справа №380/24338/21
06 жовтня 2022 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства внутрішніх справ України від 25 серпня 2021 року про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення (висновок) відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції" про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням III групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ, виходячи із 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Міністерства внутрішніх справ України на мою користь судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням відповідача, на переконання ОСОБА_1 , безпідставно відмовлено йому у призначенні одноразової грошової допомоги. Зокрема, відповідач покликається на складну бюрократичну процедуру щодо подання документів, вказує, що документи подані не у повному обсязі та є нечитабельними. Також, відповідач повторно вказує, як на підставу відмови у виплаті матеріальної допомоги на те, що покриття витрат на виплату одноразової грошової допомоги має здійснюватися поліцією охорони за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом для Національної поліції, що є безпідставним в контексті уже прийнятого судового рішення у справі №380/6666/20, яким зобов'язано відповідача прийняте одне з рішень передбачених Порядком №850.
Ухвалою від 17.12.2021 суд відкрив спрощене позовне провадження у справі.
Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Вказує, що урядом чітко визначено, що виплата одноразової грошової допомоги колишнім працівникам міліції охорони здійснюється за рахунок коштів передбачених державним бюджетом для Національної поліції. При цьому, саме лише подання позивачем передбачених п. 7 Порядку №850 документів не свідчить про наявність в нього безумовного права на отримання одноразової грошової допомоги.
Ухвалою від 03.05.2022 суд витребував від Ліквідаційної комісії Департаменту Державної служби охорони Міністерства внутрішніх справ України усі матеріали, що були надані для повторного розгляду до Міністерства внутрішніх справ України і на підставі яких складений висновок від 25.08.2021 щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .
Від позивача надійшли пояснення по справі. Зазначає, що позиція відповідача по даній справі є незаконною, необґрунтованою, а доводи наведені у відзиві спростовуються матеріалами справи.
На виконання ухвали суду від 03.05.2022 Департамент Державної служби охорони Міністерства внутрішніх справ України повідомив, що в ліквідаційній комісії відсутні матеріали щодо ОСОБА_1 , оскільки такі надіслані заявнику.
Суд з'ясував обставини справи, дослідив подані сторонами докази, та -
ОСОБА_1 , 1965 р.н., до 05.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ України.
Відповідно до виписки з акту огляду МСЕК серії 12ААБ №333580 при первинному огляді 03.03.2020 ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності у зв'язку із захворюванням пов'язаним з проходженням служби в ОВС.
Ліквідаційною комісією Департаменту державної служби охорони при МВС України області прийнято висновок про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням працівникові міліції інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 315300,00 грн.
23.06.2020 Департамент фінансово-облікової політики МВС України скерував Ліквідаційній комісії Департаменту Державної служби охорони при МВС України лист «Про повернення матеріалів ОСОБА_1 » з додатками, відповідно до якого за результатами опрацювання матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги з'ясовано з надісланих матеріалів, що висновком від 28.05.2020, затвердженим заступником голови Ліквідаційної комісії Департаменту ДСО при МВС України В. Тищенком та засвідченим відповідною печаткою, відповідно до підпункту 2 пункту 3 Порядку ОСОБА_1 було призначено одноразову грошову допомогу в розмір 315300,00 грн. Пунктом 11 Порядку передбачено, що виплата грошової допомоги проводиться шляхом перерахування органом внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції (у випадку ОСОБА_1 - ДДСО при МВС України), суми виплати на рахунок, відкритий особою, якій призначається грошова допомога, в установі банку або через касу органів внутрішніх справ. Згідно з постановою КМУ від 13.10.2015 №834 (зі змінами) правонаступником Департаменту ДСО при Міністерстві внутрішніх справ України та відповідних державних установ ДСО при МВС, що ліквідуються в установленому законодавством порядку, є органи поліції охорони. Згідно з Положенням про Національну поліцію, затвердженим постановою КМУ від 28.10.2015 №877, зі змінами, внесеними постановою КМУ від 27.12.2018 №1146, Національна поліція фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України (за винятком діяльності поліції охорони, яка утримується за рахунок коштів від надання послуг з охорони, які здійснюються на договірних засадах, крім виплат державою компенсації частини лізингових платежів у разі забезпечення поліцейського житлом на умовах фінансового лізингу, а також гарантованої з боку держави одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського або колишнього працівника міліції, що здійснюються за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом для Національної поліції), інших джерел, не заборонених законом, а також забезпечує ефективне і цільове їх використання; а також відповідно до покладених на неї завдань організовує планово-фінансову роботу в центральному органі управління Національної поліції, її територіальних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери її управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів. Отже, відповідно до Положення та Порядку виплата ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, призначеної 28.05.2020 року висновком Ліквідаційної комісії ДДСО при МВС України, повинна здійснюватися за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом для Національної поліції України.
Згідно з листом №11/3-40 лк від 06.07.2020 Департаменту Державної служби охорони МВС України «Про розгляд заяви щодо призначення одноразової грошової допомоги» повідомлено позивача про те, що з метою уникнення нецільового використання бюджетних коштів виплата одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності працівника міліції за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом до Національної поліції України, можлива на підставі прийнятого МВС висновку про прийняття рішення згідно з Порядком.
Позивач не погоджуючись із вказаною позицією відповідача звернувся до суду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.10.2020 у справі №380/6666/20 визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення документів щодо здійснення виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 без прийняття Міністерством внутрішніх справ України рішення по суті відповідно до Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850; зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності та прийняти одне з рішень, передбачених пунктом 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.
На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.10.2020 у справі №380/6666/20 у МВС розглянуто висновок ліквідаційної комісії департаменту Державної служби охорони при МВС України від 28.05.2020 із заявою ОСОБА_1 від 27.03.2020 із доданими документами.
За результатами повторного розгляду матеріалів щодо призначення одноразової допомоги ОСОБА_1 відповідно до висновку від 25.08.2021 прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з установленням третьої групи інвалідності на підставі висновку ліквідаційної комісії ДДСО при МВС України від 28.05.2020 та надісланих матеріалів згідно з Порядком.
З висновку /арк. спр. 12-14/ суд з'ясував, що прийняття відповідачем рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 унеможливлюється наявністю недоліків, а саме: згідно з копією виписки з акта МСЕК №3335890 від 03.03.2020 ОСОБА_1 при первинному огляді установлено третю групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, при цьому до матеріалів додано копію листа Львівської обласної МСЕК №1 від 30.04.2020 №11, що стосується захворювань ОСОБА_1 , що не відповідає паспортним даним заявника; інформацію про раніше виплачені згідно з законодавством чинним на дату звільнення заявника зі служби, суми або їх відсутність до надісланих матеріалів не додано; долучені до матеріалів окремі копії документів не відповідають вимогам визначеним Національним стандартом України «Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимог до оформлення документів ДСТУ 4163-2003», а копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера не придатна для читання. Крім того виплата одноразової допомоги ОСОБА_1 , за умови дотримання законодавства, повинна бути здійснена за рахунок коштів передбачених державним бюджетом для Національної поліції України.
Вважаючи зазначену відмову у призначенні одноразової грошової допомоги протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи справу суд керується таким.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
До набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VII), тобто до 07.11.2015, право та порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано ст. 23 Закону України "Про міліцію" (далі - Закон №565-XII).
Відповідно до пункту 15 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII, право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
Відповідно до пункту 3 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 (надалі - Порядок), грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ.
Відповідно до пункту 8 Порядку керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.
Згідно з пунктом 9 Порядку, МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Пунктом 14 Порядку встановлено, що призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком:
учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку;
учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння;
навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом);
подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.
Аналіз зазначених положень дає суду підстави для висновку, що Порядком, зокрема, пунктом 7 встановлено вимоги до заяви та копії документів, які необхідно долучити до останньої з метою отримання грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності. Разом з цим, пункт 14 Порядку визначає чіткі підстави для відмови у призначенні і виплаті грошової допомоги.
Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, вчинення дій чи бездіяльності, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Зі спірного висновку видно, що відповідач вважає, що згідно з копією виписки з акта МСЕК №3335890 від 03.03.2020 ОСОБА_1 при первинному огляді установлено третю групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ. При цьому, до матеріалів додано копію листа Львівської обласної МСЕК №1 від 30.04.2020 №11, що стосується захворювань ОСОБА_1 , що не відповідає паспортним даним заявника. Вказані доводи відповідача суд бере до уваги, однак зазначає що, помилка у такому документі не може бути самостійною підставою для прийняття рішення про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.
Щодо тверджень відповідача у спірному висновку про те, що інформацію про раніше виплачені згідно з законодавством чинним на дату звільнення заявника зі служби, суми або їх відсутність до надісланих матеріалів не додано суд зазначає таке.
Відповідно до листа Львівської обласної дирекції ПАТ «НАСК «ОРАНТА» від 22.05.2019 №1390-/609, який надавався на розгляд відповідача /арк.спр.56,63/, до 01.01.2007 позивач страхову суму не отримував, і доказів протилежного за вказаний чи будь який інший період відповідачем не долучено.
Стосовно того, що долучені до матеріалів окремі копії документів не відповідають вимогам визначеним Національним стандартом України «Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимог до оформлення документів ДСТУ 4163-2003», а копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера не придатна для читання, суд наголошує, що спірний висновок відповідача прийнятий за формальних підстав, без наявності умов передбачених пунктом 14 Порядку.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (див. рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99 та від 20.03.2002 №5-рп/2002).
Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (див. рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).
Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Окрім цього, суд акцентує увагу на тому, що відмова у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги на підставі того, що виплата одноразової грошової допомоги повинна бути здійснена в установленому законодавством порядку за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом для Національної поліції України була предметом розгляду в адміністративній справі №380/6666/20.
Оцінюючи посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України №1146 від 27.12.2018, відповідно до яких з 04.01.2019 виплата одноразової грошової допомоги колишнім працівникам міліції охорони здійснюється за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом для Національної поліції України суд зауважив наступне.
Доводи відповідача стосуються зміни правового регулювання щодо джерел виплати згаданої допомоги колишнім працівникам органів міліції охорони з огляду на реорганізацію системи МВС та впровадження в структурі Національної поліції України підрозділів поліції охорони (як правонаступників міліції охорони). Так, починаючи з 2019 року Уряд визначив кошторисне джерело коштів для виплати одноразової грошової допомоги колишнім працівникам міліції охорони. Проте, ці зміни жодним чином не вплинули на компетенцію МВС України як органу, що повинен на підставі Порядку №850 вирішити питання про наявність підстав для призначення цієї допомоги.
Таким чином, за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", відповідно до Порядку № 850, який діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію, а обов'язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено саме на Міністерство внутрішніх справ України.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 30 січня 2018 року у справі № 822/1579/17, від 13 лютого 2018 року у справі № 808/1866/16, від 13 лютого 2018 року у справі № 806/845/16, від 15 травня 2018 року у справі № 161/16343/17, від 19 вересня 2018 року у справі № 750/2250/17.
Суд зауважує, що відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи, що відповідачем не доведено вході розгляду справи правомірності відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, і підстави для такої відмови відсутні, суд зазначає, що відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права.
Враховуючи викладене в сукупності суд вважає, що МВС України протиправно відмолено ОСОБА_1 у призначенні грошової допомоги у зв'язку із встановленням третьої групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справи, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015. Як наслідок, наявні підстави для скасування спірного висновку та зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням III групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ, виходячи із 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції".
При цьому, суд вважає за необхідне наголосити, що такий спосіб захисту порушеного права позивача буде відповідати завданню адміністративного судочинства та в повній мірі забезпечувати відновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів останнього.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Щодо судового збору, то згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України такий слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 2, 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 263 КАС України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства внутрішніх справ України оформлене висновком від 25.08.2021 за результатами повторного розгляду матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .
3. Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України (ЄДРПОУ 00032682) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням третьої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ, виходячи із 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції".
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства внутрішніх справ України (ЄДРПОУ 00032682) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кравців О.Р.