витрати на правову допомогу.
В решті позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 127-129, 368-371, 373-374 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, та призначити їй покарання у виді двох років обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді двох років обмеження волі з іспитовим строком один рік.
На підставі ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки:
- періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду у розмірі 15000 грн. (п'ятнадцять тисяч гривень).
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 витрати на правову допомогу в розмірі 5955 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять гривень).
В решті позовних вимог відмовити.
Вирок може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Тростянецький районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває пів вартою, - з дня отримання.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.
Суддя ОСОБА_1