18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
04 жовтня 2022 року м. Черкаси справа № 925/416/22
Господарський суд Черкаської області у складі судді Г.М.Скиби, за участю секретаря судового засідання А.М.Буднік, за правилами загального позовного провадження в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні розглянув справу за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", м.Київ, вул.Кирилівська,85
до відповідача Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, м.Черкаси, вул.Гоголя,251
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" (вул.Гоголя, 285, м.Черкаси, 18002, ідентифікаційний код 22800735)
про стягнення 2966996,28 грн заборгованості та санкцій за енергоносії,
за участю повноважних представників сторін:
від позивача: Засядьвовк А.І. - самопредставництво - в режимі ВКЗ;
від відповідача: Родак І.В. - самопредставництво;
від третьої особи: Савоста С.В. - адвокат - за довіреністю.
Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулось в Господарський суд Черкаської області із позовом до Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради з вимогами про стягнення 2966996,28 грн, з них:
2155492,61 грн - заборгованості за договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (без дати);
187575,38 грн - інфляційних втрат;
297707,27 грн - 15% річних;
326221,02 грн - пені;
а також відшкодування судових витрат.
У судовому засіданні:
представник позивача підтримав вимоги та вказав на наявність заборгованості відповідача за період з січня до березня 2021 року за спожиту електроенергію за договором постачання електроенергії "останньої надії". Претензій по кількості, якості та вартості енергії постачальнику не заявлено.
Представник відповідача вимоги заперечив та вказав про відсутність фінансування, відсутність бюджетного зобов'язання перед позивачем, несвоєчасне повідомлення позивачем про наявність договору та зобов'язання відповідача по оплаті постачання електроенергії дошкільним закладам на умовах "останньої надії".
Представник третьої особи підтримав вимоги позивача та підтвердив передачу заявлених об'єми енергії відповідачеві своїми мережами. Акти надання послуг підписані відповідачем, але борг за послуги не погашено. Претензій по кількості, якості та вартості енергії споживачем (відповідачем) не заявлено.
За результатами судового розгляду оголошено та приєднано до справи вступну та резолютивну частину рішення відповідно до приписів ст.ст. 233, 240 ГПК України.
Судом встановлено та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини:
Між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" та Департаментом освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради укладено договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (т.1 а.с.13-17) з комерційною пропозицією від 07.06.2019 (т.1 а.с.18-20).
Письмове повідомлення позивачем відповідача про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" - датоване вих. №44/09-0001888 від 01.01.2021 (т.1 а.с.21). Сторонами підтверджено отримання повідомлення 04.03.2021 /розписка в поштовому повідомленні/ (т.1 а.с.23). При цьому відповідач не відмовився від отримання електричної енергії на свої об'єкти дошкільної та позашкільної освіти За спірний період відповідачеві поставлено на умовах постачання "останньої надії":
січень 2021 - 239557 кВт/год на суму 1012806,47 грн,
лютий 2021 - 205817 кВт/год на суму 809967,29 грн,
березень 2021 - 76732 кВт/год на суму 332718,85 грн,
а всього 521806 кВт/год електроенергії на суму 2155492,61 грн, що є предметом спору (т.1 а.с.22).
Акт №005101 купівлі-продажу енергії за січень 2021 року - не підписаний споживачем (т.1 а.с. 25).
Відповідачеві виписано рахунок на оплату спожитої енергії за січень - від 16.02.2021 (т.1 а.с. 24).
Акт №011325 купівлі-продажу енергії за лютий 2021 року - не підписаний споживачем (т.1 а.с. 27).
Відповідачеві виписано рахунок на оплату спожитої енергії за лютий - від 22.03.2021 (том 1 а.с. 26).
Акт №012201 купівлі-продажу енергії за березень 2021 року - не підписаний споживачем (том 1 а.с. 29).
Відповідачеві виписано рахунок на оплату спожитої енергії за березень - від 09.04.2021 (т.1 а.с.28).
З метою врегулювання заборгованості по електроенергії за період січень-березень 2021 року між сторонами 18.01.2022 був укладений договір №20 про погашення заборгованості (т.1 а.с.123) на загальну суму 2818534,35 грн з урахуванням боргу, обтяжень боргу та санкцій. Фактично відповідачем визнані договірні відносини та наявність боргу по спожитій електричній енергії.
У зв'язку із несплатою заборгованості позивач нарахував відповідачу до стягнення 326221,02 пені, 187575,38 грн інфляційних втрат, 297707,27 грн 15% річних за прострочення грошового зобов'язання, з урахуванням періодів прострочення, індексів інфляції, відсоткової ставки НБУ за відповідний період, та звернувся в господарський суд для примусового стягнення боргу та санкцій.
Власник електричних мереж та оператор системи розподілу електроенергії ПАТ "Черкасиобленерго" (третя особа у справі) підтвердив передачу електроенергії своїми мережами на об'єкти відповідача за спірний період. При цьому пояснив, що ним понесені витрати по утриманню мереж та передачі енергії, які не компенсовані відповідачем до цього часу. Вимоги позивача підтримав та просив позов задовольнити.
Відповідач вимоги заперечив категорично. Подав письмовий відзив на позов. Просив у позові відмовити з мотивів несвоєчасного повідомлення позивачем про постачання електроенергії на умовах постачальника "останньої надії", відсутності бюджетного фінансування та неможливості зареєструвати спірний договір як бюджетне зобов'язання в органах Державного казначейства.
Інших доказі не надано.
Оцінюючи пояснення учасників та докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до повного задоволення.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим ЗУ від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, ЗУ "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022 строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 №133/2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого ЗУ від 24.02.2022 №2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05:30 год. 26.03.2022 строком на 30 діб у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 18.04.2022 №259/2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого ЗУ від 24.02.2022 №2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05:30 год 25.04.2022 року строком на 30 діб у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 17.05.2022 №341/2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого ЗУ від 24.02.2022 №2102-IX (зі змінами, внесеними Указами від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим ЗУ від 15.03.2022 №2119-IX, та від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим ЗУ від 21.04. 2022 №2212-IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05:30 год 25.05.2022 строком на 90 діб.
З урахуванням режиму воєнного стану та ймовірності повітряної тривоги в місті Черкаси у господарському суді встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи.
Справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Суд відзначає, що у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантується "процесуальна" справедливість, тобто змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) "Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece" від 06.07.2010 №54111/07). Представники сторін та учасники справи скористались своїм правом на безпосереднє доведення в судовому засіданні своєї правової позиції, своїх вимог та заперечень проти позову.
Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.
Сторони за договором є суб'єктами господарювання та самостійними юридичними особами та фізичними особами-підприємцями, що підтверджено витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Згідно з ч.3 ст.5 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
Частиною 2 ст.13 Цивільного кодексу України передбачено зобов'язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Між сторонами виникли та існують договірні відносини оплатного постачання електричної енергії як різновиду товару постачальником "останньої надії" на підставі вимог закону та типового договору постачання електричної енергії.
Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ - положення ст.93 Цивільного кодексу України.
За змістом ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За правовою природою договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (т.1 а.с.13-17) є публічним договором постачання енергоносіїв як різновид купівлі-продажу, розміщеним у відкритому доступі в мережі Інтернет і відповідає вимогам ст.655-657 Глави 54 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що одна сторона за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до приписів ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно з ч.1 ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.
Згідно ч.1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
За результатами виконання умов договору та наявного прострочення платежу між сторонами 18.01.2022 підписано договір №20 про реструктуризацію заборгованості.
Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору постачання електроенергії постачальником "останньої надії". Договір укладений на підставі вимог закону, не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним та не розірваний в установленому порядку. Суд також враховує презумпцію правомірності правочину (положення ст.204 Цивільного кодексу України).
Нормативне врегулювання постачання електроенергії: Цивільний та Господарський кодекси України; Закон України "Про ринок електричної енергії", Правила роздрібного ринку електричної енергії, Комерційна пропозиція.
Позивачем (постачальником за договором) передано електроенергію споживачеві, що підтверджено оператором мережі документально - звіти корисного відпуску електроенергії за точками комерційного обліку за спірний період (том 1 а.с. 30-122). Заборгованість відповідачем не спростована.
Товариство з обмеженою відповідальністю "АС" за вих.№2125/03 від 07.12.2021 повідомило оператора електричних мереж, що з 01.01.2022 не є чинним постачальником електроенергії споживача - Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради (том 1 а.с. 190).
На врегулювання зобов'язання по спожитій електроенергії протягом січня-березня 2021 року між позивачем та відповідачем був укладений договір №20 від 18.01.2022 (т.1 а.с.123-124).
Відповідач визнав заборгованість за публічним договором постачання енергії постачальником "останньої надії" в сумі 2818534,35 грн станом на 18.01.2022.
Строк оплати заборгованості - до 24.01.2022 - відповідно до графіка погашення заборгованості.
Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Суд вважає, що строк виконання відповідачем перед позивачем зобов'язання за договором є таким, що настав не пізніше 25.01.2022. Однак відповідач зобов'язання з повної оплати вже отриманих за договором енергоносіїв не провів, станом на день судового розгляду основана сума заборгованості становить 2155492,61 грн.
Відповідно до Цивільного кодексу України:
ст.525. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом;
ч.1 ст.526. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;
ч.1 ст.530. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події;
ч.1-4 ст.692. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Аналізуючи установлені обставини справи та норми чинного законодавства суд вважає обґрунтованим та доведеним право позивача на примусове стягнення з відповідача суми заборгованості за отриману та спожиту дошкільними та позашкільними освітніми закладами електричну енергію в період січень-березень 2021 року у розмірі 2155492,61 грн, у зв'язку з чим позовна вимога підлягає до повного задоволення.
На суму заборгованості позивачем нараховано 187575,38 грн інфляційних втрат, 297707,27 грн - 15% річних, 326221,02 грн пені за період з 16.03.2021 до 23.02.2022 з урахуванням приписів ст.ст.547, 549, 625 ЦК України (т.1 а.с.30).
Відповідачем розрахунок позивача не заперечено, контррозрахунку вимоги не надано. Суд вважає суму нарахування позивача на суму боргу договірним нарахуванням на підставі договору про реструктуризацію заборгованості, з урахуванням періоду прострочення, облікової ставки НБУ, індексу інфляції за спірний період. Математичний розрахунок перевірено судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу "Еліт: Ліга Закон" та не перевищує можливих сум нарахування.
У спірних правовідносинах у даній справі суд не застосовує приписи ст.236 ГК України про обмеження розміру пені в 6 місяців, оскільки сторони в договорі про реструктуризацію прописали розмір пені як договірна пеня, станом на 18.01.2022.
Вимога про стягнення 187575,38 грн інфляційних втрат, 297707,27 грн - 15% річних, 326221,02 грн пені - підлягає до задоволення.
Щодо доводів відповідача про неможливість погасити заборгованість через несвоєчасне повідомлення відповідача про зміну постачальника електричної енергії на постачальника "останньої надії", через відсутність бюджетного зобов'язання, відсутність бюджетного фінансування та відомостей про реєстрацію вказаних договірних відносин в органах Державної казначейської служби, суд зазначає таке.
У судових рішеннях проти України Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що відсутність коштів у замовника не є підставою невиконання умов договору та ухилення від виконання зобов'язання.
Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.
Рішення Європейського суду з прав людини є складовою частину українського законодавства і обов'язкові до застосування при вирішенні спорів.
Суд застосовує відповідно до положень ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" практику ЄСПЛ як джерело права, та відхиляє посилання відповідача на відсутність бюджетних коштів і зауважує, що ЄСПЛ у рішеннях від 18 жовтня 2005 року у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та від 30 листопада 2004 року у справі "Бакалов проти України" вказав, що відсутність коштів у відповідача на виконання грошового зобов'язання, відсутність бюджетного фінансування, ухилення відповідача від реєстрації акту здачі-приймання робіт в органах Державної казначейської служби - не є підставою звільнення відповідача від виконання зобов'язання за договором.
Суд при прийнятті рішення враховує правові позиції та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п. 4 ст. 11 ГПК України):
- принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили - з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення "Агрокомплекс проти України" №23465/03 від 08.03.2012);
- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов'язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення "Серявін проти України" №4909/04 від 10.02.2010, рішення "Трофімчук проти України" №4241/03 від 28.10.2010);
- принцип повноти та межі обґрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія А, №303-А, п. 29);
- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення "Желтяков проти України" №4994/04 від 09.09.2011).
Відповідно до ст.ст.74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Суд зазначає, що проведення оплати відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу про оплату має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання доказів про проведення розрахунку.
Відповідно до приписів ст.130 ГПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути 44504,95 грн судового збору.
Керуючись ст.ст.129, 130, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з відповідача: Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради (м.Черкаси, вул.Гоголя,251, код ЄДРПОУ 36299692; номер рахунку в банку невідомий)
на користь позивача: Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", м.Київ, вул.Кирилівська,85; код ЄДРПОУ 19480600, номер рахунку в банку невідомий)
2155492,61 грн - заборгованості за договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (без дати);
187575,38 грн - інфляційних втрат;
297707,27 грн - 15% річних;
326221,02 грн - пені;
та 44504,95 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 256-258 та п.17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 05.10.2022.
Суддя Г.М. Скиба