ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
05 жовтня 2022 року м. Київ № 640/39210/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
пропро визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та просить суд:
- визнати протиправним та скасувати повідомлення державного виконавця Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича від 22.12.32021 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання;
- зобов'язати Відділ примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №826/9250/16, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва від 09.12.2021;
- стягнути на користь позивача витрати понесені ним по сплаті судового збору.
Мотивуючи позовні вимоги позивач вказує, що ідентифікаційний код юридичної особи зазначається у виконавчому листі у разі його наявності. При цьому, позивач стверджує, що боржник - Кабінет Міністрів України не має ідентифікаційного коду юридичної особи. Також ОСОБА_1 обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на постанову Верховного Суду від 19.08.2020 у справі №465/5637/18.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, де останній стверджує про правомірність прийнятого ним рішення та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.
Розглянувши подані матеріали, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2019 у справі 826/9250/16 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправним та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 01 червня 2016 № 399-р "Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів".
Поновлено ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на посаді Голови Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів з 02.06.2016 року.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) на посаді Голови Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів з 02.06.2016.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2019 у справі №826/9250/16 апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України - задоволено.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2019 року - скасовано, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 21.07.2020 у справі №826/9250/16 касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2019 скасовано, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.01.2019 залишено в силі.
09.12.2021 Окружним адміністративним судом міста Києва видано дублікат виконавчого листа №826/9250/16.
13.12.2021 представник позивача звернувся до Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі дубліката виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2021 №826/9250/16.
За наслідком розгляду поданої стягувачем заяви, відповідачем сформовано повідомлення від 22.12.2021 №67978339/6-20.1 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання (далі - оскаржуване та/або спірне рішення, повідомлення).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Статтею 26 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону №1404-VIII у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
У разі пред'явлення до примусового виконання рішення міжнародного юрисдикційного органу у випадках, передбачених міжнародним договором України, такий виконавчий документ повинен відповідати вимогам, встановленим міжнародним договором України.
За правилами пункту 6 частини 4 статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.
Аналіз вказаних положень дає суду підстави дійти до висновку, що у виконавчому документі має бути зазначено ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності), а у разі відсутності таких відомостей виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення.
У той же час положеннями пункту 3 частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII регламентовано, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.
Між тим, частиною 1 статті 2 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Також при вирішенні спору по суті слід звернути увагу на те, що Верховний Суд України, вирішуючи питання незазначення певних даних про особу боржника, у своїй постанові від 21.05.2014 у справі №6-45цс14 дійшов висновку, що відсутність у виконавчому листі певних даних про особу боржника не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження. Зазначена правова позиція була підтримана й Верховним Судом у постанові від 05.09.2019 у справі №810/3107/15.
У постанові від 14.05.2020 у справі №804/8020/16 Верховний Суд підтримав наведену правову позицію, з урахуванням положень Закону №1404-VIII.
Поряд з цим, у постанові Верховного Суду від 24.12.2020 №639/2561/18-ц сформовано висновок про те, що відсутність у виконавчому листі ідентифікаційного коду боржника, не є підставою для повернення виконавчого документу, відмови від його виконання.
Окрім цього, при вирішенні спору по суті суд враховує, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.01.2022 у справі №826/9250/16 відмовлено представнику позивача у задоволенні заяви від 30.12.2021 про виправлення помилки у виконавчому документі - дублікаті виконавчого листа від 09.12.2021 №826/9250/16.
Згідно із частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Приймаючи до уваги наведене суд вважає, що спірне рішення не відповідає критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, з огляду на що підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача вчинити певні дії суд враховує, що право на виконання судового рішення є частиною загального права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Держава, гарантуючи право на виконання судового рішення, повинна вживати передбачених для цього законом заходів і у встановленому законом порядку. Головним завданням виконавчого провадження є правильне і своєчасне виконання судового рішення.
Згідно із частинами 1, 2 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки; 6) невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після одержання відповідного звернення від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, cтвореного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства в оборонно-промисловому комплексі, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", вчинити дії щодо зняття арешту з майна, щодо якого було здійснено заходи із заміни майна, передбачені статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Приймаючи до уваги наведене у своїй сукупності суд вважає наявними правові підстави для зобов'язання Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №826/9250/16, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва від 09.12.2021.
Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Беручи до уваги вищенаведене, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову в цілому.
Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки адміністративний позов підлягає до задоволення, то сума сплаченого судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 5, 72-73, 76-78, 143, 243-246, 255, 287, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, б. 13, код ЄДРПОУ 00015622) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати повідомлення державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владислава Андрійовича від 22.12.2021 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.
3. Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №826/9250/16, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва від 09.12.2021.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, б. 13, код ЄДРПОУ 00015622) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) сплачений ним судовий збір у розмірі 1 816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 287, 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.А. Бояринцева