Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
05 жовтня 2022 року м. ХарківСправа № 922/4432/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Калініченко Н.В.
розглянувши матеріали справи
за позовом Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області, місто Харків
до відповідачів: першого відповідача - Харківська міська рада, місто Харків, другого відповідача - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, місто Харків, третього відповідача - Москвіної Інни Володимирівни , місто Харків, четвертого відповідача - ОСОБА_2 , місто Харків, п'ятого відповідача - Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", місто Київ,
про скасування рішення, визнання недійсним договору та витребування майна
Позивач, Керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідачів, Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, Москвіної Інни Володимирівни , ОСОБА_2 , Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", про визнання незаконним та скасування пункту 78 додатку до рішення 18 сесії ХМР 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21 лютого 2018 року № 1008/18; визнання недійсним договір купівлі продажу нежитлових приміщень від 07 червня 2018 року № 5581-В-С, припинити право власності ОСОБА_2 на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1365853163101, зареєстроване на підставі договору купівлі-продажу від 08 грудня 2018 року № 4316; витребувати у ОСОБА_2 нежитлові приміщення підвалу № 25,28,29,31 ХVІІІ, загальною площею 103, кв. м., розташовані в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір іпотеки від 17 лютого 2021 року №25504069762-ДІ-1/1.
11 листопада 2021 року ухвалою господарського суду Харківської області позовну заяву Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області залишено без руху та надано прокурору строк для усунення недоліків позовної заяви - п'ять днів, з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання до суду: належним чином сформовану позовну заяву за суб'єктним коло відповідачів, а саме третього відповідача Москвіна Інна Володимирівна як фізична особа або фізична особа-підприємець; визначити зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; докази сплати судового збору у недоплаченій сумі 235,37 грн. При цьому, суд попередив прокурора, що відповідно до частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
19 листопада 2021 року на виконання ухвали господарського суду Харківської області від 11 листопада 2021 року до суду від прокурора надійшов супровідний лист (вх. № 27328/21) разом з платіжним дорученням № 3300 від 18 листопада 2021 року на суму 235,37 грн. Інших документів, що вимагалися судом для усунення недоліків позовної заяви, до суду не представлені.
22 листопада 2021 року ухвалою господарського суду Харківської області вирішено повернути позовну заяву та додані до неї документи Керівнику Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області. Ухвала мотивована тим, що вказані в ухвалі господарського суду Харківської області про залишення позову без руху від 11 листопада 2021 року недоліки були очевидними та суттєвими, а тому унеможливлювали відкриття провадження в господарській справі, що можуть і повинні усуватися на стадії подання позову/виправлення його недоліків. Однак, прокурор не повністю усунув недоліки позовної заяви. При цьому, суд констатував, що вимоги ухвали від 11 листопада 2021 року щодо усунення недоліків позову для прокурора не були надто надмірними чи обтяжливими, тому у встановлений суддею строк останній міг цілком їх виконати.
16 лютого 2022 року постановою Східного апеляційного господарського суду задоволено апеляційну скаргу Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова та скасовано ухвалу Господарського суду Харківської області від 22 листопада 2021 року у справі № 922/4432/21.
Відносно необхідності прокурору усувати розбіжності по статусу 3-го відповідача (визначити Москвіну І.В. як фізичну особу або ФОП) апеляційний суд зазначив, що відсутні такі обставини, які унеможливлювали б суду першої інстанції самостійно визначити вірний склад учасників справи, зокрема, визначити 3-го відповідача як фізичну особу, на чому наполягає і безпосередньо прокурор як позивач у справі. Відносно того, що прокурором не було визначено змісту позовних вимог щодо кожного з п'яти відповідачів апеляційний суд вказав, що прокурором у повному обсязі та належним чином сформовано позовні вимоги до кожного з п'яти відповідачів: - перша вимога пред'явлена до Харківської міської ради з підстав прийняття нею незаконного рішення про відчуження нерухомого майна фізичній особі-підприємцю Москвіної Інни Володимирівни; - друга вимога до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та фізичної особи-підприємця Москвіної Інни Володимирівни з підстав незаконного укладення даними особами договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 07.06.2018 №5581-В-С; - третя вимога до фізичної особи ОСОБА_2 , з підстав незаконного знаходження наразі відповідного майна у володінні даної особи та необхідність повернення її законному власникові; - четверта вимога до ОСОБА_2 та АТ КБ "Приватбанк" про визнання недійсним договору іпотеки від 17.02.2021 № 25504069762-ДІ-1/1, з огляду на недодержання в момент вчинення цього правочину сторонами вимог, які встановлені ч.ч. 1 3 , 5 та 6 ст. 203 ЦК України.
07 вересня 2022 року справа № 922/4432/21 надійшла до господарського суду Харківської області. Судді Калініченко Н.В. справа передана 04 жовтня 2022 року.
Суддя Калініченко Н.В., з метою уникнення сумнівів у її неупередженості при розгляді справи № 922/4432/21, вважає за необхідне заявити самовідвід виходячи з наступного.
Питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу (частини 1, 9 статті 39 Господарського процесуального кодексу України).
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Саме така правова позиція викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2018 року у справі № 901/22/17.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює право на справедливий судовий розгляд. Кожна людина при визначенні її громадських прав та обов'язків або при висуненні проти неї будь-якого обвинувачення, має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Відповідно до статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.
Так, законодавством України встановлені підстави подання відводу (самовідводу), системний аналіз яких свідчить, що усунення судді від правосуддя повинно бути мотивованим і відповідати меті забезпечення неупередженості суду.
В цій частині слід зазначити, що вимога про вмотивованість заяви про самовідвід прямо випливає зі змісту частини 1 статті 38 ГПК України. Аналіз цієї норми права, а також норм статей 35-37 ГПК України показує, що законодавець визнає за суддею право на самовідвід, але тільки в разі наявності визначеної причини, в силу якої правосуддя може бути упередженим або несе ризики виглядати таким.
Підставою, покладеною суддею господарського суду Харківської області Калініченко Н.В. в основу заяви про самовідвід у справі № 922/4432/21, стає те, що постановляючи ухвалу від 22 листопада 2021 року головуючим була сформована правова позиція по даній справи, яка полягає у тому, що оскільки статус третього відповідача Москвіної Інни Володимирівни не був чітко визначений як фізична особа або фізична особа-підприємець та не визначено зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів, а недолік позовної заяви, який міг бути усунений через подання примірника позовної заяви, який відповідав вимогам статті 162, 164, 172 ГПК України, що передбачається на стадії подання позову/виправлення його недоліків. Однак, прокурором цього не вчинено і суд не міг достеменно встановити додержання вимог статей 162, 164, 172 ГПК України, які ставляться як обов'язкові до поданого позову, а суперечки по суб'єктному складу учасників справи не могли дати право суду перейти до наступної стадії розгляду справи і у зв'язку з цим була постановлена ухвала про повернення позовної заяви.
Східний апеляційний господарський суд, скасовуючи ухвалу від 22 листопада 2021 року, вказав, що прокурором у повному обсязі та належним чином сформовано позовні вимоги до кожного з п'яти відповідачів, а визначення третього відповідача у вступній частині в якості фізичної особи, а в прохальній в якості фізичної особи-підприємця здійснено у зв'язку із припиненням на момент подання позову статусу фізичної особи-підприємця.
На противагу зазначеному, позиція судді Калініченко Н.В. щодо відповідності вимогам ГПК України позовної заяви є незмінною. Як вказувалось при постановленні ухвали від 22 листопада 2022 року, виключно позивачу (прокурору) притаманне право на визначення кола відповідачів у справі (статті 45 та 48 кодексу) та зміст позовних вимог до кожного з них (ст. 162 кодексу). При цьому, ні суд першої інстанції, а ні апеляційної інстанції не наділені такими повноваженнями, а позовна заява повинна бути викладеною належним чином, виходячи з вимог, які до неї ставляться. Не можна усувати недоліки позовної заяви через її тлумачення внаслідок кола відповідачів змісту вимог щодо кожного з них, як неможна й самостійно визначати відповідача, оскільки означене протирічить ГПК України.
При цьому, розглядаючи конкретну судову справу (здійснюючи правосуддя) судді самостійно визначають коло законодавства, що регулює спірні правовідносини, застосовують його, здійснюють його тлумачення, вирішують питання про розгляд заяв та клопотань учасників судового процесу та надають правову оцінку обставинам справи на підставі саме внутрішнього переконання, що ґрунтується на приписах закону.
На думку судді-доповідача Калініченко Н.В., яка сформувала свою позицію по даній справі, розбіжності між вступною та прохальною частинами позову щодо позовних вимог (в частині третього відповідача) та нечіткістю формування позовних вимог до кожного з відповідачів позбавляють суд здійснювати подальший розгляд справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Хаушильд проти Данії" зазначено, що найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що при об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Морель проти Франції", пункти 45-50; "Пескадор Валеро проти Іспанії", пункт 23) або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Лука проти Румунії", пункт 40), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Ветштайн проти Швейцарії", пункт 44; "Пабла Кю проти Фінляндії", пункт 30; "Мікалефф проти Мальти", пункт 96). У рішенні в справі "Білуха проти України" Європейський суд з прав людини з посиланням на його усталену практику вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49). Стосовно об'єктивного критерію Суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України", пункт 52). У пунктах 105, 106 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" зазначено, що у деяких випадках, коли може бути важко забезпечити докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді, вимога об'єктивної безсторонності забезпечує ще одну важливу гарантію. У зв'язку з цим, навіть отримане враження щодо безсторонності судді має важливе значення, бо, іншими словами "правосуддя має не лише здійснюватися, але й виглядати таким, що здійснюється". На кону стоїть довіра, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти громадськості.
З огляду на викладене вище, суддею Калініченко Н.В. у заяві про самовідвід доведено наявність (складових, визначених Європейським судом) критеріїв в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Кожний суддя, стосовно якого існують будь-які сумніви щодо недостатньої неупередженості, повинен відмовитись від розгляду справи (Micallef v.Malta (Мікаллефф проти Мальті) пункт 98).
За Законом України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (статті 2, 6 Закону).
В світлі наведених обставин та норм чинного законодавства, які підлягають застосуванню, виходячи із основних засад (принципів) господарського судочинства, враховуючи необхідність об'єктивного розгляду даної справи, уникнення напруженості, з метою виключення будь-яких сумнівів в неупередженості або необ'єктивності суду та забезпечення довіри до судової влади України, суддя Калініченко Н.В. заявляє самовідвід від розгляду справи № 922/4432/21.
Керуючись статтями 32, 35, 38, 232-236 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -
Заяву про самовідвід судді Калініченко Н.В. у справі № 922/4432/21 - задовольнити.
Матеріали справи № 922/4432/21 передати на повторний автоматизований розподіл для визначення складу суду.
Ухвалу підписано 05 жовтня 2022 року.
Суддя Н.В. Калініченко