справа№380/24278/21
06 жовтня 2022 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Костецького Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів) до Міського комунального підприємства «Новояворівськводоканал» (вул. Пасічника, 1, м. Новояворівськ, Яворівський район, Львівська область) про накладення арешту,-
Головне управління ДПС у Львівській області звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до МКП «Новояворівськводоканал», в якому просить суд накласти арешт на кошти МКП «Новояворівськводоканал», які знаходяться у банках.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що заборгованість МКП «Новояворівськводоканал» по податках та платежах перед бюджетом станом на 07.09.2021 року становить 2736771,83 гривень. Податковий орган вчинив всі залежні від нього дії, передбачені ПК України, для погашення заборгованості перед бюджетом, проте такі не призвели до реального результату. Крім того, балансова вартість майна відповідача менша від суми податкового боргу, що є підставою для звернення до суду з позовом на підставі п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України.
Ухвалою судді від 20.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.
21.01.2022 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначив, що на виконання ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 у справі № 380/4944/20 про відстрочення виконання рішення суду позивачем було сплачено 795832,74 грн. боргу вчасно, протягом погодженого періоду відстрочення, що підтверджується платіжними дорученнями.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.
Згідно Витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у Головному управлінні ДПС у Львівській області Міське комунальне підприємство «Новояворівськводоканал» перебуває за основним місцем обліку.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.09.2020 року у справі №380/4944/20, задоволено позов Головного управління ДПС у Львівській області та стягнуто до бюджету з Міського комунального підприємства «Новояворівськводоканал» (вул. Б. Пасічника, 1, м. Новояворівськ, Яворівський район, Львівська область, 81053, код ЄДРПОУ 22400071) грошові кошти, які знаходяться на рахунках в банках, обслуговуючих такого платника податків та з рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в розмірі 2040539,10 гривень. Рішення суду набрало законності сили 08.09.2020.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 06.09.2020 року у справі №380/4944/20 відстрочено виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року у справі № 380/4944/20 за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Міського комунального підприємства «Новояворівськводоканал» про стягнення заборгованості з рахунків у банках в сумі 2040539,10 грн. строком на 1 (один) рік з дня його ухвалення до 06 серпня 2021 року.
Відповідно до довідки про наявність заборгованості з податків і зборів, що контролюється ГУ ДПС у Львівській області заборгованість Міського комунального підприємства «Новояворівськводоканал» станом на 07.09.2021 становить 2736771,83 грн.:
-податок на додану вартість-2736771,83 грн., в т.ч. нараховано ПДВ по декларації 1932137,02 грн., нараховано ПДВ по ППР ш/санкції-209,57 грн., пеня-8592,50 грн., нараховано платежу згідно рішення суду про розстрочення/відстрочення 795832,74 грн.
Клопотанням від 30.08.2022 представником позивача до матеріалів справи долучена довідка про наявність заборгованості з податків і зборів, що контролюється ГУ ДПС у Львівській області.
Відповідно до вказаної довідки, заборгованість Міського комунального підприємства «Новояворівськводоканал» станом на 16.08.2022 становить 3744301,06 грн.:
-податок на додану вартість-3744301,06 грн., в т.ч. нараховано ПДВ по декларації 3260822,23 грн., нараховано платежу в ІКП згідно рішення суду про розстрочення/відстрочення 483478,83 грн.
Разом з тим, вказана заборгованість відповідачем не сплачена, що і стало підставою для звернення до суду.
Позивачем також надано до суду довідку від 07.09.2021 про банківські рахунки Міського комунального підприємства «Новояворівськводоканал».
Актом опису майна № 6/33 від 28.02.2020 податковим керуючим проведено опис майна відповідача на суму 1276865,49 грн.
Отже, балансова вартість майна менша суми податкового боргу, що є підставою, на переконання позивача, для звернення до суду із вказаним позовом на підставі норм п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України.
Вжиті контролюючим органом заходи щодо погашення заборгованості перед бюджетом відповідачем у встановленому законом порядку не мали позитивних наслідків.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Обов'язок сплати податків платником передбачений підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України(надалі -ПК України), відповідно до якого, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту14.1 статті 14 ПК України).
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з пунктом 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 57.3 статті 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки (пункт 58.1 статті 58 ПК України).
Судом встановлено, що у відзиві на позовну заяву представником відповідача надано докази сплати непогашеної суми боргу в розмірі 795832,74 грн.
Проте такі відомості подані станом на 21.01.2022.
Відповідно до довідки про наявність заборгованості з податків і зборів, що контролюється ГУ ДПС у Львівській області, заборгованість Міського комунального підприємства «Новояворівськводоканал» станом на 16.08.2022 становить 3744301,06 грн.:
-податок на додану вартість - 3744301,06 грн., в т.ч. нараховано ПДВ по декларації 3260822,23 грн., нараховано платежу в ІКП згідно рішення суду про розстрочення/відстрочення 483478,83 грн.
Станом на день розгляду даної справи доказів сплати відповідачем податкового боргу в добровільному порядку в повному обсязі не надано.
Згідно з підпунктом 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.
Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України. Дані види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).
Проаналізувавши вищевикладені норми законодавства, суд вважає, що такі норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.
Додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 названого Кодексу, саме і визначені підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України.
Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження.
Такими підставами є:
1)відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг;
2)недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу;
3)майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.
Відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України, серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого пунктом 94.2 статті 94 ПК України, не може розглядатися як перешкода для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках.
Норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України є імперативною і обов'язковою до виконання, зміст її є самостійним, чітким і зрозумілим.
Вказана норма та пункт 94.2 статті 94 ПК України не заперечують за змістом одне одного, оскільки регулюють різні правовідносини. Норми пункту 94.2 ПК України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість, підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України регулює інше коло суспільних відносин, а саме: питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, в специфічній ситуації, за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.
Визначений у підпункті 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України механізм реалізовується постановою Національного Банку України від 21.01.2004 №22, якою затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція).
Главою 9 Інструкції визначено порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів.
Пункт 9.2 Інструкції передбачає, що банк накладає арешт на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань відкриття і закриття рахунків.
Арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах. (пункт 9.3 Інструкції).
Пунктом абзацу 1 п. 9.10 гл. 9 Інструкції передбачено, що у разі надходження до банку платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для забезпечення виконання якого на кошти клієнта накладено арешт, банк виконує її в повній або частковій сумі в межах наявної арештованої суми на рахунку.
Банк виконує часткову оплату платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) відповідно до пункту 5.10 глави 5 та пункту 11.9 глави 11 цієї Інструкції.
Враховуючи положення абзацу 3 та 4 п. 9.10 гл. 9 Інструкції, до арешту суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, банк продовжує арештовувати кошти, що надходять на рахунок клієнта, та виконує платіжні вимоги/інкасові доручення (розпорядження) щодо списання коштів з урахуванням тієї суми, яку раніше частково списано на підставі платіжних вимог/інкасових доручень (розпоряджень) за тим виконавчим документом, для забезпечення якого було накладено арешт на кошти на рахунку клієнта. Банк після списання за платіжною вимогою/інкасовим дорученням (розпорядженням) суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, списує цей документ з відповідного позабалансового рахунку та, якщо немає на обліку за позабалансовим рахунком інших документів про арешт коштів, проводить операції за рахунком клієнта.
З аналізу зазначених вище норм вбачається, що у разі визначення конкретного розміру заборгованості у документі, яким накладено арешт, банк без порушення прав платника та одночасно клієнта банка в частині обмеження користування належними такому платнику коштами або цінностями, у разі повного виконання рішення про арешт та списання визначеної суми у визначеному розмірі, продовжує безперешкодно виконувати завдання по списанню або перерахуванню коштів платника за його бажанням.
Як вбачається із матеріалів справи, перед зверненням до суду з відповідним позовом позивач вжив необхідних заходів з метою встановлення наявності у відповідача майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг.
Актом опису майна № 6/33 від 28.02.2020 податковим керуючим проведено опис майна відповідача на суму 1276865,49 грн.
Отже, майна відповідача недостатньо для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу;
Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача податкового боргу в сумі 3744301,06 грн., а позивачем було дотримано усіх вимог чинного законодавства України для звернення до суду з позовом щодо накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться в банках боржника, в якого відсутнє майно, тому суд вважає обґрунтованими позовні вимоги та наявність підстав для накладення арешту на кошти та інші цінності МКП «Новояворівськводоканал» у відкритих рахунках у банках, в межах суми податкового боргу.
Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди"застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, у справі "Рисовський проти України" Суд зазначив про особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП], заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП], заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.comS.r.l. проти Молдови", заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).
На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі "Лелас проти Хорватії", п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії", заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії", заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).
Враховуючи зазначену практику Європейського суду з прав людини та вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що Головним управлінням ДПС у Львівській області дотримана процедура визначення податкового зобов'язання відповідача та повідомлення останнього про наявність податкового боргу. Однак, вказані дії позивача не призвели до погашення відповідачем податкового боргу.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи, що відповідачем не спростовано доводів позивача та не надано суду доказів погашення податкового боргу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Згідно з частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки такі витрати судом не встановлено, то останні з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Накласти арешт на кошти Міського комунального підприємства «Новояворівськводоканал» (вул. Пасічника, 1, м. Новояворівськ, Яворівський район, Львівська область), які знаходяться у банках на рахунках цього платника податків, в межах суми податкового боргу в розмірі 3744301 (три мільйони сімсот сорок чотири тисячі триста одна) грн 06 коп.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст судового рішення складено 06.10.2022.
Суддя Костецький Н.В.