справа№380/9146/22
06 жовтня 2022 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 7 прикордонного Карпатського загону Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування про відмову у перетині державного кордону,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до 7 прикордонного Карпатського загону Державної прикордонної служби України (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення помічника начальника відділу - начальника кінологічного відділення відділу прикордонної служби «Львів» 7 прикордонного Карпатського загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України Валентина Столяра про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-ти річного віку ОСОБА_1 від 22.04.2022.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_1 є громадянином України. Його рідною сестрою є ОСОБА_2 , 2009 року народження, яка є членом Запорізької обласної федерації художньої гімнастики та постійно запрошується на різні змагання за кордон. Відповідно до довідки, виданої Запорізьким районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки надана відстрочка від призову на військову службу до 01.07.2024, що також підтверджується відповідним записом у військово-обліковому документі. Відповідно до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 06.04.2022 позивачу дозволено супроводжувати неповнолітню ОСОБА_2 за кордон для прийняття участі останньою у міжнародних змаганнях та спортивних зборах за межами адміністративної території (кордону) України. 22.04.2022 при перетині кордону України в пункті контролю «Львів» помічником начальника відділу - начальником кінологічного відділення відділу прикордонної служби «Львів» 7 прикордонного загону капітаном ОСОБА_3 на підставі ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» було винесено рішення про відмову в перетинанні державного кордону України, який досяг 16-річного віку, тобто позивачу, який супроводжував свою рідну сестру. Позивач вважає, що його право порушено та підлягає захисту в суді шляхом визнання рішення про відмову у перетині державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку протиправним та скасування його. При цьому, як на підставу своїх вимог, покликається на Закон України «Про прикордонний контроль», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також на Правила перетину державного кордону громадянами України.
Ухвалою судді від 06.07.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.
Відповідач позову не визнав. 08.08.2022 надійшов відзив на позовну заяву (вх. №51902). Відповідач зазначає, Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів. Стаття 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачає категорію громадян, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації і є військовозобов'язаними. Вище вказаним Законом визначений вичерпний перелік осіб, які мають право на відстрочку від призову під час мобілізації та у кожному конкретному випадку особам, які не підлягають призову, і яким у разі перетину кордону необхідно надати підтверджуючі документи. Згідно з вимогами Закону України «Про прикордонний контроль» повноваженнями щодо надання особам, у тому числі й громадянам України призивного віку, дозволу на перетинання державного кордону України надані уповноваженим посадовим особам, які здійснюють прикордонний контроль у пунктах пропуску через державний кордон України (ст.ст. 3, 6). Пунктом 2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №57, передбачено, що перетинання громадянами України державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну:1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) дипломатичний паспорт; 3) службовий паспорт; 4) проїзний документ дитини (чинний протягом строку, на який він виданий); 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу. У разі коли громадянин, який постійно проживає в Україні, втратив зазначені документи (далі - паспортні документи) за межами України або якщо строк дії таких документів закінчився під час перебування громадянина за межами України, або встановлено, що вони є недійсними з інших причин, документом, що дає право на в'їзд в Україну, є посвідчення особи на повернення в Україну, яке видається дипломатичним представництвом або консульською установою України за кордоном. У передбачених міжнародними договорами або законодавством України випадках перетинання громадянином державного кордону здійснюється також за іншими документами. У такому разі прикордонний контроль здійснюється у порядку, який застосовується під час надання громадянином паспортних документів. У випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни, крім паспортних документів, повинні мати також підтверджуючі документи. В контексті обставин даної справи, позивач стверджує, що він не підлягає призову на військову службу під час мобілізації як військовозобов'язаний з підстав того, що він має відстрочку від призову на військову службу для здобуття освіти на весь період навчання, яка надається громадянам призовного віку, які навчаються у закладах фахової передвищої освіти з денною формою навчання, у тому числі під час здобуття початкового рівня (короткого циклу) та першого (бакалаврського) рівня вищої освіти за програмами ступеневої системи освіти. Позивач вважає, що питання його виїзду за межі території України врегульовано абзацом 13 пункту 2-3 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінетом Міністрів України від 27.01.1995 №57, відповідно до якого, виїзд за межі України дітей, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків, баби, діда, повнолітніх брата, сестри, мачухи, вітчима або інших осіб, уповноважених одним з батьків письмовою заявою, завіреною органом опіки та піклування, здійснюється без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків та за наявності паспорта громадянина України або свідоцтва про народження дитини (за відсутності громадянина України)/документів, що містять відомості про особу, на підставі яких Держприкордонслужба дозволить перетин державного кордону. При цьому в разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану рішення щодо надання дозволу на виїзд за межі України особі чоловічої статі, яка супроводжує дитину, яка не досягла 16-річного віку, приймається з урахуванням приналежності супроводжуючої особи до переліку категорій осіб, які звільнені від військової служби та мобілізації, за наявності у неї підтвердних документів. Поряд з тим, згідно пункту 2-6 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №57, відповідно до якого, у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов'язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому-восьому ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Отже, безпідставними є посилання позивача на пункт 2-3 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №57, оскільки підстави для відстрочки позивача від призову на військову службу під час мобілізації, передбачені в абзаці другому частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не дають йому право на виїзд за межі території України.
22.09.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №60795). Позивач зазначив, що повністю не погоджується з позицією відповідача та зазначає, що мобілізації не підлягає та бажав виїхати за кордон для супроводу неповнолітньої сестри.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, ОСОБА_1 відповідно до посвідчення про приписку до призовної дільниці №237/249 В-03/23 (у графі результати призову) за ст. 17.8.3 «Закону України про військовий обов'язок і військову службу» надана відстрочка від призову до 01.07.2024.
Відповідно до довідки від 01.04.2022 №ВП/859/2, виданої Запорізьким територіальним центром комплектування та соціальної підтримки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , йому надана відстрочка від призову на військову службу згідно ст.17.8.3 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» до 01.07.2024 та згідно ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призову на військову службу під час мобілізації він не підлягає.
Також судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідною сестрою позивача.
Згідно посвідчення №109, виданого Запорізькою обласною федерацією художньої гімнастики, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є кандидатом у майстри спорту України з гімнастики художньої.
Виконавчий комітет Запорізької міської ради як орган опіку і піклування листом «Про виїзд за кордон» від 06.04.2022 №В-1490-Д, повідомив гр. ОСОБА_4 (паспорт серія НОМЕР_2 , виданий Ленінським РВ УМВС України в Запорізькій області від 22.05.2003), яка є матір'ю малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 , видане Ленінським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції), що її заява щодо виїзду дочки до Німеччини перетин через кордон Польщі у зв'язку з воєнними діями на території України, з 08.04.2022 в супровіді рідного брата ОСОБА_1 , розглянута. Виїзд малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до Німеччини перетин через кордон Польщі у супроводі рідного брата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , погоджено з виконавчим комітетом Запорізької міської ради як органом опіки і піклування.
22.04.2022 помічником начальника відділу - начальником відділу-начальником кінологічного відділення відділу прикордонної служби «Львів» 7 прикордонного загону капітаном Валентином Столяром прийнято рішення про відмову у перетинанні державного кордону на виїзд з України громадянину України ОСОБА_5 . Згідно даного рішення позивачу відмовлено у виїзді за кордон відповідно до п. 3 Указу Президента України від 24.02.2022 364/22 «Про введення воєнного стану в Україні» та згідно з ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Зазначене кореспондується також з положеннями ст. 1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 №3857-XII. При цьому вказаною статтею також передбачено, що на громадян України, які звернулися з клопотанням про виїзд з України, поширюються усі положення чинного законодавства, вони користуються всіма правами і несуть встановлені законом обов'язки.
Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Воєнний стан в розумінні положень ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (ст. 2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, зокрема, встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
Отже, право особи на вільний перетин державного кордону України, згідно з положеннями Конституції України та законодавчих норм, може бути обмежено в умовах воєнного стану.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ.
Пунктом 3 вказаного вище Указу у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
В подальшому воєнний стан був продовжений Указами Президента України, зокрема, Указом Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022 з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
З вказаного можна зробити висновок про те, що станом на час виникнення спірних у даній справі відносин в Україні діяв воєнний стан та було оголошено загальну мобілізацію, а тому конституційне право громадян України на вільне залишення території України обмежувалось законодавством.
Загальний порядок перетину державного кордону України визначений постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України».
Так, згідно п. 2 Правил у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.
Відповідно до абзацу тринадцятого пункту 2-3 Правил №57 виїзд за межі України дітей, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків, баби, діда, повнолітніх брата, сестри, мачухи, вітчима або інших осіб, уповноважених одним з батьків письмовою заявою, завіреною органом опіки та піклування, здійснюється без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків та за наявності паспорта громадянина України або свідоцтва про народження дитини (за відсутності паспорта громадянина України)/документів, що містять відомості про особу, на підставі яких Держприкордонслужба дозволить перетин державного кордону.
При цьому в разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану рішення щодо надання дозволу на виїзд за межі України особі чоловічої статі, яка супроводжує дитину, яка не досягла 16-річного віку, приймається з урахуванням приналежності супроводжуючої особи до переліку категорій осіб, які звільнені від військової служби та мобілізації, за наявності у неї підтвердних документів.
У зв'язку з введенням в Україні правого режиму воєнного стану відповідно до Указу Президента №64/2022 та на виконання вимог Закону №389-VIII Адміністрацією Державної прикордонної служби України листом від 17.03.2022 №23-6855/0/6-22-Вих «Щодо порядку організації виїзду за кордон на період дії правового режиму воєнного стану» органам Держприкордонслужби надано відповідні роз'яснення.
Відповідно до Указу Президента №64/2022 та на виконання вимог Закону №389-VIII Адміністрація Державної прикордонної служби України листом від 17.03.2022 №23-6855/0/6-22-Вих «Щодо порядку організації виїзду за кордон на період дії правового режиму воєнного стану» органам Держприкордонслужби надано відповідні роз'яснення, в яких зазначено, що обмеження щодо заборони на період дії правового режиму воєнного стану виїзду за межі України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років не застосовуються до осіб, зокрема:
- які мають посвідчення про відстрочку від призову та повідомлення про зарахування на спеціальний військовий облік. Підтверджуючими документами можуть бути: посвідчення про відстрочку від призову (бронь) + документи про відрядження (відповідно до рішення Уряду про затвердження переліку посад і професій військовозобов'язаних, які підлягають бронюванню на період мобілізації та на воєнний час);
- які мають висновок військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби у військовий час. Підтверджуючими документами можуть бути: довідка військово-лікарської комісії про непридатність;
- на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років;
- які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;
- на утриманні яких перебуває дитина з інвалідністю віком до 18 років або повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи, до досягнення нею 23 років;
- усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких;
- зайняті постійним доглядом за особами, що його потребують, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
- які виїхали до інших держав на постійне місце проживання, що відповідно документально підтверджено;
- здобувачів фахової передвищої та вищої освіти, асистентів-стажистів, аспірантів та докторантів, які навчаються за кордоном за денною або дуальною формами здобуття освіти (студенти, слухачі).
Згідно з п. 8 Порядку встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1455 (далі - Порядок №1455 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ (в редакції на час виникнення спірних відносин) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Поряд з цим, ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані:
заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);
жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років;
жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;
жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років;
жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність;
жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;
усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років;
зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду;
які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю I групи; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
працівники органів військового управління (органів управління), військових частин (підрозділів), підприємств, установ та організацій Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Національної поліції України, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, Державної виконавчої служби України, Управління державної охорони України;
інші військовозобов'язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.
Особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в абзацах четвертому - дванадцятому частини першої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання.
Призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також:
здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти;
наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки;
жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час проведення антитерористичної операції з числа:
військовослужбовців або працівників утворених відповідно до законів України військових формувань, що захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;
працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та загинули або пропали безвісти під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення;
осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів;
осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, і виконували завдання антитерористичної операції у взаємодії з утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами.
Особи, зазначені в абзацах четвертому - восьмому частини другої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою.
Не підлягають призову на військову службу під час часткової мобілізації протягом шести місяців з дня звільнення з військової служби військовозобов'язані з числа громадян, які проходили військову службу за призовом під час мобілізації та були звільнені зі служби у запас (крім військовослужбовців, зарахованих на службу у військовому оперативному резерві першої черги). Такі особи у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їх згодою.
Частинами 1, 3 ст. 14 Закону України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 №1710-VI встановлено, що іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України”, відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
Особа, якій відмовлено у перетинанні державного кордону, має право оскаржити відповідне рішення згідно із Законом України «Про звернення громадян» або до суду. Оскарження зазначеного рішення не зупиняє його дії. Оскаржене рішення може бути скасовано чи змінено начальником органу охорони державного кордону або скасовано та визнано нечинним судом.
Відповідно до вимог Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, на військову службу за призовом під час мобілізації приймаються громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років.
Суд також враховує, що Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначений вичерпний перелік осіб, які мають право на відстрочку від призову під час мобілізації та у кожному конкретному випадку особам, які не підлягають призову у разі перетину кордону необхідно надати підтверджуючі документи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до посвідчення про приписку до призовної дільниці №237/249 В-03/23 (у графі результати призову) за ст. 17.8.3 «Закону України про військовий обов'язок і військову службу» надана відстрочка від призову до 01.07.2024.
Крім того, відповідно до довідки від 01.04.2022 №ВП/859/2, виданої Запорізьким територіальним центром комплектування та соціальної підтримки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що йому надана відстрочка від призову на військову службу згідно ст. 17.8.3 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» до 01.07.2024року та згідно статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призову на військову службу під час мобілізації не підлягає.
Позивач вважає, що мав право на перетин державного кордону в умовах воєнного стану, враховуючи відстрочку від призову до 01.07.2024, а також те, що такий перетин здійснювався з метою супроводу рідної сестри, яка не досягла 16-річного віку, що передбачено Пунктом 2-3 Правил перетинання державного кордону громадянами України №57 від 27.01.1995.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Як вже було зазначено вище, відповідно до абз. 2 ч.3 ст. 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти.
Відтак, така норма є нормою прямої дії, яка встановлює позивачу права на відстрочку на військову службу під час мобілізації та на особливий період.
Відповідно до ст. 61 Закону України «Про вищу освіту» здобувачами вищої освіти, зокрема є студент - особа, зарахована до закладу вищої освіти з метою здобуття вищої освіти ступеня молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра.
Таким чином, студенти, що навчаються на очній формі у передвищому або професійно-технічному або вищому навчальному закладі за кордоном мають право на звільнення від мобілізації при документальному підтвердженні цієї підстави.
Порядок подання документів призовником для вирішення питання наявності підстав для відстрочки від призову на військову службу деталізований у Положенні №352 від 21.03.2002 (тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Пункт 74 цього Положення визначає, що відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» відстрочка від призову на строкову військову службу надається громадянам за рішенням призовної комісії: за сімейними обставинами, за станом здоров'я, для здобуття освіти та продовження професійної діяльності, а у випадках, які не передбачені зазначеним Законом, - за рішенням обласної призовної комісії на підставі подання районної (міської) призовної комісії.
Право на одержання призовниками відстрочки від призову повинно бути підтверджено відповідними документами, які подаються призовниками до військового комісаріату.
Надалі щороку в жовтні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки перевіряють наявність документів, які підтверджують право призовників на відстрочку від призову згідно із статтею 17 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Про результати перевірки в розділі VI облікової картки призовника робляться відповідні позначки, засвідчені підписом керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ч. 4 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у воєнний час забороняється виїзд призовників, військовозобов'язаних та резервістів з місця проживання без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Таким чином, надання дозволу на виїзд за кордон у воєнний час прямо передбачено чинним законодавством.
Аналізуючи вищенаведені норми права, суд висновує, що позивач є військовозобов'язаним, проте, в зв'язку з наявністю у нього статусу студента призов ОСОБА_1 в умовах воєнного стану відстрочено.
Однак, при цьому позивач помилково ототожнює таку підставу для перетину кордону, як надання відстрочки від призову, з обставиною, передбаченою п.п. 2-3 Правил № 57, а саме: звільнення від військової служби та мобілізації.
Крім того, п.п. 2-3 Правил № 57 врегульовують питання перетину кордону дітей, які не досягли 16-річного віку, а не осіб чоловічої статі.
Щодо покликання позивача на той факт, що його сестра ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка відповідно до посвідчення № НОМЕР_3 , виданого Запорізькою обласною федерацією художньої гімнастики, є кандидатом у майстри спорту України з гімнастики художньої, мала намір перетнути кордон для участі у змаганнях, то суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів того, коли та де відбувались такі змагання та щодо участі ОСОБА_2 у них.
Відтак, винесення спірного рішення від 22.04.2022 здійснено відповідачем на підставі та в межах повноважень, встановлених законом.
Також суд оцінив зміст листа виконавчого комітету Запорізької міської ради «Про виїзд за кордон» від 06.04.2022 №В-1490-Д, в якому погоджено виїзд за кордон неповнолітньої у супровіді брата, з 08.04.2022 до «покращення ситуації…» та зауважує, що відповідно до ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Звідси, суд вважає правомірним рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку, прийняте помічником начальника відділу - начальником кінологічного відділення відділу прикордонної служби «Львів» 7 прикордонного загону капітаном ОСОБА_3 .
На переконання суду, у спірних відносинах відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тому, правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог відсутні.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що відповідач довів законність оскаржуваних дій та рішення.
Натомість доводи позивача є безпідставними та необґрунтованими, а тому позов не підлягає задоволенню.
Додатково суд вважає за необхідне зазначити таке. Оскаржуване рішення про заборону виїзду є одноразовим і при пред'явленні позивачем документів, які надають право на виїзд з України, оскаржуване рішення жодним чином не створить перешкод для перетину ОСОБА_1 кордону України за наявності на те законних підстав.
Відповідно до вимог ст. 139 КАС України судові витрати в цій справі стягувати не належить.
Керуючись ст.ст. 2, 19-20, 22, 72-77, 132, 134, 139, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
у задоволенні позову відмовити повністю.
Судові витрати в цій справі стягувати не належить
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 06.10.2022.
Суддя Потабенко В.А.