ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
05 жовтня 2022 року м. Київ № 640/38685/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
провизнання протиправною та скасування постанови № 65528983,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач та/або ОСОБА_1 ) з позовом до Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції у місті Києві (далі - відповідач) та просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 27.05.2021 в межах ВП №65528983, винесену головним державним виконавцем Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савченко Юлією Йосипівною.
Мотивуючи позовні вимоги позивач вказує, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 27.05.2021 ВП №65528983 винесена відповідачем на підставі виконавчого документа, який не відповідає вимогам пункту 1 частини 4 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», адже до виконавчого документа не долучено копію опису майна і відповідного судового рішення та/або довідки про те, що опис майна не проводився. Також позивач вказує про порушення відповідачем положень пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», адже у виконавчому документі відсутні відомості щодо ідентифікаційного номеру стягувача. На переконання позивача, відповідач мав застосувати положення пункту 6 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» та повернути виконавчий документ без прийняття.
Представником відповідача по суті позовних вимог відзиву на позовну заяву не надано, однак надано до суду копію матеріалів виконавчого провадження ВП №65528983.
Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.
Розглянувши подані матеріали, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.
Вироком Дзержинського районного суду м. Харкова у справі №638/13630/20, провадження №1-кп/638/1444/20 від 02.12.2020, зокрема, затверджено угоду між прокурором Полтавської обласної прокуратури Живило Володимиром Яковичем та ОСОБА_1 про визнання винуватості.
ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні проступку, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, та злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 206-2, ч. 3 ст. 358 КК України та призначено йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 30 вересня 2020 року покарання:
- за ч. 3 ст. 358 КК України - у виді 4 років позбавлення волі;
- за ч. 4 ст. 358 КК України - у виді 2 років обмеження волі;
- за ч.5 ст. 27 ч. 3 ст. 206-2 КК України - у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарчих функцій на строк 3 роки та з конфіскацією всього особистого майна.
В силу ч. 1 ст.70 КК України за сукупністю скоєних злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарчих функцій на строк 3 (три) роки та з конфіскацією всього особистого майна.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку - 3 (три) роки не скоїть нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки.
05.01.2021 Дзержинським районним судом м. Харкова у справі №638/13630/20, провадження №1-кп/638/1444/20 видано виконавчий лист в частині конфіскації особистого майна засудженого ОСОБА_1 на користь держави.
27.05.2021 головним державним виконавцем Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савченко Юлією Йосипівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №65528983 з примусового виконання виконавчого листа №638/13630/19, виданого 05.01.2021 Дзержинським районним судом м. Харкова (далі - оскаржуване та/або спірне рішення, постанова).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Статтею 26 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Пунктом 1 частини 4 статті 26 Закону №1404-VIII регламентовано, що під час пред'явлення виконавчого документа до виконання подаються у разі виконання рішення про конфіскацію майна у кримінальному провадженні - копії опису майна і відповідного судового рішення. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опис майна не проводився.
У той же час відповідно до частини 1 статті 4 Закону №1404-VIII у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
За правилами пункту 6 частини 4 статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.
Аналіз вказаних положень дає суду підстави дійти до висновку, що у виконавчому документі має бути зазначено ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності), а у разі відсутності таких відомостей виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення.
Позивач мотивуючи позовні вимоги стверджує про невідповідність виконавчого документа пункту 4 частини 1 статті 4 Закону №1404-VIII, а саме відсутність ідентифікаційного коду стягувача.
Судом встановлено, що згідно виконавчого листа від 05.01.2021 №638/16360/20 стягувачем визначено - Державу.
У відповідності до пункту 3 частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.
Між тим, частиною 1 статті 2 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Також при вирішенні спору по суті слід звернути увагу на те, що Верховний Суд України, вирішуючи питання не зазначення певних даних про особу боржника, у своїй постанові від 21.05.2014 у справі №6-45цс14 дійшов висновку, що відсутність у виконавчому листі певних даних про особу боржника не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження. Зазначена правова позиція була підтримана й Верховним Судом у постанові від 05.09.2019 у справі №810/3107/15.
У постанові Верховного Суду від 14.05.2020 у справі №804/8020/16 Верховний Суд підтримав наведену правову позицію, з урахуванням положень Закону №1404-VIII.
Поряд з цим, у постанові Верховного Суду від 24.12.2020 №639/2561/18-ц сформовано висновок про те, що відсутність у виконавчому листі ідентифікаційного коду боржника, не є підставою для повернення виконавчого документу, відмови від його виконання.
Суд вважає за можливе застосувати вказану судову практику в частині зазначення даних (ідентифікаційного коду, код ЄДРПОУ) щодо стягувача. При цьому, суд наголошує, що за виконавчим документом безпосередньо стягувачем є Держава.
Отже, приймаючи до уваги наведене суд вважає, що твердження позивача в цій частині не можуть бути покладені в основу рішення про задоволення позовних вимог.
Також при вирішенні спору по суті суд відхиляє посилання позивача на недотримання відповідачем вимог пункту 1 частини 4 статті 26 Закону №1404-VIII, з огляду на наступне.
Пунктом 1 частини 4 статті 26 Закону №1404-VIII регламентовано, що під час пред'явлення виконавчого документа до виконання подаються у разі виконання рішення про конфіскацію майна у кримінальному провадженні - копії опису майна і відповідного судового рішення. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опис майна не проводився.
Суд вказує, що в матеріалах виконавчого провадження ВП №65528983 наявний вирок від 02.12.2020, справа №638/13630/20, провадження №1-кп/638/1444/20 та довідка Дзержинського районного суду м. Харкова про відсутність в матеріалах кримінального провадження №638/13630/20 протоколу опису майна, яке підлягає до виконання.
Отже, на переконання суду, матеріалами справи підтверджено виконання стягувачем вимог пункту 1 частини 4 статті 26 Закону №1404-VIII.
Як наслідок, суд вважає помилковими доводи ОСОБА_1 про наявність правових підстав для застосування державним виконавцем пункту 1 частини 4 статті 4 Закону №1404-VIII.
Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Згідно із частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Приймаючи до уваги наведене суд вважає, що відповідач при внесенні постанови про відкриття виконавчого провадження від 27.05.2021 ВП №65528983 діяв в порядок, спосіб та в межах наданих йому повноважень, а остання відповідає критеріям, які визначні частиною 2 статті 2 КАС України, з огляду на що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки адміністративний позов не підлягає до задоволення, то відсутні правові підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 5, 72-73, 76-78, 143, 243-246, 255, 287, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (04208, м. Київ, проспект Герогрія Гонгадзе, б. 5-Б, код ЄДРПОУ 34482497) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 287, 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.А. Бояринцева