ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
06 жовтня 2022 року м. Київ № 826/6898/17
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до проОфісу Генерального прокурора визнання протиправними дій, визнання недійсним запису у трудовій книжці, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Генеральної прокуратури України про визнання протиправними дій, визнання недійсним запису у трудовій книжці, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2017 (суддя Аблов Є.В.) відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.05.2019 (суддя Огурцов О.П.) справу прийнято до провадження та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідно до пункту 1 наказу Генерального прокурора України №358 від 27.12.2019 «Про окремі питання забезпечення початку роботи Офісу Генерального прокурора» юридичну особу «Генеральна прокуратура України» відбулось перейменування юридичної особи з «Генеральної прокуратури України» на «Офіс Генерального прокурора» без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку про наявність підстав для зміни найменування відповідача з «Генеральної прокуратури України» на «Офіс Генерального прокурора».
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що звільнення позивача з 28.02.2014 з посади прокурора Львівської області було зумовлено виходом на пенсію за вислугою років, яка була призначена позивачу ще у травні 2011 року відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», з огляду на що запис, який був внесений до трудової книжки позивача мав містити вказівку на те, що причиною звільнення позивача є саме вихід на пенсію за вислугою років, а не про звільнення за власним бажанням. Також позивач зазначив про те, що оскільки формулювання причин звільнення позивача не відповідає законодавству і фактичним причинам звільнення, а також унеможливлює реалізацію права позивача на отримання грошової допомоги, то таке формулювання має бути змінене з метою приведення його у відповідність до вимог спеціальної норми Закону України «Про прокуратуру» та про відсутність у відповідача правових підстав для відмови йому у внесенні змін до запису в трудову книжку щодо підстав звільнення.
Водночас позивач зазначив про те, що ним було дотримано всі умови отримання грошової допомоги передбачені статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру», у той час, як зміни в законодавстві, які набрали чинності після призначення позивачу пенсії та його звільнення застосуванню не підлягають.
Відповідач надав до суду письмові заперечення на позовну заяву, в яких заперечив проти позовних вимог та просив відмовити у задоволення позову посилаючись на те, що рапорт позивача від 25.02.2014 не був зумовлений такою причиною, як вихід на пенсію, у зв'язку з чим його звільнено за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю в Україні без зазначення такої причини як вихідна пенсію за вислугою років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру». Також відповідач зазначив про те, що запис у трудову книжку позивача кадровим підрозділом прокуратури Львівської області внесено у повній відповідності з формулюванням чинного законодавства та наказом в.о. Генерального прокурора України від 26.02.2014 № 100к.
Водночас, відповідач зазначив про те, що позивач не набув права на отримання грошової допомоги оскільки його було звільнено з посади за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю в Україні, а не у зв'язку з виходом на пенсію відповідно до вимог частини шістнадцятої статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру».
Об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Наказом Генерального прокурора України від 02.03.2012 № 365к відповідно до статей 15, 16 Закону України "Про прокуратуру" державного радника юстиції 3 класу ОСОБА_1 призначено прокурором Львівської області строком на п'ять років та затверджено головою колегії прокуратури цієї області, звільнивши його в порядку переведення з посади прокурора Сумської області (пункту 5 статті 36 Кодексу законів про працю України) та увільнивши від обов'язків голови колегії прокуратури Сумської області.
25.02.2014 ОСОБА_1 подано рапорт на ім'я В.о. Головного прокурора України в якому викладено прохання звільнити його з займаної посади на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням з 28.02.2012.
28.02.2014 до трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 внесено запис про звільнення його з просади прокурора Львівської області за власним бажанням (ст. 38 КЗиП України).
26.02.2014 Генеральною прокуратурою України на підставі статей 15, 16 Закону України "Про прокуратуру" видано наказ № 100К, яким державного радника юстиції 2 класу ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Львівської області за власним бажанням з 28.02.2014 (стаття 38 Кодексу законів про працю України) та увільнено його від обов'язків голови колегії прокуратури цієї області. Підставою визначено рапорт ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 подано до Генеральної прокуратури України заяву про виплату грошової допомоги (на підставі статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру", в редакції від 15.01.2011) від 28.02.2017 в якій викладено прохання провести розрахунок та виплатити йому грошову допомогу у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи у прокуратурі на підставі частини шістнадцятої статті 50-1 Закону України «Про Прокуратуру», в редакції від 15.01.2011, яка діяла на час його виходу на пенсію, в розмірі - 19517,62 грн. за кожен повний рік роботи в органах прокуратури, на загальну суму - 390352, 40 грн. за 20 повних років роботи, переказавши вказану суму на його картковий рахунок.
Листом від 23.03.2017 № 11/1-27129-15 Генеральна прокурату України повідомила ОСОБА_1 про те, що при звільненні з ним проведено повний розрахунок згідно з чинним законодавством та оскільки згідно з наказом в.о. Генерального прокурора України від 26.02.2014 його звільнено з органів прокуратури за власним бажанням відповідно до статті 38 Кодексу законів про працю України йому грошова допомога не була виплачена обґрунтовано, а наведені ним у зверненні доводи щодо відмови йому у виплаті вказаної допомоги є безпідставними, оскільки будь - яких звернень з відповідних питань до прокуратури Львівської області після звільнення його з органів прокуратури не находило. Також в зазначеному листі було вказано про те, що Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України" з 01.04.2014 виключено норму Закону України "Про прокуратуру", яка передбачала право прокурорів і слідчих на отримання вказаної грошової допомоги.
ОСОБА_1 подано до Генеральної прокуратури України заяву про внесення змін до запису в трудову книжку щодо формулювання підстав звільнення з посади від 14.04.2017 в якій викладено прохання внести зміни до запису в його трудову книжку серії НОМЕР_2 щодо формулювання підстав звільнення наступного змісту "Запис за № 41 є недійсним, звільнений з посади прокурора Львівської області у зв'язку з виходом на пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», в редакції від 15.01.2011". В зазначеній заяві позивач вказав про те, що він звільнився з посади прокурора Львівської області внаслідок фактичного виходу на пенсію за вислугу років, яка йому була призначена в травні 2011 року згідно частини другої статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" та він тривалий час не працював і перебував на пенсійному забезпечені.
Листом від 03.05.2017 Генеральна прокуратура України повідомила ОСОБА_1 наступне: "Повідомляю, що згідно з вимогами Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 записи у трудову книжку про роботу вносяться у повній відповідності з виданими наказами.
Запис у Вашу трудову книжку кадровим підрозділом прокуратури області внесений у повній відповідності до наказу виконувача обов'язків Генерального прокурора України від 26.02.2014 про звільнення Вас з посади прокурора Львівської області за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України), який виданий на підставі власноручно написаного рапорту. Порушень вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників при заповненні Вашої трудової книжки не встановлено.
Крім того, норми Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХП від 05.11.1991, на які Ви посилаєтесь у зверненні, на теперішній час втратили чинність, у зв'язку з прийняттям нового Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14.10.2014, а тому не підлягають застосуванню.
З огляду на викладене передбачених законом підстав для внесення змін до запису в трудовій книжці не вбачається.".
Позивач, вважаючи, що відповідач мав змінити формулювання причини звільнення його з посади прокурора Львівської області та виплатити йому грошову допомогу на підставі частини шістнадцятої статті 50-1 Закону України "Про прокуратур" звернувся з відповідним позовом до суду.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 46-2 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції чинній станом на26.02.2014) встановлено, що прокурори і слідчі можуть бути звільнені з роботи на загальних підставах, передбачених законодавством про працю.
Відповідно до частини першої статті 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Згідно з частиною третьою статті 235 Кодексу законів про працю України (в редакції чинній станом на 26.02.2014) у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.
Відповідно до пунктів 2.3, 2.4 розділу 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Пунктом 2.5 розділу 2 вказаної Інструкції встановлено, що з кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці (типова відомча форма N П-2, затверджена наказом Мінстату України від 27 жовтня 1995 р. N 277), в якій має повторюватися відповідний запис з трудової книжки (вкладиша).
Згідно з пунктом 2.6 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Пунктом 2.9 розділу 2 вказаної Інструкції встановлено, що виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та ін. мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.
Відповідно до пункту 2.10 розділу 2 у розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за N таким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадою)" і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: "Запис за N таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі". При зміні формулювання причини звільнення пишеться: "Запис за N таким-то є недійсним, звільнений ..." і зазначається нове формулювання. У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення. При наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається "Дублікат" трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним. б) занесення відомостей про працівника
Отже, прокурори можуть бути звільнені з роботи на загальних підставах, передбачених законодавством про працю, зокрема на підставі частини першої статті 38 Кодексу законів про працю України, якою передбачено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк. При цьому записи в трудовій книжці про звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) та виправлення відповідних записів проводиться виключно у випадку внесення неправильного або неточного запису.
Позивача звільнено з посади прокурора Львівської області а власним бажанням з 28.02.2014 (стаття 38 Кодексу законів про працю України) на підставі наказу Генеральної прокуратури України від 26.02.2014 № 100к, який видано на підставі рапорту позивача від 25.02.2014.
В зазначеному рапорті, копія якого наявна в матеріалах справи, позивач просив звільнити його з займаної посади на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням з 28.02.2012.
Таким чином 28.02.2014 до трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 запис № 41 про звільнення його з просади прокурора Львівської області за власним бажанням на підстав статті 38 Кодексу законів про працю України внесено у відповідності до поданого позивачем рапорту та наказу від 26.02.2014 № 100к.
Посилання позивача на те, що його звільнення з 28.02.2014 з посади прокурора Львівської області було зумовлено виходом на пенсію за вислугою років, яка була призначена позивачу ще у травні 2011 року відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», з огляду на що запис до трудової книжки позивача мав містити вказівку на те, що причиною звільнення позивача є саме вихід на пенсію за вислугою років, суд вважає необґрунтованими з огляду на те, що в поданому рапорті позивачем викладено лише прохання звільнити його з займаної посади на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням з 28.02.2012 та не вказано про звільнення його за власним бажання у зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років. При цьому суд звертає увагу на те, що положеннями чинного законодавства не передбачено право роботодавця на власний розсуд тлумачити підстави звільнення зазначені працівником у заяві (рапорті на звільнення).
З огляду на зазначене суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зміни формулювання причин звільнення позивача з посади прокурора Львівської області та визнання недійсним запису № 41 в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 про звільнення ОСОБА_1 28.02.2014 з посади прокурора Львівської області.
Частиною шістнадцятою статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції чинній станом на 26.02.2014) встановлено, що прокурорам і слідчим у разі виходу на пенсію за вислугою років чи по інвалідності виплачується грошова допомога у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у науково-навчальних закладах прокуратури.
Враховуючи те, що відповідно до наказу від 26.02.2014 № 100к позивача звільнено з посади прокурора Львівської області за власним бажанням з 28.02.2014 (стаття 38 Кодексу законів про працю України), а не у зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років чи по інвалідності у нього відповідно до положень частини шістнадцятої статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції чинній станом на 26.02.2014) не виникало права на отримання грошової допомоги у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у науково-навчальних закладах прокуратури.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Керуючись статтями 241, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) до Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051) про визнання протиправними дій, визнання недійсним запису у трудовій книжці, зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.П. Огурцов