Ухвала
Іменем України
28 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 726/1399/21
провадження № 61-9376ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. 0. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 14 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Перепелюк І. Б., Владичана А. І., Височанської Н. К. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_5 . Рішенням Першотравневого суду м. Чернівців від 09 червня 2021 року встановлено факт родинних відносин, а саме, що її батьком є ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлення вищевказаного факту їй знадобилося через відсутність у свідоцтві про народження запису про батька. Після смерті батька відкрилася спадщина на спадкове майно, що складається з квартири, в якій він жив, за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала йому на праві приватної власності. Вказує, що з 26 січня 2017 року у зв'язку з хворобою (рак шийки матки ІІІ ст.) вона є інвалідом ІІ групи, пізніше ІІІ групи та на день смерті батька була непрацездатною у зв'язку з інвалідністю, а тому має право на обов'язкову частку в спадковому майні померлого батька, як його повнолітня, непрацездатна дитина. Вказує також, що при зверненні до Першої Чернівецької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті свого батька, у видачі свідоцтва їй відмовили, так як вона пропустила шестимісячний строк для прийняття спадщини. З 18 жовтня 2018 року по 09 листопада 2018 року ОСОБА_1 проходила стаціонарне лікування у Вінницькому обласному клінічному онкологічному диспансері. Лікування тривало до 22 січня 2019 року в умовах стаціонару. Таким чином, протягом всіх шести місяців із дня відкриття спадщини вона перебувала у тяжкому хворобливому стані, в результаті чого пропустила строк для прийняття спадщини.
ОСОБА_1 просила визначити додатковий строк для подання заяви для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , терміном на три місяці з часу набрання рішенням законної сили.
Рішенням Садгірського районного суду м.Чернівців від 18 травня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , терміном на три місяці з часу набрання рішенням законної сили.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач ОСОБА_1 надала достатньо допустимих та вагомих доказів того, що з моменту смерті її батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відбулися події, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для неї - тривала хвороба, що позбавило її можливості вчинити дії щодо прийняття спадщини у встановлений законом строк, у зв'язку із чим позивач не виконала свій процесуальний обов'язок щодо прийняття спадщини.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 14 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Садгірського районного суду м. Чернівців від 18 травня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позові ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження існування об'єктивних та істотних труднощів для подання у встановлений законом строк ОСОБА_1 заяви про прийняття спадщини. Також апеляційний суд зазначив, що звернення спадкоємця із заявою для встановлення судом факту, що має юридичне значення, не є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.
ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Чернівецького апеляційного суду від 14 вересня 2022 року 20 червня 2022 року, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що належними доказами підтверджується та обставина, що вона не могла подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини, оскільки у свідоцтві про її народження відсутній запис про батька. З огляду на вказане, була вимушена спочатку замовити та провести генетичну експертизу та звернутися до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин, що потребувало значних як матеріальних витрат так і фізичних зусиль. При цьому, тільки у червні 2021 року рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці у справі № 725/2665/21 було встановлено факт родинних відносин, а саме те, що її батьком є ОСОБА_5 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після встановлення у судовому порядку факту родинних відносин з її померлим батьком, у неї з'явилася можливість заявити свої права, як спадкоємиці першої черги, у зв'язку з чим, одразу після отримання рішення суду з відміткою про дату набрання ним законної сили, ОСОБА_1 16 серпня 2021 року звернулась до Першої Чернівецької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті свого батька та видачі їй свідоцтва про право на спадщину за законом, однак у видачі свідоцтва їй було відмовлено, у зв'язку з тим, що вона пропустила встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини. Крім того, позивач захворіла на момент спливу строку на подання заяви про прийняття спадщини, її хвороба тривала як на день спливу такого строку, так і після цього.
В касаційній скарзі підставою, на якій подається касаційна скарга, ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц, від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20, від 12 листопада 2018 року у справі № 136/200/17, від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17, від 23 листопада 2020 року у справі № 315/714/19.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Чернівцях помер ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 13 липня 2018 року.
Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформаційною довідкою № 149053088 від 11 грудня 2018 року.
З позовної заяви вбачається, що у визначений законом шестимісячний строк позивач ОСОБА_1 не звернулася до нотаріуса з відповідною заявою про прийняття спадщини. Відповідно до довідки № 42 від 2017 року ОСОБА_1 був поставлений діагноз - рак шийки матки ІІІ стадії, з мтс.
Згідно виписки з медичної карти ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні у Вінницькому обласному онкологічному диспансері з 18 жовтня 2018 року по 09 листопада 2018 року та з 28 листопада 2018 року по 22 січня 2019 року.
Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівців від 09 червня 2021 року встановлено факт родинних відносин, а саме, що батьком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказане рішення суду набрало законної сили 12 липня 2021 року.
Відповідно до Постанови № 925/02/31 від 16 серпня 2021 року про відмову у вчиненні нотаріальних дій, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 315/386/19 вказано, що «судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.».
За таких обставин апеляційний суд дійшов правильного висновку, що звернення до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин не є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини та обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог позивача в цій частині.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 234/17511/19 (провадження № 61-8215св20) вказано, що «як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Правила частини третьої 1272 ЦК України про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не реалізував своє право на прийняття спадщини через, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2021 року в справі № 464/4722/19 (провадження № 61-12878св21) зазначено, що «поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини вважаються причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Позивач не була позбавлена можливості подати заяву про прийняття спадщини шляхом направлення її поштою до нотаріальної контори або до органів місцевого самоврядування, або подати заяву про прийняття спадщини, звернувшись до посадової особи консульської установи України у Чеській Республіці на підставі статті 38 Закону України «Про нотаріат», а тому саме по собі проживання позивачки за межами України (без доведення поважності інших причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини) не може вважатись поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. Близький за змістом висновок міститься у постановах Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 640/8507/17 (провадження № 61-28865св18), від 04 червня 2020 року у справі № 601/1157/19 (провадження № 61-4901св20), від 02 квітня 2020 року у справі № 420/23/18 (провадження № 61-1883св19)».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Встановивши, що у позивача були відсутні об'єктивні, непереборні, істотні труднощі для своєчасного прийняття спадщини, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позовних вимог до спадкоємців за законом.
Посилання на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц, від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20, від 12 листопада 2018 року у справі № 136/200/17, від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17, від 23 листопада 2020 року у справі № 315/714/19 колегія суддів відхиляє, оскільки ці висновки зроблені за інших фактичних обставин.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої постанови апеляційного суду свідчить, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 14 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: І. О. Дундар
Н. О. Антоненко
М. М. Русинчук