Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
04.10.2022м. ХарківСправа № 922/1127/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Буракової А.М.
при секретарі судового засідання Чабан А.А.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Нєженець Лариси Олександрівни, м. Харків
до Фізичної особи-підприємця Карасік Юрія Володимировича, м. Харків
про стягнення 1906986,85 грн.
за участю представників:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
Фізична особа-підприємець Нєженець Лариса Олександрівна (позивач) звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Карасік Юрія Володимировича (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 1350000,00 грн. з оплати поставленого товару за договором № 02082021-01 від 02.08.2021, а також штрафних санкцій в розмірі 556986,85 грн., з яких: 288767,12 грн. - пеня; 231480,00 грн. - інфляційні збитки; 36739,73 грн. - відсотки за користування грошовими коштами.
В обґрунтування позову позивач вказує, що відповідачем свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару за договором виконано неналежним чином, а саме сплачено лише частину коштів за поставлений товар у розмірі 150000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.08.2022 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін, призначено підготовче засідання.
Відповідач, через канцелярію суду 05.09.2022 за вх.№ 9121, надав заяву про визнання позову, в якій вказував про визнання позову в межах суми основного боргу - 1350000,00 грн. та просив суд судове засідання по справі проводити без участі відповідача або його представника.
У підготовчому засіданні 06.09.2022, судом, без виходу до нарадчої кімнати, було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу підготовчого засідання про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 04.10.2022 о 10:00.
Відповідач, через канцелярію суду 29.09.2022 за вх.№ 10861, надав заяву про визнання позову, згідно якої просить суд перейти до розгляду справи по суті та проводити судове засідання по справі без участі відповідача або його представника за наявними матеріалами.
Представник позивача 03.10.2022 за вх.№ 11027 надав заяву про проведення судового засідання без його участі за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи заяву відповідача про визнання позову, суд встановив наступне.
02 серпня 2021 року між Фізичною особою-підприємцем Нєженець Ларисою Олександрівною (продавець) та Фізичною особою-підприємцем Карасік Юрієм Володимировичем (покупець) було укладено договір № 02082021-01 (надалі - договір).
Згідно п. 1 договору, продавець зобов'язувався передати покупцю будівельні матеріали (залізобетонна конструкція бувша у використанні (вживана) у кількості 13 комплектів загальною вартістю 1500000,00 грн.), а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити будівельні матеріали у порядку і розмірі, встановленому договором.
Відповідно до пунктів 1.2., 1.3. договору (пункт 1.3. в редакції додаткової угоди від 02.08.2021 до договору), право власності на будівельні матеріали переходить до покупця з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі будівельних матеріалів. Поставка здійснюється силами та за рахунок покупця за допомогою його транспортних засобів. Місце поставки 12 одиниць товару - Харківська область, Коломацький район, селищна рада Коломацька, селище міського типу Коломак. Місце поставки 1 одиниці Товару - Харківська область, смт. Шевченкове, вулиця Харківський шлях, будинок 1А.
У п. 2.1. договору, сторони дійшли згоди, що загальна вартість будівельних матеріалів складає 1500000,00 грн. (один мільйон п'ятсот тисяч гривень 00 копійок) без ПДВ.
Пунктом 2.2. договору визначено, що розрахунок за будівельні матеріали здійснюється наступним чином: грошові кошти в розмірі 1500000,00 грн. (один мільйон п'ятсот тисяч гривень 00 копійок) перераховуються покупцем на рахунок продавця протягом 60 календарних днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі будівельних матеріалів згідно наведеного графіку: 10.08.2021 року - платіж у сумі 250000,00 грн., 20.08.2021 року - платіж у сумі 250000,00 грн., 30.08.2021 року - платіж у сумі 250000,00 грн., 10.09.2021 року - платіж у сумі 250000,00 грн., 20.09.2021 року - платіж у сумі 250000,00 грн., 30.09.2021 року - платіж у сумі 250000,00 грн.
Згідно п. 2.3. договору, покупець здійснює оплату будівельних матеріалів в національній валюті України - гривні на поточний рахунок продавця.
З матеріалів справи вбачається, що продавець належним чином виконав свої зобов'язання по договору та передав покупцю будівельні матеріали, а саме: залізобетонні конструкція бувші у використанні (вживані), у кількості 13 комплектів, загальною вартістю 1500000,00 грн. (один мільйон п'ятсот тисяч гривень 00 копійок) без ПДВ, а покупець їх прийняв. На підтвердження цього сторонами було підписано акт від 02 серпня 2021 року приймання-передачі будівельних матеріалів до договору № 02082021-01 від 02 серпня 2021 року.
У пункті 2 акту від 02 серпня 2021 року приймання-передачі будівельних матеріалів до договору було визначено, що сторони не мають претензій одна до одної щодо якості та кількості будівельних матеріалів, що передаються за договором № 02082021-01 від 02 серпня 2021 року.
Згідно позову позивач вказує, що відповідачем свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару виконано неналежним чином, а саме сплачено лише частину коштів за поставлений товар у розмірі 150000,00 грн.
При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем позивачу заборгованості у розмірі 1350000,00 грн. за договором № 02082021-01 від 02.08.2021.
10 вересня 2021 року позивач звернувся до відповідача з вимогою вих. № 10/09/2021-1 від 10 вересня 2021 року, в якій вимагала сплатити суму заборгованості, а також штрафні санкції. Однак, вимога позивача відповідачем виконана не була, грошові кошти не сплачені.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 1350000,00 грн. з оплати поставленого товару за договором № 02082021-01 від 02.08.2021 підтверджується доданими до матеріалів справи доказами, вона визнається відповідачем, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України, прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Згідно п. 4.4. договору, у разі порушення покупцем строку оплати будівельних матеріалів, покупець на вимогу продавця зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої оплати за кожен день прострочення.
Перевіривши розрахунок пені, враховуючи положення п. 4.4. договору щодо нарахування пені, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача пеня у розмірі 288767,12 грн. за період: 11.08.2021 - 25.07.2022.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі викладеного, перевіривши розрахунки інфляційних збитків та відсотків за користування грошовими коштами (3% річних), суд дійшов висновку, що з відповідача підлягають стягненню на користь позивача 231480,00 грн. інфляційних збитків за період: вересень 2021 року - травень 2022 року та 36739,73 грн. відсотків за користування грошовими коштами за період: 11.08.2021 - 25.07.2022.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових та фактичних підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 129 ГПК України, у зв'язку з чим судовий збір у розмірі 28604,80 грн. покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Карасік Юрія Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , відомості про дату народження в матеріалах справи відсутні) на користь Фізичної особи-підприємця Нєженець Лариси Олександрівни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , відомості про дату народження в матеріалах справи відсутні) заборгованість у розмірі 1350000,00 грн. з оплати поставленого товару за договором № 02082021-01 від 02.08.2021; 288767,12 грн. пені; 231480,00 грн. інфляційних збитків; 36739,73 грн. відсотків за користування грошовими коштами та 28604,80 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.
Позивач: Фізична особа - підприємець Нєженець Лариса Олександрівна ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , відомості про дату народження в матеріалах справи відсутні).
Відповідач: Фізична особа - підприємець Карасік Юрій Володимирович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , відомості про дату народження в матеріалах справи відсутні).
Повне рішення складено "06" жовтня 2022 р.
Суддя А.М. Буракова
справа № 922/1127/22