справа№460/15535/21
05 жовтня 2022 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону про скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 .
Обставини справи.
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону у якому позивач просить скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян О.Г. від 27.10.2021 про накладення штрафу у виконавчому провадженні №66147606.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року справу за позовом Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону про скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, передано до Львівського окружного адміністративного суду.
02.09.2022 вказана адміністративна справа надіслана до Львівського окружного адміністративного суду та надійшла до суду 12.09.2022, що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампі.
За результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, дану справу передано для розгляду судді Львівського окружного адміністративного суду Коморному О.І.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на виконанні Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавчий лист № 460/7602/20 виданий 02.07.2021 Рівненським окружним адміністративним судом щодо «Зобов'язати Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Західного регіону нарахувати та виплатити з 01.10.2018 прокурору військової прокуратури Рівненського гарнізону капітану юстиції ОСОБА_1 грошові кошти, які складають різницю між отриманим ОСОБА_1 та належним ОСОБА_1 грошовим забезпеченням та додатковими видами грошового забезпечення, а саме, матеріальною допомогою на вирішення соціально-побутових питань, матеріальною допомогою на оздоровлення тощо, розрахованими з урахуванням окладу за військове звання «старший лейтенант юстиції» в розмірі: - з 01.10.2018 по 31.12.2018 - 1270,00 грн.; - з 01.01.2019 по 24.04.2019 - 1420,00 грн. Та з 24.04.2019 з урахуванням окладу за військове звання «капітан юстиції» в розмірі: - 24.04.2019 по 31.12.2019 - 1500,00 грн.; - з 01.01.2020 по 03.11.2020 - 1700,00 грн. Тобто, у спосіб та в розмірі передбаченому приміткою до Додатку 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2018 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
21.07.2021 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №66147606 в якій зобов'язано боржника протягом 10 робочих днів виконати рішення суду. Державним виконавцем, також винесено постанову про стягнення з Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону виконавчого збору у сумі 24000,00 грн. та витрат виконавчого провадження у сумі 401,85 грн.
27.10.2021 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Західного регіону в сумі 5100,00 грн, яка підлягає стягненню на користь держави.
Позивач зазначає, що державним виконавцем неправомірно винесено постанову про накладення штрафу, у зв'язку з тим, що Спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Західного регіону вживалися дії з виконання рішення суду, тому, вважає, що відсутні підстави для накладення штрафу, оскільки рішення суду не виконуються з поважних причин. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 16 вересня 2022 року прийнято позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні без виклику сторін 28.09.2022 о 14:00.
Ухвалою суду від 28 вересня 2022 року задоволено клопотання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про залучення до участі у справі третьої особи.
Відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначив, що на виконанні Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавчий лист № 460/7602/20 виданий 02.07.2021 Рівненським окружним адміністративним судом про зобов'язання Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Західного регіону нарахувати та виплатити з 01.10.2018 прокурору військової прокуратури Рівненського гарнізону капітану юстиції ОСОБА_1 грошові кошти, які складають різницю між отриманим ОСОБА_1 та належним ОСОБА_1 грошовим забезпеченням та додатковими видами грошового забезпечення, а саме, матеріальною допомогою на вирішення соціально-побутових питань, матеріальною допомогою на оздоровлення тощо, розрахованими з урахуванням окладу за військове звання «старший лейтенант юстиції» в розмірі: - з 01.10.2018 по 31.12.2018 - 1270,00 грн.; - з 01.01.2019 по 24.04.2019 - 1420,00 грн. Та з 24.04.2019 з урахуванням окладу за військове звання «капітан юстиції» в розмірі: - 24.04.2019 по 31.12.2019 - 1500,00 грн.; - з 01.01.2020 по 03.11.2020 - 1700,00 грн. Тобто, у спосіб та в розмірі передбаченому приміткою до Додатку 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2018 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб.
Керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», 21.07.2021 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №66147606, якою боржнику надано десятиденний термін для виконання рішення суду.
Оскільки, Спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Західного регіону не виконано вимоги виконавчого документа, керуючись ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» за невиконання без поважних причин рішення суду державним виконавцем 27.10.2021 винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн.
Зазначає, що постанова про накладення штрафу від 27.10.2021 прийнята в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законом України «Про виконавче провадження», положеннями Європейської Конвенції щодо обов'язковості виконання рішень суду, тому, постанова про накладення штрафу від 27.10.2021 є правомірною.
Враховуючи наведене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.
Від третьої особи пояснень у справі не надходило.
Від позивача 05.10.2022 надійшли пояснення у яких повідомляє суд про винесення 27.09.2022 року Касаційним адміністративним судом у складі Верховного суду Постанови у справі №460/7602/20 якою скасовано рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.05.2021 року у справі №460/7602/20 та ухвалено нову постанову про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . Зазначає, що оскільки судове рішення, на підставі якого державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в межах виконавчого провадження №66147606, на позивача накладено штраф скасовано, то така постанова підлягає скасуванню.
Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та,-
встановив:
На виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавчий лист №460/4602/20, виданий 02.07.2021 Рівненським окружним адміністративним судом про «Зобов'язати Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Західного регіону нарахувати та виплатити з 01.10.2018 прокурору військової прокуратури Рівненського гарнізону капітану юстиції ОСОБА_1 грошові кошти, які складають різницю між отриманим ОСОБА_1 та належним ОСОБА_1 грошовим забезпеченням та додатковими видами грошового забезпечення, а саме, матеріальною допомогою на вирішення соціально-побутових питань, матеріальною допомогою на оздоровлення тощо, розрахованими з урахуванням окладу за військове звання «старший лейтенант юстиції» в розмірі: - з 01.10.2018 по 31.12.2018 - 1270,00 грн.; - з 01.01.2019 по 24.04.2019 - 1420,00 грн. Та з 24.04.2019 з урахуванням окладу за військове звання «капітан юстиції» в розмірі: - 24.04.2019 по 31.12.2019 - 1500,00 грн.; - з 01.01.2020 по 03.11.2020 - 1700,00 грн. Тобто, у спосіб та в розмірі передбаченому приміткою до Додатку 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2018 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
21.07.2021 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян О.Г. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа №460/7602/20 виданого 02.07.2021 Рівненським окружним адміністративним судом.
27.10.2021 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян О.Г. у зв'язку з невиконанням Спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Західного регіону рішення суду без поважних підстав винесено постанову про накладення штрафу на користь держави у розмірі 5100,00 грн.
Не погоджуючись з винесеною постановою, Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Західного регіону звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі-КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII (надалі-Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закон №1404-VIII).
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII).
Частинами першою, п'ятою, шостою статті 26 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Згідно з частиною першою статті 18 зазначеного Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Як встановлено пунктами 1, 3 частини другої статті 18 Закон №1404-VIII виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.
Водночас, відповідно до частини третьої наведеної статті виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (ч. 4 ст. 18 Закон №1404-VIII).
Частина четверта статті 19 Закону №1404-VIII зобов'язує сторони невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій частина восьма статті 19 цього ж Закону).
Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону №1404-VIII, зокрема, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.
Частиною третьою статті 63 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
За приписами ст. 75 Закону №1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
З аналізу викладеної норми слідує, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Суд зауважує, що залежно від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, що створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Таким чином, підставою для прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу є встановлення факту невиконання боржником судового рішення без поважних причин - об'єктивних причин, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення. При цьому, виконавець у кожному випадку перед прийняттям рішення в порядку ст. 63 Закону №1404-VIII, зобов'язаний перевірити виконання рішення боржником.
Натомість, судом встановлено, що застосовуючи до боржника заходи відповідальності, державний виконавець не врахував, що штраф за невиконання рішення суду накладається лише у випадку його невиконання без поважних причин. Відповідач не тільки не встановив причини, через які рішення суду боржником не виконано, але й не з'ясував їх поважності. В постанові про накладення штрафу державний виконавець не зазначив обставини, про які повідомив йому боржник, як про такі, що перешкоджають виконанню, і, відповідно, не надав їм жодної оцінки.
Крім того, державний виконавець не надав докази, щодо вчинення дій направлених на перевірку обставин щодо виконання рішення суду.
Суд також вважає за необхідне зазначити наступне, що відповідно до ст. 89-90 Закону України «Про прокуратуру», фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а також інших джерел, не заборонених законодавством, у тому числі у випадках, передбачених міжнародними договорами України або проектами міжнародної технічної допомоги, зареєстрованими в установленому порядку. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Офісом Генерального прокурора. Фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.
Відповідно до ст. 1 Бюджетного кодексу України № 2456-VI від 08.07.2010 (надалі-БК України) відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, регулюються Бюджетним кодексом України.
Крім іншого, до основних принципів побудови бюджетної системи України належать принцип збалансованості, який передбачає, що повноваження на здійснення витрат бюджету мають відповідати обсягу надходжень бюджету на відповідний бюджетний період (п. 2 ч. 1 ст. 7 БК України), а також принцип цільового використання бюджетних коштів, згідно з яким бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями (п. 8 ч. 1 ст. 7 БК України).
Згідно з ч. 1 ст. 23 БК України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом (ч. 2 ст. 23 БК України).
Частиною 1 статті 48 БК України встановлено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.
Відповідно до ч. 1 ст. 51 БК України, керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.
Порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, зокрема, взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань (п. 20 ч. 1 ст. 116 БК України), нецільове використання бюджетних коштів (п. 24 ч. 1 ст. 116 БК України), здійснення видатків, які відповідно до цього Кодексу мають проводитися з іншого бюджету (п. 28 ч. 1 ст. 116 БК України), здійснення видатків бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України (п. 29 ч. 1 ст. 116 БК України).
З матеріалів справи встановлено, що Спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Західного регіону вживались відповідні заходи щодо виконання рішення суду, зокрема, прокуратурою регіону на адресу Офісу Генерального прокурора як до головного розпорядника коштів Державного бюджету України, скеровувалися листи щодо надання відповідних роз'яснень при здійсненні перерахунку складових грошового забезпечення на виконання рішення суду, а також щодо збільшення асигнувань на 2021 рік.
Листом від 23.06.2021 № 4878-21 Офіс Генерального прокурора надав роз'яснення з приводу здійснення перерахунку, однак, жодних додаткових асигнувань на рахунки Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону для виплати грошових коштів не перерахував, що свідчить про відсутність необхідного фінансового забезпечення та фактичну відсутність коштів для виконання рішення суду.
Крім цього, на звернення ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону щодо виконання рішення суду, прокуратурою регіону надано відповідь, в якій також повідомив, що в кошторисі на 2021 рік не передбачено коштів для перерахунку грошового забезпечення за 2018-2020 роки та відсутня економія коштів по КЕКВ 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» на рахунку Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону для проведення вищезазначеного перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 . Питання щодо внесення змін до кошторису та збільшення асигнувань по КЕКВ 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» на 2021 рік на даний час знаходиться на вирішенні в Офісі Генерального прокурора.
Суд зауважує, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом у постановах від 21.08.2019 у справі № 754/3105/17, від 07.11.2019 у справі № 420/70/19, від 21.05.2020 у справі № 310/6910/16-а.
Більш того, суд зазначає, що державним виконавцем в оскаржуваній постанові про накладення штрафу не надано вмотивованого обґрунтування про визнання або не визнання причин не виконання рішення суду неповажними.
Суд зазначає, що Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Західного регіону не мала об'єктивної фінансової можливості виконати судове рішення, оскільки кошти з Державного бюджету України не виділялись, тому, суд вважає, що державний виконавець застосував формальний підхід у питанні належної оцінки застосування до спірних правовідносин наслідків частини другої статті 75 Закону №1404-VIII у контексті обставин цієї справи, зокрема поважності причин, що стали підставою для покладення на позивача оспорюваної відповідальності.
Аналогічна правова позиція щодо не надання вмотивованого обґрунтування про визнання або не визнання причин не виконання рішення суду неповажними викладена у постановах Верховного Суду від 09.12.2020 №522/19758/18, від 10.09.2019 у справі № 0840/3476/18, від 13.06.2018 у справі № 757/29541/14-а, від 21.02.2018 у справі №814/2655/14, від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а.
Частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивачем не виконано рішення суду не з вини прокуратури регіону, а за відсутності бюджетного фінансування зі сторони Офісу Генерального прокурора як головного розпорядника бюджетних коштів, що є поважними причинами в розумінні статей 63 та 75 Закону України «Про виконавче провадження».
За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону про скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підлягають задоволенню.
За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивачем документально підтверджено судові витрати зі сплати судового збору за подання даного позову в сумі 2270,00 грн., такі підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 72, 73, 242-246, 250, 271, 287 КАС України, суд, -
ухвалив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян О. Г. від 27.10.2021 року ВП №66147606 про накладення штрафу в сумі 5100,00 грн.
3. Стягнути на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону (79007, м. Львів, вул. Клепарівська, буд. 20, код ЄДРПОУ 38326057) за рахунок бюджетних асигнувань відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 13, код ЄДРПОУ 00015622) судовий збір в сумі 2270,00 гривень (дві тисячі двісті сімдесят гривень, 00 копійок).
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 287 КАС України, протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне рішення суду у відповідності до ч. 1 ст. 271 КАС України складене 05.10.2022.
Суддя Коморний О.І.