Справа № 640/5256/20 Суддя (судді) першої інстанції: Добрівська Н.А.
05 жовтня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Василенка Я.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2022 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління морально-психологічного забезпечення Збройних сил України, Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправними дій, -
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України, Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, у якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача 1, яка полягає у неприйнятті рішення про нарахування та виплату позивачу грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2014 по 2018;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача 2 щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2014 по 2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 08 серпня 2018 року;
- зобов'язати відповідача 1 прийняти рішення про нарахування та виплату позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2014 по 2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 08 серпня 2018 року;
- зобов'язати відповідача 1 виконати рішення суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили судовим рішенням;
- зобов'язати відповідача 2 після прийняття рішення відповідачем 1 нарахувати і виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2014 року по 2018 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби 08 серпня 2018 року;
- зобов'язати відповідача 2 виконати рішення суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили судовим рішенням.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав на те, що відповідач протиправно при звільненні позивача з військової служби не нарахував та не виплатив позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2014 року по 2018 рік.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2022 р. позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2014 року по 2018 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби.
Зобов'язано Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2014 року по 2018 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору в частині позовних вимог.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2022 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у порядку письмового провадження на 05.10.2022.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, оскаржуючи бездіяльність відповідачів, позивач стверджує, що порушено його право, як військовослужбовця та учасника бойових дій, а саме, право на отримання компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за період з 2014 року по 2018 рік.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що під час звільнення зі служби та виключення зі списків особового складу, із військовослужбовцем повинен бути повністю проведений розрахунок, в тому числі, нараховано та виплачено грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за всі роки, включно із роком звільнення, не залежно від оголошення особливого періоду. Отже, позивач має право на грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, а відповідач не має права відмовити в нарахуванні та виплаті такої компенсації, якщо доказами підтверджено такі умови (елементи): 1) позивач є військовослужбовцем, учасником бойових дій; 2) позивач звільнився з військової служби; 3) позивач не використав календарні дні додаткової відпустки за період з 2014 року по 2018 рік; 4) компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки за 2014-2018 роки не нарахована та виплачена відповідачем.
Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк у зв'язку з дією особливого періоду додаткові відпустки із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік не надаються з березня 2014 року у по даний час. Крім того, порядок виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки звільненим з військової служби особам нормативно-правовими актами не встановлений.
Особливу увагу апелянтом звернуто на те, що саме 14.05.2015 надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів, а тому, суд першої інстанції помилково вирішив позовні вимога та задовольнив їх за період 2014 року, оскільки така відпустка не була передбачена законодавством.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Підстави та порядок надання додаткових відпусток визначені відповідними законами України (частина восьма статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Так, пунктом 4 та абзацом 2 пункту 14 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби, додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строк не більше 15 календарних днів.
У рік звільнення військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні додаткової відпустки (абзац 3 пункту 14 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
При цьому, грошова компенсація виплачується за всі невикористані дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки (пункт 3 розділу ХХХІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260).
Отже, військовослужбовці, в тому числі учасники бойових дій, мають право на додаткову відпустку та, у випадку її невикористання, на отримання грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки за всі минулі роки.
Указом Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» в Україні постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію, з моменту оголошення якої настає особливий період (абзац четвертий статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
Перелік відпусток, які можуть надаватися в особливий період визначений в пунктах 17, 18 та 19 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і є вичерпним. Вказаний перелік не передбачає надання жодних додаткових відпусток, в тому числі, додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Як правильно звернув увагу суд першої інстанції, навіть якщо додаткові відпустки тимчасово не надаються в особливий період, це не означає, що право на неї скасовано. Відповідно, Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не обмежує та не припиняє право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації, навіть якщо така відпустка не надавалася під час особливого періоду.
Крім того, не підлягає врахуванню посилання сторони відповідача на те, що така грошова компенсація не має надаватися у зв'язку з відсутністю правового регулювання, оскільки відсутність нормативно-правового акта, яким регулюється порядок виплати такої грошової компенсації не звільняє відповідача від обов'язку здійснення даних виплат.
Таким чином, аналіз законодавчих норм в їх сукупності, дає підстави вважати, що під час звільнення зі служби та виключення зі списків особового складу, із військовослужбовцем повинен бути повністю проведений розрахунок, в тому числі, нараховано та виплачено грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за всі роки, включно із роком звільнення, не залежно від оголошення особливого періоду.
Тож, суд першої інстанції мав підстави для висновку, що позивач має право на грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, а відповідач не має права відмовити в нарахуванні та виплаті такої компенсації, якщо доказами підтверджено такі умови (елементи): 1) позивач є військовослужбовцем та учасником бойових дій. Статус позивача, як військовослужбовця та учасника бойових дій відповідно до визначень, встановлених пунктом 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та статтею 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» підтверджується: копією посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого Головним управлінням особового складу Генерального штабу ЗСУ 17 березня 2007 року, відповідно до якого ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій. 2) позивач звільнився з військової служби. Відповідно до витягу із наказу начальника Головного управління морально-психологічного забезпечення ЗСУ від 16 липня 2018 року №131 (по стройовій частині) позивач звільнений у запас за пунктом «а» частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з військової служби; надано щорічну основну відпустку за 2018 рік з виїздом у місто Ніжин, Чернігівської області терміном 23 доби з 17 липня по 08 серпня 2018 року з наступним виключенням зі списків особового складу Головного управління морально-психологічного забезпечення ЗСУ. 3) позивач не використав календарні дні додаткової відпустки за період. Як стверджує позивач та не заперечується відповідачами, позивачем, як учасником бойових дій, не використані дні додаткової відпустки за період з 2014 року по 2018 рік. 4) Грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки, на які позивач має право, як учасник бойових дій, не нарахована та виплачена відповідачем.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Загалом, дана справа є типовою по відношенню до зразкової справи 620/4218/18.
Проте, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період 2014 року, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби, з урахуванням того, що саме 14.05.2015, Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня соціального захисту окремих категорій ветеранів війни" № 426-VIII від 14.05.2015, яким внесено зміни до пункту 12 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та доповнено статтею 16-2 Закон України "Про відпустки".
В редакції від 14.05.2015 статтею 162 Закону України "Про відпустки" та пунктом дванадцятим статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", встановлено, що учасникам бойових дій надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік. Таким чином, з викладеного вище вбачається, що учасникам бойових дій надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік починаючи саме з 14.05.2015, а тому, позивач немає законних підстав для отримання грошової компенсації за невикористані календарні дні, додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період 2014 року, оскільки така відпустка не була передбачена законодавством, на чому цілком правильно наголосив апелянт.
Отже, рішення суду першої інсатнції в цій частині прийнято з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог за 2014 рік. Право позивача на отримання компенсації пов'язується та має відраховуватись саме з 14.05.2015, дати запровадження додаткової відпустки.
У іншій частині, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, за наслідком апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції та є підставою для скасування оскаржуваного рішення в частині вирішених позовних вимог за 2014 рік.
Згідно зі ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України - задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2022 р. скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2014 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.
У іншій частині Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2022 р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді В.В. Кузьменко
Я.М. Василенко