Справа № 420/8359/22
05 жовтня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко О.А., розглядаючи за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (м. Одеса) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду 17 червня 2022 року надійшов позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Південного територіального управління Національної гвардії України (м. Одеса), про скасування наказу.
Ухвалою від 22 червня 2022 року позов ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.
Ухвалою від 13.07.2022 продовжено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви та встановлено позивачу 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.
22.07.2022 до суду від позивача за вх. №23539/22 надійшла заява про усунення недоліків з уточненою позовною заявою, в якій позовні вимоги викладені в наступній редакції:
1. Визнати протиправними дії військової частини № НОМЕР_1 Південного територіального управління Національної гвардії України (м. Одеса) за незаконне мобілізування на підставі витягу з наказу № 42 від 25.02.2022 року, стосовно зарахування в списки особового складу частини та на всі види забезпечення нижчепойменованих резервістів до військової частини НОМЕР_1 згідно до Указів Президента України від 24.02.2022 року № 63/2022 призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період: лейтенанта резерву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , 25 лютого 2022 року за посадою командира 2 стрілецького взводу стрілецької роти(резервної) (ВОС - 0210003), який прибув відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №63/2022 для проходження військової служби у військовому резерві під час введення воєнного стану в Україні, відповідно до п.75 Положення про проходження громадянам України служби у військовому резерві Національної Гвардії України затверджено Указом Президента України від 10,08.2012 №470;
2. Зобов'язати військову частину № НОМЕР_1 Південного територіального управління Національної гвардії України (м. Одеса) розірвати Контракт про проходження громадянам України служби у військовому резерві Національній гвардії України на посадах осіб рядового, сержантського та старшинського складу з ОСОБА_1 .
03.08.2022 ухвалою заяву позивача про поновлення строку звернення до суду задоволено та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з даним адміністративним позовом, прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 (вх. №23539/22), відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 08.01.2019 було укладено Контракт про проходження громадянином України служби у військовому резерві Національної гвардії України на посадах осіб рядового, сержантського та старшинського складу строком на 5 років та наказом Командувача Національної Гвардії України № 85о/с від 11.04.2022 ОСОБА_1 присвоєно чергове військове звання «Лейтенант». Вказує, що з початку, військового стану на території України позивача мобілізували та надали 48 годи для з'явлення до Військової частини № НОМЕР_1 та ОСОБА_1 не порушуючи законодавства з'явився на місце призначення, після чого його призвали до військової служби до Військової частини № НОМЕР_1 Південного територіального управління Національної гвардії України. Зазначає, що ОСОБА_1 не попередили, що він не входить до першої черги мобілізації відповідно до п.5 Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» №69/2022 від 24 лютого 2022 року. Вказує, що позивач має на утримані троє дітей до 18 років та що він не підлягає призову на військову службу під час мобілізації відповідно до Витягу з наказу № 42 від 25.02.2022. Зазначає, що 23.03.2022 позивачем подано рапорт про звільнення з лав Збройних сил України, на що отримав відповідь, що Військова частина НОМЕР_1 не має підстав для його звільнення з військової служби.
05.09.2022 до суду від відповідача за вх №ЕП/25347/22 надійшов відзив без доказів його направлення позивачу, в якому зазначено, що початком проходження позивача військової служби є 08.01.2019 та що з моменту народження наймолодшої дитини, а саме з 19.01.2020 до виходу Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 позивач на підставі підпункту 5 пункту 35 Положення мав право на дострокове розірвання контракту через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України для військовослужбовців. Для того щоб скористатися зазначеним правом на звільнення, позивач особисто, на підставі підпункту 2 пункту 36 Положення, повинен був ініціювати дострокове розірвання контракту. В свою чергу рапорт про звільнення з військової служби позивач подав на розгляд командиру військової частини НОМЕР_1 лише 23.03.2022. Вказує, що з моменту введення воєнного стану в Україні, а саме з 24.02.2022 військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період звільняються з військової служби на підставах передбачених пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та пунктом 2 частини четвертої статті 26 не передбачено звільнення з військової служби військовослужбовців, які мають трьох і більше дітей віком до 18 років. Таким чином, вказує відповідач, протиправність дій військової частини відсутня, тому що відповідач сам повинен був ініціювати дострокове розірвання контракту, але цього не зробив, а відповідно до чинного законодавства військова частини не має повноваження для звільнення його з військової служби.
Ухвалою від 09.09.2022 у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі відмовлено.
19.01.2022 до суду від позивача за вх №29584/22 надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що відповідач йому відзив на позов не направляв та що він отримав його у приміщенні суду 12.09.2022.
До суду від відповідача 29.09.2022 за вх №ЕП/28273/22 надійшли заперечення на відповідь на відзив без доказів їх направлення позивачу.
Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та перевіривши їх наданими доказами, суд встановив.
08.01.2019 військовою частиною НОМЕР_1 Південного територіального управління Національної гвардії України (м. Одеса) прийнято наказ №1 о/с по особовому складу (а.с.22), яким відповідно до статті 26-1 пункту 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» прийнято на службу у військовому резерві строком на 5 років та призначено молодшого лейтенанта ОСОБА_1 командиром 2-го взводу стрілецької роти (резервної) військової частини НОМЕР_1 , уклавши з ним контракт на проходження служби у військовому резерві строком на 5 (п'ять) років.
08.01.2019 військовою частиною НОМЕР_1 Південного територіального управління Національної гвардії України (м. Одеса) та ОСОБА_1 укладено контракт про проходження громадянами України служби у військовому резерві Національної гвардії України на посаді осіб рядового, сержантського та старшинського складу (а.с.23-24) строком на 5 років.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 з 5:30 24 лютого 2022 року введений воєнний стан у зв'язку з військовою агресією російської федерації.
Пунктом 2 Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 визначено військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
24.02.2022 указом Президента України №69/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію (п.1).
Військовою частиною НОМЕР_1 Південного територіального управління Національної гвардії України (м. Одеса) 25.02.2022 прийнято наказ по стройовій частині №42 (а.с.10, 44), пунктом 4 якого зараховано в списки особового складу частини та на всі види забезпечення нижчепойменованих резервістів до військової частини НОМЕР_1 згідно до Указів Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період: молодшого лейтенанта резерву ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ), 1982 року народження, з 25 лютого 2022 року за посадою командира 2 стрілецького взводу стрілецької роти (резервної) (ВОС-0210003), який прибув відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 для проходження військової служби у військовому резерві під час введення воєнного стану в Україні, відповідно до пункту 75 Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Національної гвардії України затвердженого Указом Президента України від 10.08.2012 № 470.
При цьому, ОСОБА_1 є батьком трьох дітей віком до 18-ти років, а саме: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (а.с.6), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 (а.с.7) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 (а.с.8).
Як зазначено позивачем у позовній заяві, ОСОБА_1 23.03.2022 подав до відповідача рапорт про звільнення з військової служби в запас Збройних Сил України, у відповідь на який надано лист від 01.04.2022 №3/14/9/1-231 (а.с.14-15, 43, 61), відповідно до якого: «На Ваш рапорт, щодо звільнення з військової служби в запас Збройних Сил України від 23.03.2022, повідомляємо, що положеннями статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають трос і більше дітей віком до 18 років не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, але такі особи можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання. Саме тому, право на розірвання (припинення контракту) про проходження громадянами України служби у військовому резерві Національної гвардії України на посадах осіб офіцерського складу існувало з моменту народження третьої дитини (19.01.2020) по 24.02.2022. Але в даний час, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан, отже, підстави для звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервісті в особливий період зазначені у п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», серед яких:
а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
б) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку;
в) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання;
г) у зв'язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років; у зв'язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність; у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я; у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи; у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною; у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи; у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Цей перелік с вичерпним. Отже, військова частина НОМЕР_1 не мас підстав для Вашою звільнення з військової служби».
Позивач вважаючи, що його протиправно мобілізовано як батька трьох неповнолітніх дітей, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначається Законом України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до ст. 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України (ч.1). Військовий обов'язок включає, зокрема, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу та виконання військового обов'язку в запасі (ч.2).
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом (ч.2 ст.2 Закону №2232-ХІІ).
Відповідно до ч.6 ст.2 Закону №2232-ХІІ видом військової служби є зокрема військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Громадяни України можуть проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України або інших військових формувань. Порядок відбору та прийняття на службу у військовому резерві, строки, умови та порядок її проходження, а також підстави та порядок звільнення із служби визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження громадянами України служби у військовому резерві, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (ч.9 ст.2 Закону №2232-ХІІ).
Згідно з п.2 Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Національної гвардії України, затвердженого Указом Президента України від 10 серпня 2012 року №470/2012 (далі - Положення), службу у військовому резерві Національної гвардії України (далі - військовий резерв) проходять військовозобов'язані рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, придатні до військової служби за станом здоров'я, які не досягли граничного віку перебування у військовому резерві та здатні з урахуванням місця проживання (перебування), професійних і моральних якостей до проходження служби в ньому (п.1). Громадяни, які виконують військовий обов'язок шляхом проходження служби у військовому резерві, є резервістами (п.2).
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан.
Указом Президента України № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 року було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Пунктом 8 цього Указу встановлено, місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку:
1) своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини;
2) здійснення призову військовозобов'язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України;
3) виділення тимчасово будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів, надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України та іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII).
Статтею 1 цього Закону встановлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.4 Закону № 3543-XII визначено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України. Загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Згідно зі ст. 22 Закону № 3543-XII встановлені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, зокрема громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Статтею 23 Закону № 3543-XII визначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років.
Також, відповідно до пп.5 та 12 п.35 Положення, контракт припиняється (розривається), а резервіст звільняється зі служби у військовому резерві: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України для військовослужбовців; у зв'язку з бронюванням військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час або в разі виникнення визначених законом обставин, унаслідок яких військовозобов'язані не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
Серед таких обставин, визначених у Переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 р. № 413, є наявність у військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу трьох і більше дітей.
Дострокове розірвання контракту ініціюється: командиром (начальником) військової частини за наявності підстав, передбачених підпунктами 2 - 4, 6 - 8, 10 - 12 пункту 35 цього Положення; резервістом за наявності підстав, передбачених підпунктами 2 - 3, 5, 9, 11 пункту 35 цього Положення (п.36 Положення).
Отже, враховуючи те, що позивач є батьком трьох дітей віком до 18 років, він не підлягав призову на військову службу під час мобілізації.
Проте, на думку суду неправомірність дій відповідача щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 може мати місце лише за умови своєчасного сповіщення позивачем відповідача щодо наявності підстав, які виключають можливість відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації (у даній справі - наявність на утриманні ОСОБА_1 трьох неповнолітніх дітей).
Так, відповідно до ч.11 ст.38 Закону №2232-ХІІ призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Також, у контракті про проходження громадянами України служби у військовому резерві Національної гвардії України на посаді осіб рядового, сержантського та старшинського складу, підписаному 08.01.2019 військовою частиною НОМЕР_1 Південного територіального управління Національної гвардії України (м. Одеса) та ОСОБА_1 у пункті 1 передбачено те, що ОСОБА_1 добровільно взяв на себе зобов'язання зокрема подавати про себе та членів своєї сім'ї інформацію, необхідну для проходження служби у військовому резерві та соціального захисту.
Водночас, позивачем до суду доказів сповіщення відповідача про те, що у нього на утриманні перебувають троє дітей віком до 18 років не надано.
Враховуючи відсутність доказів сповіщення позивачем відповідача про підстави, які виключають можливість відстрочки ОСОБА_1 від призову на військову службу під час мобілізації, що свідчить про не інформованість військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (м.Одеса) про такі обставини, вказане виключає протиправність дій відповідача щодо зарахування в списки особового складу частини та на всі види забезпечення призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період молодшого лейтенанта резерву ОСОБА_1 .
Відтак, вимоги позивача щодо визнання протиправними дії військової частини № НОМЕР_1 Південного територіального управління Національної гвардії України (м. Одеса) за незаконне мобілізування на підставі витягу з наказу № 42 від 25.02.2022 року, стосовно зарахування в списки особового складу частини та на всі види забезпечення нижчепойменованих резервістів до військової частини НОМЕР_1 згідно до Указів Президента України від 24.02.2022 року № 63/2022 призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період: лейтенанта резерву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , 25 лютого 2022 року за посадою командира 2 стрілецького взводу стрілецької роти(резервної) (ВОС - 0210003), який прибув відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №63/2022 для проходження військової служби у військовому резерві під час введення воєнного стану в Україні, відповідно до п.75 Положення про проходження громадянам України служби у військовому резерві Національної Гвардії України затверджено Указом Президента України від 10,08.2012 №470 задоволенню не підлягають.
В той же час, з 01.10.2022 набрали чинності внесені Законом № 2599-IX від 20.09.2022 до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ зміни щодо того, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.
Відповідно до ч.4 ст.3 КАС України, закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Враховуючи те, що Законом № 2599-IX від 20.09.2022 внесені зміни до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ, які фактично розширили підстави, за якими військовослужбовці мають право на звільнення з військової служби під час дії воєнного стану, тобто фактично відбулось розширення прав позивача.
Відтак, враховуючи викладене, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача суд керуючись ч.2 ст.9 КАС України вважає за доцільне вийти за межі позовних вимог позивача шляхом скасування пункту 4 наказу військової частини НОМЕР_1 Південного територіального управління Національної гвардії України (м. Одеса) по стройовій частині №42 в частині зарахування в списки особового складу частини та на всі види забезпечення до військової частини НОМЕР_1 згідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період молодшого лейтенанта резерву ОСОБА_1 та вважає за доцільне задовольнити позовну вимогу позивача щодо зобов'язання військову частину № 3014 Південного територіального управління Національної гвардії України (м. Одеса) розірвати контракт з ОСОБА_1 про проходження громадянам України служби у військовому резерві Національній гвардії України на посадах осіб рядового, сержантського та старшинського складу від 08.01.2019.
Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях по справах «Іммобільяре Саффі проти Італії», «Горнсбі проти Греції», «Жовнер проти України», «Бурдов проти Росії», «Ясіун'єне проти Литви», «Руйану проти Румунії» наголошує на тому, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Скасувати пункт 4 наказу військової частини НОМЕР_1 Південного територіального управління Національної гвардії України (м. Одеса) по стройовій частині №42 в частині зарахування в списки особового складу частини та на всі види забезпечення до військової частини НОМЕР_1 згідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період молодшого лейтенанта резерву ОСОБА_1 .
Зобов'язати військову частину № НОМЕР_1 Південного територіального управління Національної гвардії України (м. Одеса) розірвати контракт з ОСОБА_1 про проходження громадянам України служби у військовому резерві Національній гвардії України на посадах осіб рядового, сержантського та старшинського складу від 08.01.2019.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ).
Відповідач - військова частини НОМЕР_1 Південного територіального управління Національної гвардії України (м. Одеса) (вул. Люстдорфська дорога, 7, м.Одеса, 65059, код ЄДРПОУ 37760707).
Суддя Вовченко O.A.