ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
05 жовтня 2022 року м. Київ № 640/2314/20
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до проГоловного управління ДПС у Полтавській області визнання протиправними та скасування рішень,
за участю:
представника позивача: Коваленка Андрія Олександровича (ордер КС № 693917 від 06.02.2020),
представника відповідача: Чайки Марини Григорівни (самопредставництво суб'єкта владних повноважень),
представника відповідача: Сухомлин Юлії Валеріївни (самопредставництво суб'єкта владних повноважень),
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.11.2019 №№ 0003503305, 0003513305, 0003523305, 0003533305, 0003543305, вимогу про сплату боргу недоїмки від 13.11.2019 № 0003563305, рішення про застосування штрафних санкцій №№ 0003573305, 0003553305.
Позивачем подано заяву про зміну предмету позову, якою він змінив позовну вимоги та просив суд визнати протиправним та скасувати замість податкового повідомлення - рішення від 13.11.2019 № 0003513305, податкове повідомлення - рішення від 24.01.2020 № 0001523305.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем не було належним чином ознайомлено позивача із наказом на проведення перевірки, відомостями про дату її початку та місце проведення, з огляду на що у нього не виникало права на проведення перевірки. Також позивач зазначив про те, що оскільки з 2015 по 2018 роки він не був зареєстрований фізичною особою - підприємцем та відповідно не набув статусу суб'єкта підприємницької діяльності, а реалізація нерухомого майна здійснювалась ним виключно як фізичною особою у відповідача були відсутні право підстави як для видання оскаржуваних податкових повідомлень рішень, так і для призначення перевірки.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав суду письмовий відзив на позовну заяву в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з огляду на те, що перевірку позивача було призначено та проведено у спосіб та у порядку визначені чинним законодавством, зокрема позивача було належним чином повідомлено про проведення перевірки та своєчасно направлено копію наказу на проведення перевірки. Також відповідач зазначив про те, що за результатами перевірки було встановлено, що в період з 01.01.2015 по 31.12.2018 позивач здійснював будівництво багатоквартирних житлових будинків, замовником будівництва яких він безпосередньо виступав, набував у власність об'єкти нерухомого майна та після введення їх в експлуатацію реалізував їх фізичним особам, що свідчить про здійснення позивачем підприємницької діяльності, з огляду на що проведені позивачем операції підлягають оподаткуванню в порядку визначеному статтею 177 Податкового кодексу України. Крім того відповідач зазначив про те, що оскільки за період квітень - червень 2016 року позивачем отримано дохід від здійснення господарської діяльності, що підлягає оподаткуванню у загальній сумі 3 610 291,00 грн., що перевищує 1 млн грн., то позивач підлягає обов'язковій реєстрації платником податку на додану вартість з 11.07.2016.
Позивачем надано суду відповідь на відзив в якій зазначено про те, що він в період 2015- 2018 років не являвся фізичною особою - підприємцем з огляду на що у відповідача були відсутні підстави, як для призначення та проведення перевірки, так і для винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень. При цьому він наголосив на тому, що положеннями чинного законодавства не передбачено надання фізичній особі статусу фізичної особи - підприємця в обхід встановленій процедурі, в тому числі за рішенням будь - якого суб'єкта владних повноважень.
Водночас позивач зазначив про те, що оскільки правовстановлюючі документи на новозбудоване житло були оформлені на позивача, то подальше переоформлення права власності на фізичних осіб згідно договорів купівлі - продажу не вважається операцією з першого постачання житла, та, відповідно, такі операції звільнені від оподаткування податком на додану вартість.
У судовому засідання суд ухвалив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Головним управлінням ДФС у Полтавській області направлено на ім'я ОСОБА_1 запит щодо надання інформації № ФОП/Б/764/16-31-13-0410 від 01.02.2019 в якому на підставі підпункту 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України та за наслідками аналізу інформації наданої приватними нотаріусами, з урахуванням зібраної відповідно до статті 72 Податкового кодексу України та у зв'язку із необхідністю перевірки даних щодо здійснення систематичної діяльності з продажу (обміну) нерухомого майна, в частині дотримання статті 8 Закону України «Про підприємництво» та статті 177 Податкового кодексу України викладено прохання надати у встановлений термін інформацію та її документальне підтвердження відповідно до переліку наведеного в запиті.
Відповідь на зазначений запит до Головного управління ДФС у Полтавській області не надходила.
21.03.2019 Головним управлінням ДФС у Полтавській області видано наказ № 859 «Про проведення документальної позапланової перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 », яким на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України, пункту 2 частини першої статті 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та в зв'язку з надходженням інформації щодо ухилення від сплати податків фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 наказано провести документальну позапланову перевірку з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2018, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2018 фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 терміном 5 робочих днів з 28.03.2019.
Зазначений наказ разом з повідомленням щодо проведення перевірки від 21.03.2019 № 270 направлено на адресу ОСОБА_1 21.03.2019 та отримано ним 29.03.2019.
В період з 28.03.2019 по 10.04.2019 Головним управлінням ДФС у Полтавській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи платника податків - ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2018, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2018.
За результатами перевірки складено акт від 17.04.2019 № 511/16-31-13-05-11/ НОМЕР_1 , яким встановлено наступні порушення:
- підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16, пункту 44.3 статті 44, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, пункту 6 статті 128 Господарського кодексу України в частині не надання до перевірки Книги обліку доходів і витрат;
- підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168, пунктів 177.1, 177.2 статті 177 Податкового кодексу України в частині заниження податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 5 207 469,27 грн.;
- пункту 4 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині не подання звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2016, 2017 та 2018 роки;
- пункту 2 частини першої статті 7 та частини п'ятої статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у результаті чого занижено єдиний внесок у сумі 329359,80 грн.;
- пункту 181.1 статті 181, пункту 183.4 статті 183, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України у результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 5039721,00 грн.;
- підпунктів 1.1, 1.2, 1.4, 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в частині заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає декларуванню та сплаті до бюджету на суму 507729,22 грн.
13.11.2019 на підставі зазначеного акту перевірки прийняті податкові повідомлення - рішення:
-№ 00035003305, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарі (робіт, послуг) на загальну суму 6 299 651,25 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 1259930,25 грн.;
- № 0003513305, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 6 509 336,60 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 15207469,27 грн.;
- № 0003533305, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 340,00 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування;
- № 0003543305, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510,00 грн. за платежем адміністративні штрафи та інші санкції.
На підставі акту від 17.04.2019 № 511/16-31-13-05-11/ НОМЕР_1 прийнято рішення від 13.11.2019 № 0003553305 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким застосовано штрафні санкції на суму 510,00 грн. та № 0003573305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів у зборів або платником своєчасно не нарахованого внеску, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 58349,28 грн. та винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0003563305, якою визначено недоїмку на загальну суму 329359,80 грн.
За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 17.01.2020 № 2137/6/99-00-08-05-04-06 скаргу задоволено частково, скасовано податкове повідомлення - рішення від 13.11.2019 № 0003523305 повністю, від 13.11.2019 №0003513305 в частині визначення податку на доходи фізичних осіб у розмірі 967082,41 грн. та 241770,60 грн. штрафних санкцій та залишено податкові повідомлення - рішення від 13.11.2019 № 0003503305, № 0003533305 та № 0003543305 без змін.
24.01.2020 на підставі акту від 17.04.2019 № 511/16-31-13-05-11/ НОМЕР_1 та рішення від 17.01.2020 № 2137/6/99-00-08-05-04-06 прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001523305, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 53000483,59 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 1060096,73 грн.
Позивач не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями звернувся з відповідним позовом до суду.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Спірні правовідносини мали місце в період 2015 - 2019 років, а отже до них мають застосовуватись норми права чинні на момент їх існування.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Згідно з пунктом 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла: від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація: що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, звітах про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій.
Відповідно до пункту 73.3 статті 73 Податкового кодекс України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).
Підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Згідно з пунктами 78.4 та 78.5 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.
Статтею 79 Податкового кодексу України встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки. Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.
Пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України встановлено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Отже, контролюючий орган має право призначити документальну позапланову перевірку у випадку отримання податкової інформації, яка свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу. При цьому право на проведення документальної позапланової перевірки виникає у контролюючого органу за умови вручення платнику податків (його представнику) наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, при цьому документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Позивачу на підставі підпункту 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України та за наслідками аналізу інформації наданої приватними нотаріусами, з урахуванням інформації зібраної відповідно до статті 72 Податкового кодексу України та у зв'язку із необхідністю перевірки даних щодо здійснення систематичної діяльності з продажу (обміну) нерухомого майна, в частині дотримання статті 8 Закону України «Про підприємництво» та статті 177 Податкового кодексу України було направлено запит № ФОП/Б/764/16-31-13-0410 від 01.02.2019.
Відповідач зазначає про те, що позивачем документів та інформації на виконання вказаного запиту надано не було.
Позивачем доказів на спростування зазначеного суду надано не було, як і не було зазначено про наявність факту надання інформації та документів на виконання вимог запит № ФОП/Б/764/16-31-13-0410 від 01.02.2019.
Таким чином, оскільки позивачем не було надано інформації та документів на виконання вимог запиту № ФОП/Б/764/16-31-13-0410 від 01.02.2019 у відповідача були наявні правові підстави для призначення документальної позапланової перевірки позивача на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та для видання наказу від 21.03.2019 № 859.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу наказ від 21.03.2019 № 859 та направлення від 21.03.2019 № 270 були направлені позивача за його податковою адресою 21.03.2019 та отримані ним 29.03.2019.
Позивачем доказів на спростування вказаних фактів суду надано не було.
З огляду на зазначене, враховуючи те, що наказ на проведення перевірки від 21.03.2019 № 859 та направлення від 21.03.2019 № 270 були направлені позивачу за його податковою адресою до початку проведення перевірки у відповідача відповідно до положень пункту 79.2 статті 72 Податкового кодексу України виникло право на проведення перевірки позивача.
Відповідно до акту від 17.04.2019 № 511/16-31-13-05-11/2757912714 під час перевірки відповідачем встановлено, що позивач набував у власність об'єкти нерухомого майна шляхом їх будівництва, замовником якого він безпосередньо виступав, після введення об'єктів нерухомості (багатоповерхових будинків) в експлуатацію на підставі внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державними реєстраторами та приватними нотаріусами. У подальшому позивачем були реалізовані об'єкти нерухомого майна на підставі договорів купівлі-продажу, які посвідчувалися нотаріально. При цьому на момент проведення операцій з продажу об'єктів нерухомого майна позивач не був зареєстрований як фізична особа-підприємець та не здійснював підприємницьку діяльність, а податок був сплачений за ставкою 5% від суми вартості кожного об'єкта нерухомого майна.
З огляду на зазначене перевіркою встановлено, що позивач здійснював будівництво багатоквартирних житлових будинків за видом діяльності 41.10 «Організація будівництва будівель» та систематичний продаж нерухомого майна (квартир) за видом діяльності 68.10 «Купівля та продаж власного нерухомого майна».
Враховуючи наведе відповідач під час перевірки дійшов висновку про те, що здійснюваний позивачем комплекс послідовних цілеспрямованих дій з продажу нерухомого майна є систематичною діяльністю, метою якої є саме отримання прибутку, оскільки зазначені дії з продажу не можна кваліфікувати як такі, що мали на меті задоволення власних (особистих) потреб позивача.
Спираючись на зазначене та факт того, що систематичний продаж фізичними особами нерухомого майна, у тому числі власного, з метою одержання прибутку є підприємницькою діяльністю, відповідач констатував, що діяльність позивача з будівництва та реалізації квартир у багатоповерхових житлових будинках спрямована на досягнення економічних та соціальних результатів та здійснюється з метою одержання прибутку, а тому є підприємницькою, а суб'єкт підприємництва - підприємцем.
Виходячи з зазначеного відповідач встановив факт невиконання позивачем обов'язку щодо ведення Книги обліку доходів і витрат та подання звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2016, 2017 та 2018 роки та здійснив нарахування позивачу податкових зобов'язань за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.
Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування фізичної особи - резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України встановлено, що загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Згідно з підпунктом 164.2.4 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 172- 173 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 24.04.2012 № 4661-VI) ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.
Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.
Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно з статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку податку 17 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.
Встановлені в абзацах першому та другому цього пункту ставки податків не застосовуються до доходів, визначених у пунктах 167.2-167.4 цієї статті (абзаци перший - четвертий пункту 167.1).
Законом України від 28.12.2014 №71-VI ставку 17 відсотків замінено на 20 відсотків.
Пункт 167.1 статті 167 Податкового кодексу України у наведеній редакції діяв до 01.01.2016.
Відповідно до пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України (в редакції чинній з 01.01.2016) ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Водночас пунктом 167.2 статті 167 Податкового кодексу України передбачено, що ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування у випадках, прямо визначених розділом IV цього Кодексу.
Такий випадок визначено у статті 172 Податкового кодексу України, яка регулює оподаткування доходу від операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомого майна.
Абзацом першим пункту 172.1 вказаної статті встановлено, що дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.
Згідно з пунктом 172.2 статті 172 Податкового кодексу України дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об'єктів нерухомості, зазначених у пункті 172.1 цієї статті, або від продажу об'єкта нерухомості, не зазначеного в пункті 172.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу. У такому самому порядку оподатковується дохід від продажу (обміну) об'єкта незавершеного будівництва.
Статтею 177 Податкового кодексу України врегульовано оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.
Пунктом 177.1 вказаної статті встановлено, що доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу (пункт 177.1 статті 177 ПК України).
Буквальне тлумачення заголовку статті 177 Податкового кодексу України , норми пункту 177.1 цієї статті свідчить, що встановлені цією нормою правила оподаткування, зокрема щодо ставки, застосовуються за одночасної наявності таких умов: 1) дохід отримано фізичною особою-підприємцем; 2) дохід отримано від провадження господарської діяльності.
Пунктами 177.5, 177.10 та 177.11 статті 177 Податкового кодексу України встановлено, що фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи. Фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.
Тобто обов'язок передбачений пунктами 177.5, 177.10 та 177.11 статті 177 Податкового кодексу України покладається виключно на фізичних осіб - підприємців.
Встановлюючи факт допущення позивачем порушення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» відповідач виходив з факту недотримання позивачем положень вказаного закону саме як фізичною особою - підприємцем.
За визначенням статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Суб'єктами господарювання у розумінні статті 55 Господарського кодексу України, зокрема, є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Відповідно до положень статей 1, 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» фізична особа, яка має намір стати підприємцем, подає документи для державної реєстрації фізичної особи підприємцем відповідно до переліку, встановленого статтею 18 цього Закону.
Частиною дев'ятою статті 4 вказаного Закону встановлено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Отже, фізичні особи можуть вважатися суб'єктами господарювання тільки за умови здійснення ними господарської діяльності і реєстрації їх як підприємців. Саме з моменту реєстрації підприємцем особа набуває відповідний правовий статус. І лише зареєстровані підприємці зобов'язані сплачувати податки, передбачені для підприємців, оскільки саме з моменту реєстрації особа набуває відповідний правовий статус.
При цьому реєстрація суб'єктом господарювання є добровільним рішенням фізичної особи. Чинним законодавством України не передбачено надання фізичній особі статусу ФОП в обхід встановленої процедури, в тому числі й примусово, за рішенням будь-якого суб'єкта владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та визнається сторонами позивач у період, що перевірявся, не був зареєстрований фізичною особою-підприємцем. Застосування до отриманого ним доходу правил оподаткування, визначених статтею 177 Податкового кодексу України означало б довільне розширене тлумачення норм цієї статті, що суперечить імперативному методу правового регулювання, характерного для фінансового права.
Відповідно до частини першої статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Статтею 42 Конституції України встановлено, що кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Відповідно до частини другої статті 50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Здійснення особою підприємницької діяльності без дотримання обов'язкової умови реалізації права на підприємницьку діяльність, тобто без державної реєстрації в установленому порядку як фізична особа-підприємець, є підставою для притягнення такої особи до відповідальності, встановленої чинним законодавством. Так, стаття 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлює відповідальність, зокрема за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання у вигляді штрафу з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої.
Аналогічний висновок щодо застосування норм пункту 167.1 статті 167, пунктів 170.1, 170.2 статті 170, пункту 177.1 статті 177 Податкового кодексу України у подібних правовідносинах Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зробив у постановах від 28.05.2021 у справі №120/1565/19-а, від 23.09.2021 у справі №1.380.2019.005740, від 23.05.2022 у справі №810/3116/18, від 27.07.2022 у справі №520/2922/19.
Відповідно до наданих позивачем суду копій договорів купівлі - продажу квартир за період 2015 - 2018 років позивачем вказані договори були укладені як фізичною особою та під час їх нотаріального посвідчення було здійснено сплату 5% податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
Зазначені факти сторонами визнаються.
З огляду на зазначене, враховуючи відсутність у позивача визначеного законом статусу суб'єкта підприємницької діяльності, відповідачем безпідставно нараховано податкові зобов'язання позивачу як фізичній особі-підприємцю, в тому числі з податку на доходи фізичних осіб та єдиному соціальному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та застосовано штрафні санкції штрафних санкції, зокрема, за не надання до перевірки Книги обліку доходів і витрат та не подання звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2016, 2017 та 2018 роки.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.08.2022 в адміністративній справі № 320/4984/20.
Перевіряючи правомірність нарахування позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, cуд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно з положеннями підпункту 2 пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;
Пунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.
Відповідно до підпункту 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції з постачання житла (об'єктів житлового фонду), крім їх першого постачання, якщо інше не передбачено цим підпунктом. У цьому підпункті перше постачання житла (об'єкта житлового фонду) означає: а) першу передачу готового новозбудованого житла (об'єкта житлового фонду) у власність покупця або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) із спорудження такого житла за рахунок замовника; б) перший продаж реконструйованого або капітально відремонтованого житла (об'єкта житлового фонду) покупцю, який є особою, іншою, ніж власник такого об'єкта на момент виведення його з експлуатації (використання) у зв'язку з такою реконструкцією або капітальним ремонтом, або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) на таку реконструкцію чи капітальний ремонт за рахунок замовника. Норми цього підпункту поширюються також на перший продаж дачних або садових будинків, а також будь-яких інших об'єктів власності, зареєстрованих згідно із законодавством як житло (житловий фонд) (абзаци перший - п'ятий зазначеного підпункту).
Аналіз змісту норм підпункту 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що операцією з першого постачання житла буде вважатися операція з передачі права власності (оформлення правовстановлюючих документів) до першого власника такого житла, незалежно від джерел фінансування будівництва (зокрема, за рахунок власних коштів забудовника, чи за рахунок залучених забудовником коштів, чи за рахунок учасників фонду фінансування будівництва). Така операція з першого постачання житла підлягає оподаткуванню податком на додану вартість на загальних підставах.
У свою чергу, операції з подальшого постачання житла (об'єктів житлового фонду) звільняються від оподаткування.
Отже, у випадку, коли після завершення будівництва правовстановлюючі документи на новозбудоване житло оформлюються на замовника, а пізніше згідно з договорами купівлі-продажу квартир з фізичними особами переоформлюються на таких фізичних осіб, операцією з першого постачання житла буде вважатись операція оформлення правовстановлюючих документів на замовника. Подальше переоформлення права власності на фізичних осіб, в розумінні норм Податкового кодексу України, не буде вважатись операцією з першого постачання житла, а тому дана операція звільняється від оподаткування податком на додану вартість відповідно до статті 197 Податкового кодексу України.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 28.05.2021 у справі № 120/1565/19-а, від 23.05.2022 у справі № 810/3116/18, від 27.07.2022 у справі № 520/2922/19.
Відповідно до фактів встановлених під час перевірки, та як не заперечується сторонами, позивач виступав замовником будівництва об'єктів нерухомості, які згідно з деклараціями про готовність об'єктів до експлуатації прийнято до експлуатації. Згодом позивач на підставі даних декларацій зареєстрував своє право власності на об'єкти нерухомості, про що свідчать відповідні записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, і оформив правовстановлюючі документи на своє ім'я як на замовника будівництва.
Зазначені факти не заперечуються сторонами підтверджуються інформацією зазначеною в укладених позивачем договорах купівлі - продажу квартир, копії яких наявні в матеріалах справи.
Враховуючи зазначені обставини, операції з продажу позивачем житла не є операціями з першого постачання житла в розумінні підпункту 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України та відповідно звільнені від оподаткування податком на додану вартість.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку про те, що у позивача не виникало обов'язку щодо реєстрації платником податку на додану вартість та у відповідача відповідно були відсутні підстави для здійснення позивачу нарахування податку на додану вартість щодо операцій продажу нерухомості в період з 01.01.2015 по 31.12.2018.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (36014, м. Полтава, вул. Європейська, 4, код ЄДРПОУ 43142831) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 13.11.2019 № 0003503305, № 0003523305, № 0003533305, №0003543305 та від 24.01.2020 № 0001523305.
3. Визнати протиправною та скасувати винесену Головним управлінням ДПС у Полтавській області вимогу про сплату боргу недоїмки від 13.11.2019 № 0003563305.
4. Визнати протиправним та скасувати прийняті Головним управлінням ДПС у Полтавській області рішення про застосування штрафних санкцій від 13.11.2019 №0003573305, №0003553305.
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.П. Огурцов