27 вересня 2022 року м. Ужгород№ 260/2245/22
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Рейті С.І.
при секретарі судового засідання Гавій Л.В.
за участі представників
позивач: ОСОБА_1
відповідача 1: Печенік Ю.
відповідача 2: Ступаченко Л.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Начальника 1 ГІПК відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип А) відділу прикордонної служби "Соломоново" (тип Б) капітана Юлії Печенік, ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення, -
У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 27 вересня 2022 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 05 жовтня 2022 року.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Начальника 1 ГІПК відділення інспекторів прикордонної служби "Тиса" (тип А) відділу прикордонної служби "Соломоново" (тип Б) капітана Юлії Печенік (далі - відповідач 1), ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач 2), яким просить визнати протиправними та скасувати рішення від 06.06.2022 року про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16- річного віку, яким відмовлено ОСОБА_1 у виїзді за межі території України.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що спірним рішенням позивачу відмовлено у перетині державного кордону з підстав введення воєнного стану через те, що ніби то позивач підлягає мобілізації та не зміг надати необхідні документи для перетину державного кордону. Разом з тим, позивач надав довідку, в якій вказано, що він не підлягає мобілізації відповідно до абз. 3, 4 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як такий чий син загинув під час проведення антитерористичної операції під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. Однак вказані документи та положення Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також гарантоване Конституцією України та іншими законодавчими актами право вільного пересування було ігнороване відповідачем та роз'яснено право оскаржити спірне рішення у судовому порядку.
Ухвалою судді від 19.07.2022 року відкрито провадження у даній адміністративній справі та розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідачем 1 надано відзив на позовну заяву, згідно якого не визнає позовні вимоги позивача в повному обсязі, з огляду на їх безпідставність та необгрунтованість, посилаючись на наступне. Так, з метою забезпечення обороноздатності України під час бойових дій з агресором - Російською Федерацією, забезпечення здійснення заходів щодо збереження територіальної цілісності та недоторканості України, а також забезпечення захисту громадян України з метою збереження життя та здоров'я, Головою Держприкордонслужби України було прийнято рішення щодо заборони виїзду за кордон громадян України віком від 18 до 60 років у період здійснення в Україні заходів правового режиму воєнного стану від 24.02.2022 року № 23-6122/0/6-22-Вих «Про Указ Президента України». Щодо заборони виїзду за кордон громадян України віком від 18 до 60 років у період здійснення в Україні заходів правового режиму воєнного стану у рішенні зазначено наступне: «Пунктом 3 Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення в Україні воєнного стану в Україні» у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану, тимчасово на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмеження конституційні права свободи людини і громадянина, зокрема, передбачені ст. 33 Конституції України. З метою забезпечення оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості, проведення своєчасної та повної мобілізації, заборонити, на період дії правового режиму воєнного стану, виїзд за межі України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років.
Таким чином, у відповідності до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про прикордонний контроль», у зв'язку з відсутністю у позивача документів, необхідних для в'їзду до держави прямування (він не входить у категорію осіб до 18 років та старше 60 років), транзиту, в передбачених законодавством випадках (а це як зазначено - рішення Голови Державної прикордонної служби України від 24.02.2022 року № 23-6122/0/6-22-Вих), капітаном ОСОБА_2 було винесено рішення про відмову в перетинанні державного кордону громадянину України, який досяг 16-річного віку.
Відповідачем 2 надано відзив на позовну заяву згідно якого, позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними, виходячи з наступного. У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» на території України було введено правовий режим воєнного стану. У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, з 24.02.2022 року тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені Конституцією України, а саме: передбачене ст. 33 право на свободу пересування та право вільно залишати територію України. Також зазначає, що подані позивачем на паспортний контроль документи не надають йому права на перетин державного кордону України згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону».
Таким чином, посилання позивача на наявність у нього права для перетину кордону на підставі абз. 3, 4 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (як батько, чий син загинув під час проведення антитерористичної операції під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України) є не обгрунтованими, оскільки позивач не пред'явив жодного документу, який надає йому право перетину державного кордону (довідка видана Новобаварським ОРТЦК та СП міста Харкова № 508 від 24.05.2022 року, в якій вказано що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до абзаців 4, 5 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягає призову на військову службу під час мобілізації - встановлює факт, що позивач не підлягає призову на військову службу, але аж ніяк не надає йому права на перетин державного кордону); постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року № 57 не визначено право на перетин державного кордону особою чоловічої статі у віці 18 до 60 років, чий син загинув під час проведення антитерористичної операції під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. Відтак, інспектором прикордонного контролю у встановленому законом порядку було прийнято рішення про відмову позивачу у перетині кордону.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, представники відповідачів проти задоволення позовних вимог заперечили.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши думку представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, рішенням про відмову у перетинанні державного кордону на виїзд з України громадянину України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , закордонний паспорт серії НОМЕР_2 , що прийняте 06.06.2022 року начальником 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип А) відділу прикордонної служби «Соломоново» (тип Б) капітаном Юлією Печенік, позивачу відмовлено у перетині державного кордону на виїзд з України на підставі Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», а також Закону України «Про затвердження указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 року» громадянина України ОСОБА_4 тимчасово обмежено у праві виїзду з України, з відсутністю підстав на право перетинання державного кордону, так як вищевказаний громадянин не зміг надати на паспортний контроль документи, що підтверджують підставу для виїзду за кордон.
Позивач не погодився з такими рішеннями відповідача, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом про його скасування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Статтею 64 Конституції України визначено, що Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені ст.ст. 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Законом України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015року № 389-VIII визначено зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст. 1 цього Закону).
Відповідно до статті 2 наведеного Закону правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року строком на 30 діб, який затверджений Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 2102-ІХ.
В подальшому воєнний стан був продовжений Указами Президента України, зокрема, Указом Президента України від 14.03.2022 року №133/2022 з 05 год. 30 хв. 26.03.2022 року строком на 30 діб, Указом Президента України від 18.04.2022 року № 259/2022 з 05 год. 30 хв. 25.04.2022 року строком на 30 діб та Указом Президента України від 17.05.2022 року № 341/2022 з 05 год. 30 хв. 25.05.2022 року строком на 90 діб.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Однак, як зазначено в пункті 3 Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені ст.ст. 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 8 «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, зокрема: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
Запровадження та здійснення передбачених Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходів і повноважень, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави покладено на військове командування, зокрема на Державну прикордонну службу України.
На виконання покладених обов'язків з 24.02.2022 року було тимчасово обмежено виїзд з України чоловічої статі віком від 18 до 60 років.
Загальний порядок перетину державного кордону України визначений постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України».
Відповідно до пункту 2-6 цих Правил у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов'язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому - восьмому частини третьої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року № 3543-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено порядок відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані:
заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);
жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років;
жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;
жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років;
жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність;
жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;
усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років;
зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду;
які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю I групи; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
працівники органів військового управління (органів управління), військових частин (підрозділів), підприємств, установ та організацій Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Національної поліції України, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, Державної виконавчої служби України, Управління державної охорони України;
інші військовозобов'язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.
Особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в абзацах четвертому - дванадцятому частини першої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання.
Призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також:
здобувачі фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти;
наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки;
жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час проведення антитерористичної операції з числа:
військовослужбовців або працівників утворених відповідно до законів України військових формувань, що захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;
працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та загинули або пропали безвісти під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення;
осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів;
осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, і виконували завдання антитерористичної операції у взаємодії з утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами.
Особи, зазначені в абзацах четвертому - восьмому частини другої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою.
Не підлягають призову на військову службу під час часткової мобілізації протягом шести місяців з дня звільнення з військової служби військовозобов'язані з числа громадян, які проходили військову службу за призовом під час мобілізації та були звільнені зі служби у запас (крім військовослужбовців, зарахованих на службу у військовому оперативному резерві першої черги). Такі особи у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їх згодою.
Частинами 1, 3 статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 року №1710-VI встановлено, що іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України, відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
Особа, якій відмовлено у перетинанні державного кордону, має право оскаржити відповідне рішення згідно із Законом України «Про звернення громадян» або до суду. Оскарження зазначеного рішення не зупиняє його дії. Оскаржене рішення може бути скасовано чи змінено начальником органу охорони державного кордону або скасовано та визнано нечинним судом.
Позивач вважає, що належить до переліку інших військовозобов'язаних або окремих категорій громадян у передбачених законом випадках, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, що передбачено абзацами 3, 4 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», однак позивачем не наведено передбачених законом випадків, що надають йому право на перетин державного кордону у випадку введення на території України воєнного стану. Посилання позивача на абзаци 3, 4 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо віднесення його до категорії громадян, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, не є обґрунтованою підставою для надання права на перетин державного кордону у період введення на території України воєнного стану.
Таким чином, суд вважає правомірним рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку, прийняте начальником 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип А) відділу прикордонної служби «Соломоново» (тип Б) капітаном ОСОБА_2 .
На переконання суду, у спірних відносинах відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тому, правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, враховуючи принципи адміністративного судочинства та з огляду на положення ч. 2 ст. 77 КАС України, обов'язок доказування покладається в даному випадку на відповідача, яким доведено правомірність оскарженого рішення, вимоги позову про його скасування не відповідають вимогам закону та обставинам справи, що підтверджуються дослідженими в судовому засіданні належними та допустимими доказами, в зв'язку з чим в задоволенні позову слід відмовити.
У відповідності до ст. 139 КАС України та в зв'язку з відсутністю судових витрат відповідача, судові витрати у справі не стягуються та за рахунок бюджету не компенсуються.
Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) до Начальника 1 ГІПК відділення інспекторів прикордонної служби "Тиса" (тип А) відділу прикордонної служби "Соломоново" (тип Б) капітана Юлії Печенік (Закарпатська область, м. Чоп, вул. Головна, буд. 55-А), 94 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) (Закарпатська область, м. Чоп, вул. Головна, буд. 55-А код ЄДРПОУ 14321707) про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
2. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення, а в разі проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
СуддяС.І. Рейті