ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
05 жовтня 2022 року м. Київ № 640/39744/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовомУправління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області
до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
проскасування постанови
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області (далі - позивач та/або Управління) з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач) та просить суд скасувати постанову про накладення штрафу головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Нікітіної М.О. від 22.11.2021 ВП №67209541.
Мотивуючи позовні вимоги позивач вказує, що не виконання рішення суду в частині проведення виплат стягувачу обумовлено поважними причинами, що зумовлює відсутність підстав для застосування штрафу в порядку статті 63, частини 1 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження».
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, де останній стверджує про правомірність прийнятого ним рішення та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зокрема, представник відповідача вказує, що позивачем рішення суду не виконано в повному обсязі, що зумовлює наявність правових підстав для застосування державним виконавцем положень статті 63, частини 1 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження». Також представником відповідача надано копію матеріалів виконавчого провадження.
Представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву, у якому Управління наполягає на задоволенні позовних вимог та стверджує, що рішення суду в частині проведення виплат підлягає виконанню, з урахуванням положень Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 №902.
Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.
Розглянувши подані матеріали, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.
21.10.2021 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Нікітіною М.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №67209541 з примусового виконання виконавчого листа №320/2361/21 від 10.08.2021, виданого Київським окружним адміністративним судом про зобов'язання Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області (код ЄДРПОУ - 03193643) здійснити перерахунок, нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (код РНОКПП - НОМЕР_1 ) щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як інваліду війни II групи за 2020 рік відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту» у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», з урахуванням раніше виплачених сум.
22.11.2021 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Нікітіною М.О. винесено постанову про накладення штрафу ВП №67209541, якою на підставі статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» накладено на Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області штраф у розмірі 5 100,00 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення, постанова).
У спірному рішенні вказано, що боржник вимоги виконавчого документа в повному обсязі не виконав, а саме: здійснено перерахування згідно виконавчого документа, виплати нарахованих сум не здійснено.
Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області категорично не погоджується зі спірним рішенням, вважає його таким, що підлягає скасуванню, з огляду на що звернулось до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи спір по суті суд враховує наступне.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У частині 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно із частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
При цьому, виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VIII).
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом (п. 16 ч. 3 ст. 18 Закону № 1404-VIII).
Частинами 1-3 статті 63 Закону № 1404-VIII визначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Згідно із частиною 1 статті 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що не виконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України "Про виконавче провадження".
Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішенням про накладення штрафу має бути встановлено факт не виконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VІІІ, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Такий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 №554/13475/15-ц.
Як свідчать матеріали справи, спірна постанова винесена відповідачем при примусовому виконанні виконавчого листа Київського окружного адміністративного суду від 10.08.2021 №320/2361/21 про зобов'язання Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області (код ЄДРПОУ - 03193643) здійснити перерахунок, нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (код РНОКПП - НОМЕР_1 ) щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як інваліду війни II групи за 2020 рік відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту» у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», з урахуванням раніше виплачених сум.
Між тим, відповідно до матеріалів виконавчого провадження 29.12.2021 за вх. №20487 надійшла заява боржника - Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області вих. №02-30/315 від 22.12.2021, у якій повідомлено, що на виконання рішення суду проведено нарахування недоплаченої грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, з урахуванням 1638,00 грн. виплаченої суми, донарахована сума допомоги складає 9464,00 грн., що підтверджується довідковою про перерахунок разової грошової допомоги до 5 травня згідно судового рішення на користь ОСОБА_1 від 10.09.2021 №974. Управління повідомило державного виконавця, що вказана сума була зареєстрована як кредиторська заборгованість в Білоцерківському управлінні Державної казначейської служби України Київської області 10.06.2021, фінансове зобов'язання №87.
Суд враховує, що вказані пояснення надійшли до відповідача після винесення ним спірного рішення, однак, як свідчить зміст такого рішення, державний виконавець був обізнаний про обставини вчинення позивачем (боржником) дій щодо перерахування виплат за рішенням суду.
У той же час, аналізуючи матеріали справи суд приходить до висновку, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 07.05.2021 №320/2361/21 Управлінням виконано частково, а саме здійснено перерахунок та нарахування стягнувачу - ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як інваліду війни II групи за 2020 рік відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту» у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», з урахуванням раніше виплачених сум.
Разом з цим сторони не заперечують, що такі нарахування не були виплачені, тобто станом на час розгляду даної адміністративної справи наведене рішення суду не виконано боржником - позивачем в частині, що стосується проведення відповідних виплат.
У той же час, в межах спірних правовідносин при наданні оцінки чи є поважними причини не виконання боржником - Управлінням судового рішення в частині проведення відповідних виплат слід звернути увагу на те, що механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою "Забезпечення виконання рішень суду" (далі - бюджетні кошти) для забезпечення виконання рішень суду, прийнятих національними судами, в тому числі про відшкодування моральної шкоди, судових витрат, а також сплати виконавчих витрат і штрафів, накладених державним виконавцем відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження" визначає Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 №902 (далі - Порядок №902).
Згідно із пунктом 2 Порядку №902 боржник - Мінсоцполітики, Нацсоцслужба та її територіальні органи, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних і Київської міської держадміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення), структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім м. Києва) рад (далі - районні органи соціального захисту населення), центри з нарахування та здійснення соціальних виплат, які відповідають вимогам пункту 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - центри з нарахування та здійснення соціальних виплат), визначені судом боржниками у виконанні рішення суду; стягувач - фізична особа, на користь якої винесено рішення; рішення - рішення суду, що набрали законної сили.
Пунктами 3, 4, 5 Порядку №902 Головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики.
Розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є Нацсоцслужба та її територіальні органи, регіональні органи соціального захисту населення, районні органи соціального захисту населення, центри з нарахування та здійснення соціальних виплат.
Бюджетні кошти спрямовуються з дотриманням такої пріоритетності напрямів: 1) забезпечення виконання грошових зобов'язань, які виникли на підставі рішень на користь стягувача (далі - грошове зобов'язання), щодо якого винесено рішення, боржниками у виконанні яких визначено Мінсоцполітики та Нацсоцслужбу, а також відшкодування моральної шкоди та судових витрат, сплати виконавчого збору, витрат і штрафів, накладених державним виконавцем відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження"; 2) забезпечення виконання грошових зобов'язань щодо виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань разової грошової допомоги до 5 травня у розмірах, визначених Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань", боржниками у виконанні яких визначено регіональні органи соціального захисту населення, районні органи соціального захисту населення, центри з нарахування та здійснення соціальних виплат, а також відшкодування моральної шкоди та судових витрат; 3) забезпечення виконання грошових зобов'язань щодо інших соціальних виплат (крім зазначених у підпункті 2 цього пункту), боржниками у виконанні яких визначено територіальні органи Нацсоцслужби, регіональні органи соціального захисту населення, районні органи соціального захисту населення, центри з нарахування та здійснення соціальних виплат; 4) забезпечення сплати судових витрат, виконавчого збору, витрат і штрафів, накладених державним виконавцем відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження", боржниками у виконанні яких визначено територіальні органи Нацсоцслужби, регіональні органи соціального захисту населення, районні органи соціального захисту населення, центри з нарахування та здійснення соціальних виплат.
Відповідно до пунктів 6-10 Порядку №902 не допускається спрямування бюджетних коштів на здійснення видатків, які не пов'язані з напрямами, зазначеними в пункті 5 цього Порядку, та фінансуються за рахунок інших бюджетних програм.
Черговість виконання рішень визначається боржником за датою їх надходження до боржника, в межах однієї дати - за датою набрання рішенням законної сили, якщо рішення, які виконуються за датою набрання ними законної сили, прийнято стосовно декількох позивачів, - за прізвищами в алфавітному порядку.
Боржник формує окремі списки за черговістю виконання рішень відповідно до пріоритетності спрямування коштів, визначеної пунктом 5 цього Порядку (далі - списки).
Розподіл бюджетних коштів між боржниками здійснюється Мінсоцполітики з дотриманням пріоритетності напрямів пропорційно потребі в забезпеченні виконання рішень на підставі інформації, наданої Мінсоцполітики Нацсоцслужбою та регіональними органами соціального захисту населення за встановленою Мінсоцполітики формою.
Регіональні органи соціального захисту населення розподіляють бюджетні кошти між районними органами соціального захисту населення та центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат з дотриманням пріоритетності їх спрямування пропорційно потребі в забезпеченні виконання рішень на підставі інформації, сформованої відповідно до черговості.
Нацсоцслужба розподіляє бюджетні кошти між територіальними органами з дотриманням пріоритетності їх спрямування пропорційно потребі за списками, сформованими на підставі рішень.
Боржник перераховує кошти стягувачу відповідно до визначених пріоритетності та черговості виконання рішень (списків).
Під час визначення потреби в бюджетних коштах для забезпечення виконання рішень на наступний місяць обов'язково враховується залишок непогашених грошових зобов'язань за рішеннями під час формування боржником окремих списків на наступний місяць.
Боржник бере бюджетні зобов'язання та проводить платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисом.
При цьому, пунктами 13, 14 Порядку №902 встановлено, що Мінсоцполітики після надходження від регіональних органів соціального захисту населення узагальненої інформації про потребу в бюджетних коштах для забезпечення виконання рішень не пізніше ніж протягом трьох робочих днів перераховує бюджетні кошти регіональним органам соціального захисту населення відповідно до розподілу бюджетних коштів у межах помісячного розпису асигнувань.
Регіональні органи соціального захисту населення не пізніше ніж протягом наступного робочого дня перераховують бюджетні кошти на рахунки районних органів соціального захисту населення та центрів з нарахування та здійснення соціальних виплат відповідно до розподілу бюджетних коштів.
Аналізуючи наведені положення Порядку №902 суд констатує, що забезпечення виконання грошових зобов'язань щодо виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань разової грошової допомоги до 5 травня у розмірах, визначених законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань", боржниками у виконанні яких визначено регіональні органи соціального захисту населення, районні органи соціального захисту населення, центри з нарахування та здійснення соціальних виплат, а також відшкодування моральної шкоди та судових витрат здійснюється у певній послідовності, в порядку черговості та виплачуються стягувачу після надходження до районних органів соціального захисту населення та центрів з нарахування та здійснення соціальних виплат від Мінсоцполітики бюджетних коштів.
Отже, суд вказує, що виплата коштів на виконання рішення стягувачем поставлена в залежність від отримання ним бюджетних коштів від Мінсоцполітики, у зв'язку із чим не проведення такої виплати, у строки встановлені Законом № 1404-VIII для виконання рішення суду, у разі ненадходження бюджетних коштів, на думку суду, вказує про наявність поважних причин не виконання Управлінням рішення суду в межах виконавчого провадження ВП №67209541, адже такі дії (виплата коштів) не залежать від його власного волевиявлення.
Таким чином, беручи до уваги вказане у своїй сукупності суд вважає, що в межах даної адміністративної справи відсутні підстави для застосування частини 1 статті 75 Закону № 1404-VIII та й відповідно, накладення на Управління штрафу за невиконання рішення суду.
Суд при вирішенні спору по суті також враховує, що Верховний Суд України у своїх постановах (справи №21-1044а15, №21-2630а15, №21-5118а15, №804/5081/13-а) неодноразово вказував, що не виконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Такий самий висновок щодо застосування даних норм права у подальшому підтриманий і Верховним Судом, зокрема, у постанові від 13.06.2018 у справі №757/29541/14-а.
Згідно із частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Беручи до уваги наведене в сукупності суд вважає наявними правові підстави для скасування постанови про накладення штрафу головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Нікітіної М.О. від 22.11.2021 ВП №67209541.
Отже, адміністративний позов підлягає до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позивачем є суб'єкт владних повноважень, позов задоволено повністю і позивачем не надано доказів понесення витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, відсутні підстави для стягнення з відповідача судових витрат.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-73, 77-78, 139, 243-246, 255, 287, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області (09117, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, б. 2, код ЄДРПОУ 03193643) до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (03056, м. Київ, вул. Виборзька, б. 32, код ЄДРПОУ 43315602) про скасування постанови задовольнити повністю.
2. Скасувати постанову про накладення штрафу головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Нікітіної М.О. від 22.11.2021 ВП №67209541.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 287, 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.А. Бояринцева