ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
05 жовтня 2022 року м. Київ № 640/303/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Чудак О.М., суддів Донця В.А., Шейко Т.І., розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та скасування постанови,
установив:
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) з позовною заявою до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач, Кабмін), в якій просить визнати протиправною та нечинною постанову відповідача від 09.09.2020 №811 «Про документи про вищу освіту (наукові ступені)».
Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю оскаржуваної постанови в частині видачі дубліката диплома спеціаліста замість диплома про вищу освіту та додатка до нього, виданого до запровадження ступеневої вищої освіти, що суперечить акту вищої юридичної сили - статті 7 Закону України «Про вищу освіту».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2021 (суддя Мазур А.С.) позовну заяву ОСОБА_2 у справі №640/303/21 повернуто на підставі пункту 3 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, як таку, що не підписана позивачем.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2021 скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.06.2021 прийнято справу до провадження, а також заяву головуючого судді Мазур А.С. про самовідвід задоволено, передано справу №640/303/21 для визначення іншого складу суду.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Окружного адміністративного суду міста Києва для її розгляду й вирішення визначено суддю Чудак О.М.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання, а також зобов'язано відповідача опублікувати оголошення про відкриття провадження в даній адміністративній справі, у виданні, в якому цей нормативно-правовий акт був офіційно оприлюднений.
У відзиві на позовну заяву (т. 1 а.с. 44-52) представник відповідача стверджує про законність та обґрунтованість спірної постанови, про дотримання процедури її прийняття, а також про відсутність порушеного права позивача, у зв'язку з чим просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Відповідь на відзив (т. 1 а.с. 105) містить фактично ті самі аргументи та доводи, що і позовна заява.
З матеріалів справи видно, що на виконання вимог ухвали, відповідачем опубліковано у виданні «Офіційний вісник України» (т. 1 а.с. 127-128) повідомлення про відкриття провадження у даній справі, а також дані про дату, час і місце її розгляду.
15.06.2022 в судовому засіданні вирішено здійснювати розгляд справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
09.09.2020 відповідачем, відповідно до частини 7 статті 7 Закону України «Про вищу освіту», прийнято постанову №811 «Про документи про вищу освіту (наукові ступені)» (далі - Постанова №811), якою затверджено перелік обов'язкової інформації, яка повинна міститися в документах про вищу освіту (наукові ступені), що додається (пункт 1).
Установлено, що:
інформація про випускників вищих військових навчальних закладів, закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які здобули освіту на умовах державного замовлення, що міститься в документах про вищу освіту (наукові ступені) та додатках до них, зберігається в таких закладах освіти;
документи (дублікати документів) про вищу освіту (наукові ступені) державного зразка та додатки до них, видані до набрання чинності цією постановою, є дійсними та не підлягають обміну;
дипломи спеціаліста, що видаються відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про вищу освіту», повинні містити інформацію, передбачену переліком, затвердженим цією постановою, для дипломів магістра, а дипломи молодшого спеціаліста, що видаються відповідно до підпункту 3 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону, - для дипломів молодшого бакалавра;
дипломи бакалавра (спеціаліста, магістра медичного, фармацевтичного або ветеринарного спрямувань) здобувачів освіти, які розпочали навчання до 1 січня 2016 р. або у разі відрахування, переривання навчання з наступним поновленням (допуском до занять) із збереженням шифрів і назв напрямів або спеціальностей, повинні містити інформацію про здобутий напрям підготовки, спеціальність відповідно до переліку спеціальностей, напрямів підготовки, за якими здійснювався прийом на перший курс відповідного року набору;
дублікати документів про вищу освіту та додатки до них, видані за встановленими зразками до набрання чинності Законом України від 17.01.2002 №2984-III «Про вищу освіту», виготовляються за формами документів відповідного ступеня, чинними на дату видачі дубліката. Замість диплома про вищу освіту та додатка до нього, виданого до запровадження ступеневої вищої освіти, видається дублікат диплома спеціаліста. Замість диплома про середню спеціальну освіту та додатка до нього, виданого до запровадження ступеневої вищої освіти, видається дублікат диплома молодшого спеціаліста;
дублікати документів про вищу освіту (наукові ступені) державного зразка та додатки до них, видані за формами (зразками), що втратили чинність, виготовляються за формами, чинними на дату видачі дубліката;
дублікати документів про вищу освіту (наукові ступені) та додатки до них виготовляються за формами, чинними на дату видачі дубліката;
документи про освітньо-творчий ступінь оформляються закладом вищої освіти мистецького спрямування з урахуванням пункту 2 переліку, затвердженого цією постановою;
проведення реєстрації з присвоєнням реєстраційного номера в Єдиній державній електронній базі з питань освіти дипломів доктора філософії/мистецтва, доктора наук, додатка до диплома європейського зразка впроваджується з 01.01.2022;
акредитація освітніх програм підтверджується: сертифікатом Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти про акредитацію освітньої програми; рішенням Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти про умовну (відкладену) акредитацію освітньої програми; сертифікатом про акредитацію освітньої програми, виданим іноземним акредитаційним агентством або агентством забезпечення якості вищої освіти, включеним до переліку іноземних акредитаційних агентств та агентств із забезпечення якості вищої освіти, які видають сертифікати про акредитацію освітніх програм, що визнаються в Україні, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.07.2019 №554. У визначених законодавством випадках освітня програма вважається акредитованою на підставі: сертифіката Міністерства освіти і науки про акредитацію освітньої програми; сертифіката Міністерства освіти і науки про державну акредитацію відповідної спеціальності на відповідному рівні вищої освіти (пункт 2).
Водночас, постановою Кабміну від 02.02.2022 №74 внесено зміни до Постанови №811, а саме:
1) у назві постанови слова «наукові ступені» замінити словами «науковий ступінь»;
2) в абзаці десятому пункту 2 слова «доктора наук,» виключити;
3) у тексті постанови слова «наукові ступені» замінити словами «науковий ступінь».
У переліку обов'язкової інформації, яка повинна міститися в документах про вищу освіту (наукові ступені), затвердженому зазначеною постановою:
1) у назві переліку слова «наукові ступені» замінити словами «науковий ступінь»;
2) у пункті 2:
у графі «Найменування документа» слова «, доктора наук» виключити;
в абзаці восьмому у графі «Інформація, яка повинна міститися в документі» слова «(крім наукового ступеня доктора наук)» виключити;
3) у пункті 3 примітки до переліку слова «наукові ступені» замінити словами «науковий ступінь».
Вважаючи Постанову №811 протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.
Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено особливості позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ.
Так, частиною 2 статті 264 КАС України передбачено, що право оскаржити нормативно-правовий акт, мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Отже, процесуальний закон вимагає, щоб у позовній заяві про оскарження нормативно-правового акта позивач, з-поміж іншого, обґрунтував свою належність до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт.
Таким чином, можливість обмеження права ініціювати судовий розгляд передбачена чинним законодавством та має легітимну мету.
Однією з цілей обмеження права доступу позивача до суду є недопущення розгляду в судах позовів третіх осіб в інтересах (або всупереч інтересам) адресатів відповідних актів.
Враховуючи наведене у сукупності, право оскаржити Постанову №811, мають особи, щодо яких її застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких може буде застосовано цей акт.
Відтак, належить з'ясувати, чи наділений позивач правом на оскарження до суду вказаного нормативно-правового акту відповідно до норм статті 264 КАС України.
Матеріали справи містять достатньо доказів, які свідчать про застосування Постанови №811 у правовідносинах, в яких бере участь позивач, а саме норми щодо видачі дубліката диплома спеціаліста замість диплома про вищу освіту та додатка до нього, виданого до запровадження ступеневої вищої освіти.
З огляду на викладене, суд вважає, що позивач має право оскаржити Постанову №811 у вказаній частині, оскільки її застосовано до позивача.
При цьому, позивачем не наведено жодних обґрунтувань та не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що Постанову №811 в іншій частині не тільки застосовано або буде застосовано до позивача, а і що він вважає її в іншій частині протиправною.
В цьому контексті суд також враховує, що позивач не оскаржує процедуру прийняття Постанови №811, що виключає необхідність дослідження цього питання.
За таких обставин, предметом розгляду в межах даної справи є друге речення п'ятого абзацу пункту 2 Постанови №811: «Замість диплома про вищу освіту та додатка до нього, виданого до запровадження ступеневої вищої освіти, видається дублікат диплома спеціаліста.»
Так, згідно з частиною 7 статті 7 Закону України «Про вищу освіту» документи про вищу освіту для осіб, які навчаються за державним замовленням, виготовляються закладами вищої освіти та видаються за рахунок коштів державного бюджету, а для осіб, які навчаються за рахунок коштів фізичних або юридичних осіб, вартість документів про вищу освіту включається у вартість навчання. Перелік обов'язкової інформації, яка повинна міститися у документі про вищу освіту, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Саме на виконання вказаної норми відповідачем прийнято Постанову №811.
З пояснювальної записки (т. 1 а.с. 61-64) до проекту такої постанови (пункт 2 «Проблема, яка потребує розв'язання») видно, що, зокрема, постанова Кабміну від 31.03.2015 «Про документи про вищу освіту (наукові ступені) державного зразка» не відповідає рекомендаціям Паризького комюніке, прийнятим 25.05.2018 відповідальними за вищу освіту Міністрами країн Європейського простору вищої освіти та Закону України від 01.07.2014 «Про вищу освіту» (в редакції Закону України від 18.12.2019 №392-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення освітньої діяльності у сфері вищої освіти»). Потребує також унормування проблема видачі дублікатів документів про вищу освіту, виданих до запровадження ступеневої вищої освіти, оскільки наразі відсутні нормативно-правові акти, що встановлюють еквівалентність документів про здобуття вищої освіти, виданих до 1991 року освітньо-кваліфікаційним (освітнім) рівням вищої освіти (молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр).
З наведеного слідує, що оскаржувана частина Постанови №811 прийнята на виконання вимог частини 7 статті 7 Закону України «Про вищу освіту» та з метою унормування суспільних відносин у сфері видачі дублікатів документів про вищу освіту, виданих до запровадження ступеневої вищої освіти через відсутність нормативно-правових актів, що встановлюють еквівалентність документів про здобуття вищої освіти, виданих до 1991 року освітньо-кваліфікаційним (освітнім) рівням вищої освіти (молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр).
Позивач вважає протиправною спірну частину Постанови №811 через її невідповідність частині 1 статті 7 Закону України «Про вищу освіту», відповідно до якої документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію, а також внаслідок суперечності статті 58 Конституції України.
Згідно з частиною 2 статті 7 названого Закону встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва.
Отже, з аналізу змісту вказаних норм вбачається, що за наслідками успішного виконання освітньої програми молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії/доктора мистецтва та проходження атестації, видається відповідний диплом.
При цьому, вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста (повна вища освіта) після набрання чинності цим Законом прирівнюється до вищої освіти ступеня магістра (підпункт 2 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про вищу освіту»).
Таким чином, вказані норми поширюються саме на випадки, коли особа вступає до навчального закладу, успішно виконує освітню програму за відповідним ступенем, проходить атестацію, внаслідок чого і отримує відповідний диплом.
У випадку ж позивача, безпосереднього вступу, навчання, проходження програми тощо не відбувається і не має відбуватись, оскільки здійснюється видача дубліката диплома на отриману у 1981 році освіту, тобто до запровадження ступеневої вищої освіти, в межах іншої процедури - внаслідок втрати диплому.
Інакше кажучи, оскаржувана норма Постанови №811 не суперечить вимогам частини 1 статті 7 Закону України «Про вищу освіту», оскільки дублікат документа про вищу освіту видається не внаслідок успішного виконання відповідної освітньої програми та проходження атестації в період чинності такого Закону, а з інших підстав (втрати) стосовно диплома, виданого до запровадження ступеневої вищої освіти.
Крім того, така видача відбувається за формами, чинними на дату видачі дубліката, відтак будь-яка інша форма диплома, ніж чинна на момент видачі, видана бути не може.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до суду.
Так, на виконання рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 12.05.2016 йому видано дублікат диплома спеціаліста у паперовій формі, в якому зазначено інформацію про час закінчення навчання у Миколаївському державному педагогічному інституті імені В.Г. Бєлінського у 1981 році за спеціальністю «математика», з присвоєнням рішенням Державної екзаменаційної комісії від 19.06.1981 кваліфікації «вчитель математики».
Тобто, інформація, яка зазначена у цьому документі що до часу закінчення навчання, спеціальності та кваліфікації позивача повністю відповідала змісту первинного диплома від 24.06.1981 з реєстраційним номером 146, копія якого знаходиться в архіві Університету. Однак позивач не погодився з типом (формою) документу про вищу освіту «диплом спеціаліста».
Це питання також було предметом судового дослідження і суди дійшли висновку про те, що видача документа про вищу освіту державного зразка без визначення ступеня вищої освіти діючими нормативними актами не передбачена.
Були предметом дослідження судом і вимоги позивача про видачу йому документу про вищу освіту за формою «бакалавр», у задоволенні яких відмовлено.
Також, проаналізувавши ряд нормативних актів, якими передбачені умови та порядок складання документів про вищу освіту, в тому числі і їх дублікатів, Центральний суд міста Києва у рішенні від 31.05.2017 дійшов висновку про неможливість видачі позивачу документу про вищу освіту (його дублікату) за формою «диплом». При цьому, суд встановив, що видача позивачеві дублікату диплома за типом (формою) «диплом спеціаліста», але з відповідною спеціальністю (математика) та кваліфікацією (вчитель математики), забезпечила підтвердження здобутої ним у 1981 року вищої освіти і будь-яких порушень дійсних прав позивача видачею такого диплому, зокрема неможливість влаштуватись на роботу чи відмова в реалізації права на продовження навчання за державний кошт саме з цих підстав, не було.
Наразі колегія суддів погоджується із наявністю недоврегульованості законодавством форми дублікату диплома, який видавався за радянських часів. Однак, це не свідчить про суперечність Постанови №811 вимогам частини 1 статті 7 Закону України «Про вищу освіту» як зазначено вище.
Що стосується посилання позивача на суперечність Постанови №811 статті 58 Конституції України, якою передбачена незворотність дії закону в часі, то відповідно до пункту 1 частини першої статті 264 КАС України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ лише щодо законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України (крім рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу), що позбавляє суд можливості в межах даного предмету надати оцінку таким доводам.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини п'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Доказів понесення відповідачем витрат суду не надано.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 72-77, 241-246, 255, 264 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та скасування постанови, - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: відсутній).
Відповідач - Кабінет Міністрів України (вул. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України: відсутній).
Головуючий суддя О.М. Чудак
Суддя В.А. Донець
Суддя Т.І. Шейко