Справа №295/6001/21
Категорія 54
2/295/2207/22
Про направлення матеріалів цивільної справи за підсудністю
30.09.2022 року м. Житомир
Суддя Богунського районного суду м. Житомира Чішман Л.М.,
вирішуючи питання про прийняття до свого провадження цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Житомирської міської ради, третя особа із самостійними вимогами ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача Антимонопольний комітет України, про визнання протиправним та скасування рішення,-
В лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 09.02.2021 року позивачу відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі та роз'яснено, що дана справа підлягає вирішенню судом загальної юрисдикції за правилами цивільного судочинства.
В травні 2021 року позивач звернулась до суду з позовною заявою про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради №548 від 25.05.2018 року.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 06.07.2022 року провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, роз'яснено, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції окружного адміністративного суду.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 30.08.2022 року ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 06.07.2022 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду.
На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2022 року до провадження судді Богунського районного суду м. Житомира Чішман Л.М. передано вказану цивільну справу.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, судом встановлено наступне.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом (стаття 125 Конституції України).
Відповідно до ч. 1 ст. 17 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», судоустрій в Україні будується, зокрема, за принципом територіальності.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Судова юрисдикція це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Для вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію визначення складу учасників справи. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. При визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із прав та/або інтересів, за захистом яких звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, їх змісту та правової природи.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних особистих прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є зазвичай фізична особа (стаття 19 ЦПК України).
Натомість публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих правовідносин з їх специфічними суб'єктами та їх підпорядкованістю.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства (ст. 1 ЦПК України).
Як передбачено ч. 1 ст. 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою - четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Оскаржуване позивачем рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради №548 від 25.05.2018 року є локальним правовим актом, дія якого є загальною та поширюється на невизначене коло осіб та стосується сфери надання житлово-комунальних послуг. Вказане рішення не є актом індивідуальної дії, та не є рішенням яке стосується лише майна, що знаходиться на території Богунського району, а стосується всього майна, що перебуває в комунальні вдасності м.Житомира.
Встановлено, що відповідачем у справі є виконавчий комітет Житомирської міської ради, розташованої у м. Житомирі, м-н ім. С.П. Корольова, 4/2, що відноситься до територіальної юрисдикції Корольовського районного суду м. Житомира.
Частина перша ст. 378 ЦПК України передбачає, що недотримання судом правил територіальної юрисдикції є порушенням процесуального закону та є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд до належного суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Відповідно до ч. 9 ст. 187 ЦПК України якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів, у тому числі й територіальної.
Згідно з нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., Закону України "Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини" інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається "належний суд", тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Враховуючи те, що оскаржуване рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради не є актом індивідуальної дії щодо майна, що знаходиться на території Богунського району, оскаржуване рішення розповсюджується на все майно, що належить до комунальної власності м.Житомира, у зв'язку з чим позивачі позбавлені можливості скористатись альтернативною підсудністю при подачі даних позовів та повинні керуватись виключно ч. 2 ст. 27 ЦПК України, та звернутись з даним позовом за місцезнаходженям юридичної особи.
З урахуванням викладеного, належним судом, юрисдикція якого поширюється на адміністративно-територіальний район, в межах якого знаходиться місцезнаходження відповідача- виконавчого комітету Житомирської міської ради, згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, та який відповідно до законодавства уповноважений здійснювати розгляд даної справи є Корольовський районний суд м. Житомира, з метою дотримання правил підсудності, суд вважає за необхідне направити матеріали цивільної справи за підсудністю до вказаного суду.
Керуючись ст.ст. 4, 23, 27, 28, 31, 32, 187, 378 ЦПК України, суддя, -
Матеріали цивільної справи №295/60014/21 за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Житомирської міської ради, третя особа із самостійними вимогами ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача Антимонопольний комітет України, про визнання протиправним та скасування рішення - направити для розгляду за підсудністю до Корольовського районного суду м. Житомира.
Копію ухвали направити позивачу ОСОБА_1 та треті особі із самостійними вимогами ОСОБА_2 - для відома.
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів, з дня її складення.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Л.М. Чішман