ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
04 жовтня 2022 року м. Київ № 336/4585/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., розглянувши у письмовому провадженні позивача про ухвалення додаткового рішення суду в частині відшкодування витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги в адміністративній справі за позовом
Дочірнього підприємства «Бест Альтернатива»
до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору
ОСОБА_1
про визнання протиправною та скасування постанови
До Шевченківського районного суду міста Запоріжжя надійшла скарга Дочірнього підприємства «Бест Альтернатива» (далі по тексту - заявник), адреса: 04112, місто Київ, вулиця Дорогожицька, будинок 13 на рішення старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), адреса: 01032, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 110, заінтересована особа - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , в якій останній просив
- визнати неправомірною постанову про відкриття виконавчого провадження №65584278, винесену 27 травня 2021 року старшим судовим виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за виконавчим листом №336/6979/19, виданим 07 квітня 2021 року Шевченківським районним судом міста Запоріжжя, та зобов'язати начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) скасувати постанову;
- визнати неправомірною постанову про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №65584278, винесену 27 травня 2021 року старшим судовим виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за виконавчим листом №336/6979/19, виданим 07 квітня 2021 року Шевченківським районним судом міста Запоріжжя, та зобов'язати начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) скасувати постанову.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2022 року позовні вимоги Дочірнього підприємства «Бест Альтернатива» задоволені.
09 серпня 2022 року на адресу суду надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення суду в частині вирішення питання щодо розподілу судових витрат, зокрема, стягнення судового збору та судових витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги.
В обгрунтування поданої заяви представник позивача послався на те, що адвокатом на виконання умов договору виготовлено 6 заяв по суті та з процесуальних питань, витрачено 6,3 години, що за умовами договору складає 17640,00 грн із розрахунку 2800,00 грн за годину витраченого часу.
Більш того, представник позивача у заяві послався на те, що при сплаті судового збору у розмірі 2270,00 грн позивачем понесено витрати у виді сплаті послуг банківської установи на суму 25 грн, 24 березня 2022 року позивачем сплачено при звернення до суду 39 грн послуг поштового зв'язку, 30 квітня 2022 року - 102,00 грн та 22 липня 2022 року - 65,00 грн.
Відповідач та третя особа письмових заперечень щодо заяви про розділ судових витрат не надала.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2022 року призначено судове засідання в адміністративній справі №336/4585/21 для вирішення питання про судові витрати.
В судове засідання 17 серпня 2022 року жодна зі сторін не з'явились, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце його проведення.
Згідно частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять.
Відповідно до частини 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Зважаючи на положення частини 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства, а також з урахуванням того, що сторони, належним чином повідомлені, в судове засідання не з'явились, суд вважає за можливе вирішити питання щодо розподілу судових витрат у письмовому провадженні.
Розглянувши заяву представника позивача, подані ним документи на підтвердження понесених судових витрат, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення питання щодо їх розподілу, суд встановив наступне.
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За змістом частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частинами 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Тобто, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI ).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI ).
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як вбачається з наданої суду копії договору про надання адвокатських послуг від 02 червня 2021 року, укладеного між позивачем (далі по тексту - замовник) адвокатом Юшиним Денисом Володимировичем (далі по тексту - адвокат), останній взяв на себе зобов'язання надавати замовнику адвокатські послуги щодо захисту прав та інтересів останнього у будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в судах України (в тому числі цивільного, адміністративного та господарського судочинства) та правоохоронних органах, а замовник зобов'язався оплатити такі послуги (пункт 1.1. договору).
Розділом 4 цього договору визначено плату за надані послуги, зокрема, у пункті 4.1. договору зазначено, що орієнтовна ціна договору складає 25000,00 грн і може бути змінена сторонами. Вартість наданих послуг розраховується відповідно до годин роботи за формулою: 1 година дорівнює 2 800,00 грн.
У пункті 5.1. договору зазначено, що замовник здійснює оплату за цим договором у готівковій або безготівковій формі, як правило шляхом зарахування коштів на рахунок виконавця. Сторони узгодили можливість попередньої оплати. В акті (ах) виконаних робіт сторони визначають реальний стан розрахунків.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії акта обсягів наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості (детального опису робіт - наданих послуг) від 25 липня 2022 року адвокатом на виконання умов договору про надання адвокатських послуг від 02 червня 2021 року за попереднім завданням- дорученням Генерального директора Дочірнього підприємства «Бест Альтернатива» Аверкіна В.В. (Замовник), у справі № 366/4585/21 за позовом Дочірнього підприємства «Бест Альтернатива» на постанову державного виконавця надано, а Замовником отримано наступне:
1. з урахуванням роз'яснення в рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року у справі № 1-23/2009 (справа про право на правову допомогу) надано консультацію з питань порядку оскарження до суду постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, а саме: службової особи Шевченківського райвідділу ДВС у м. Києві ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні № 65584278. Здійснено підготовку справи до розгляду шляхом підбору нормативної бази та судової практики, насамперед Верховного Суду. Адвокатом отримано завдання-доручення від Замовника, на усе наведене адвокатом витрачено 0,4 год. (або 24 хв.).
2. виготовлено (набір 9 аркушів тексту) заяву по суті справи - г адміністративний позов до Окружного адміністративного суду міста Києва на постанову старшого державного виконавця Шевченківського райвідділу ДВС у м. Києві ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні № 65584278, на що адвокатом витрачено 4 год.
3. виготовлено на 2-х сторінках друкованого: тексту заяву з процесуального питання: заяву про усунення недоліків скарги, визначених в ухвалі суду від 16.02.2022, на що адвокатом витрачено 0,3 год. (18 хв.).
4. виготовлено (набір 2 аркушів тексту) заяву з процесуального питання: заяву про відсутність справ зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та відсутність рішень цих органів з такого спору, на що адвокатом витрачено 0,25 год. (15 хв).
5. виготовлено (набір 2 арк. тексту) заяву з процесуального питання - заяву щодо судових витрат у справі, на що адвокатом витрачено 0,25 год. (15 хв.).
6. виготовлено (набір 3 аркушів тексту) заяву з процесуального питання: клопотання на про приєднання до матеріалів справи письмових доказів, на що адвокатом витрачено 0,7 год. (42 хв.).
7. виготовлено (набір 4 аркушів тексту) заяву з процесуального питання: клопотання на про приєднання до матеріалів справи письмових доказів, на що адвокатом витрачено 0,8 год. (48 хв.).
Разом за Актом станом на 25 липня 2022 року, згідно умов договору при наданні професійної правничої допомоги адвокатом витрачено 6,3 години по 2 800 грн. за 1 годину, що дорівнює 17640 грн.
Матеріали справи не містять доказів справи вказаних правових послуг позивачем.
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За змістом частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частинами 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Тобто, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI ).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI ).
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Вирішуючи питання щодо розподілу витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги, суд вважає за необхідне зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Саме такої правової позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 10 червня 2021 року у справі №820/479/18 у своїй постанові від 10 вересня 2021 року у справі №460/2315/19, у своїй постанові від 19 липня 2022 року у справі № 758/2977/18 та Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 28 червня 2018 року №826/1216/16.
Суд зауважує, що у висновку ЄСПЛ, викладеному у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява №71660/11), у пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), у пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (Заява №66561/01), суд зазначив, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обгрунтованим, а у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі «Lavents v. Latvia» (Заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну ціну.
Більш того, слід зазначити, що на переконання суду, комісія банку, яку сплатила позивач у розмірі 25,00 грн, витрати на послуги поштового зв'язку у сумі 206,00 грн не є судовими витратами у розумінні вимоги чинного законодавства, зокрема, статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки сплата банківської комісії під час сплати судового збору не є вчиненням процесуальної дії, пов'язаної з підготовкою справи до розгляду, як і надіслання процесуальних документів на адресу засобами поштового зв'язку, оскільки такі дії представник позивача вчиняв не з метою підготовки справи до розгляду, а з метою подання необхідних, на його думку, документів, для обгрунтування заявлених позовних вимог.
Щодо стягнення судового збору у розмірі 2270,00 грн, суд наголошує, що питання щодо стягнення на користь позивача судового збору було вирішено судом при ухваленні рішення суду та з урахуванням задоволених позовних вимог, керуючись частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судом було вирішено стягнути на користь позивача за рахунок відповідача судовий збір у розмірі 2270,00 грн.
З урахуванням вищевикладеного, зважаючи на той факт, що в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи, що комісія банку та сплата послуг відділення поштового зв'язку не входить до складу судових витрат, а питання щодо розподілу витрат, понесених на сплату судового збору, було вирішено судом при ухваленні рішення суду, суд дійшов висновку про необгрунтованість вимог щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу та відсутність правових підстав для їх стягнення за рахунок відповідач на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 139, 143, 241-246, 250, 252, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні заяви представника Дочірнього підприємства «Бест Альтернатива» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Додаткове рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту додаткового рішення.
Суддя К. Ю. Гарник