ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.10.2022Справа № 910/7543/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Князькова В.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Віді-Страхування", м.Київ
до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", м. Київ
про стягнення 17 941,96 грн, -
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Віді-Страхування" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про стягнення страхового відшкодування в розмірі 17 941,96 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ним як страховиком транспортного засобу Mercedes-Benz AMG 53, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснено виплату страхувальнику страхового відшкодування, внаслідок чого до позивача на підставі статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача як особи, якою застраховано цивільно-правову відповідальність водія транспортного засобу Hyundai ix35, державний номер НОМЕР_2 , який визнав себе винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/7543/22 При цьому, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування, суд дійшов висновку про можливість здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного провадження.
Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на те, що визначений позивачем розмір шкоди є необґрунтованим. Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" було розраховано та сплачено розмір шкоди саме виходячи зі звіту про оцінку колісного транспортного засобу, який було складено суб'єктом оціночної діяльності Куліш О.В., а отже, на думку вказаного учасника справи, вимоги, що ґрунтуються на визначення розміру шкоди на підставі рахунку станції технічного обслуговування, є неправомірними та задоволенню не підлягають.
З огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.
Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
16.03.2020 в місті Василькові по вул.Грушевського, 7А за участю транспортних засобів Mercedes-Benz AMG 53, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та Hyundai ix35, державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 сталася дорожньо-транспортна пригода.
Постановою від 15.05.2020 Васильківського міськрайонного суду Київської області визнано водія автомобіля Hyundai ix35, державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 винним у порушенні Правил дорожнього руху та притягнуто до адміністративної відповідальності.
Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Як свідчать матеріали справи, 12.07.2018 між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Віді-Страхування" (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тульчинм'ясо" (страхувальник) було укладено договір №14838 добровільного страхування наземного транспорту, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користування і розпорядженням наземним транспортним засобом Mercedes-Benz AMG 53, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Як свідчать матеріали справи, дорожньо-транспортна пригода, яка сталася 16.03.2020, відповідно до норм чинного законодавства, була визначена позивачем страховим випадком.
На підставі заяви про виплату страхового відшкодування, рахунку №2120001410 від 03.04.2020 Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний дім Україна - Мерседес Бенц" (станція технічного обслуговування), акту виконаних робіт на суму 105543,49 грн, страховиком було здійснено розрахунок страхового відшкодування, складено страховий акт №5823 від 13.04.2020, й встановлено суму страхового відшкодування у розмірі 105 543,49 грн.
Позивач, на виконання своїх зобов'язань перед страхувальником за договором страхування наземного транспорту, перерахував на рахунок станції технічного обслуговування, як було вказано в заяві страхувальника, суму страхового відшкодування в розмірі 105543,49 грн згідно платіжного доручення №1722 від 16.04.2022.
Судом вище було встановлено, що постановою від від 15.05.2020 Васильківського міськрайонного суду Київської області визнано водія автомобіля Hyundai ix35, державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 винним у порушенні Правил дорожнього руху та притягнуто до адміністративної відповідальності.
Як свідчать матеріали справи, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Hyundai ix35, державний номер НОМЕР_3 , була застрахована Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" згідно полісу серії АО №5643036. Згідно зазначеного полісу ліміт відповідальності за шкоду майну становить 130 000,00 грн, франшиза складає 1000 грн. Оцінюючи вказані обставини, суд зазначає наступне.
За змістом статті 980 Цивільного кодексу України, статті 4 Закону України «Про страхування» залежно від предмета договору страхування може бути особистим, майновим, а також страхуванням відповідальності.
Згідно з положеннями статті 999 Цивільного кодексу України і статей 6, 7 Закону України «Про страхування» за вольовою ознакою страхування може бути добровільним і обов'язковим, тому кожен вид страхування має свої особливості правового регулювання.
Згідно з ч.1 ст.993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно зі ст.1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. Під час суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.
Тобто у правовідносинах суброгації відбувається лише заміна кредитора: право вимоги передається (переходить) від страхувальника (якого ще називають вигодонабувачем, первісним кредитором, потерпілим) до страховика - нового кредитора, який в подальшому замість страхувальника і буде пред'являти право вимоги до особи, відповідальної за завдання шкоди. Така заміна відбувається на підставі закону, в момент виплати страховиком страхового відшкодування страхувальнику. Тому нового зобов'язання з відшкодування збитків не виникає, оскільки у таких правовідносинах зберігається те зобов'язання, яке виникло із заподіяння шкоди і у зв'язку з яким було виплачене страхове відшкодування.
Отже, у відносинах суброгації страховик виступає замість потерпілого в деліктному зобов'язанні, а особа, яка завдала шкоди, - його боржником. До нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника. Під час виплати страховиком страхувальнику страхового відшкодування за договором добровільного майнового страхування відбувається заміна кредитора, і, як наслідок, у страховика виникає право вимоги до відповідальної особи щодо відшкодування йому завданої шкоди у порядку суброгації.
Отже, після виплати позивачем своєму страхувальнику страхового відшкодування за шкоду, завдану 16.03.2020 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди власнику автомобіля Mercedes-Benz AMG 53, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , до позивача в порядку суброгації перейшло право зворотної вимоги відшкодування збитків, яке страхувальник позивача мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Віді-Страхування" відповідно до договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту та статей 993 і 1191 Цивільного кодексу України, набуло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме - до страхової організації, якою здійснено обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності водія (власника) транспортного засобу Hyundai ix35, державний номер НОМЕР_3 , тобто, до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта".
03.07.2020 Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Віді-Страхування" звернулось до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" із заявою №15/04/8.04/281-20 про страхове відшкодування в розмірі 105 543,49 грн.
Листом №09-02-20/1-04/3325 від 29.03.2021 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" повідомило позивача, що виплата страхового відшкодування була здійснена в сумі 81058,041 грн на підставі звіту суб'єкта оціночної діяльності, який було надано заявником, а отже, підстави для доплати у більшому розмірі відсутні.
Листом №15/04/8.04/1930-20 від 17.08.2021 Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Віді-Страхування" повторно звернулось до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування саме виходячи з вартості відновлювального ремонту, яку було розраховано станцією технічного обслуговування.
Листом №09-02-20/1-04/8180 від 20.09.2021 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" повідомило про виконання своїх обов'язків в повному обсязі, а саме на суму 82 058,04 грн.
Тобто, фактично між сторонами виник спір щодо розміру страхового відшкодування, яке має бути сплачено відповідачем у порядку суброгації.
Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу, а також наявним в матеріалах справи доказам в контексті розміру страхового відшкодування, яке заявлено до стягнення з відповідача, судом враховано таке.
Правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв'язку з виплатою першим на користь потерпілої страхового відшкодування, є такими, що засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов'язанні.
Таким чином, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 993 Цивільний кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування", які визначають спеціальний порядок переходу прав вимоги до винної особи від страхувальника (потерпілого) до страховика, що відшкодував шкоду потерпілому.
Так, у ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, зазначені норми свідчать, що позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.
Згідно з ч. 2 ст. 999 Цивільного кодексу України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
За змістом ч. 3 ст. 985 цього Кодексу особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
За змістом п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Згідно зі ст. 1192 Цивільного кодексу України (в редакції закону, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Водночас норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
За змістом ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Отже, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність згідно із Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", покладено на страховика (винної особи) у межах, встановлених цим Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, визначено згідно зі ст. 1194 Цивільного кодексу України , за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми - ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі ст. 1194 Цивільного кодексу України відшкодовує особа, яка завдала збитків. Аналогічну позицію викладено у постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/9396/17.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092).
Відповідно до вимог пункту 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:
Сврз = С р + С м + С с Х (1- Е З), де:
С р - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн;
С м - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн;
С с - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн;
Е З - коефіцієнт фізичного зносу.
Отже, якщо для відновлення пошкодженого у дорожньо-транспортній пригоді транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справах №№ 910/3650/16, 910/32969/15 та у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 910/3867/16, від 01.02.2018 у справі № 910/22886/16.
Згідно з п.п. 7.38, 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за №1074/8395, коефіцієнт фізичного зносу дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших легкових КТЗ тощо. Винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) КТЗ експлуатується в інтенсивному режимі (фактичний середньорічний пробіг щонайменше вдвічі більший за середньорічний нормативний); б) складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлювали ремонтом (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень (наприклад, усунення сколів ЛФП на лицьових поверхнях кузова, усунення деформації методом видалення вм'ятин без пофарбування складової частини)); в) складові частини каркасу кузова, оперення кузова, кабіни та рами мають наскрізну корозію, що призвело до зниження витривалості і міцності матеріалу виготовлення цієї складової частини (складових частин) КТЗ; г) складові частини кузова, кабіни, рами КТЗ мають пошкодження у вигляді деформації, за винятком таких, що підпадають під визначення експлуатаційних пошкоджень відповідно до пункту 1.6 розділу I цієї Методики; ґ) КТЗ експлуатувався в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4 до цієї Методики.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Суд погоджується із доводами позивача, що у даному випадку звіт про оцінку транспортного засобу - лише попередній оціночний документ, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.
Як вбачається з матеріалів справи, сума страхового відшкодування була визначена позивачем виходячи саме з вартості відновлювального ремонту, яку було визначено станцією технічного обслуговування, зокрема, на підставі рахунку №2120001410 від 03.04.2020 Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний дім Україна - Мерседес Бенц", акту виконаних робіт на суму 105543,49 грн. Вказану суму було перераховано на рахунок станції технічного обслуговування згідно платіжного доручення №1722 від 16.04.2022.
Одночасно, як вбачається з матеріалів справи Mercedes-Benz AMG 53, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 2019 року випуску, а отже, з огляду на приписи Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів коефіцієнт фізичного зносу дорівнює нулю. При цьому, судом враховано, що відповідач з вказаною обставиною у відзиві погодився.
За таких обставин, виходячи з вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку, що у даному випадку позивачем обґрунтовано заявлено вимоги до відповідача саме виходячи із вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, визначеного станцією технічного обслуговування, якою такий ремонт було здійснено, та яку фактично і було відшкодовано Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Віді-Страхування".
Отже, з урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Віді-Страхування" до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про стягнення страхового відшкодування в розмірі 17 941,96 грн.
З огляду на висновки суду стосовно задоволення позовних вимог, витрати на оплату судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 126, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Віді-Страхування" до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про стягнення страхового відшкодування в розмірі 17 941,96 грн - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (02081, місто Київ, вул.Здолбунівська, будинок 7-Д, ЄДРПОУ 00034186) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Віді-Страхування" (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Софіївська Борщагівка, вул.Велика Кільцева, будинок 56, ЄДРПОУ 35429675) страхове відшкодування в розмірі 17 941(сімнадцять тисяч дев'ятсот сорок одна) грн 96 коп. та судовий збір в сумі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного господарського суду.
Повний текст складено та підписано 07.10.2022.
Суддя В.В. Князьков