Справа №295/7680/22
Категорія 140
2-а/295/154/22
06.10.2022 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого судді Єригіної І.М.,
секретаря судового засідання Барашивець Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними дій, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття справи,
09.08.2022 позивач звернувся з позовом до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції в якій просить скасувати постанову інспектора 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Житомирській області Кобилинського Анатолія Володимировича у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАР № 5704600 від 04.08.2022, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що постановою інспектора поліції від 04.08.2022 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП, а саме: за керування транспортним засобом, що обладнаний засобами пасивної безпеки та не був пристебнутим ременем безпеки, чим порушив п. 2.3.в Правил дорожнього руху (у тексті також - ПДР). ОСОБА_1 вважає дії поліцейського протиправними, постанову незаконною, вважає, що адміністративна справа відносно нього повинна бути закрита.
Ухвалою Богунського районного суду міста Житомира від 10.08.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Позивач в судове засідання не прибув.
Представник позивача адвокат Кувшин І.Р. в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, просив позов задовольнити.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що автомобіль, яким керував позивач, було зупинено у зв'язку з застосуванням ст. 31 ЗУ «Про національну поліцію», яка передбачає: «Поліція може застосовувати такі превентивні заходи: перевірка документів особи; опитування особи; поверхнева перевірка і огляд; зупинення транспортного засобу; вимога залишити місце і обмеження доступу до визначеної території; обмеження пересування особи, транспортного засобу або фактичного володіння річчю; проникнення до житла чи іншого володіння особи; перевірка дотримання вимог дозвільної системи органів внутрішніх справ; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису; перевірка дотримання обмежень, установлених законом стосовно осіб, які перебувають під адміністративним наглядом, та інших категорій осіб; поліцейське піклування», та оскільки було виявлено порушення п. 2.3.в Правил дорожнього руху (у тексті також - ПДР) було складено постанову. Будь-яких порушень при складенні інспектором поліції постанови не допущено, тому просить відмовити в позові про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за безпідставністю.
Суд дослідивши матеріали справи та оцінивши надані у справі докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 04.08.2022 інспектором роти № 2 батальйону № 1УПП в Житомирській області Кобилинським Анатолієм Володимировичем складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕАР № 5704600 (а.с. 11), за змістом якої 04.08.2022 о 03 год 31 хв. у м. Житомирі, на вул. Вільський шлях, 236 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «VOLKSWAGEN TOURAN» номерний знак « НОМЕР_1 » обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3в ПДР.
У зв'язку зазначеним ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладено штраф у розмірі 510,00 грн.
Позивач не погоджується з вказаною постановою, зокрема, стверджує, що інкримінованого йому правопорушення не скоював, та відповідний факт належними доказами не підтверджено.
Відповідач з доводами позивача не погоджується, на підтвердження скоєного ОСОБА_1 правопорушення, зокрема, надав відеозапис події, який судом переглянуто.
Вказаним відеозаписом зафіксовано, зокрема, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом «VOLKSWAGEN TOURAN» номерний знак « НОМЕР_1 » та процедуру спілкування інспектора з ОСОБА_1 під час якої останній паском безпеки не пристебнутий, факт правопорушення не заперечує.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 5 ст. 121 КУпАП порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з п. 2.3 в Правил дорожнього руху (далі - ПДР) для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до п. 1.9. ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Визначення доказів в справі про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований ст. 251 КУпАП, а саме: доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Суд бере до уваги, що відповідач факт того, що у визначену дату та час ОСОБА_1 керував транспортним засобом «VOLKSWAGEN TOURAN», номерний знак « НОМЕР_1 », обладнаним засобами пасивної безпеки, та був не пристебнутий ременем безпеки під час керування транспортним засобом довів відеозаписом з відеореєстратора патрульного автомобіля та боді-камери інспектора, який знаходиться в матеріалах справи та оглянуто судом.
Доказів на спростування встановленого позивачем не надано, у зв'язку з чим обставин, викладених у позові не доведено, та викладеного в оскаржуваній постанові не спростовано.
Кодекс адміністративного судочинства України передбачає не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч. 2 ст. 77 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77 КАС України).
Аналіз наявних матеріалів справи та правових норм свідчить, що відповідачем обґрунтовано визнано позивача винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП та правомірно накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу, а доводи, на які посилається позивач, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Враховуючи викладене позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Водночас, суд зазначає, що виключний перелік органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення міститься в статті 213 КУпАП, до яких відносяться як суди, так і органи Національної поліції. Проте, розмежування підвідомчості спорів між даними органами зазначене у статтях 221-222 КУпАП.
Згідно з приписами ст. 222 КУпАП, розгляд справ про адміністративне правопорушення, передбачених ч. 5 ст. 121 КУпАП, відноситься до компетенції органів Національної поліції та не передбачає повноваження судів розглядати дані справи в розумінні глави 22 КУпАП.
За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП, органи Національної поліції виносять постанову (ч. 1 ст. 283 КУпАП). Відповідно до ч. 1 ст. 284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Таким чином, виключне право виносити одну із вищевказаних постанов у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП, належить органам Національної поліції та належить до дискреційних повноважень останніх.
Тому, суд, розглядаючи спір у порядку адміністративного судочинства, у справах, про адміністративні правопорушення, перелік яких зазначений у ст. 222 КУпАП, не вправі перебирати на себе повноваження органів Національної поліції з вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу та виносити одну з постанов, визначених ст. 284 КУпАП замість вказаного суб'єкта владних повноважень, що становитиме втручання суду у дискреційні повноваження останнього.
Це є додатковою підставою для відмови в задоволені вимоги позивача про закриття справи щодо позивача про вчинення адміністративного порушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування постанови серії ЕАР № 5704600 від 04.08.2022 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення за ч. 5 ст. 121 КУпАП, - відмовити.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 257, 269, 286 КАС України, ст.ст. 7, 9, 251, 256, 268, 276, 287-289, 293 КУпАП, ст. 62 Конституції України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними дій, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття справи - відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції (адреса: м. Житомир, вул. Покровська, 96).
Суддя І.М. Єригіна