Справа № 2-2088/10 Провадження № 4-с/0274/18/22
03.10.2022 м. Бердичів
Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Большакова Т.Б., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Демко Валентини Миколаївни,
26.09.2022 ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просить визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Демко В.М. в частині вимоги, щодо стягнення з його заробітної плати аліментів в розмірі 50% щомісячно і до погашення заборгованості по аліментам на утримання дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в сумі 45542, 45 грн; скасувати вимогу старшого державного виконавця Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Демко В.М. від 08.09.2022 року №20/46674; зобов'язати старшого державного виконавця Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Демко В.М. провести перерахунок нарахованих та сплачених аліментів, починаючи з 23.12.2015 лише на дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також, просить суд визнати визнати причини пропуску строку для подання скарги поважними та поновити термін оскарження дій виконавця. Обґрунтовуючи клопотання зазначає, що про вимогу виконавця дізнався в день отримання зарплати - 19.09.2022, після того як поцікавився в бухгалтерії (м. Чернігів) чому не виконана ухвала суду. Крім того вказує, що відразу - 24.09.2022 звернувся до суду зі скаргою, натомість 29.09.2022 отримав ухвалу, якою його скаргу було залишено без розгляду, оскільки ним пропущено строк звернення до суду із скаргою.
Дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно ч. 1 ст. 449 ЦПК скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Відповідно до ч. 2 ст. 449 ЦПК України пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Частиною 2 ст. 126 ЦПК України передбачено, що документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Разом із тим, згідно роз'яснень, які містяться в п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" від 17 жовтня 2014 року N 6, відповідно до статті 385 ЦПК скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк, а при оскарженні постанови про відкладення провадження виконавчих дій - у триденний строк, які обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Також суди повинні враховувати, що коли в законі встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення заявника зі скаргою до суду (наприклад, стаття 26 - оскарження постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, стаття 58 - оскарження оцінки майна, визначеної за результатами рецензування звіту про оцінку майна (Закону про виконавче провадження), їх перебіг має визначатися за цими нормами, а не за нормами статті 385 ЦПК. Такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Наприклад, при оскарженні бездіяльності зазначених осіб у вигляді невжиття заходів з примусового виконання судового рішення до уваги може бути взято ті обставини, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження і не отримав у визначений законом строк (з урахуванням поштового обігу) задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він із матеріалами виконавчого провадження. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз'яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов'язків сторін у справі, визначених Цивільним процесуальним кодексом України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.
Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.
Норми цивільного процесуального законодавства не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі підстави визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
При цьому поважними причинами пропущення строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення заявника і пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.
В постанові Великої палати Верховного суду від 03 жовтня 2018 року у справі N 320/7888/16-ц вказано, що стосується дотримання процесуальних строків, то, слід вважати, що сторони повинні таких дотримуватись та пропуск таких, за загальним правилом, призводить до втрати права особою на вчинення певної процесуальної дії у даному випадку на подання скарги.
Як зазначає скаржник, про вимогу виконавця від 08.09.2022 він дізнався в день отримання зарплати - 19.09.2022, після того як поцікавився в бухгалтерії (м. Чернігів) чому не виконана ухвала суду. В підтвердження зазначеного скаржником долучено переписку, однак у ній відсутні будь-які посилання на дату, тобто не можливо встановити, що така відбувалась 19.09.2022, як стверджує скаржник. Інших належних доказів скаржником не додано до скарги на підтвердження зазначених підстав.
Враховуючи те, що скаржник звернувся повторно зі скаргою 30.09.2022 та оскаржує дії, які тривають з 8.09.2022, про які йому, як стверджує скаржник, йому стало відомо 19.09.2022, суд приходить до висновку, що скаржником пропущено строк для звернення до суду із вказаною скаргою, у зв'язку з чим скарга підлягає залишенню без розгляду.
Залишення скарги без розгляду не перешкоджає зверненню до суду зі скаргою за умови подання клопотання про поновлення пропущеного строку та належного його обґрунтування.
Крім того, суд звертає увагу скаржника, що частиною 1 ст. 450 ЦПК України визначено, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
Разом з тим, заявником у скарзі не вказано стягувача, із зазначенням його прізвища, імені та по батькові, місця проживання, поштового індексу, реєстраційного номеру облікової картки платника податків за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти, за участю якого, серед інших має розглядатися скарга.
Керуючись ст.ст. 126, 127, 447-449 ЦПК України, суддя
Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на звернення до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Демко Валентини Миколаївни.
Скаргу ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Демко В.М. залишити без розгляду та повернути її заявнику.
Роз'яснити, що особи, заяви яких залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, мають право звернутися до суду повторно.
Копію ухвали направити заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання її суддею.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Тетяна БОЛЬШАКОВА