справа№380/2612/22
05 жовтня 2022 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (далі - відповідач), у якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо не проведення повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні;
- зобов'язати Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені, а саме за період з 26.02.2021 (наступний день після періоду охоплено судовим рішенням у справі № 3800/3523/21) по 27.12.2021 (день, що передув остаточному розрахунку при звільненні), з урахуванням середньоденного грошового забезпечення станом на дату звільнення - 18.10.2018, обчисленого відповідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100;
- зобов'язати Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного провести донарахування та здійснити виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із затримкою виплати індексації грошового забезпечення за період з 18.10.2018 (наступний день після дня виключення зі списків особового складу) по 27.12.2021 (день, що передував остаточному розрахунку при звільненні), при цьому враховуючи усю суму індексації грошового забезпечення виплачену позивачеві і виконання судових рішень у справах № 380/2675/20 та № 380/3529/210.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 12.09.2018 № 407 позивача звільнено з військової служби у запас за станом здоров'я та виключено з 18.10.2018 із списків особового складу на підставі наказу начальника НАСВ від 18.10.2018 № 266. Проте, на день звільнення з військової служби позивач не отримав у повному обсязі кошти, на які мав право за час проходження військової служби, а саме йому не виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, а з 01.03.2018 по 18.10.2018 (день виключення зі списків особового складу (звільнення) індексація грошового забезпечення йому виплачувалась не у повному обсязі. З метою відновлення порушених прав позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із судовим позовом про визнання протиправними дій відповідача та щодо зобов'язання останнього провести нарахування та здійснити виплату індексації грошового забезпечення. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.09.2020 у справі № 380/2675/20, яке набрало законної сили 24.12.2020, дії відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивачеві за період з 31.01.2016 по 18.10.2018 визнано протиправними і зобов'язано нарахувати та виплатити індексацію за зазначений період.
Разом з тим, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача здійснити виплату індексації грошового забезпечення у конкретній сумі, визнані судом передчасними. Восьмий апеляційний адміністративний суд залишив без змін рішення суду першої інстанції і на його виконання відповідач нарахував позивачеві індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року у сумі 35 199, 67 грн. 26.02.2021 р. на картковий рахунок надійшли кошти від відповідача у сумі 34 671,67 грн. (з вирахуванням податкових платежів). Після отримання виплати на підставі судового рішення у справі №380/2675/20 позивач звернувся до суду щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача з огляду на не проведення повного розрахунку при звільненні. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.06.2021 у справі №380/3523/21, яке набрало законної сили після апеляційного перегляду 09.11.2021 визнано протиправною бездіяльність Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо проведення повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні; зобов'язано Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 19.10.2018 (наступний день після дня виключення зі списків особового складу) по 25.02.2021 (день, що передував остаточному розрахунку при звільненні); зобов'язано Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - з 01.01.2016 по 25.02.2021. Не погоджуючись з розміром нарахованої індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду. Рішенням суду від 21.04.2021 у справі 3380/3529/21 визнано протиправними дії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана П.Сагайдачного щодо виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у не повному обсязі за період з 01.01.2016 року по 18.10.2018 року; зобов'язано Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного здійснити донарахування та провести виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 18.10.2018 р. із застосуванням базових місяців для нарахування йому індексації - січня 2008 року та березня 2018 року, а також із врахуванням раніше проведених виплат та застосовуючи приписи абзацу 4 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року. 28.12.2021 на картковий рахунок позивача надійшли кошти від відповідача у сумі 68898,90 грн. (з вирахуванням обов'язкових платежів) на виконання судового рішення у справі №380/3529/21. Враховуючи той факт, що позивач звільнений з військової служби та виключений із списків особового складу 18.10.2018, а остаточна виплата належних сум при звільненні здійснена відповідачем лише 28.12.2021 (після фактичного виконання рішення суду), то в період з 19.10.2018 по 27.12.2021 існувала затримка в розрахунку при звільненні. Позивач просить врахувати той факт, що на підставі рішення суду від 29.06.2021 у справі 3380/3523/21 відповідача зобов'язано нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки при розрахунку при звільненні, а саме з 19.10.2018 по 25.02.2021. Тобто лише у період з 26.02.2021 по 27.12.2021 (304 дні) продовжувала існувати затримка виплати належних сум при звільненні, якій не надано правову оцінку з огляду на приписи ст.ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України. Також позивач зазначає, що враховуючи неповноту нарахування позивачу індексації грошового забезпечення, проведену відповідачем на виконання рішення суду у справі №380/2675/20, що встановлено, зокрема, рішенням суду у справі №380/3529/21, розмір компенсації втрати частини доходів позивача повинен бути перерахований, а саме з огляду на проведене донарахування індексації грошового забезпечення на суму 68 898,90 грн.
Ухвалою судді від 07.02.2022 залишено позовну заяву без руху.
Ухвалою судді від 21.02.2022 відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників сторін.
Відповідач правом на подання відзиву, передбаченим ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), не скористався, свою позицію стосовно позову не висловив. Копію ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі від 21.02.2022 та примірник позовної заяви судом скеровано на електронну пошту відповідача та отримано ним. Крім того, судом повторно повідомлено відповідача про відкриття провадження у справі 31.08.2022.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що згідно з витягу з наказу начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана П.Сагайдачного (по стройовій частині) від 18.10.2018 №266 капітана ОСОБА_1 , начальника навчально-лабораторного комплексу кафедри комплексів та приладів артилерійської розвідки факультету ракетних військ і артилерії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана П.Сагайдачного, звільненого військової служби в запас наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 12.09.2018 №407 відповідно до п.п. «б» (за станом здоров'я) п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» було прийнято вважати таким, що справи та посаду здав та виключено зі списків особового складу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана П.Сагайдачного та направлено до Галицько-Франківського РВК м. Львова для взяття на військовий облік.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.09.2020 у справі №380/2675/20 визнано протиправними дії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 18.10.2018. Зобов'язано Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 18.10.2018.В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2020 у справі №380/2675/20 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.09.2020 у справі № 380/2675/20 - без змін.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.06.2021 у справі №380/3523/21визнано протиправною бездіяльність Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо проведення повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні. Зобов'язано Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 19.10.2018 (наступний день після дня виключення зі списків особового складу) по 25.02.2021 (день, що передував остаточному розрахунку при звільненні). Зобов'язано Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - з 01.01.2016 по 25.02.2021.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2021 апеляційну скаргу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.06.2021 по справі № 380/3523/21 - без змін.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.04.2021 у справі №380/3529/21 визнано протиправними дії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана П.Сагайдачного щодо виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у не повному обсязі за період з 01.01.2016 по 18.10.2018. Зобов'язано Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного здійснити донарахування та провести виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 18.10.2018 із застосуванням базових місяців для нарахування йому індексації - січня 2008 року та березня 2018 року, а також із врахуванням раніше проведених виплат та застосовуючи приписи абзацу 4 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2021 у справі №380/3529/21 апеляційну скаргу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.04.2021 у справі № 380/3529/21 - без змін.
На виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду, 28.12.2021 відповідачем шляхом зарахування на картковий рахунок позивача було виплачено індексацію грошового забезпечення у розмірі 68898,90 грн.
Вважаючи, що непроведення повного розрахунку при звільненні дає позивачу право на стягнення в судовому порядку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до повного розрахунку, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
При вирішенні спору суд керувався наступним.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
Однією із встановлених державою гарантій права на своєчасне одержання винагороди за працю є передбачений Кодексом законів про працю України обов'язок роботодавця виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.
Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704 регулюються правовідносини з приводу грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів. Цим Законом передбачено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військо військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Статтею 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює за кріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно п. п. 2, 4 ст. 9 вищевказаного Закону визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Положеннями ч. 2 ст. 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України. З зазначеного вище слідує, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, зокрема щодо належного матеріального та побутового забезпечення, враховуючи особливості військової служби, з метою стимулювання досягнення високих результатів у службовій діяльності. Звільнена особа з військової служби на день виключення зі списків особового складу військової час тини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.
Згідно з нормами пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 передбачено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) - не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. Такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №807/3664/14, від 31.10.2019 у справа № 2340/4192/18.
Оскільки спеціальним законодавством не встановлено відповідальності роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд зазначає про підставність застосування до спірних правовідносин норм КЗпП України.
Статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність, а саме обов'язок колишнього роботодавця виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Закріплені у ст. ст. 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.04.2021 у справі №380/3529/21 визнано протиправними дії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана П.Сагайдачного щодо виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у не повному обсязі за період з 01.01.2016 року по 18.10.2018 року. Зобов'язано Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного здійснити донарахування та провести виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 18.10.2018 із застосуванням базових місяців для нарахування йому індексації - січня 2008 року та березня 2018 року, а також із врахуванням раніше проведених виплат та застосовуючи приписи абзацу 4 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2021 у справі №380/3529/21 апеляційну скаргу Національної академії cухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.04.2021 у справі № 380/3529/21 - без змін.
Отже, після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
Визначаючись щодо розміру середнього заробітку, який підлягає стягненню з відповідача за несвоєчасне проведення розрахунку під час звільнення, суд зазначає таке.
Метою встановлення передбаченої ст. 117 КЗпП України відповідальності роботодавця є захист майнових прав працівника (службовця) у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права на своєчасне одержання заробітної плати (грошового забезпечення) за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, немає на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.
За змістом ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Частина 1 ст. 117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.
Частина 2 ст. 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.
Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в ч. 1 ст. 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку, законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов'язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.
Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.
Суд зазначає, що на момент розгляду справи стаття 117 КЗпП України зазнала змін. Згідно ч.1 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Згідно статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч.4 ст. 3 КАС України закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Відтак, суд застосовує попередню редакцію статті 117 КЗпП, яка була чинною на момент подання позову та не передбачала обмеження строків у виплаті середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі №821/1083/17, оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.
У вказаному рішенні також зазначено, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
При цьому Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновком Верховного Суду України, наведеними у постанові від 27.04.2016 у справі № 6-113цс16, щодо того, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і що таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.
Крім того, у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц Велика Палата Верховного Суду також окреслила зазначені вище критерії оцінки спірних сум середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні.
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні службовця незалежно від того, чи позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум підлягають задоволенню у повному обсязі чи частково.
Про допустимість зменшення розміру відшкодування середнього заробітку у правовідносинах щодо проходження військової служби вказав і Верховний Суд у постанові від 20.05.2020 (справа № 816/1640/17), зауваживши при цьому на обов'язок суду мотивувати прийняте рішення в частині підстав зменшення відшкодування.
Як вже зазначалося, основною метою покладення на роботодавця відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, є захист майнових прав працівника у зв'язку із його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне отримання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом для існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
В цьому контексті суд враховує, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.06.2021 у справі №380/3523/21визнано протиправною бездіяльність Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо проведення повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні. Зобов'язано Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 19.10.2018 (наступний день після дня виключення зі списків особового складу) по 25.02.2021 (день, що передував остаточному розрахунку при звільненні). Зобов'язано Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - з 01.01.2016 по 25.02.2021.
З метою недопущення подвійного стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд вважає, що в межах спірних правовідносин з врахуванням вищевказаного рішення суду, правильним є визначення періоду стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 26.02.2021 по 27.12.2021 (враховуючи дату зарахування коштів на картковий рахунок позивача 28.12.2021), що становить 304 календарних дні.
Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати” № 100 від 08.02.1995, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Відповідно до абзацу 1 п. 2 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно довідки про доходи про розрахунок середнього грошового забезпечення ОСОБА_1 , згідно постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2021 у справі №380/3523/21, грошове забезпечення позивача за два останніх місяці перед звільненням з військової служби (серпень-вересень 2018 року) складає: 12970,00 грн.+12970,00 грн. = 25940,00 грн.
Отже для обчислення середнього заробітку позивача слід застосовувати показник 425,25 грн. в день (25940 (заробіток за два останніх місяці) / 61 календарний день (31 календарний день у серпні 2018 та 30 календарних днів у вересні 2018).
Відповідно, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в цьому разі становить 129276,00 грн. (425,25 грн. х 304 календарних дні).
Разом з тим суд звертає увагу на те, що при загальному розмірі несвоєчасно виплаченої компенсації (68898,90 грн.) з відповідача не може бути стягнуто усю суму середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 129276,00 грн., адже така значно перевищує розмір несвоєчасно виплачених сум.
В свою чергу, застосування судом критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц.
За висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України, необхідно враховувати:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Тобто, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
У постанові від 18.07.2018 в справі № 825/325/16 Верховний Суд вказав на те, що при визначенні розміру компенсації за затримку розрахунку при звільненні необхідно враховувати розмір середнього заробітку позивача, суму заборгованості, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, а також те, що відповідач є органом державної влади, фінансування якого здійснюється з державного бюджету.
Аналогічна правова позиція щодо застосування принципу співмірності зазначена у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №524/1714/16-а та постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, які мають враховуватись до спірних правовідносин на виконання вимог ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та ч. 5 ст. 242 КАС України.
Так, в постанові від 30.10.2019 у справі № 806/2473/18 (адміністративне провадження № К/9901/2118/19) Верховний Суд сформував правову позицію щодо врахування істотності частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку.
Суд враховує зазначені висновки Верховного Суду при визначенні розміру компенсації за затримку розрахунку позивачу у цій справі.
Зокрема, при вирішенні справи суд з'ясував, що істотність частки невиплачених сум компенсацій (68898,90 грн.) у порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку за період з 26.02.2021 по 27.12.2021 становить 53,30 % (68898,90 грн. / 129276,00 грн. х 100%).
Як вже було зазначено вище, загальний розмір обчисленої суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 129276,00 грн.
Обираючи правильний спосіб захисту порушених прав позивача суд виходить з того, що резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє. При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
За таких умов суд вважає за доцільне обрати спосіб часткового задоволення позову у вигляді стягнення на користь позивача середнього заробітку у сумі 68904,11 грн. за час затримки розрахунку при звільненні (53,30 % від 129276,00 грн.).
Щодо позовних вимог про зобов'язання Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного провести донарахування та здійснити виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із затримкою виплати індексації грошового забезпечення за період з 18.10.2018 (наступний день після дня виключення зі списків особового складу) по 27.12.2021 (день, що передував остаточному розрахунку при звільненні), при цьому враховуючи усю суму індексації грошового забезпечення виплачену позивачеві і виконання судових рішень у справах № 380/2675/20 та № 380/3529/210, то суд вказує таке.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
За змістом ст. 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення).
Відповідно до ст. 3 цього ж Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі ст. 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що у разі несвоєчасної виплати, зокрема, індексації грошового забезпечення, яка є складовою грошового забезпечення, провадиться її компенсація відповідно до діючого законодавства.
Використане ж у ст. 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст. ст. 1-3 Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11.07.2017 № 21-2003а16, Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 810/1092/17, від 13.01.2020 у справі № 803/203/17 та від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19, які суд враховує в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.
Суд враховує, що відповідач виплатив позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати у сумі 12027,70 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи листом від 28.12.2021 №6700.
Отже, з урахуванням наведеного правого регулювання та фактичних обставин справи, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги (у спосіб встановлений судом) про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день її фактичної виплати, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ та з урахуванням вже виплаченої суми.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.
Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Враховуючи приписи ст. 139 КАС України, представником позивача повідомлено, що за попередніми розрахунками, витрати позивача на отримання професійної правничої допомоги у даній справі становлять 3000,00 грн.
Щодо судового збору, то оскільки позивач звільнений від сплати судового збору і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про його відшкодування.
Керуючись ст.ст. 2, 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд, -
адміністративний позов задовольнити частково.
Стягнути з Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (код ЄДРПОУ 08410370; місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Героїв Майдану, 32) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби в сумі 68904 (шістдесят вісім тисяч дев'ятсот чотири) гривні 11 коп.
Зобов'язати Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (код ЄДРПОУ 08410370; місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Героїв Майдану, 32) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день її фактичної виплати, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ, та провести нарахування та виплату з урахуванням вже виплаченої суми.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 05.10.2022.
Суддя Потабенко В.А.