Справа №155/794/22
Провадження №2/155/377/22
06 жовтня 2022 року місто Горохів
Горохівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Яремчук С.М.,
за участю секретаря судового засідання Задурської К.М.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі засідань в місті Горохів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно за заповітом, -
ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить визнати за ним в порядку спадкування за заповітом по смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку загальною площею 1,80 га для ведення особистого підсобного господарства, право власності на яку посвідчено Державним актом серії IV-ВЛ №005592, виданим Печихвостівською сільською радою 30 липня 2001 року.
Мотивує свій позов тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його баба - ОСОБА_3 . По її смерті відкрилась спадщина за заповітом від 11 червня 1998 року, який зареєстрований в реєстрі №9, де спадкоємцем є позивач, який спадщину прийняв шляхом постійного проживання. Спадкове майно складається з земельної ділянки. Враховуючи наявність заповіту, позивач звернувся до приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу Волинської області Голодевич Г.С. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, однак отримала відмову в цьому з підстав невідповідності визначення спадкового майна його правовстановлюючому документу, яким воно посвідчується. Тобто, за вищезазначеним заповітом спадкове майно складається з земельної ділянки, право на яку посвідчено сертифікатом на право на земельну частку серії ВЛ №0053217. Проте у 2001 році заповідач отримала Державний акт на право приватної власності на землю серії IV-ВЛ №005592, виданий 30 липня 2001 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВЛ №0053217, але заповідач дану обставину до заповіту не вніс, про що свідчить відмітка на заповіті. Водночас спадковим майном фактично являється земельна ділянка, виділена в натурі та право на яку посвідчено державним актом, проте у тексті заповіту вона названа як земельна частка (пай), що має відмінність від поняття земельної ділянки та дає підстави державному нотаріусу вважати незрозумілим розпорядження спадкодавця, викладене у заповіті. Станом на 2001 рік спадкодавець реалізував своє право на виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю), в результаті чого нею був отриманий Державний акт на право власності на земельну ділянку, відомості про які не було зазначено у заповіті (не внесено змін до заповіту). З моменту отримання державних актів земельна частка (пай), як об'єкт правовідносин припинила своє юридичне існування. В той же час, не будучи обізнаною в суттєвості різниці між поняттями «земельна частка (пай)» та «земельна ділянка» і фактично визначаючи їх як одне і те саме, заповідач визначив зазначене спадкове майно як земельна частка (пай) та не вніс відповідних змін до заповіту, що дає позивачеві право на спадкування за заповітом. Враховуючи, що у досудовому порядку оформити свої спадкові права на майно по смерті ОСОБА_3 позивач не має змоги, просить позов задовольнити.
Ухвалою судді від 08 вересня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в поряду загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 08 вересня 2022 року за клопотанням позивача витребувано копію спадкової справи після померлої ОСОБА_3 .
Позивач в підготовче засідання 06 жовтня 2022 року не з'явився, однак подав письмову заяву в якій просить справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.
Відповідач в підготовче засідання 06 жовтня 2022 року не з'явилася, у заяві просить справу розглянути за її відсутності, позовні вимоги визнає повністю.
Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка в судове засідання будь якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У відповідності до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Суд встановив, що визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 8).
До складу спадщини після смерті ОСОБА_3 увійшло спадкове майно, яке відповідно до змісту заповіту складається з сертифікату на земельну частку (пай) серії ВЛ №0053217, виданого 02 грудня 1996 року. Як вбачається з Державного акту на право власності на земельну ділянку серії IV-ВЛ №005592, виданого Печихвостівською сільською радою 30 липня 2001року, ОСОБА_3 на підставі рішення Печихвостівської сільської ради від 15 травня 2001 року, протокол №12/5 є власником земельної ділянки площею 1,8 га, яка складається з земельної ділянки загальною площею 1,14 га для ведення особистого селянського господарства та земельної ділянки загальною площею 0,66 га для ведення особистого селянського господарства (а. с. 14, 19).
Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Як вбачається із заповіту, посвідченого 11 червня 1996 року секретарем Печихвостівської сільської ради Горохівського району Волинської області та зареєстровано в реєстрі за №9, ОСОБА_3 заповіла ОСОБА_1 сертифікат на земельну частку (пай) серії ВЛ №0053217, виданий 02 грудня 1996 року. Заповіт не змінено і не скасовано (а. с. 10).
Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) встановлено, що зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №9 заповіт від імені ОСОБА_3 чинний.
У довідці Горохівської міської ради Луцького району Волинсьткої області від 23 червня 2022 року №477 зазначається, що спадкодавець ОСОБА_3 до дня смерті постійно проживала в селі Печихвости, Луцького (Горохівського) району Волинської області і на інше місце проживання не виїжджала. На момент смерті зі спадкодавицею були зареєстровані і проживали її внук ОСОБА_1 , внучка ОСОБА_4 , правнук ОСОБА_5 та правнучка ОСОБА_6 (а. с. 11).
Отже, інших спадкоємців, які претендують на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 , в тому числі в порядку ст. 1241 ЦК України, судом не встановлено.
З спадкової справи №83/2022 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_1 після померлої баби ОСОБА_3 19 липня 2022 року подав заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого секретарем Печихвостівської сільської ради Горохівського району Волинської області від 11 червня 1998 року за Р№9. Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 18 липня 2022 року №165/02-31 приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу Волинської області Голодевич Г.С. відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 1,8 га, розташовану на території Печихвостівської сільської ради, що належала спадкодавцю ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Підставою відмови було те, що заповіт, посвідчений Печихвостівською сільською радою Горохівського району Волинської області 11 червня 1996 року за р №9, складений від імені спадкодавця на земельну частку (пай), що підтверджується сертифікатом, а у спадкоємця наявний державний акт на земельну ділянку, що унеможливлює видачу вказаного вище свідоцтва.
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (ч. 1 та 2 ст. 1220 ЦК України).
Загальні положення про спадкування визначені главою 84 ЦК України.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно з ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно з ст. 1233, ч. 1 ст. 1235 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Статтею 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Суд встановив, що ОСОБА_1 прийняв спадщину в порядку спадкування за заповітом шляхом постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, проте не має можливості оформити свої спадкові права в позасудовому порядку у зв'язку із втратою чинності сертифікату на земельну частку (пай), яка була предметом заповіту та видачею державного акту на право власності на земельну ділянку. Проте, зміни в заповіт щодо спадкового майна спадкодавцем внесені не були.
Указом президента України від 08 серпня 1995 року №720 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» при паюванні земель передбачене визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена КСП, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості). Право на земельну частку (пай) підтверджується видачею відповідного правовстановлюючого документу - сертифікату.
Згідно з п. 17 Розділу X «Перехідних положень» ЗК України, сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Як вбачається з довідки відділу №4 Управління надання адміністративних послуг від 20 липня 2022 року №31-3-0.334-382/14-22, громадянці ОСОБА_3 взамін сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВЛ №0053217 по Печихвостівській сільській раді був виданий Державний акт на право приватної власності на землю серії IV-ВЛ №005592, зареєстрований за №27 від 30 липня 2001 року на загальну площу 1,8 га для ведення особистого селянського господарства на території Печихвостівської сільської ради. Відтак, спадкодавець, як власник сертифікату, реалізувала своє право на виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю). З моменту отримання Державного акту на право власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку втратив свою чинність. В той же час, заповідач не внесла відповідних змін до заповіту, що, на думку суду, не позбавляє позивача права на спадкування за заповітом визначеного спадкодавцем у заповіті спадкового майна на виконання волі останньої.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а одним із способів захисту прав та законних інтересів особи є визнання права.
Приписами ч. 2 ст. 328 ЦК України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Згідно роз'яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Отже, спадкове право позивача може бути реалізовано лише в судовому порядку.
Згідно частини 1 статті 8 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З врахуванням наведеного, суд вважає, що доводи позивача підставні, доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Судові витрати у справі суд залишає за позивачем.
Керуючись ст. 8, 10, 12, 13, 81 141, 200, 206, 247, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст. 1217, 1218, 1225, 1233, 1235, 1241, 1268 ЦК України, суд,
Позов задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом по смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку загальною площею 1,80 га для ведення особистого підсобного господарства, право власності на яку посвідчено Державним актом серії IV-ВЛ №005592, виданим Печихвостівською сільською радою 30 липня 2001 року.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП невідомий).
Суддя Горохівського районного суду
Волинської області Яремчук С.М.