ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.10.2022Справа № 910/5487/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження
справу № 910/5487/22
за позовом фізичної особи-підприємця Григорук Тетяни Олександрівни (реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 )
до товариства з обмеженою відповідальністю «Юніті Консалт» (ідентифікаційний код: 40729295; 02002, м. Київ, вул. Є. Сверстюка, буд.11)
про стягнення 30 000 грн,
без виклику представників учасників справи.
Фізична особа-підприємець Григорук Тетяна Олександрівна (далі - позивач, Підприємець) звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Юніті Консалт» (далі - відповідач, Товариство) про стягнення боргу за організацію перевезення у розмірі 30 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані таким:
- 22.11.2019 Підприємцем і Товариством укладено договір №ЮКЕ00053 про надання транспортно-експедиторських послуг по організації перевезення вантажів у міжміському та міжнародному сполученні (далі - Договір);
- позивачем здійснено організацію перевезення на суму 62 518 грн;
- відповідач здійснив часткову оплату у розмірі 32 518 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 04.02.2022 №743;
- непогашена заборгованість склала 30 000 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі №910/5487/22; розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
29.07.2022 позивач подав суду заяву на виконання ухвали суду.
02.08.2022 відповідач подав суду заяву на вступ представника та відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
12.08.2022 відповідач подав суду клопотання про приєднання до матеріалів справи довіреності представника.
16.08.2022 відповідач подав суду клопотання про зменшення стягнення витрат на правничу допомогу та докази направлення вказаного клопотання на адресу позивача.
17.08.2022 позивач подав суду відповідь на відзив на позовну заяву.
02.09.2022 позивач подав суду заяву з приводу клопотання відповідача про зменшення стягнення витрат на правничу допомогу.
У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду заперечення на відповідь на відзив.
Указами Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 року №259/2022 та від 17.05.2022 №341/2022 від 12.08. 2022 №573/2022 затвердженими Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, зі змінами, внесеними Указами від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-IX, та від 18.04.2022 №259/2022, від 21.04.2022 №2212-IX) та від 15.08.2022 року № 2500-IX введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та продовжено з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Києві у Господарському суді міста Києва встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи.
Справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
22.11.2019 Товариством (експедитор 1) та Підприємцем (експедитор 2) укладено Договір, за умовами якого:
- Договір регулює взаємовідносини сторін щодо організації міжнародних та внутрішніх перевезень і транспортно-експедиційного обслуговування (ТЕО) вантажів автомобільним транспортом, коли ініціатором таких перевезень є одна із сторін, що виступає за дорученням замовника (далі - експедитор 1) та друга сторона, що виступає за дорученням перевізника (далі - експедитор 2), з яким вони уклали відповідні договори чи працюють за окремими дорученнями, заявками та замовленнями (пункт 1.1 Договору);
- експедитор 2 зобов'язується за плату і за рахунок експедитора 1 організувати виконання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів автомобільним, морським, та/або авіаційним транспортом у міжміському і міжнародному сполученні (пункт 1.2 Договору);
- виконуючи умови Договору експедитор 2 виступає перед третіми особами, діє в інтересах і за рахунок експедитора 1 та укладає договори, пов'язані з перевезенням вантажів експедитора 1 (пункт 1.3 Договору);
- умови виконання конкретних перевезень, а також перелік операцій, які необхідні для здійснення перевезень, узгоджуються сторонами в заявках. Заявка є невід'ємною частиною даного договору. Заявка вважається підтвердженою, якщо вона підписана сторонами і скріплена їх печаткою. (пункт 2.2 Договору);
- факт виконання кожного перевезення, а також виконання розрахунків між сторонами, підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) [пункт 2.4 Договору];
- при виконання міжнародних перевезень за Договором, окрім іншого, використовують норми Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) [пункт 2.5 Договору];
- оплата здійснюється на підставі виставлених рахунків. Винагорода експедитора 2 згідно цих рахунків, є різниця між сумою, що перерахована експедитором 1 за виконання умов Договору та транзитною сумою, що підлягає оплаті перевізникам (третім особам) залучених експедитором 2 до виконання умов за Договором. Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) є невід'ємною частиною Договору (пункт 4.4 Договору);
- строк оплати експедитором 1 чотирнадцять календарних дні з моменту вивантаження (якщо інше не зазначено в заявці) за умови надання до цього моменту копій документів: Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунок, податкова накладна. Оригінали зазначених документів досилаються поштою. Датою платежу вважається дата зарахування коштів на рахунок експедитора 2 (пункт 4.5 Договору);
- Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2019, а в частині грошових зобов'язань - до повного їх виконання (пункт 9.1 Договору).
Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками; у встановленому порядку Договір не оспорений та не визнаний недійсним.
Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 929 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), яка узгоджується із положеннями статті 316 Господарського кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Статтею 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.
Отже, укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Сторонами було оформлено заявку від 23.12.2021 №97430 (далі - Заявка), відповідно до умов якої Підприємець взяв на себе зобов'язання організувати перевезення за маршрутом м. Намислув (Опольське воєводство, Польща) - м. Бориспіль (Київська область, Україна).
До безпосереднього виконання перевезення був залучений польський перевізник Sp. z о.о. DOTREX (м. Вроцлав, РП).
На підтвердження укладення договору перевезення, на виконання вимоги частини третьої статті 909 ЦК України, статей 4, 9 КДПВ складений коносамент у вигляді міжнародної товаротранспортної накладної CMR від 27.12.2021 №473035.
За загальними правилами, що склалися в галузі міжнародних автомобільних перевезень, з огляду на положення статей 5, 9, 10 КДПВ, дані про експедиторів 1 і 2 в накладних не відображаються.
Послуга з організації міжнародного перевезення, за обумовленим сторонами маршрутом, була надана якісно, без будь-яких зауважень чи застережень вантажоодержувача, що підтверджується підписом відповідальної особи та відтиск печатки вантажоодержувача в графі 24 накладної CMR.
Вартість послуги з організації перевезення відповідно до пункту «Умови оплати» Заявки складає 62 518 грн. За змістом вказаного пункту кошти сплачуються протягом 3-х днів після вивантаження, якщо отримувач вантажу не має претензій щодо цілісності вантажу. Відмітка вантажоодержувача у графі 24 CMR та відсутність будь-яких приміток у цій графі свідчать про відсутність претензій; доказів протилежного суду не подано.
Розвантаження відбулося 31.12.2021, а тому визначений сторонами кінцевий день для проведення оплати, завершився 03.01.2022. Враховуючи, що цей день припадає на святковий (неопераційний) день, перевезення мало бути оплачене не пізніше першого за вихідним робочого дня, а саме 04.01.2022.
Слід зазначити, що Товариство 04.02.2022 здійснило часткове погашення боргу, перерахувавши Підприємцю 32 518 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 04.02.2022 №743.
Таким чином, сума заборгованості складає 30 000 грн.
Обставини, які є предметом доказування у даній справі є такими: укладення Договору; перевезення; неоплата відповідачем.
Докази, якими позивач підтверджує наявність обставин, які є предметом доказування: Договір; Заявка, CMR; платіжне доручення.
Отже, поданими Підприємцем доказами підтверджуються обставини, що є предметом доказування у даній справі, у свою чергу, відповідачем не спростовано доводів позивача.
Заперечення відповідача зводяться до того, що позивачем не надано актів виконаних робіт і доказів надсилання їх Товариству.
Водночас умовами Заявки сторони чітко узгодили, що оплата проводиться протягом 3 днів за фактом вивантаження.
Крім того, відповідачем здійснено часткову оплату, що підтверджується платіжним дорученням, копія якого додана до позовної заяви.
Відповідач не надав документального підтвердження того, що вказана оплата була проведена за іншим перевезенням.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з Товариства суми основної заборгованості в розмірі 30 000 грн є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
Що ж до решти доводів і тверджень учасників процесу, які викладені у позові, відзиві на позов, відповіді на відзив, то слід вказати таке.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників процесу та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки до яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Із внесенням 17.10.2019 змін до Господарського процесуального кодексу України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено у господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Одночасно статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, з'ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
У даному випадку суд звертається до категорії стандарту доказування та відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, враховуючи подані докази, які оцінені судом у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України, принципи вірогідності та змагальності, позов підлягає задоволенню.
Стосовно заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500 грн та «гонорар успіху» у розмірі 2 000 грн, то судом враховано таке.
Відповідач заявив клопотання про зменшення стягнення витрат на правничу допомогу та просив у разі задоволення позову постановити рішення про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 1 000 грн.
Так, відповідач, заперечуючи проти покладення на нього витрат на послуги адвоката, зокрема, зазначив, що адвокат зареєстрований у м. Тернопіль, а позивач в м. Рівне, а оскільки матеріали справи не містять доказів того, що адвокат приїздив до м. Рівне, відповідно і відсутні докази огляду адвокатом документів за їх місцезнаходженням. Окрім того, частина послуг взагалі не є судовими витратами.
Відповідно до частин першої та третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною третьою статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Позивачем заявлено до стягнення судові витрати у розмірі 4 500 грн та 2 000 грн гонорару успіху.
На підтвердження факту понесення вказаних витрат позивачем до матеріалів справи додані такі документи:
- копія договору про правову допомогу від 22.06.2022, укладеного Підприємцем і адвокатом Лозою Віктором Миколайовичем;
- копія квитанції до прибуткового касового ордеру від 27.06.2022 на 4 500 грн;
- копія акта приймання-передачі наданих послуг від 27.06.2022 на суму 4 500 грн;
- копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 16.05.2008 №507;
- копія ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 27.06.2022 №1035681 серія ВО.
З вказаних вище документів вбачається, що розмір фіксованого гонорару за ведення справи у суді першої інстанції складає 4 500 грн.
За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону).
Згідно із статтею 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Частиною п'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Водночас, відповідно до частини п'ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Слід зазначити, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неспівмірність, та/або нерозумність, та/або нереальність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до цієї справи відповідач фактично не надав.
Враховуючи предмет та підстави позову, виходячи з встановлених обставин, характеру спірних правовідносин та обсягів матеріалів справи, беручи до уваги розгляд цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін, відсутність обґрунтованих заперечень відповідача щодо співрозмірності заявленої суми компенсації, а також зважаючи на принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати позивача на професійну правничу допомогу у сумі 4 500 грн.
Що ж до «гонорару успіху» у розмірі 2 000 грн, то слід зазначити таке.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». Європейський суд з прав людини вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява №35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,90 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70- 72) [пункти 5.34, 5.40, 5.41, 5.42, 5.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18].
З урахуванням наведеного вище не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Суд враховує зазначену судову практику у вирішення питання щодо стягнення «гонорару успіху».
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що в частині стягнення «гонорару успіху» в розмірі 2 000 грн, такі витрати не відповідають критерію розумності, оскільки не мають характеру необхідних, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв'язку з чим їх відшкодування з огляду на обставини даної справи матиме надмірний характер, тому у цій частині клопотання позивача задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов фізичної особи-підприємця Григорук Тетяни Олександрівни до товариства з обмеженою відповідальністю «Юніті Консалт» про стягнення 30 000 грн задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Юніті Консалт» ідентифікаційний (ідентифікаційний код: 40729295; 02002, м. Київ, вул. Є. Сверстюка, буд.11) на користь фізичної особи-підприємця Григорук Тетяни Олександрівни (реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 30 000 (тридцять тисяч) грн заборгованості, 4 500 (чотири тисячі п'ятсот) грн витрат на професійну правничу допомогу та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 07.10.2022.
Суддя Ігор Курдельчук