05 жовтня 2022 року
м. Київ
cправа № 908/174/20
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Кібенко О.Р.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.05.-12.05.2021,
постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2022
та додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.05.2022
у справі за позовом ОСОБА_1
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Олімпієць 2016"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_2 ,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" особі Відділення 188/07 Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк"
про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, визнання незаконними та скасування рішень загальних зборів співвласників ОСББ, стягнення моральної шкоди,
1. 23.09.2022 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.05.-12.05.2021, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2022 та додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.05.2022, у якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд.
2. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху з огляду на таке.
3. Частиною 2 ст.292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) передбачено, що якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, передбачених ст.290 цього Кодексу, то така скарга залишається без руху.
4. Відповідно до п.5 ч.2 ст.290 ГПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) ст.287 цього Кодексу підстави (підстав).
5. Відповідно до ч.2 ст.287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу.
6. У разі подання касаційної скарги на підставі п.1 ч.2 ст.287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абз.2 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу).
7. У цьому випадку необхідно чітко вказати:
норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;
навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;
навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;
обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
8. У разі подання касаційної скарги на підставі п.2 ч.2 ст.287 ГПК в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абз.3 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу). Скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.
9. Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого п.3 ч.2 ст.287 ГПК, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.
10. Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі п.4 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.
11. Необхідно враховувати, що за змістом п.1 ч.3 ст.310 ГПК відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст.287 цього Кодексу.
12. Системний аналіз наведених положень ГПК дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 ст.287 ГПК, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч.2 ст.287 ГПК як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
13. Процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та / або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) ст.287 ГПК, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.
14. Обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов'язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1- 3 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.
15. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).
16. Скаржник зазначає, що предметом розгляду позову було встановлення кількості співвласників будинку, які мають право приймати участь у голосуванні, а з цього питання відсутній висновок Верховного Суду; скаржник просить Верховний Суд зробити висновок щодо питання застосування норми права у цих правовідносинах (пункти 2, 10 скарги).
17. При цьому скаржник чітко не зазначає норму (норми) права, єдину практику застосування якої (яких) необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.
18. Також скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності учасників справи (апелянта, третьої особи - ОСОБА_2.), належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання (п.4 скарги) та що суди попередніх інстанцій встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (п.7 скарги).
19. Стверджуючи про наявність процесуальних порушень, передбачених п.5 ч.1 та п.4 ч.3 ст.310 ГПК скаржник не посилається на відповідну підставу касаційного оскарження, передбачену ч.2 ст.287 ГПК (зокрема на п.4 цієї норми).
20. Окрім цього, у п.7 касаційної скарги скаржник посилається на наявність висновку Верховного Суду щодо порядку і способу повідомлення співвласників (без зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права), а у п.8 касаційної скарги зазначає про неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові по справі №766/22228/17 (без зазначення дати її ухвалення) щодо відшкодування моральної шкоди, однак не зазначає підставу на якій (яких) подається касаційна скарга в частині цих обґрунтувань із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч.2 ст.287 ГПК (зокрема й на п.1 ч.2 ст.287 ГПК) та не наводить належних обґрунтувань щодо такої (таких) підстав.
21. Також скаржник не зазначає підставу на якій (яких) подається касаційна скарга в частині обґрунтувань, наведених у пунктах 1, 3, 5, 6, 9 із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч.2 ст.287 ГПК та не наводить належних обґрунтувань щодо такої (таких) підстав.
22. Відповідно до п.2 ч.4 ст.290 ГПК до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
23. Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом "Про судовий збір".
24. Згідно з ч.1 ст.4 цього Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
25. Відповідно до ч.2 ст.4 Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
26. Ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви немайнового характеру, становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
27. За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (пп.5 п.2 ч.2 ст.4 Закону "Про судовий збір").
28. Скаржник у касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 11.05.-12.05.2021, яким позов було частково задоволено, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2022, якою рішення суду першої інстанції було залишено без змін, та додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.05.2022 та направити справу на новий розгляд.
29. Враховуючи вимоги касаційної скарги, скаржник при подачі цієї касаційної скарги повинен був сплатити судовий збір у розмірі 29 428 грн, розрахований як сума:
2 102 грн (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020) х 6 вимог немайнового характеру х 200% - за вимоги немайнового характеру;
2 102 грн (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020) х 200%, оскільки 50 000 грн (оспорювана сума) х 1,5% х 200% = 1 500 грн, що є менше, ніж 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 - за вимогу майнового характеру.
30. До касаційної скарги скаржник долучив клопотання, у якому просить звільнити його від сплати судового збору за її подання, яке обґрунтовує скрутним майновим станом та відсутністю коштів для сплати судового збору.
31. Статтею 8 Закону "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у ч.1 цієї статті.
32. В обґрунтування заявленого клопотання скаржник не зазначив передбачену ст.8 Закону "Про судовий збір" підставу (умову) звільнення його від сплати судового збору.
33. Натомість скаржник послався на обставини звільнення його від сплати судового збору ухвалами Верховного Суду від 08.07.2019 та від 12.11.2019 у справі №0840/4075/18, ухвалами судів від 25.03.2021 у справі №324/216/20, від 17.09.2021 у справі №908/174/20 на підставі п.1 ч.1 ст.8 Закону "Про судовий збір", оскільки розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за попередній календарний рік.
34. Таким чином, оскільки наведені судові рішення ухвалені у 2019 то 2021 роках, то у них встановлено обставини щодо майнового стану заявника за попередні календарні роки - 2018 та 2020 відповідно, а не за 2021 рік, який передує року, коли скаржник звернувся із цією касаційною скаргою.
35. Верховний Суд зазначає, що належним доказом існування підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.8 Закону "Про судовий збір", є довідка з органу Державної податкової служби України про розмір доходів за попередній календарний рік, яка б підтвердила, що розмір судового збору в цій справі перевищує 5 відсотків розміру річного доходу скаржника за попередній календарний рік. Скаржник такої довідки не надав.
36. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №9901/77/20 (пункти 29, 30).
37. Оскільки скаржник не надав документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, то касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених п.2 ч.4 ст.290 ГПК.
38. Скаржнику необхідно або сплатити судовий збір за подання касаційної скарги, або надати докази на підтвердження того, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за 2021 рік (довідку Державної податкової служби України про розмір доходів за 2021 рік).
39. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми та змісту подання касаційної скарги.
40. Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху.
41. З огляду на залишення касаційної скарги без руху, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та про зупинення виконання оскаржуваних рішень залишається без розгляду до усунення недоліків.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, статтями 4, 8 Закону "Про судовий збір", Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.05.-12.05.2021, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2022 та додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.05.2022 у справі №908/174/20 залишити без руху.
2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
3. Роз'яснити ОСОБА_1 , що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя О. Кібенко