ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.10.2022Справа № 910/6421/22
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ноліміт"
про стягнення 216 216,00 грн.,
Без повідомлення (виклику) представників сторін.
Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - позивач) звернулась до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ноліміт" (далі - відповідач) штрафу в розмірі 216 216,00 грн. за поставку неякісної продукції за укладеним між сторонами договором від 20.04.2022 року № 135/ВЗЗ-2022.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.07.2022 року відкрито провадження у справі № 910/6421/22, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
26.08.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача від 23.08.2022 року № 2308-22/2 на позовну заяву, в якому останній заперечив проти позову з огляду на те, що складений позивачем акт від 30.06.2022 № 18 про поставку неякісного товару всупереч вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю (затвердженої постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.66 № П-7) (далі - Інструкція) не містить вказівки на обов'язкове ознайомлення учасників комісії з відповідними документами, зокрема, Інструкцією, ДСТУ 3143:2013 "М'ясо птиці. Загальні технічні вимоги", що є порушенням пункту 24 Інструкції. Крім того, позивачем було оглянуто 11 четвертин задніх, проте не зазначено про здійснення вибірки пакувальних одиниць, а також не вказано, яким чином були відібрані означені 11 четвертин. Також позивачем до матеріалів справи не долучено акту відбору зразків, складення якого передбачено чинним законодавством України, а саме Інструкцією. Більше того, відповідач зазначав, що відбір та аналіз зразків поставленого м'яса птиці повинен був здійснюватися не працівниками Військової частини НОМЕР_1 , а уповноваженими акредитованими лабораторіями. Відтак, позивачем під час приймання продукції не було у передбаченому законом порядку встановлено неякісності товару, оскільки порушено процедуру прийому поставленого товару та проведення контрольних заходів. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ноліміт" також вказувало, що під час поставки товару представником відповідача було подано декларацію виробника (посвідчення про якість) № ЛФ-116955 від 30.06.2022, яка повністю підтверджує належну якість поставленої продукції, а надані позивачем фотокопії товару не є доказами його неналежної якості, оскільки не дозволяють однозначно ідентифікувати зображену на них продукцію.
У той же час у відзиві на позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "Ноліміт", з посиланням на положення частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, просило суд зменшити заявлений позивачем до стягнення розмір штрафу.
26.08.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява відповідача від 23.08.2022 № 2308-22/1, в якій останній просив суд передати матеріали справи № 910/6121/22 за належною підсудністю до господарського суду Полтавської області.
При дослідженні матеріалів справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вищенаведеної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ноліміт", оскільки, зважаючи на умови частини 5 статті 29 Господарського процесуального кодексу України та закріплене пунктом 5.2 укладеного між сторонами договору від 20.04.2022 року № 135/ВЗЗ-2022 місце виконання зобов'язання, законодавством передбачена альтеративна підсудність цієї справи за вибором позивача.
Так, відповідно до частини 5 статті 29 Господарського процесуального кодексу України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Тобто нормами процесуального права позивачу надано право за певних умов обирати між господарськими судами, яким підсудна справа.
Водночас відповідно до частини 1 статті 532 Цивільного кодексу України місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі.
Умовами пункту 5.2 договору від 20.04.2022 року № 135/ВЗЗ-2022 передбачено, що передача (приймання-здача) товару здійснюється в пункті відвантаження замовника за адресою: місто Київ, вулиця Нижньоюрківська, будинок 8-А, та/або в пунктах відвантаження військових частин Національної гвардії України (товароодержувачі), визначених заявкою замовника.
Крім того, у матеріалах справи наявна копія заявки від 28.04.2022 року, в якій визначено, що доставка товару здійснюється на склад замовника (в/ч 3078 НГУ місто Київ, вулиця Нижньоюрківська, 8-А).
Аналізуючи наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що предметом спору в даній справі є стягнення штрафних санкцій за порушення відповідачем умов договору від 20.04.2022 року № 135/ВЗЗ-2022, місцем виконання якого є склад військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України за адресою в/ч НОМЕР_1 Національної гвардії України (АДРЕСА_1), відтак у даному випадку слід застосовувати вищевказані положення статті 29 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає підсудність справ за вибором позивача.
Беручи до уваги право позивача на вибір суду, якому підсудна справа, та факт звернення Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до господарського суду міста Києва, справа № 910/6421/22 підсудна господарському суду міста Києва.
Аналогічних висновків дійшов Північний апеляційний господарський суд у постанові від 15.02.2022 року в справі № 910/16197/21 при вирішенні питання щодо підсудності подібної справи за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення з постачальника штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору поставки.
02.09.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла відповідь позивача від 31.08.2022 року № 78/6-1407 на відзив на позовну заяву, в якій останній вказав про безпідставність заперечень відповідача проти позову, викладених у відзиві на позовну заяву.
Крім того, 02.09.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача від 31.08.2022 року № 78/6-1385 про відмову відповідачу в направленні справи на розгляд за підсудністю іншому суду.
19.09.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли заперечення відповідача від 14.09.2022 року № 1409-22/1 на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Ноліміт" повторно вказало, що під час здійснення приймання товару, поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Ноліміт" 30.06.2022 року, позивачем були порушені положення договору та чинного законодавства, що регулюють процедуру прийому поставленого товару та проведення контрольних заходів, зокрема відбору зразків та проведення подальшого дослідження, вчинення таких дій було здійснено неналежними суб'єктами, а складені за результатами таких дій документи не відповідають положенням договору та вимогам чинного законодавства, що свідчить про відсутність порушень з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Ноліміт".
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
20.04.2022 року між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (замовник, Військова частина) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ноліміт" (учасник) укладено договір № 135/ВЗЗ-2022 (далі - Договір), за умовами якого учасник зобов'язався поставити замовнику якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток № 1), а замовник - прийняти і оплатити такі товари.
Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін, а також скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.
Відповідно до пункту 1.2 Договору найменування (номенклатура, асортимент, кількість) товару зазначена в Додатку № 1 до цього Договору. Код ДК 021:2015:15110000-0 (М'ясо).
У Додатку № 1 до Договору сторони погодили поставку м'яса птиці (четвертина задня) у кількості 400 000 кг загальною вартістю 26 000 000,00 грн.
Згідно з пунктом 2.1 Договору якість товару, що поставляється учасником, повинна відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів та ГСТУ, ДСТУ, ТУ на цей вид товару.
Строк придатності товару повинен відповідати строку, визначеному у ГСТУ, ДСТУ, ТУ на цей вид товару (пункт 2.2 Договору).
Слід зазначити, що якість товару визначено у ДСТУ 3143:2013 "М'ясо птиці. Загальні технічні умови" (далі - ДСТУ).
Так, відповідно до підпункту 5.2.2 пункту 5.2 розділу 5 "ЗАГАЛЬНІ ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ" ДСТУ за органолептичними показниками м'ясо птиці повинно відповідати вимогам:
- зовнішній вигляд частин тушок: поверхня суха, незавітрена, внутрішня поверхня чиста, без згустків крові. Можуть бути незначні пошкодження шкіри, м'язів та кісток, що є наслідком розчленування тушки. Не дозволено: переломів стегнових та гомілкових кісток, наявності гострих країв кісток та уламків кісток, саден, слідів від ударів, глибоких порізів м'язової тканини та розривів шкіри;
- ступінь зняття оперення: оперення повністю видалено;
- стан шкіри: чиста, суха, незавітрена, без подряпин, розривів, плям та синців; для заморожених тушок - без холодильних опіків, для охолоджених - без слідів заморожування.
Згідно з підпунктом 5.2.10 пункту 5.2 розділу 5 "ЗАГАЛЬНІ ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ" ДСТУ масова частка вологи, яка виділяється під час розморожування замороженого м'яса птиці (курей, курчат-бройлерів та індиків), не повинна перевищувати 4 %.
Відповідно до пунктів 3.1, 3.3 Договору його ціна складає 26 000 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 20 % - 4 333 333,33 грн. Погоджена сторонами ціна товару після укладення Договору не переглядається.
Пунктом 5.1 Договору встановлено, що дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці замовника, сканкопія якої надсилається замовником з його офіційної електронної пошти на електронну пошту учасника, вказану в розділі 13 цього Договору. Учасник зобов'язаний засобами телефонного зв'язку підтвердити замовнику (його уповноваженій особі) отримання заявки.
За умовами пункту 5.4 Договору при передачі товару учасник повинен направити до замовника (товароодержувача) уповноваженого представника, який має право підпису на необхідних документах та який зобов'язаний передати всю необхідну товарно-супровідну документацію на товар, а замовник (товароодержувач) зобов'язаний прийняти товар і підписати всі необхідні документи, що підтверджують передачу товару.
Пунктом 5.5 цієї угоди передбачено, що на кожну партію товару, що постачається, учасник обов'язково надає замовнику такі документи, а саме:
- товарно-транспортну накладну (у разі перевезення товару автомобільним транспортом). Товарно-транспортна накладна, оформлена належним чином відповідно до вимог Закону України від 23.12.1997 № 771/97-ВР "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" та наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568) "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні";
- рахунок-фактуру, підписану посадовою особою учасника, уповноваженою на підписання господарських та фінансових документів;
- видаткову накладну (у трьох примірниках), підписану посадовою особою учасника, уповноваженою на підписання господарських та фінансових документів;
- оригінал (або завірену учасником копію) декларації виробника або сертифікат якості.
Право власності на товар переходить від учасника до замовника (товароодержувача) після прийняття товару на склад замовника (товароодержувача), факт чого засвідчується підписами уповноважених на це осіб учасника та замовника (товароодержувача) на відповідній видатковій накладній. Датою прийняття товару замовником (товароодержувачем) вважається дата, вказана уповноваженою особою замовника (товароодержувача) на видатковій накладній (пункт 5.6 Договору).
Відповідно до пункту 5.7 Договору замовник (товароодержувач) має право відкласти приймання товару за кількістю та якістю у разі, якщо учасник не надав відповідні підтверджуючі (кількість та якість товару) документи або є сумніви щодо якості товару після проведення огляду, на строк - до 2-х календарних днів (для надання учасником цих документів) або встановлення відповідної якості товару. У разі, якщо сумніви щодо якості товару підтверджуються актом, складеним замовником (товароодержувачем), замовник має право в односторонньому порядку достроково розірвати Договір.
Підпунктами 6.3.1 та 6.3.2 пункту 6.3 Договору на учасника покладено обов'язок забезпечити поставку якісного товару у строки, встановлені Договором, а також забезпечити поставку товару, якість якого відповідає умовам, встановленим цим Договором.
Згідно з пунктом 10.1 Договору останній набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та продовженого Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", а в частині оплати за поставлений товар - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов'язань. Строк дії Договору може бути продовжений за згодою сторін у разі продовження строку дії воєнного стану в Україні понад період, визначений Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", але не довше ніж до 31.12.2022 року.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Ноліміт" згідно із видатковою накладною від 30.06.2022 року № НЛ-0001024 та товарно-транспортною накладною від 30.06.2022 року № НЛ-0000992 здійснило на користь позивача поставку товару - м'ясо птиці (четверть задня) у кількості 16 632 кг на загальну суму 1 081 080,00 грн.
Разом із тим, під час проведення перевірки позивачем поставленого відповідачем за видатковою накладною від 30.06.2022 року № НЛ-0001024 товару на дотримання постачальником вимог пункту 2.1 Договору "ЯКІСТЬ ТОВАРУ" та ДСТУ, у Військової частини виникла обґрунтована підозра, що поставлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Ноліміт" товар може не відповідати вимогам якості та безпечності за зовнішнім виглядом та іншими показниками.
Враховуючи наведене, комісією позивача у складі голови - заступника командира частини з тилу - начальника тилу підполковника В. Шелеста та членів комісії: начальника відділу зберігання старшого лейтенанта О. Онацького, юрисконсульта відділу правової роботи капітана юстиції Я. Сидорчука, лікаря відділення вхідного контролю, реєстрації, відбору проб, ветеринарно-санітарної експертизи та фізико-хімічних досліджень відділу (лабораторії) ветеринарно-санітарної експертизи та контролю якості речового майна старшого лейтенанта С. Алексієнко, у присутності представника відповідача, проведено перевірку поставленого відповідачем товару та складено відповідний акт про поставку недоброякісного товару від 30.06.2022 року № 18.
Означеним актом зафіксовано порушення щодо якості товару; виявлено наявність на товарі значної кількості пір'я (виявлено на всіх зразках), встановлено, що на кожній одиниці товару наявні множинні колодочки та пух. Крім того, зафіксовано, що товар з явними ознаками залитості води, більше ніж на 4 %, що було встановлено під час розморожування товару.
Наведені порушення підтверджені відповідними фотоматеріалами, здійсненими у присутності представника учасника - відповідача.
Враховуючи вищенаведене, комісія позивача в акті від 30.06.2022 року № 18 запропонувала не приймати поставлений відповідачем товар на продовольчий склад відділення зберігання МТЗ відділу закупівлі та зберігання матеріально-технічних засобів Військової частини, у зв'язку із порушенням умов щодо якості товару.
Слід зазначити, що наведений акт був підписаний представником відповідача із запереченнями, за змістом яких останній вказав про належну якість продукції, яка відповідає ТУ виробника, що підтверджується наданими постачальником документами на цей товар.
Для врегулювання спору в досудовому порядку листом від 01.07.2022 року № 78/8/2-874 позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату штрафу, нарахованого внаслідок поставки товару неналежної якості. Проте, така претензія була залишена Товариством з обмеженою відповідальністю "Ноліміт" без задоволення, нарахована позивачем штрафна санкція у добровільному порядку відповідачем не сплачена.
Враховуючи вищевикладені обставини, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 216 216,00 грн. за поставку неякісного товару.
Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
З огляду на правову природу укладеного між сторонами Договору, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов'язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.
Частиною 1 статті 687 Цивільного кодексу України передбачено, що перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем обов'язку щодо поставки замовнику передбаченого укладеним між сторонами Договором товару належної якості, позивач просив суд стягнути з відповідача 216 216,00 грн. штрафу, що становить 20 % від вартості неякісного товару в сумі 1 081 080,00 грн., що поставлявся за видатковою накладною від 30.06.2022 року № НЛ-0001024.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною 2 даної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з пунктом 7.1 Договору за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України, а також інших чинних нормативно-правових актів України та цим Договором.
Пунктом 7.4 Договору передбачено, що у разі поставки неякісного (некомплектного товару або поставки товару з порушенням вимог щодо безпечності або придатності або порушенням розділу 2 цього Договору) учасник сплачує замовнику штраф у розмірі 20 % вартості цього товару. Факт поставки недоброякісного товару підтверджується актом, складеним замовником (товароодержувачем). Зазначений товар не зараховується учаснику у виконання поставки і підлягає заміні в строк 5 (п'яти) робочих днів з дня отримання учасником вказаного акту. У разі заміни товаром з порушенням вимог щодо безпечності або придатності, або з порушенням вимог розділу цього 2 Договору, учасник сплачує замовнику штраф у розмірі 20 % вартості такого товару за кожен такий випадок, зафіксований замовником. Сплата штрафу не звільняє винну сторону від виконання зобов'язань за Договором.
Заперечуючи проти позову, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ноліміт" посилалося на те, що складений позивачем акт від 30.06.2022 № 18 про поставку неякісного товару всупереч вимог Інструкції не містить вказівки на обов'язкове ознайомлення учасників комісії з відповідними документами, зокрема, Інструкцією, ДСТУ 3143:2013 "М'ясо птиці. Загальні технічні вимоги", що є порушенням пункту 24 цієї Інструкції. Крім того, всупереч -пункту 16 Інструкції, в акті не вказано кількості оглянутої продукції і характеру виявлених при прийнятті дефектів. Також позивачем до матеріалів справи не долучено акту відбору зразків, складення якого передбачено пунктом 26 Інструкції.
Проте такі посилання оцінюються судом критично з огляду на наступне.
Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю затверджена постановою Державного арбітражу Союзу РСР від 25.04.1966 № П-7.
Положення Інструкції, відповідно до якої на покупця (позивача у справі) покладений обов'язок з організації проведення експертизи продукції, відбору зразків спірної продукції та складання відповідних актів у разі виявлення дефектів продукції та наявності розбіжностей між покупцем та постачальником стосовно якості продукції, у спірних правовідносинах не можуть бути підставою для відмови в позові, оскільки відповідно до постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 року "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР" може застосувати лише ті нормативні акти колишнього Союзу РСР, які не суперечать Конституції і законам України.
Крім того, відповідно до частини 7 статті 11 Господарського процесуального кодексу України у разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.
Разом із тим, у даному випадку спірні правовідносини врегульовані законами України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.02.2020 року в справі № 927/293/19.
Так, відповідно до частини 1 статті 675 Цивільного кодексу України товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.
За умовами статті 678 Цивільного кодексу України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару. Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару. Положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом.
Продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили (стаття 679 Цивільного кодексу України).
Згідно з частинами 1, 3, 5 статті 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.
У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості.
У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.
Відповідно до пункту 9.3 Договору усі правовідносини, що виникають у зв'язку з виконанням умов цього Договору і не врегульовані ним, регламентуються нормами чинного законодавства в Україні.
Разом із тим, за змістом пунктів 2.1, 5.7 та 7.4 Договору якість товару, що поставляється учасником, повинна відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів та ГСТУ, ДСТУ, ТУ на цей вид товару. Замовник має право відкласти приймання товару за кількістю та якістю у разі, якщо є сумніви щодо якості товару після проведення огляду. Факт поставки недоброякісного товару підтверджується актом, складеним замовником.
Означеними умовами Договору врегульовані правовідносини сторін, що виникають внаслідок поставки відповідачем товару неналежної якості, та унормовано складення замовником відповідних актів поставки недоброякісного товару, що додатково свідчить про необґрунтованість вищенаведених посилань відповідача.
Твердження відповідача про те, що відбір та аналіз зразків поставленого м'яса птиці повинен був здійснюватися не працівниками Військової частини НОМЕР_1 , а уповноваженими акредитованими лабораторіями, також є безпідставними, оскільки будь-яких положень щодо необхідності передачі відібраних зразків товару для їх дослідження до уповноважених акредитованих Держпродспоживслужбою лабораторій чи обов'язкового залучення фахівців цих лабораторій Договір не містить.
Також відповідач посилався на те, що під час поставки товару представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Ноліміт" було надано декларацію виробника (посвідчення про якість) № ЛФ-116955 від 30.06.2022, яка повністю підтверджує належну якість поставленого товару.
Проте суд зазначає, що наявність такої декларації виробника (посвідчення про якість) не може безумовно свідчити про належну якість поставленого позивачу товару, враховуючи результати його фактичної перевірки комісією Військової частини, тоді як матеріали справи взагалі не містять декларації виробника (посвідчення про якість) № ЛФ-116955 від 30.06.2022, на яку посилався відповідач.
Заперечення відповідача щодо порушення Військовою частиною процедури прийому поставленого товару та проведення контрольних заходів також не приймаються судом до уваги, оскільки не підтверджені відповідачем жодними доказами; дотримання позивачем порядку відбору проб поставленого товару та порядку складення відповідного акту Товариством з обмеженою відповідальністю "Ноліміт" належними доказами не спростовано, а також не доведено факту поставки товару належної якості.
Посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ноліміт" на те, що надані позивачем фотографії товару не є дійсними доказами його неналежної якості, оскільки не дозволяють однозначно ідентифікувати зображену на них продукцію, оцінюються судом критично, зважаючи, зокрема, на наявність в акті від 30.06.2022 року № 18 відмітки про здійснення фотокопій поставленого відповідачем неякісного товару, у той час як будь-яких доказів на спростування відповідних доводів позивача та наданих ним доказів (у тому числі фотоматеріалів) Товариством з обмеженою відповідальністю "Ноліміт" не надано. Отже, долучені позивачем до матеріалів справи докази, зокрема, фотографії поставленого йому 30.06.2022 року неякісного товару, визнаються судом більш вірогідними доказами на підтвердження неналежної якості товару в розумінні статті 79 Господарського процесуального кодексу України.
Інші заперечення відповідача проти позову також не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та спростовуються її матеріалами.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді штрафу за поставку неякісного товару, передбаченого пунктом 7.4 Договору.
Оскільки судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконав взятий на себе обов'язок щодо поставки погодженого між сторонами товару належної якості, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, і розмір нарахованого позивачем штрафу відповідає вищезазначеним приписам законодавства та положенням пункту 7.4 Договору, суд дійшов висновку, що позов Військової частини про стягнення з відповідача спірної суми цієї штрафної санкції є обґрунтованим.
Разом із тим, у відзиві на позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "Ноліміт", з посиланням на положення частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, просило суд зменшити заявлений позивачем до стягнення розмір штрафу.
З огляду на викладене, суд зазначає наступне.
За змістом статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За умовами частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту вищезазначених приписів чинного законодавства вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, необхідно об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони тощо.
Зменшення розміру означених вище сум є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.
Мотивуючи клопотання про зменшення штрафних санкцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ноліміт" вказувало на те, що відповідач у повному обсязі поставив Військовій частині товар, визначений умовами Договору, який прийнятий останньою без жодних заперечень. Таким чином, відповідач виконав покладені на нього Договором обов'язки, забезпечивши позивача необхідною продукцією належної якості. Крім того, відповідач вказував на втрату ним значної частини прибутків після введення в Україні військового стану з 24.02.2022 року та скорочення кількості працівників підприємства.
Проте, відповідачем в порядку, визначеному процесуальним законом, не надано жодних доказів на підтвердження обставин, які є підставою для зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій.
Судом враховано, що за статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Згідно з частинами 1, 3 статті 17 Основного Закону захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про оборону України" оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх складових сектору безпеки і оборони України, органів місцевого самоврядування, єдиної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони.
Суд звертає увагу, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України на підрозділи Національної гвардії України суттєво збільшилося навантаження щодо виконання заходів за призначенням, що зумовило додаткові витрати бюджету, тоді як зменшення судом розміру належних до стягнення з відповідача штрафних санкцій може призвести до негативних наслідків, що позначаться на належному та своєчасному виконанні позивачем його основних функцій під час дії режиму воєнного стану.
Разом із тим, постачання на користь Військової частини неналежної якості продуктів харчування для забезпечення продовольством особового складу, особливо під час дії режиму воєнного стану, визнається судом неприпустимим.
Суд також зазначає, що відповідачем не було зазначено та обґрунтовано конкретної суми, до якої останній просив суд зменшити нараховану позивачем штрафну санкцію.
Таким чином, оцінюючи викладене в сукупності, приймаючи до уваги, що питання зменшення вищенаведених сум грошових коштів не є обов'язком суду, а його правом, і таке право підлягає застосуванню виключно у виняткових випадках, враховуючи заявлений до стягнення розмір штрафу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ноліміт" щодо зменшення розміру нарахованої штрафної санкції.
Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження поставки позивачу товару належної якості, у зв'язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин, суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ноліміт" (36023, місто Полтава, вулиця Огнівська, будинок 12, квартира 152; код ЄДРПОУ 44476694) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (04080, місто Київ, вулиця Нижньоюрківська, будинок 8-А; код ЄДРПОУ 25574423) 216 216 (двісті шістнадцять тисяч двісті шістнадцять) грн. 00 коп. штрафу та 3 243 (три тисячі двісті сорок три) грн. 24 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 07.10.2022 року.
Суддя В.С. Ломака