06 жовтня 2022 року м. Ужгород№ 260/2685/22
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить визнати протиправним та скасувати Наказ №18 від 19 березня 2022 року, виданий Військовою частиною НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що 19 березня 2022 року його було зараховано в списки особового складу військової частини НОМЕР_1 на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період. При цьому звертає увагу суду на те, що військова частина НОМЕР_1 є військовою частиною Сил територіальної оборони, а тому на неї поширюються норми Закону України «Про основи національного спротиву». Так, згідно вказаного законодавчого акту порядок комплектування військових частин Сил територіальної оборони в особливий період здійснюється військовослужбовцями за контрактом та особами офіцерського складу та територіальним резервом за призивом. Заявляє, що станом на день винесення оскарженого наказу контакт з військовою частиною НОМЕР_1 він не укладав, строкову військову службу не проходив, у військовому резерві не перебував, а тому не міг бути зарахований до особового складу частини. Окрім того, звертає увагу суду на те, що під час його зарахування відповідачем було грубо порушено вимоги Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», зокрема, в частині не встановлення придатності за станом здоров'я, оскільки огляд лікаря носив формальний характер. До моменту його зарахування до особового складу частини він перебував на обліку в запасі за військово-обліковою спеціальністю «майстер релейного захисту і автоматики», а на даний момент проходить військову службу на посаді «розвідника-далекомірника».
07 вересня 2022 року відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву №559 від 25.08.2022, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив. Зокрема, зазначив, що оскаржений наказ був виданий військовою частина НОМЕР_1 за результатами направлення позивача до такої Берегівським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. Отже, було припущено, що відповідальний за проведення мобілізації орган здійснив всі передбачені законом заходи, спрямовані на встановлення наявності/відсутності законних підстав для звільнення позивача від призову на військову службу. Стверджує, що у відповідача не було права не зараховувати позивача до особового складу частини. Окрім того, зазначає, що позивач не правильно трактує поняття «резервіст», оскільки згідно із законодавчими нормами таке має більш широке значення. В свою чергу питання призначення позивача на конкретну військово-облікову спеціальність взагалі перебуває поза предметом доказування в даній справі.
19 вересня 2022 року до Закарпатського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому доводи відповідача вважає безпідставними, оскільки такі не узгоджуються із законодавчими нормами. Окрім того, зазначає, що на даний момент існує правова невизначеність стосовно переліку осіб, що відносяться до територіального резерву, а тому відсутні правові підстави стверджувати, що позивач відноситься до складу такого.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 19 березня 2022 року на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №18 солдата ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), військовозобов'язаного, що прибув з територіального центру комплектування та соціальної підтримки, призначено на посаду далекомірника відділення управління мінометної батареї, ВОС - 146646, та зараховано до списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини з 19 березня 2022 року.
Зазначений наказ прийнято на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію».
Дані обставини справи також підтверджені записом у військовому квитку ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , виданого 21 травня 2018 року Павлоградським військовим комісаріатом Дніпропетровської області.
Вважаючи таке рішення Військової частини НОМЕР_1 протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Нормами ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів визнано обов'язком громадянина України. Громадяни відбувають на військову службу відповідно до закону.
Вказане кореспондується також з положеннями ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232).
Згідно ч. 2 ст. 1 Закону №2232 військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Ч. 3 ст. 1 Закону №2232 передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч. 5 ст. 1 Закону №2232).
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому було продовжено.
Воєнний стан в розумінні положень ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Окрім того, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543).
Положеннями ст. 2 вказаного законодавчого акту визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, які передбачають, серед іншого, з'явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів та визначення їх призначення на особливий період.
Відповідно до вимог Закону №2232, на військову службу за призовом під час мобілізації приймаються громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону №2232 початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу піл час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Спірні правовідносини виникли з приводу зарахування позивача до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , що є військовою частиною Сил територіальної оборони Збройних Сил України.
Протиправність оскарженого наказу ОСОБА_1 аргументує тим, що таким порушено встановлений спеціальною законодавчою нормою порядок комплектування військових частин Сил територіальної оборони, оскільки до будь-якої з категорій осіб, що підлягають зарахуванню до особового складу такої частини в особливий період позивач не відноситься.
Оцінюючи правомірність такого рішення Військової частини НОМЕР_1 , суд зазначає наступне.
Правові та організаційні засади національного спротиву, основи його підготовки та ведення, завдання і повноваження сил безпеки та сил оборони та інших визначених цим Законом суб'єктів з питань підготовки і ведення національного спротиву визначає Закон України «Про основи національного спротиву» від 16.07.2021 №1702-IX (далі - Закон №1702).
Так, в розумінні п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону №1702 Сили територіальної оборони Збройних Сил України - це окремий рід сил Збройних Сил України, на який покладається організація, підготовка та виконання завдань територіальної оборони.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 Закону №1702, територіальна оборона складається з військової, цивільної та військово-цивільної складових. Військова складова територіальної оборони включає органи військового управління, військові частини Сил територіальної оборони Збройних Сил України, інші сили і засоби сил безпеки та сил оборони, які залучаються до виконання завдань територіальної оборони.
Положеннями ст. 9 Закону №1702 врегульовано порядок комплектування Сил територіальної оборони Збройних Сил України та добровольчих формувань територіальних громад. Так, зокрема, ч. 1 зазначеної статті передбачено, що таке комплектування здійснюється:
1) у мирний час - військовослужбовцями за контрактом та за призовом особами офіцерського складу;
2) в особливий період - військовослужбовцями за контрактом, за призовом особами офіцерського складу та територіальним резервом.
Особливий період, згідно абз. 4 ч. 1 ст. 1 Закону №3543, - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Спірні правовідносини виникли в особливий період, а тому до таких підлягають застосуванню положення щодо комплектування Сил територіальної оборони Збройних Сил України, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону №1702.
З оскарженого наказу Військової частини НОМЕР_1 вбачається, що солдата ОСОБА_1 зараховано до особового складу частини на підставі Указу Президента України №68/2022 від 24.02.2022 (тобто за призовом).
Як вбачається зі змісту п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону №1702 в особливий період комплектування військових частин Сил територіальної оборони за призовом здійснюється з числа осіб офіцерського складу та територіальним резервом.
Поряд з цим положення Закону №1702 не дають визначення поняттю «територіальний резерв».
В свою чергу ч. 11 ст. 2 Закону №2322 передбачено, що структура військового резерву людських ресурсів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 12 листопада 2014 року №607 затверджено Структуру військового резерву людських ресурсів (далі - Структура), яка надає трактування, в тому числі, поняттю «територіальний резерв». Вказана Структура була чинна станом на день винесення оскарженого в даній адміністративній справі наказу, а тому підлягає застосуванню судом під час прийняття рішення в такій.
Так, п. 1 Структури визначено, що військовий резерв людських ресурсів складається з:
1) резервістів, які у добровільному порядку уклали контракт на проходження служби у військовому резерві або були зараховані в обов'язковому порядку до оперативного резерву в особливий період;
2) військовозобов'язаних, які перебувають на військовому обліку у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, Центральному управлінні або регіональних органах СБУ та підрозділах Служби зовнішньої розвідки;
3) громадян, зокрема членів (учасників) громадських об'єднань, які добровільно беруть участь у забезпеченні національної безпеки і оборони держави.
Згідно п. 2 Структури військовий резерв людських ресурсів поділяється за призначенням на: оперативний резерв; мобілізаційний людський резерв; громадський резерв.
Відповідно до п. 3 Структури, територіальний резерв, є складовою частиною оперативного резерву та включає в себе резервістів та військовозобов'язаних, призначених для комплектування військових частин, підрозділів територіальної оборони.
Військовозобов'язані, в розумінні ч. 9 ст. 1 Закону №2232, є особами, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Як вбачається з військового квитка ОСОБА_1 такий військовозобов'язаний призовною комісією Павлоградського району Дніпропетровської області зарахований в запас 10 травня 2017 року. Окрім того 21 травня 2018 року медичною комісією при Павлоградському ОМВК позивач визнаний придатним до військової служби з повторним оглядом 21 травня 2023 року.
Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону №2322, громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
- прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
- проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України;
- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Ч. 8 ст. 2 Закону №2322 встановлено, що виконання військового обов'язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов'язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов'язків військової служби в особливий період.
З огляду на що суд вважає, що ОСОБА_1 відноситься до числа військовозобов'язаних в розумінні ч. 9 ст. 1 Закону №2232 та, відповідно, до складу територіального резерву, а отже може бути включений до складу військової частини Сил територіальної оборони за призовом в особливий період.
В якості додаткової підстави протиправності оскарженого наказу позивач посилається також на те, що його зарахування до військової частини здійснювалося без проведення обов'язкових обстежень та аналізів, а огляд лікарів носив формальний характер.
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 22 Закону №3543 встановлені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Так, згідно абз. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 22 Закону №3543 громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до військових комісаріатів (військовозобов'язані Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для постановки на військовий облік та визначення призначення на воєнний час.
Відповідно до п. 251 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), в особливий період військовослужбовці проходять військову службу, резервісти призиваються на військову службу, а військовозобов'язані виконують військовий обов'язок у запасі в порядку, передбаченому цим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють порядок проходження військової служби в особливий період.
Згідно пп. 1 п. 252 Положення у разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду проводиться призов на військову службу військовозобов'язаних і резервістів, за винятком осіб, зазначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а також прийом громадян на військову службу за контрактом.
П. 253 Положення визначено, що призови на військову службу військовозобов'язаних у воєнний час проводяться територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, а резервістів - командирами військових частин на підставі указів Президента України.
Про призов громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та призначення на посади командири військових частин інформують територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання (перебування) цих громадян до призову на військову службу та посадову особу, до номенклатури призначення якої належить посада, на яку призначено призваного громадянина. Про призов громадян на військову службу територіальні центри комплектування та соціальної підтримки письмово повідомляють державні органи, підприємства, заклади, установи і організації, в яких зазначені громадяни працювали, навчалися або були зареєстрованими як безробітні.
Судом встановлено, що у зв'язку з оголошенням мобілізації Берегівським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки (далі - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) видано ОСОБА_1 мобілізаційне розпорядження з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач не заперечує, що на виконання вказаного мобілізаційного розпорядження він з'явився до Берегівського РТЦК та СП.
Нормами ч. 13 ст. 2 Закону №2322 визначено, що громадяни України, які приписуються до призовних дільниць, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов'язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов'язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України, а інших спеціальностей в Службі безпеки України - Головою Служби безпеки України.
Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Так, відповідно до п. 1.1 розділу І Положення №402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Серед основних завдань військово-лікарської експертизи, згідно п. 1.3 розділу І Положення №402, є добір громадян України, придатних за станом здоров'я до військової служби, для укомплектування Збройних Сил України.
У розумінні п. 1.2 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза - це медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України, учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання, компонентами ракетного палива, джерелами електромагнітних полів, лазерного випромінювання, мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України.
Для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) (п. 2.1 розділу І Положення №402).
Згідно пп 2.6.1 п. 2.6 розділу І Положення №402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать, в тому числі, ВЛК військових комісаріатів та ВЛК територіального центру комплектування.
Відповідно до пп. 2.10.1 п. 2.10 розділу І Положення №402, ВЛК військового комісаріату створюється у районному (міському) військовому комісаріаті в установленому законодавством порядку за узгодженням із заінтересованими органами.
На ВЛК районного (міського) військового комісаріату покладається огляд контингентів відповідно до пункту 1.2 розділу І цього Положення. Рішенням ВЛК регіону на ВЛК військового комісаріату покладається огляд інших контингентів (пп. 2.10.4 п. 2.10 Положення №402).
Нормами п. 3.1 Розділу ІІ Положення №402 визначено, що медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням військового комісара ВЛК військових комісаріатів.
Відповідно до п. 3.2 розділу ІІ Положення №402, військовозобов'язані, залежно від категорії запасу, військово-облікової спеціальності та призначення, підлягають повторному огляду ВЛК військових комісаріатів.
Ч. 10 ст. 14 Закону №2322 визначено, що за результатами медичного огляду громадянина України і з урахуванням рівня його освітньої підготовки, особистих якостей, роду діяльності та спеціальності комісія з питань приписки може прийняти одне з таких рішень:
- придатний для військової служби та попередньо призначений до служби у Збройних Силах України чи іншому військовому формуванні;
- тимчасово непридатний до військової служби, потребує лікування;
- підлягає направленню на додаткове медичне обстеження та проведення повторного медичного огляду (із зазначенням дати проведення);
- непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час, підлягає взяттю на облік військовозобов'язаних;
- непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку, підлягає виключенню з військового обліку;
- підлягає взяттю на військовий облік військовозобов'язаних як такий, що був раніше засуджений до позбавлення волі, обмеження волі, арешту, виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання;
- підлягає виключенню з військового обліку як такий, що був раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Отже, на підставі проведеного правового аналізу вищезазначених законодавчих норм судом встановлено, що обов'язки щодо проведення медичного огляду військовозобов'язаних, що призиваються на військову службу у період мобілізації, віднесено до повноважень військово-лікарських комісій, в тому числі тих, що створені при територіальних центрах комплектування. В свою чергу, військові частини такими повноваженнями не наділені. Більше того, військові частини не наділені правом самостійно приймати рішення про придатність військовозобов'язаного для військової служби, а тому не можуть оцінювати дотримання уповноваженим органом порядку проведення військово-лікарської експертизи.
Окрім того, згідно абз. 2 п. 2.8 розділу ІІ Інструкції з організації обліку особового складу в Збройних силах України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 26 травня 2014 року №333, зарахування до списків військової частини прибулого особового складу проводиться наказом по стройовій частині, у день прибуття особового складу до військової частини. Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини (про прийом на роботу працівника) є іменні списки команд, приписи та документи, що посвідчують особу військовослужбовця.
Тому у разі якщо ОСОБА_1 вважає, що відповідною військово-лікарською комісією порушено встановлений законодавством порядок медичного огляду під час визначення його придатності для військової служби він може звернутися до суду з окремим позовом до такого суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, вказана обставина не є предметом доказування при вирішенні питання правомірності наказу Військової частини НОМЕР_1 №18 від 19 березня 2022 року та, відповідно, не може бути підставою для його скасування.
Суд також відхиляє посилання позивача в обґрунтування протиправності оскарженого наказу на призначення його на посаду, що відрізняється від його військово-облікової спеціальності, оскільки таке питання належить до дискреційних повноважень уповноваженого органу.
Таким чином, провівши правовий аналіз законодавчих норми, що регулюються спірні правовідносини крізь призму встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати з відповідачів не стягуються.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 ) про визнання протиправним та скасування наказу, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяР.О. Ващилін