ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
06 жовтня 2022 року м. Київ № 640/19217/18
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П. при секретарі судового засідання Дурман Н. В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний
інститут "НДІпроектреконструкція"
до Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
від 16.08.2018 № 0524701213
за участі представників:
позивача - адвоката Горлатого Олександра Васильовича (ордер від 14.02.2019 серії КВ № 433652),
відповідача - Пілецького Євгенія Геннадійовича (довіреність від 17.12.2019 № 142/26-15-10-10-19),
Державне підприємство "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.08.2018 № 0524701213.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в наслідок недотримання контролюючим органом положень пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України відбулося викривлення реальної картини сплати позивачем податку на додану вартість за останні роки шляхом зміщення в часі всього масиву даних щодо щомісячної сплати податку на додану вартість на декілька місяців назад, у зв'язку з чим практично кожен наступний платіж податку на додану вартість кваліфікується відповідачем, як такий, що відбувся із затримкою встановлених строків. Також позивач посилався на те, що в провадженні Окружному адміністративному суду міста Києва перебуває адміністративна справа №826/845/18.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав суду письмовий відзив на позовну заяву в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з огляду на те, що за перевіркою за результатами якої складено акт від 03.08.2018 № 13397/26-15-12-13-20/04653199 встановлено, що позивачем протягом граничних строків не сплачено узгоджених сум грошових зобов'язань по деклараціям з податку на додану вартість за 2017 та 2018 роки та податковому повідомленню - рішенню на загальну суму 10040812,20 грн. у зв'язку з чим застосовано штрафні санкції на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.
У судовому засіданні суд ухвалив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження. Під час судового розгляду справи судом встановлено наступне.
Головним управлінням ДФС у м. Києві проведена камеральна перевірка дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету Державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція".
За результатами перевірки складено акт від 03.08.2018 № 13397/26-15-12-13-20/4653199, яким встановлено порушення Державним підприємством "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція" граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість передбачених пунктом 50.1 статті 50, пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України з урахуванням статті 102 Податкового кодексу України.
16.08.2018 на підставі зазначеного акту перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення № 0524701213, яким на підставі статті 126 Податкового кодексу України Державне підприємство "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція" зобов'язано сплатити штраф за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 2 008 162,44 грн.
За результатами адміністративного оскарження рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 07.11.2018 № 36283/6/99-99-11-03-01-25 скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін.
Не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням від 16.08.2018 № 0524701213, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасування позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Спірні правовідносини мали місце в 2017-2018 роках, а отже до них мають застосовуватись норми права чинні на момент їх іcнування.
Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України передбачено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. При цьому, податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Базові звітні (податкові) періоди для подання податкових декларацій з ПДВ визначені пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України.
За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним в абзаці першому пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що ПДВ - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Питання, пов'язані з обчисленням, нарахуванням і сплатою ПДВ, врегульовані розділом V цього Кодексу.
Відповідно до статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п. 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Дана норма пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України кореспондується з нормою абзацу 1 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, відповідно до якої, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом статті 14 Податкового кодексу України податковим зобов'язанням є сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), а грошовим зобов'язанням платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Відповідно до пунктів 31.1, 31.3 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
В постанові Верховного Суду України від 16.06.2015 по справі №21-377а15 зазначено, що колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.
Крім того, на думку суду, для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету.
Відповідно до пункту 87.1 статі 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі сплати податкових зобов'язань, що виникли до 1 липня 2015 року, та/або погашення податкового боргу за податковими зобов'язаннями, що виникли до 1 липня 2015 року, перерахування коштів до бюджету здійснюється безпосередньо з поточних рахунків платника податків, відкритих у банках. Сплату грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також: а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника); б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених у пункті 43.4 1 статті 43 цього Кодексу; в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України. Не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість (крім податкового боргу, що виник до 1 липня 2015 року), кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Для погашення такого податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, за умови наявності підстав, передбачених статтею 95 цього Кодексу, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, у якому зазначаються найменування платника податків, податковий та індивідуальний податковий номер платника податків та сума податкового боргу, що підлягає перерахуванню до бюджету (крім сум податкового боргу за податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість, що підлягали сплаті до державного бюджету та за якими сформовано реєстр для перерахування коштів до державного бюджету з рахунка у системі електронного адміністрування відповідно до пункту 200.2 статті 200 цього Кодексу). Порядок формування та надсилання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, такого реєстру визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2019 в адміністративній справі № 826/845/18 за позовом Державного підприємства "Державний науково - дослідний та проектно - вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, яка залишена в силі постановою Шостого апеляційного адміністративного суду 24.09.2020, позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 25.10.2017.
Зазначеним рішення суму встановлена наступне: "Судом встановлено та відповідачем не заперечується, що позивачем у визначений Податковим кодексом України строк подано декларації з податку на додану вартість та сплачено визначені у таких деклараціях грошові зобов'язання з податку на додану вартість.
В матеріалах справи містяться розрахункові КОР платника 4653199 (Інститут "НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ") код класифікації 14010100 за 2016-2017 рік код класифікатор податку до бюджету - податок на додану вартість (том 1 а.с. 99-128), згідно якої за Інститутом "НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ" з податку на додану вартість обліковується сальдо на початок року (31 грудня 2015 року) недоїмки 3 930 996,26 грн., залишок несплаченої пені 303 917,78 грн, заборгованість - 4 234 913,04 грн. та зазначено дати сплати Інститутом "НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ" коштів до бюджету з податку на додану вартість. Так, за 2016 рік відображено надходження коштів в сумі 11 178 623,70 грн. з них: зараховано сплата грошових зобов'язань визначених за результатом камеральної перевірки - 8 026,05 грн., зараховано кошти в межах одного бюджетного рахунку - 59 029,00 грн., зараховано надходження до бюджету ПДВ - 9 147 060,00 грн., зараховано надходження до бюджету коштів в рахунок боргу з єдиного внеску - 2 031 563,70 грн.
Також, за період з 01 січня 2017 року по 01 жовтня 2017 року відображено надходження коштів в сумі 9 088 163,58 грн, з них: зарахована сплата грошових зобов'язань визначених за результатом камеральної перевірки - 2 901,08 грн., зараховано надходження до бюджету ПДВ - 8 995 356,89 грн, зараховано надходження до бюджету коштів у рахунок боргу з єдиного внеску - 89 905,61 грн.
Отже, Інститутом "НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ" за період січень 2016 року - серпень 2017 року (період охоплений перевіркою) нараховано ПДВ в сумі 16 452 811,00 грн. та сплачено ПДВ в сумі 16 541 402,66 грн.
З урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, суд зазначає, що позивачем не порушено граничного терміну подання податкових декларацій, адже, зважаючи на вказане вище, Інститут "НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ" надав достатні та допустимі докази того, що ним сумлінно та вчасно подавались декларації у встановлений законодавством термін та вчасно сплачувались узгоджені суми, вказані у податкових деклараціях."
Крім того вказаним рішення суду встановлено наступне: "З матеріалів справи вбачається, що податковий борг позивача з податку на додану вартість в сумі 2 216 547,28 грн. виник за період з 31 грудня 2013 року по 02 жовтня 2014 року.
Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2014 року по справі №826/ 16180/14 задоволено позов Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві до Державного підприємства "Державний науково - дослідний та проектно - вишукувальний інститут "НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ" та стягнуто з Державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ", код 04653199 (податкова адреса: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26), суму податкового боргу в розмірі 2 216 547,28 грн шляхом перерахування коштів з відкритих розрахункових рахунків, що відкриті в установах банків: в рахунок погашення боргу з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів, а саме - 2 216 547,28 грн. на бюджетний рахунок №31112029700007 (одержувач: УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва, код 38004897, в ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, код платежу 14010100).
Постанова набрала законної сили 29 січня 2015 року.
Тобто, податковий борг позивача з податку на додану вартість виник до 01 липня 2015 року.
Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 95.3 статті 95 цього Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Із змісту наведеної законодавчої норми випливає, що Податковим кодексом України встановлено особливий порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з платника податків у рахунок погашення податкового боргу. Органами стягнення за такими рішеннями, які здійснюють процедуру їх примусового виконання, є контролюючі органи в розумінні Податкового кодексу України.
Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу передбачений главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22.
Цей механізм передбачає оформлення інкасового доручення для примусового стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. При цьому судове рішення, на підставі якого з платника податків стягуються кошти, відповідно до пункту 12.4 зазначеної Інструкції, до банку не подається. Натомість реквізити відповідного судового рішення зазначаються в самому інкасовому дорученні.
Якщо ж достатні для погашення податкового боргу кошти відсутні, контролюючий орган відповідно до абзацу другого пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України звертається до суду з позовом про надання дозволу на погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Таке погашення здійснюється на підставі зазначеного рішення суду та прийнятого на його підставі рішення органу доходів і зборів шляхом продажу майна платника податків на публічних торгах та/або торгівельними організаціями в порядку, визначеному пунктами 95.7 - 95.21 статті 95 Податкового кодексу України.
Отже, чинне законодавство передбачає окремий порядок примусового виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу.
Як вказано вище, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2018 року призначено судову економічну експертизу, за результатом проведення якої експертом Науково дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України складений висновок №195/18 від 01 березня 2019 року про наступне.
В об'ємі наданих документів у висновку Акту №9664/26-15-12-13-20 від 05 жовтня 2017 року про результати камеральної перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині сплати податку на додану вартість Інститутом "НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ", складеного Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві, проведена перевірка за період з січня 2016 року по червень 2017 року та не встановлено періоду виникнення заборгованості по сплаті ПДВ, згідно із Податковим кодексом, а саме: пунктом 87.1 статті 87, пунктом 95.3 статті 95 із коштів, які перераховувались підприємством на сплату податку на додану вартість, які формувались за деклараціями у 2016 році та у 2017 році, не могли відраховуватись кошти з системи електронного адміністрування на погашення боргу, що виник до 01 липня 2015 року (без рішення суду), за даними рахунку №6412 Інститут "НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ" станом на липень 2015 року мав заборгованість по сплаті податку на додану вартість, в зв'язку із вищезазначеним не вдається за можливе підтвердити документально та номінально висновки акту №9664/26-15-12-13-20 від 05 жовтня 2017 року. "
Частинами другою та третьою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Таким чином є рішення суду, яке набрало законної сили, та яким встановлено, що за період з січня 2016 року по червень 2017 року позивачем своєчасно здійснювалась сплата грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у той час, як відповідачем протиправно було спрямовано відповідні кошти на погашення податкового боргу позивача з податку на додану вартість позивача, який виник до 01.07.2015 та який стягнутий за рішенням суду, а отже щодо якого передбачено окремий порядок стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу.
Відповідачем доказів та обґрунтувань на спростування фактів встановлених постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2019 в адміністративній справі №826/845/18 суду надано не було.
Відповідно до акту від 03.08.2018 № 13397/26-15-12-13-20/4653199 за результатами перевірки встановлено факти порушення позивачем граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість передбачених пунктом 50.1 статті 50, пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України з урахуванням статті 102 Податкового кодексу України за деклараціями з податку на додану вартість датованими в період з 13.07.2017 по 19.03.2018.
З аналізу наданих в електронному вигляді інтегрованих карток платника податків - Державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція" з податку на додану вартість за період 2015 - 2019 роки судом встановлено, що позивачем своєчасно здійснювалась сплата нарахованих сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість, водночас їх несвоєчасне зарахування було зумовлено спрямуванням відповідачем грошових коштів, сплата яких здійснювалась позивачем, на поступове погашення податкового боргу який утворився у позивача внаслідок наявності заборгованості, яка була сформовано до 01.07.2015 та стягнута з позивача за рішенням суду.
З огляду на зазначене, враховуючи те, що є рішення суду, яке набрало законної сили та яким встановлено протиправність спрямування відповідачем коштів, перерахованих позивачем для сплати поточних зобов'язань на погашення податкового боргу позивача з податку на додану вартість, який виник до 01.07.2015 та який стягнутий за рішенням суду, а також те, що інтегрованими картками платника податків позивача підтверджується своєчасне перерахування грошових коштів за податковими деклараціями датованими в період з 13.07.2017 по 19.03.2018, суд дійшов висновку про те, що позивачем не було допущене порушення сплати узгодженої суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість передбачених пунктом 50.1 статті 50, пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України з урахуванням статті 102 Податкового кодексу України встановлене актом від 03.08.2018 № 13397/26-15-12-13-20/4653199.
Таким чином у відповідача були відсутні правові підстави для накладення на позивача штрафних санкцій передбачених статтею 126 Податкового кодексу України, а отже і відповідно для видання податкового повідомлення - рішення від 16.08.2018 № 0524701213.
Враховуючи наведене суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Керуючись статтями 241, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 04653199) до Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 16.08.2018 № 0524701213.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) на користь Державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 04653199) судовий збір у розмірі 30 122 (тридцять тисяч сто двадцять дві) грн. 44 коп.
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.П. Огурцов