06 жовтня 2022 року
м. Київ
справа №280/4671/20
адміністративне провадження № К/9901/39299/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Жука А.В.,
Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.12.2020 (головуючий суддя - Р.В. Кисіль)
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06.10.2021 (головуючий суддя - Ю.В. Дурасова, судді - Л.А. Божко, О.М. Лукманова)
у справі № 280/4671/20
за позовом ОСОБА_1
до Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області,
Міністерства внутрішніх справ України,
Головного сервісного центру МВС
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області (далі - відповідач-1), Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач-2), Головного сервісного центру МВС (далі - відповідач-3), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ голови ліквідаційної комісії Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області №58о/с від 12.06.2020 в частині звільнення позивача з посади адміністратора територіального сервісного центру № 2342 Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області;
- поновити позивача на посаді адміністратора територіального сервісного центру № 2342 Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області або на рівнозначній посаді, що буде існувати в структурі Міністерства внутрішніх справ України та Головного сервісного центру МВС, зокрема;
- стягнути з Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області, нарахувати та виплатити позивачу - адміністратору територіального сервісного центру № 2342 Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області середній заробіток з 13.06.2020 по дату прийняття судом рішення про поновлення на роботі;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі позивача на посаді адміністратора територіального сервісного центру № 2342 Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області або на рівнозначній посаді, що буде існувати в структурі Міністерства внутрішніх справ України та Головного сервісного центру МВС, зокрема, та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу;
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України та Головний сервісний центр МВС вчинити дії щодо вжиття заходів призначення (переведення) позивача на рівнозначну посаду до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Запорізькій області (філії ГСЦ МВС).
2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що наказ про його звільнення є протиправним, прийнятим з порушенням вимог міжнародно-правових актів, Конституції України, Закону України «Про державну службу», Кодексу законів про працю України. Зазначає, що при його звільненні не було дотримано положення статей 40, 42, 49-2 Кодексу законів про працю України. Стверджує, що постанова Кабінету Міністрів України від 12.02.2020 № 79 «Деякі питання територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» спрямована не на ліквідацію Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області, а на його реорганізацію.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07.12.2020, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.10.2021, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
4. При ухваленні рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що доводи позивача про виникнення у відповідачів обов'язку щодо працевлаштування його до правонаступника відповідача-1 не ґрунтується на вимогах закону, оскільки правонаступник у даних правовідносинах відсутній. Також судами зазначено, що положеннями частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу» передбачають можливість запропонувати державному службовцю вакантну посаду у тому самому державному органі, лише за наявності вакантних посад. Разом з тим, судами встановлено, що наказом МВС України (відповідача-2) від 09.04.2020 № 333 визнаний таким, що втратив чинність наказ МВС України (відповідача-2) від 01.05.2016 № 350 «Про затвердження штатів апарату та сервісних центрів МВС» (зі змінами та доповненнями). Відповідно з 09.04.2020 в штаті відповідача-1 відсутні вакантні посади.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.
6. Підстави, на яких подана касаційна скарга позивач вказує пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України скаржник вказує, що станом на дату подання касаційної скарги відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статей 5, 87 Закону України «Про державну службу» у взаємодії зі статтями 5-1, 22, 40, 42 Кодексу законів про працю України. На переконання позивача до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Кодексу законів про працю України. Також зазначає, що в даному випадку мала місце не ліквідація Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області, а лише його реорганізація.
Позиція інших учасників справи
7. У відзиві на касаційну скаргу відповідач-1 з доводами та вимогами касаційної скарги не погоджується, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін.
8. Відповідач-2 вважає касаційну скаргу такою, що не ґрунтується на законі та не підлягає задоволенню.
9. У відзиві на касаційну скаргу відповідач-3 з доводами, викладеними в касаційній скарзі не погоджується, вважає рішення судів першої та апеляційної інстанцій законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарги
10. Ухвалою Верховного Суду від 17.11.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
11. Ухвалою Верховного Суду від 04.10.2022 адміністративну справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
12. Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 889 - утворено, зокрема, Регіональний сервісний центр МВС в Запорізькій області як юридичну особу публічного права. Позивач перебував на державній службі у Регіональному сервісному центрі МВС в Запорізькій області, працював на посаді адміністратора територіального сервісного центру № 2342 з 26.06.2019.
13. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.02.2020 № 79 ліквідовано, зокрема, як юридичну особу публічного права Регіональний сервісний центр МВС в Запорізькій області, покладено на Міністерство внутрішніх справ України здійснення заходів, пов'язаних з ліквідацією територіальних органів з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ.
14. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03.03.2020 № 218 (зі змінами) була утворена, зокрема, ліквідаційна комісія Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області.
15. 11.03.2020 головою ліквідаційної комісії Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області позивача було попереджено про припинення державної служби на підставі пункту 1-1 частини першої, пункту 1 частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу» у зв'язку з ліквідацією Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області.
16. Наказом голови ліквідаційної комісії Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області № 58о/с від 12.06.2020 «Про звільнення державних службовців Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області» відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» у зв'язку з ліквідацією Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 79 від 12.02.2020 «Деякі питання територіальних органів Міністерства внутрішніх справ», із припиненням державної служби з 16.06.2020, звільнено позивача, державного службовця 6 рангу з посади адміністратора територіального сервісного центру № 2342 (на правах відділу, м. Запоріжжя) Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області.
Оцінка Верховного Суду
17. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
18. Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрито з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування статей 5, 87 Закону України «Про державну службу» у взаємодії зі статтями 5-1, 22, 40, 42 Кодексу законів про працю України.
19. Спірні правовідносини у цій справі склались з приводу звільнення позивача з займаної посади державної служби у зв'язку з ліквідацією державного органу.
20. Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
21. Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави.
22. Згідно з Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України від 09.02.1999 № 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
23. Таким чином, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.
24. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, урегульовані Законом України «Про державну службу».
25. Згідно з частинами другою і третьою статті 5 Закону України «Про державну службу» відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
26. Пунктом 4 частини першої статті 83 Закону України «Про державну службу» державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).
27. Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» від 19.09.2019 № 117-ІХ, що діє з 25.09.2019, були внесені зміни та доповнення до Закону України «Про державну службу».
28. Згідно з пунктом 1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» (зі змінами, внесеними згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади») підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є ліквідація державного органу.
29. Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.02.2020 № 79 «Деякі питання територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ за переліком згідно з додатком (пункт 1). Установлено, що здійснення заходів, пов'язаних з ліквідацією територіальних органів з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ, покладається на Міністерство внутрішніх справ; територіальні органи з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ, які ліквідуються, продовжують здійснювати повноваження та функції, покладені на зазначені органи, до впорядкування структури Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ (пункт 2).
30. До Переліку територіальних органів з надання сервісних послуг МВС, що ліквідуються, включено, зокрема, Регіональний сервісний центр МВС в Запорізькій області.
31. Суд першої інстанції здійснив порівняння змісту Положення про регіональний сервісний центр МВС в Запорізькій області, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2015 № 1407, та Положення про регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Запорізькій області (філія ГСЦ МВС), затвердженого наказом ГСЦ МВС від 27.04.2020 № 11. Результат такого порівняння свідчив про виконання цими державними органами одних і тих же завдань та функцій, спрямованих на реалізацію повноважень Міністерства внутрішніх справ України у сфері надання сервісних послуг.
32. Водночас, суди зазначили, що жодним нормативним документом (розпорядчим актом власника чи уповноваженої ним особи) не встановлений перехід прав та обов'язків відповідача-1 до будь-якої іншої особи, а тому відхилено доводи позивача про виникнення у відповідачів обов'язків щодо працевлаштування позивача до правонаступника відповідача-1.
33. Вказані висновки судів є передчасними, враховуючи наступне.
34. Як було встановлено судом першої інстанції за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Регіональний сервісний центр МВС в Запорізькій області з 05.03.2020 перебуває у стані припинення юридичної особи. В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрований відокремлений підрозділ - регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Запорізькій області (філія ГСЦ МВС).
35. Верховний Суд України в постановах від 17.10.2011 (справа № 21-237а11), від 04.03.2014 (справа № 21-8а14), від 27.05.2014 (справа № 21-108а14), від 28.10.2014 (справа №21-484а14), від 19.01.2016 (справа № 810/1783/13-а) неодноразово висловлював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган мова йде фактично про його реорганізацію.
36. Така позиція підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 12.12.2018 (справа № 826/25887/15), від 17.07.2019 (справа № 820/2932/16) та від 20.04.2022 (справа № 400/2034/21).
37. Враховуючи зміст постанови Кабінету Міністрів України від 12.02.2020 № 79 у контексті положень статті 104 Цивільного кодексу України, Верховний Суд дійшов висновку, що на підставі цього розпорядчого акту фактично відбулась не ліквідація, а реорганізація територіального органу з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ як юридичної особи публічного права. До правонаступника - Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ - перейшли як функції та повноваження щодо реалізації державної політики у відповідних сферах, що виконувалися Регіональним сервісним центром МВС в Запорізькій області, так і майнові права та обов'язки цієї юридичної особи, що припиняється.
38. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.07.2022 у справі № 280/4670/20.
39. Щодо доводів касаційної скарги про застосування до спірних правовідносин приписів Кодексу законів про працю України, суд зазначає таке.
40. Процедура вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників) регламентована положеннями частини другої статті 40, статей 42, 49-2 цього Кодексу, що містять юридичні гарантії забезпечення прав працівників від незаконного звільнення та сприяння у збереженні роботи, до яких можна віднести обов'язок роботодавця попередити працівника про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці та вчинити дії щодо працевлаштування працівника, в тому числі з урахуванням переважного права на залишення на роботі, а також заборону на звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності або відпустки, крім випадку повної ліквідації підприємства, установи, організації.
41. Проте, відповідно до частини четвертої статті 40 Кодексу законів про працю України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.
42. Верховний Суд, зокрема у постановах від 30.11.2021 у справі № 480/4055/20 та від 09.06.2022 у справі № 400/1781/21, роблячи ретроспективний аналіз положень Закону України «Про державну службу», зазначав, що стаття 87 цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» (тобто до 25.09.2019) визначала як підставу для звільнення державного службовця (скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу), так і особливості її застосування (у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі) поряд із прямою вказівкою на застосування загальної процедури вивільнення працівників, установленої законодавством про працю.
43. Після внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» змін до статті 87 Закону України «Про державну службу» підстава звільнення державних службовців, раніше визначена пунктом 1 частини першої цієї статті, була розділена окремо на випадки скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу (пункт 1 частини першої) та ліквідації державного органу (пункт 1-1 частини першої). У частині процедури звільнення з цих підстав стаття 87 Закону України «Про державну службу» містила єдину норму про можливість видання наказу про звільнення в період тимчасової непрацездатності або відпустки державного службовця із зазначенням датою звільнення першого робочого дня останнього (частина п'ята).
44. Наступні зміни до статті 87 Закону України «Про державну службу» внесені згідно із Законами України від 14.01.2020 № 440-IX (набрав чинності 13.02.2020) та від 23.02.2021 № 1285-ІХ (набрав чинності 06.03.2021), якими законодавець урегулював особливості процедури звільнення державних службовців на підставі пунктів 1 і 1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», зокрема, в частині строку попередження про наступне звільнення, пропозиції посад державної служби та визначення випадків застосування законодавства про працю.
45. На час попередження позивача про наступне звільнення та видання спірного наказу про звільнення діяли положення Закону України «Про державну службу» у редакції Закону № 440-ІХ та стаття 40 Кодексу законів про працю України у редакції Закону № 113-ІХ. Тобто можна констатувати, що на час виникнення спірних правовідносин особливості звільнення державних службовців, як осіб, що мають спеціальний статус, визначались саме Законом України «Про державну службу», а отже, застосуванню підлягала частина третя статті 87 цього Закону, а не норми трудового законодавства.
46. Таким чином, посилання у касаційній скарзі на те, що при винесенні наказу про звільнення позивача не були враховані положення законодавства про працю щодо гарантій вивільнюваних працівників, а саме - не було запропоновано жодних вакантних посад, а також порушено переважне право на залишення на роботі, встановлене статтею 49-2 Кодексу законів про працю України, є помилковим з огляду на законодавче врегулювання спірних правовідносин.
47. Колегія суддів зауважує, що Верховним Судом було сформовано правові висновки щодо застосування положень частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу» (у редакції Закону № 440-ІХ), зокрема, у постановах від 28.07.2021 у справі № 640/11024/20, від 08.12.2021 у справі № 380/3646/20, від 09.06.2022 у справі № 300/891/20, які підлягають врахуванню у цьому касаційному провадженні.
48. Судами встановлено, що при попередженні позивача про наступне звільнення, йому не було запропоновано будь-яку іншу рівнозначну посаду або іншу роботу.
49. Верховний Суд вказує, що вжите у частині третій статті 87 Закону України «Про державну службу» слово «може», означає, що на суб'єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов'язок з працевлаштування працівників, що вивільняються. Вирішення питання пропонувати державному службовцю вакантну посаду чи ні законодавець залишив на розсуд суб'єкта призначення.
50. Таким чином, із набранням чинності Законом № 440-ІХ законодавець надав можливість суб'єкту призначення або керівнику державної служби розірвати трудовий договір з державним службовцем з підстав, зокрема, ліквідації державного органу. При цьому, аналіз положень Закону України «Про державну службу» свідчить про те, що суб'єкт призначення не зобов'язаний був пропонувати позивачу іншу рівноцінну посаду державної служби, а в разі відсутності такої - іншу роботу (посаду державної служби) у цьому державному органі.
51. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 28.07.2021 у справі № 640/11024/20, від 13.10.2021 у справі № 520/11687/2020, від 09.12.2021 у справі № 640/20284/20, від 02.06.2022 у справі № 420/3541/20.
52. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про неправильне формулювання роботодавцем причини звільнення ОСОБА_1 однак, при цьому дотримання процедури звільнення.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
53. Відповідно до статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
54. Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, враховуючи правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, Суд дійшов висновку, що при ухваленні рішень, суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права, що є підставою для скасування судових рішень та ухвалення нового рішення у справі.
Висновки щодо розподілу судових витрат
55. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 139, 327, 341, 345, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
постановив:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.12.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06.10.2021 у справі № 280/4671/20 скасувати.
3. Ухвалити нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області, Міністерства внутрішніх справ України, Головного сервісного центру МВС про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
4. Змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з посади адміністратора територіального сервісного центру № 2342 (на правах відділу, м. Запоріжжя) Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області, зазначені в наказі голови ліквідаційної комісії Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області від 12.06.2020 № 58 о/с «Про звільнення державних службовців Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області», вказавши підставою звільнення - реорганізацію державного органу та пункт 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».
5. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ж. М. Мельник-Томенко
Судді А.В. Жук
В.М. Соколов