05 жовтня 2022 р. № 400/4541/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання про накладення штрафу та питання щодо установлення нового строку для подання звіту про виконання рішення суду в адміністративній справі
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020,
про:визнання протиправним та скасування рішення від 09.06.2020 № 7/03.05-р; зобов'язання вчинити певні дії,
16.08.2022 позивач подав до суду клопотання, в якому просить накласти на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області Сичугову Олену Анатоліївну штраф за неподання суду звіту про виконання рішення суду від 23.12.2020 у справі № 400/4541/20 та невиконання цього судового рішення.
У період 16.08.2022-21.09.2022 суддя Птичкіна В.В. перебувала у щорічній відпустці.
Згідно з частинами другою - четвертою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України. Питання про накладення штрафу вирішується за клопотанням позивача або за ініціативою судді у судовому засіданні з повідомленням сторін. Неприбуття у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання.
Клопотання позивача про накладення штрафу за формою та змістом відповідає вимогам статей 167, 382 Кодексу адміністративного судочинства України та було прийнято до розгляду.
Відповідач подав заперечення на клопотання позивача, в яких просить відмовити у задоволенні клопотання, зазначаючи про здійснення ним перерахунку пенсії позивача, в результаті якого його пенсія з 03.06.2020 становить 13 956 грн, а доплата за період з 03.06.2020 по 31.07.2021 становить 145 346,36 грн. Посилаючись на звіт про виконання Бюджету Пенсійного фонду України, відповідач вказує, що кошти, виділені на погашення заборгованості за рішеннями суду, реалізуються в межах наданих асигнувань.
Суд розглянув заяву позивача в порядку письмового провадження з огляду на таке.
24.02.2022 розпочалася військова агресія Російської Федерації проти України. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/22 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/22 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17.05.2022 № 341 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" строк дії воєнного стану в Україні продовжений з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12.08.2022 № 573/2022 воєнний стан в Україні продовжено з 05:30 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, - до 21 листопада 2022 року.
У зв'язку з тим, що бойові дії ведуться на території міста Миколаєва та Миколаївської області, розгляд заяви у відкритому судовому засіданні з викликом сторін є небезпечним для життя і здоров'я учасників справи та працівників суду.
Наказом Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.06.2022 № 23-аг припинено проведення судових засідань у приміщенні Миколаївського окружного адміністративного суду.
Постановляючи ухвалу за результатами розгляду клопотання, суд виходить з такого.
Рішенням від 23.12.2020 у справі № 400/4541/20 Миколаївський окружний адміністративний суд задовольнив частково позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, а саме: визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 09.06.2020 № 7/03.05-р; зобов'язав відповідача зарахувати позивачу до стажу державної служби період проходження військової служби в Збройних Силах з 03.05.1975 по 19.05.1977, період проходження служби в органах внутрішніх справ з 02.07.1984 до 16.12.2002, період служби в органах місцевого самоврядування з 22.08.2008 до 25.12.2015; зобов'язати відповідача призначити позивачу з 03.06.2020 пенсію за Законом України „Про державну службу” та виплатити призначену пенсію з 03.06.2020, з урахуванням раніше фактично виплачених сум пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; у задоволенні решти позовних вимог відмовив; стягнув за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 840,80 грн.
Ухвалою від 02.07.2022 суд зобов'язав відповідача не пізніше 10.08.2021 подати до суду звіт про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 у справі № 400/4541/20.
На виконання ухвали суду від 02.07.2021 відповідач подав до суду звіт від 09.08.2021 про виконання Рішення суду, з якого вбачалося, що відповідач провів перерахунок пенсії позивача з 03.06.2020, в результаті чого розмір пенсії становив 13 956 грн. Доплата за період з 03.06.2020 по 31.07.2021 позивачу не виплачена, що сторонами визнавалося.
На підставі зазначеного суд установив, що рішення суду від 23.12.2020 у справі № 400/4541/20 не виконане в частині виплати різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.
У зв'язку з цим ухвалою від 29.11.2021 суд зобов'язав відповідача до 26.05.2022 подати до суду звіт про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 у справі № 400/4541/20.
24.05.2022 відповідач подав до суду звіт про виконання Рішення суду, з якого вбачається таке. Відповідач провів перерахунок пенсії позивача з 03.06.2020, в результаті якого розмір пенсії становив 13 956 грн. Доплата за період з 03.06.2020 по 31.07.2021 в сумі 145 346,36 грн позивачу не виплачена, що сторонами визнається. Пояснюючи причини невиконання Рішення суду в цій частині, відповідач посилався на відсутність бюджетних асигнувань, призначених на цю мету. Зокрема, відповідач вказав, що кошти в сумі 360 млн грн, передбачені на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду на 2021 рік, витрачені в повному обсязі, а обсяг бюджетних призначень Пенсійному фонду України на 2022 рік на цю мету ще не затверджено.
Відповідно до частин першої та другої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною першою статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Суд відхиляє доводи позивача про неподання відповідачем звіту про виконання Рішення суду, оскільки такий звіт відповідачем поданий. Разом з тим, звіт відповідача свідчить про те, що Рішення суду залишається невиконаним у частині виплати доплати пенсії за минулий період в сумі 145 346,36 грн.
На підставі зазначеного відповідачу належить установити новий строк для подання звіту про виконання рішення суду від 23.12.2020 у справі № 400/4541/20.
Визначаючи строк для подання відповідачем звіту про виконання рішення суду, суд урахував, що 24.02.2022 розпочалася військова агресія Російської Федерації проти України. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” введено в Україні воєнний стан, який натепер продовжено до 21.11.2022.
Позивачу забезпечена виплата пенсії на виконання рішення суду в сумі 13 956 грн, тобто позивач не позбавлений соціальної захищеності під час війни.
Суд ураховує, що під час війни економіка держави спрямована на забезпечення потреб сектору оборони, захист незалежності та територіальної цілісності держави.
Періодичність і обсяги надходження грошових коштів не залежать від дій (поведінки) відповідача; кошти, виділені на погашення заборгованості за рішеннями суду згідно з Бюджетом Пенсійного фонду України на 2021 рік, витрачені в повному обсязі.
Бюджет Пенсійного фонду України на 2022 рік ще не затверджений, про що свідчить відсутність відповідної постанови Кабінету Міністрів України.
У зв'язку з цим суд вважає обгрунтованим установлення такого строку подання звіту про виконання рішення суду, як 01.04.2023.
Розглядаючи клопотання позивача про накладення штрафу на керівника відповідача, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства (пункт 20 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України).
Отже, фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення відповідачем як органом, який фінансується з Державного бюджету в частині виплати пенсій, можливе лише за наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України.
Суд дослідив в електронній формі Звіт про виконання бюджету Пенсійного фонду України за 2021 рік, розміщений у вільному доступі на офіційному вебсайті Пенсійного фонду України (https://www.pfu.gov.ua/2152676-zvit-pro-vykonannya-byudzhetu-pensijnogo-fondu-ukrayiny-za-2021-rik-3/) та установив, що передбачені в бюджеті Пенсійного фонду України на 2021 рік грошові кошти на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (360 млн грн), витрачені. Паперова копія такого доказу долучена до справи.
Суд установив, що бюджет Пенсійного фонду України на 2022 рік станом на день постановлення цієї ухвали не затверджений, що підтверджується відсутністю відповідної постанови Кабінету Міністрів України.
Суд зазначає, що, переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, необхідно зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу є заходом покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Аналогічна правова позиція накладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 560/523/19.
За приписами частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В обгрунтування вимоги про накладення штрафу позивач посилається на судові рішення адміністративних судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій у справах № 826/5683/18 та № 640/19318/19 (в тому числі ухвали Верховного Суду від 31.08.2020 та 18.07.2022, якими скаржникам (триторіальним органами Пенсійного фонду України) відмовлено у відкритті касаційного провадження).
Обов'язок суду ураховувати судові рішення інших судів чітко визначені Кодексом адміністративного судочинства України - наприклад, у статтях 78, 242, підстав для застосування яких щодо наведених позивачем судових рішень не вбачається.
Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду (частина сьома статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України).
Як зазначено вище, суд ураховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах (а не ухвалах) Верховного Суду. Крім того, ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження не містять висновків про застосування норм права, такі висновки викладаються Верховним Судом у постановах.
Отже, суд не має підстав для врахування судових рішень, на які посилається позивач. Натомість суд зобов'язаний урахувати правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 560/523/19.
Суд ураховує, що під час розгляду клопотання позивача не установлено обставин, які б могли свідчити про умисне невиконання Рішення суду, недобросовісність у діях відповідача, які б свідчили про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Відповідно до статті 73 Закону № 1058-IV, кошти Пенсійного фонду використовуються на: 1) виплату пенсій, передбачених цим Законом; 2) надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; 3) фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; 4) оплату послуг з виплати та доставки пенсій; 5) формування резерву коштів Пенсійного фонду.
Забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.
Як зазначено вище, кошти на погашення заборгованості за рішеннями суду, передбачені Бюджетом Пенсійного фонду України на 2021 рік, витрачені. Бюджет Пенсійного фонду України на 2022 рік не затверджений.
За пунктом 3 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2 (далі - Положення № 28-2), одним із основних завдань головного управління є забезпечення виконання бюджету Фонду у межах своєї компетенції.
Відповідно до матеріалів справи, керівником, відповідальним за виконання рішення суду у цій справі, є начальник головного управління Сичугова Олена Анатоліївна.
Згідно з підпунктом 9 пункту 10 Положення № 28-2, начальник головного управління у межах своєї компетенції розпоряджається коштами та майном Фонду.
Виходячи із зазначеного вище, начальник головного управління може розпоряджатися виділеними відповідачу коштами лише в межах компетенції із дотриманням Бюджету Пенсійного фонду України та не має права самостійно здійснювати перерозподіл видатків, визначених цим Бюджетом.
Суд враховує, що у відповідача відсутня можливість самостійно формувати бюджет, оскільки виділення коштів із Державного бюджету на фінансування погашення заборгованості за рішеннями суду не залежить від відповідача. На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для накладення штрафу на керівника відповідача.
Керуючись статтями 242, 243, 248, 295, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні клопотання позивача про накладення на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, відповідального за виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 у справі № 400/4541/20, штрафу - відмовити.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області до 01.04.2023 подати до суду звіт про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 у справі № 400/4541/20.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Днем складення повного судового рішення є дата постановленя ухвали. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Птичкіна