справа№380/3078/22
06 жовтня 2022 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 , у якій просить суд:
- стягнути з відповідача військової частини НОМЕР_2 на користь позивача ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата індексації грошового забезпечення) у розмірі 57419,89 гривень за період із 25 вересня 2019 року по 25 січня 2022 року.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що до 24 вересня 2019 року проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 . Відповідач не провів своєчасно розрахунок у зв'язку із звільненням, а саме, своєчасно не виплатив одноразову грошову допомогу при звільненні. Вказує, що оскільки відповідачем на день звільнення зі служби не проведено повного розрахунку при звільненні зі служби, позивач набув право на виплату середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні відповідно до статей 116, 117 Кодексу законів про працю України.
Відповідач надіслав відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити з огляду на наступне. Позивач добровільно написав рапорт на здачу справ та посади, вважає, що стягнення з відповідача середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні в розумінні ч. 1 ст. 117 КЗпП України є безпідставним. Представник відповідача зазначає, що ст. 117 КЗпП України не розповсюджується на правовідносини, що виникають в порядку виконання судового рішення про присудження виплати середньої виплати.
Від представника позивача 13.05.2022 надійшла відповідь на відзив, в якому позивач просив задовольнити позовну заяву в повному обсязі.
Окрім цього, на адресу Львівського окружного адміністративного суду 16.05.2022 представником позивача надіслано клопотання про уточнення позовних вимог, в якому просить стягнути з військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата індексації грошового забезпечення) у розмірі 55194,97 гривень за період із 12 травня 2021 року по 25 січня 2022 року.
Від представника відповідача 18.05.2022 надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому просить відмовити в задоволенні позовної заяви повному обсязі.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2022 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2022 року зупинено провадження у справі до припинення перебування сторін у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2022 року поновлено провадження у справі.
Всебічно дослідивши та об'єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, суд встановив наступне.
Наказом начальника Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України від 11.09.2019 №96 ОСОБА_1 звільнений з військової служби у відставку за підпунктом «б» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я).
Згідно з наказом командира в/ч НОМЕР_2 від 24.09.2019 №204 ОСОБА_1 з 24.09.2019 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2021 року у справі №380/244/21 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року у справі № 380/244/21 скасовано. Ухвалено постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 задоволено частково: визнано протиправними дій Військової частини НОМЕР_2 щодо невірного нарахування та виплати за період з 01.01.2016 по 24.09.2019 року індексації грошового забезпечення для ОСОБА_1 ; зобов'язано Військову частину нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця для обрахунку індексації - січень 2008 року та з урахуванням сум індексації грошового забезпечення, які раніше виплачені на користь ОСОБА_1 ; нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 24.09.2019 року з урахуванням показників та правил, визначених абзацом третім та четвертим пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року та з урахуванням сум індексації грошового забезпечення, які раніше виплачені на користь ОСОБА_1 .
На виконання вище вказаної постанови військовою частиною НОМЕР_2 позивачу було нараховано індексацію грошового забезпечення та здійснено виплату у сумі 55049,67 грн.
Вважаючи свої права порушеними у зв'язку із непроведенням станом на день виключення зі списків особового складу частини розрахунку у повному обсязі позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначаються Законом України № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 (далі Закон України № 2011-XII).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює за кріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частина 4 даної статті визначає, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Абзацом 2 ч. Зет. 9 Закону № 2011-XII встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Положеннями п.242 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-ХІІ від 25.03.1992 року, закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Аналіз викладених правових норм свідчить про те, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, зокрема щодо належного матеріального та побутового забезпечення, враховуючи особливості військової служби, з метою стимулювання досягнення високих результатів у службовій діяльності. Звільнена особа з військової служби на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2021 року у справі №380/244/21 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року у справі № 380/244/21 скасовано. Ухвалено постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 задоволено частково: визнано протиправними дій Військової частини НОМЕР_2 щодо невірного нарахування та виплати за період з 01.01.2016 по 24.09.2019 року індексації грошового забезпечення для ОСОБА_1 ; зобов'язано Військову частину нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця для обрахунку індексації - січень 2008 року та з урахуванням сум індексації грошового забезпечення, які раніше виплачені на користь ОСОБА_1 ; нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 24.09.2019 року з урахуванням показників та правил, визначених абзацом третім та четвертим пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року та з урахуванням сум індексації грошового забезпечення, які раніше виплачені на користь ОСОБА_1 .
Таким чином, факт невиплати при звільненні належної позивачу індексації грошового забезпечення встановлено у вказаному рішенні суду і в силу ч. 4 ст. 78 КАС України не потребує доказуванню.
Суд встановив, що ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу 24 вересня 2019 року, при цьому остаточний розрахунок у зв'язку із звільненням проведений лише 25 січня 2022 року (виплачено індексацію грошового забезпечення).
Відтак, станом на день виключення із списків особового складу не було проведено розрахунок у повному обсязі, зокрема, не виплачено індексацію грошового забезпечення.
Відповідно до приписів ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Згідно з ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Непоширення норм КЗпП України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.
Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців зі служби (зокрема, невиплати при звільненні належної позивачу індексації грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства. Це питання врегульовано КЗпП України.
Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулюється питання оплати праці військовослужбовців, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, можна дійти висновку про можливість застосування норм ст. ст. 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.03.2018 у справі №806/1899/17 та від 31.05.2018 у справі № 823/1023/16.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оскільки, індексацію грошового забезпечення не виплачено у день виключення із списків частини, вказане свідчить про те, що при звільненні відповідач не провів повного розрахунку. Тому відповідно до статті 117 КЗпП України позивач має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку.
Згідно з пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Відповідно до довідки про виплачене грошове забезпечення наданої військовою частиною НОМЕР_2 від 24.02.2020, розмір грошового забезпечення за два місяці до звільнення, а саме у липні 2019 року становив 18948,32 грн. та у серпні 2019 року - 18948,32 грн, загальна сума 37896,64 грн (18948,32 грн. + 18948,32 грн. = 37896,64 грн).
Таким чином, для обчислення середнього заробітку з 12 травня 2021 року до дня фактичного повного розрахунку військової частини НОМЕР_2 , а саме виплати індексації грошового забезпечення 25 січня 2022 року необхідно застосовувати показник 611,24 грн в день (37896,64 грн/62 день = 611,24 грн - при округленні до сотих).
Середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені (невиплата індексації грошового забезпечення) за період з 12 травня 2021 року по день фактичного розрахунку 25 січня 2022 року (258 днів), виходячи із розрахунку 611,24 грн у день у розмірі 157699,92 грн (611,24 грн * 258 днів).
Разом з тим, при вирішенні питання визначення розміру відшкодування середнього заробітку необхідно визначати істотність частки виплаченої індексації грошового забезпечення в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку.
Зокрема, відповідно до правових позицій Верховного Суду України, викладених у постанові від 24.10.2011 у справі №6-39цс11; постанові Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999; постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №524/1714/16-а (К/9901/8793/18), а також у висновках Верховного Суду України у постанові від 27.04.2016 у справі №6-113цс16, доцільно застосувати принцип співмірності, з урахуванням розміру недоплаченої суми, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставин, за яких було встановлено наявність заборгованості, а також дій відповідача щодо її виплати тощо.
Така позиція суду узгоджується і з позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду від 30.10.2019 у справі №806/2473/18, від 24.07.2019 у справі №805/3167/18-а, а також у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 03.04.2019 у справі №662/1626/17, від 17.01.2019 у справі №2-1579/11.
Істотність частки виплаченої індексації грошового забезпечення в порівнянні із середнім заробітком становить 0,35 (55049,67 грн/157699,92 грн = 0,35, де 55049,67 грн - сума виплаченої індексації грошового забезпечення, а 157699,92 грн - середній заробіток за весь період несвоєчасного розрахунку при звільненні).
Відтак, сума становить: 611,24 грн. (середньоденне грошове забезпечення) х 0,35 х 258 (кількість днів затримки розрахунку) = 55194,97 грн.
Таким чином, з врахуванням принципу справедливості та співмірності середній заробіток за час затримки розрахунку має бути перерахований та виплачений у розмірі 55194,97 грн з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком позивача.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Львівській області понесені позивачем судові витрати.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 55194,97 грн (п'ятдесят п'ять тисяч сто дев'яносто чотири гривень дев'яносто сім копійок).
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн 40 коп сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Р.М. Брильовський