вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"03" жовтня 2022 р. м. Рівне Справа № 5019/592/12(918/735/21)
Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича
до
Відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко"
Відповідача 2: Приватного підприємства "Даві Буд"
за участю третіх осіб, що не заявляюсь самостійніх вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Ліквідатор у справі про банкрутство Приватного підприємства "Кольортех" Михайловський Сергій Володимирович; Приватне підприємство "Кольортех"
про визнання недійсним договору купівлі-продажу
Секретар судового засідання Сідлецька Ю.Р.
Представники:
від позивача: Ніколаєв Д.Б. (у режимі ВКЗ), Зражевська А.О., Шендера О.М.
від відповідача-1 Богун Г.О.
від відповідача-2 не з'явився
від третьої особи Янчук В.В.
Суть спору:
Фізична особа-підприємець Ніколаєв Давид Борисович звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко", Приватного підприємства "Даві буд" в якому просить визнати недійсним договір купівлі-продажу № 724 від 14.07.2015 р., укладений між Приватним підприємством "Даві Буд" та ТОВ "Радивилівмолоко", щодо цілісного майнового комплексу, що складається з: 1. Контора літ. "А-2", загальна площа 393,0 кв.м. 2. Матеріальний склад літ."Б-1", загальна площа 498,1 кв.м. 3. Навіс для с/г машин літ. "В-1", загальна площа 166,7 кв.м. 4. Матеріальний склад № 3 літ. "Г-1", загальна площа 269,3 кв.м. 5. Матеріальний склад № 1 літ. "Д-1", загальна площа 367,5 кв.м. 6. Прохідна літ. "З", загальна площа 21,6 кв.м. 7. Огорожа 30 секцій з металевої сітки, 27 секцій з бетону. 8. Навіс опори металеві, покриття шифер. 9. Стелаж залізний, та знаходиться за адресою: 33016, Рівненська область, м. Рівне, вул. М. Старицького, 21, що посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Кондратюк О.О.
Стислий виклад позиції позивача, заперечень відповідача, пояснень третьої особи.
Позивач, обгрунтовуючи свої позовні вимоги зазначає, що Відповідач 2 набув право власності на спірний об'єкт на підставі договору купівлі-продажу від 19 червня 2015 року № 19/06/15/К, укладеного за результатами продажу майна банкрута Третьої особи 2 на других повторних відкритих торгах, другому повторному аукціоні. Однак у подальшому, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29 серпня 2016 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 15 листопада 2016 року, визнано недійсними результати аукціону з продажу майна Третьої особи 2 від 18 червня 2015 року, оформлені протоколом від 18 червня 2015 року № 01-06/15/К, та визнано недійсним договір купівлі-продажу майна банкрута на других повторних відкритих торгах від 19 червня 2015 року №19/06/15/К. Реєстрація права власності за Відповідачем 1 здійснена на підставі договору купівлі-продажу від 14 липня 2015 року, згідно якого Відповідач 1, прийняв у власність об'єкт купівлі-продажу за цим правочином від Відповідача 2.
На переконання позивача ТОВ "Радивилівмолоко" не може вважатись добросовісним набувачем спірного майна, у зв'язку з визнанням недійсним вищевказаного аукціону та договору купівлі-продажу майна боржника, та у зв'язку з тим, що про майнові права ФОП Ніколаєва Д.Б. ще до аукціону був обізнаним, так як не один рік перебував на вказаному майновому комплексі в якості орендаря на підставі договорів оренди № 1 від 01 травня 2012 року та від 01 травня 2013 року, укладеного з власником та директором ТОВ "Радивилівмолоко" Грисюком С.А. з ФОП Ніколаєвим Д.Б. щодо оренди в м. Рівне, за адресою Старицького, буд. 21 приміщення з відображеною у договорі площею.
Позивач зауважує, що згідно судових рішень у ФОП Ніколаєва Д.Б. наявне майнове право на 62,23 % цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою : вул. Старицького, буд. 21 в м. Рівне.
Позивач вважає, що мала місце змова ліквідатора Михайловського С.В., покупця ПП "Даві Буд" та ТОВ "Радивилівмолоко" стосовно майна яке вони придбали після проведеного аукціону, на яке наявні права у ФОП Ніколаєва Д.Б.
У позові ФОП Ніколаєв Д.Б. посилається на норми ЦК України. Так, відповідно до ст. 396 ЦК України, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.
Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст. 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.
Таким чином, ФОП Ніколаєв Д.Б. просить визнати недійсним договір купівлі-продажу № 724 від 14.07.2015 р., укладений між Приватним підприємством "Даві Буд" та ТОВ "Радивилівмолоко".
25.10.2021 від ТОВ "Радивилівмолоко" надійшов відзив на позов. Вважає заявлені позовні вимоги безпідставними та необгрунтованими, у зв'язку з чим в їх задоволенні просить відмовити повністю. Серед іншого вказує, що остаточну правову оцінку наслідкам зміни судовим рішенням правовідносин між ПП "Кольортех" та ФОП Ніколаєва Д.Б. за попереднім договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 12 червня 2012 року № 6 на правовідносини цих самих сторін за основним договором купівлі-продажу цього ж комплексу з 12 червня 2012 року, а також визнано права ФОП Ніколаєва Д.Б., як покупця за основним договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Рівне, вул. Старицького, 21. з 12 червня 2012 року в частині 62,23 % від його вартості, - було надано у постанові Верховного Суду від 12 серпня 2021 року в справі № 5019/592/12 про банкрутство ПП "Кольортех".
У зв'язку з ухваленням Господарським судом Рівненської області рішення від 14 серпня 2018 року у справі № 5019/592/12 ФОП Ніколаєв Д.Б. не набув право власності на спірний цілісний майновий комплекс.
Наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення.
Тотожні за змістом правові позиції висловлені Верховним Судом у постановах, зокрема, від 10 березня 2021 року по справі № 201/8412/18 (провадження № 61-803св20) та від 22 червня 2020 року в справі N 177/1942/16-ц (провадження N 61-2276св19).
Станом на 18 червня 2015 року (дату проведення другого повторного аукціону з реалізації майна банкрута) ПП "Кольортех" не мав обмежень щодо реалізації ЦМК на користь ПП "Даві Буд". Відповідна обставина встановлена у постанові Верховного Суду від 12 серпня 2021 року по справі № 5019/592/12 (пункт 112 постанови).
В свою чергу, на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 14 липня 2015 року, укладеного між ПП "Даві Буд" та ТОВ "Радивилівмолоко", посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріально округу Кондратюк О.В., право власності на спірний ЦМК перейшло до ТОВ "Радивилівмолоко".
Того ж дня на нерухоме майно проведено державну реєстрацію права власності на цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: м. Рівне вул. Старицького, 21, за ТОВ "Радивилівмолоко". Підставою виникнення права власності зазначено: договір купівлі- продажу, серія та номер 724, виданий 14 липня 2015 року.
Відповідач-1 переконаний, що право власності на спірний ЦМК було набуте ним в законний спосіб, тобто Товариство є добросовісним набувачем, оскільки на момент укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу від 14 липня 2015 року були дотримані як загальні вимоги чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України, так і вимоги до його форми і нотаріального посвідчення, передбачені статтею 657 ЦК України.
Таким чином, ТОВ "Радивилівмолоко" вказує про відсутність при укладенні договору купівлі-продажу від 14 липня 2015 року підстав, з яким частина перша статті 215 ЦК України пов'язує недійсність правочину.
Договори оренди укладені між ФОП Ніколаєвим Д.Б. та ТОВ "Радивилівмолоко", на які позивач покликається, є нікчемними, з огляду нате, що у момент їх укладення ФОП Ніколаєв Д.Б. не був власником спірного ЦМК.
Крім того, відповідач-1 зауважує на пропуск позивачем без поважних причин строку позовної давності для оскарження договору купівлі-продажу ЦМК від 14 липня 2015 , що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Отже, ТОВ "Радивилівмолоко" просить застосувати наслідки спливу строку позовної давності та відмовити в задоволенні позову.
13.06.2022 від відповідача ТОВ "Радивилівмолоко" надійшли письмові пояснення по справі, у яких вказує про відсутність при укладенні договору купівлі-продажу від 14 липня 2015 року підстав, з якими частина перша статті 215 ЦК України пов'язує недійсність правочину. Також звертає увагу, що з огляду на зміст заявлених ФОП Ніколаєвим Д.Б. позовних вимог, перебіг строку звернення до суду з даним позовом розпочався коли позивачу стало відомо або могло стати відомо про укладення між ПП "Даві Буд" та ТОВ "Радивилівмолоко" купівлі-продажу від 14 липня 2015 року. На сторінці 13 позовної заяви позивач вказує, що про порушення своїх прав дізнався лише 26 липня 2019 року. Разом з тим, на сторінці 6 позовної заяви ОСОБА_1 наводить твердження щодо неналежного виконання ОСОБА_2 повноважень ліквідатора та невитребування спірного ЦМК з незаконного володіння ТОВ "Радивилівмолоко", у зв'язку з чим був змушений звернутися до правоохоронних органів. Позивач знав або міг знати про порушення, на його думку, своїх прав, що підтверджується ухвалою Господарсько Рівненської області від 19 серпня 2015 року, відповідно до якої залучено ОСОБА_1 до участі у справі про банкрутство Приватного підприємства "Кольортех" та призначено до розгляду в судовому засіданні заяву ДПІ у м. Рівному ГУ ДФС у Рівненській області про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна ПП "Кольортех".
Крім того, у постанові Вищого господарського суду України від 15 листопада 20156 року по справі № 5019/592/12 зазначено, що спірний ЦМК перебуває у власносі "Радивилівмолоко". При цьому, із змісту вказаного судового рішення слідує, що воно прийняте в судовому засіданні, участь в якому брала представник ФОП Ніколаєва Д.Б. Зражевська Я.О.
Таким чином, відповідач-1 вважає, що з 15 листопада 2016 року представник позивача Зражевська Я.О. відповідно, і сам ФОП Ніколаєв Д.Б. знали про перебування спірного ЦМК у власносності ТОВ "Радивилівмолоко".
Разом з тим, до суду з даним позовом ФОП Ніколаєв Д.Б. звернувся лише 28 серпня 2021 року, тобто після закінчення трирічного строку позовної давності.
14.06.2022 від ПП "Даві Буд" надійшли письмові пояснення по справі, згідно яких вважає, що спірний цілісний майновий комплекс був відчужений підприємством на користь ТОВ "Радивилівмолоко" в законний спосіб, оскільки на момент укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу були дотриманні як загальні вимоги чинності правочину, передбачені ст.203 ЦКУ, так і вимоги до його форми і нотаріального посвідчення, передбачені ст.657 ЦКУ. Більше того, у пункті 112 постанови від 12.08.2021 по справі № 5019/592/12 Верховний Суд вказав, що станом на 18.06.2015 (дату проведення другого повторного аукціону з реалізації майна банкрута) ПП "Кольортех" не мав обмежень щодо реалізації цілісного майнового комплексу на користь ПП "Даві Буд". Законність укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу підтверджується посвідченням приватним нотаріусом Договору, оскільки згідно п.1ч.1ст.49 Закону України "Про нотаріат", нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо вчинення такої дії суперечить законодавству України.
Відтак, на переконання відповідача-2 усі доводи та твердження ФОП Ніколаєва Д.Б. щодо наявності зловмисної змови між учасниками справи з метою позбавлення його майна, неналежного виконання арбітражним керуючим своїх повноважень під час проведення аукціону, є безпідставними та необгрунтованими.
Відповідач-2 вважає, що позивач мав можливість довідатися про укладення договору купівлі-продажу від 14 липня 2015 року №724, укладеного між ПП "Даві Буд" та ТОВ "Радивилівмолоко", інформація про який була в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Ця інформація є загальнодоступною та відкритою. Позивач звернувся до суду з цим позовом лише 28 серпня 2021 року, тобто після закінчення трирічного строку позовної давності. Тому просить застосувати наслідки спливу строку позовної давності та відмовити в задоволенні позову.
15.06.2022 від представника Фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича надійшли заперечення на заяву, подану ТОВ "Радивилівмолоко" про застосування строків позовної давності. Посилається на ч.2 ст.264 ЦК України, за якою позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. З 19.08.2015 по 18.04.2019 термін позовної давності було перервано щодо оскарження договору купівлі-продажу № 724 від 14.07.2015 р., укладеного між Приватним підприємством "Даві Буд" та ТОВ "Радивилівмолоко". У цей період тривали судові справи, де стороною був ФОП Ніколаєв Д.Б. Тому на переконання позивача, строк позовної давності не пропущений.
19.07.2022 від ТОВ "Радивилівмолоко" надійшли письмові пояснення. На його переконання, вказуючи про переривання строку позовної давності для звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору № 724 з 19 серпня 2015 року по 18 квітня 2019 року, ФОП Ніколаєв Д.Б. фактично визнає, що йому було відомо про порушення його прав щонайменше станом на 19 серпня 2015 року. Тобто, ФОП Ніколаєв Д.Б стверджує, що з 19 серпня 2015 року відбулося переривання строку позовної давності, відтак останній погоджується і з тим, що перебіг відповідного строку розпочався до 19 серпня 2015 року.
Відповідно до частини другої статті 264 ЦК України, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Виходячи з аналізу наведеної вище норми права, перебіг позовної давності шляхом пред'явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то пепебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами.
Тотожний правовий висновок зроблений Верховним Судом у постановах від 23 січня 2019 року по справі № 712/21651/12, від 15 травня 2020 року по справі № 922/1467/19, від 29 грудня 2020 року по справі № 909/1165/19, від 18 травня 2021 року по справі № 922/4571/14 та від 20 жовтня 2021 року по справі № 915/1317/20.
ТОВ "Радивилівмолоко" зауважує, що ФОП Ніколаєв Д.Б. не звертався до суду з позовом до відповідачів ПП "Даві Буд" та ТОВ "Радивилівмолоко", предметом оскарження за яким був договір № 724.
Позивач мав можливість звернутися до суду з позовом про визнання недійсним договору №724 в межах строку позовної давності.
З огляду на вказане, ТОВ "Радивилівмолоко" вважає, що в даному випадку відсутні підстави для застосування приписів частини другої статті 264 ЦК України щодо переривання строку позовної давності.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 30 серпня 2021 року відмовлено представнику Фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича у звільненні від сплати судового збору за подання позовної заяви до господарського суду. Позовну заяву Фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича залишено без руху. Зобов'язано фізичну особу-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича у 10 денний строк з дня отримання даної ухвали усунути порушення, допущені при оформлені позовної заяви та через відділ канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області подати докази направлення позовної заяви на належну адресу Відповідача 2 - Приватного підприємства "Даві Буд" та документи, які, зокрема, підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
10.09.2021 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшли докази сплати судового збору в розмірі 2270,00 грн., а саме квитанція № 0.0.2260555077.2 від 10.09.2021 року та докази направлення позовної заяви на належну адресу Відповідача 2 - Приватного підприємства "Даві Буд".
Ухвалою суду від 14 вересня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 16 листопада 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 14 грудня 2021 року відкладено розгляд справи по суті на 11 січня 2022 року.
11.01.2022 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшло клопотання в якому просив:
- поновити Фізичній особі-підприємцю Ніколаєву Давиду Борисовичу строк на подання клопотання про передачу матеріалів справи № 918/735/21 для розгляду в межах справи № 5019/592/12;
- передати матеріали справи № 918/735/21 Господарському суду Рівненської області в провадженні якого перебуває справа № 5019/592/12 про банкрутство Приватного підприємства "Кольортех" (код ЄДРПОУ 31211021), для розгляду спору по суті в межах цієї справи.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 11 січня 2022 року в справі №918/735/21 поновлено Позивачу строк на подання клопотання про передачу матеріалів справи №918/735/21 для розгляду в межах справи № 5019/592/12 про банкрутство Третьої особи 2. Матеріали справи № 918/735/21 передано Господарському суду Рівненської області, в провадженні якого перебуває справа №5019/592/12 про банкрутство Третьої особи 2.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03 березня 2022 року ухвалу Господарського суду Рівненської області від 11 січня 2022 року в справі № 918/735/21 - залишено без змін.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду справу № 918/735/21 передано на розгляд судді Бережнюк В.В. на підставі ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства з мотивів перебування у провадженні судді справи №5019/592/12 про банкрутство Приватного підприємства "Кольортех".
Ухвалою від 21.03.2022 прийнято до провадження справу №5019/592/12(918/735/21), призначено підготовче засідання на 12 квітня 2022 р. на 11:15 год.
Ухвалою від 12.04.2022 підготовче засідання відкладено на 18.05.2022 на 10:30 год.
Ухвалою від 18.05.2022 підготовче засідання відкладено на 15.06.2022 на 10:30 год.
Ухвалою від 15.06.2022 підготовче засідання відкладено на 22 червня 2022 р. на 11:30 год.
Ухвалою від 22.06.2022 підготовче засідання відкладено на 20 липня 2022 р. на 11:20 год.
У судовому 20.07.2022 оголошено перерву до 28.07.2022 на 11:30 год.
Ухвалою від 28.07.2022 закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 15 вересня 2022 р. на 14:00 год.
У судовому засіданні 15.09.2022 розпочато слухання справи по суті.
Оголошено перерву до 23.09.2022 на 11:00 год.
23.09.2022 продовжено розгляд справи по суті.
Позивач та його представники під час розгляду спору по суті позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просили позов задоволити та покласти на відповідача усі судові витрати. Представник відповідача у свою чергу позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні. Представник третьої особи підтримав, позицію, викладену у письмових поясненнях.
23.09.2022 оголошено перерву до 03.10.2022 на 14:00 год.
У подальшому суд дослідив письмові докази, що містяться у справі.
Учасники справи виступили у судових дебатах.
Після виходу з нарадчої кімнати судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
В Господарському суді Рівненської області перебуває на розгляді справа № 5019/592/12 про банкрутство Приватного підприємства ПП "Кольортех", на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою господарського суду Рівненської області від 05.02.2014 року, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Михайловоського С.В.
У ліквідаційній процедурі в рамках даної справи 18.06.2015 року організатором аукціону проведено другий повторний аукціон з продажу майна банкрута у вигляді цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Старицького, 21 та включає нерухоме майно, обтяжене іпотекою ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" (6 одиниць), та нерухоме майно (огорожу - 30 секцій з металевої сітки, 27 секцій з бетону; навіс - опори металеві, покриття - шифер; стелаж залізний), що не є предметом забезпечення; за результатами спірного аукціону переможцем визнано ПП "Даві Буд", яке запропонувало за лот найвищу ціну - 334 814, 60 грн., про що організатором аукціону складено протокол №01-06/15/К від 18.06.2015 року та розміщено повідомлення про визнання аукціону від 18.06.2015 року таким, що відбувся, на веб-сайті Вищого господарського суду України 19.06.2015 року за №45/15.
За результатами другого повторного аукціону між підприємством-банкрутом в особі ліквідатора Михайловського С.В. та переможцем аукціону - ПП "Даві Буд" укладено договір №19/06/15/К купівлі-продажу майна банкрута на других повторних відкритих торгах (другому повторному аукціоні) від 19.06.2015 року; на виконання зобов'язань за зазначеним договором покупець перерахував на рахунок банкрута грошові кошти на суму 111 604, 86 грн., що становить вартість придбаного з аукціону лота за вирахуванням гарантійного внеску в розмірі 223 209, 74 грн.; виручені від продажу нерухомого майна банкрута кошти на суму 301 333, 14 грн. ліквідатором банкрута перераховано на погашення вимог заставного кредитора.
У подальшому 14 липня 2015 року між ПП "Даві Буд" (продавець) та ТОВ "Радивилівмолоко" (покупець) був укладений Договір купівлі-продажу, відповідно до предмету якого продавець передав у власність, а покупець прийняв цілісний майновий комплекс, який розташований на вулиці Старицького, 21 в місті Рівному.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно право власності на цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: м. Рівне, вул. Старицького, 21, було зареєстровано 14 липня 2015 року за TOB "Радивилівмолоко". Підстава виникнення права власності: договір купівлі- продажу, серія та номер 724, виданий 14 липня 2015 року.
19 серпня 2015 року ухвалою Господарського суду Рівненської області було залучено ФОП Ніколаєва Д.Б. до участі у справі № 5019/592/12 про банкрутство ПП "Кольортех".
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції та Державна податкова інспекція у м. Рівному звернулись до господарського суду Рівненської області із заявами про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна ПП "Кольортех".
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 09.12.2015 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Приватні інвестиції" про визнання недійсними результатів другого повторного аукціону з продажу майна банкрута залишено без розгляду. В задоволенні заяви ДПІ у м. Рівному ГУ ДФС у Рівненській області про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна ПП "Кольортех" відмовлено.
Постановою від 29.08.2016 Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу господарського суду Рівненської області 09.12.2015 року у справі № 5019/592/12 скасовано в частині відмови в задоволенні заяви ДПІ у м. Рівному ГУ ДФС у Рівненській області про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна ПП "Кольортех". Прийнято в цій частині нове судове рішення. Заяву ДПІ у м. Рівному ГУ ДФС у Рівненській області про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна ПП "Кольортех" задоволено. Визнано недійсними результати аукціону з продажу майна Приватного підприємства "Кольортех" від 18.06.2015 року, оформлені протоколом № 01-06/15/К від 18.06.2015 року. Визнано недійсним договір № 19/06/15/К купівлі-продажу майна банкрута на других повторних відкритих торгах (другому повторному аукціоні) від 19.06.2015 року.
Постановою Вищого господарського суду України від 15.11.2016 касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко", Приватного підприємства "Даві Буд" та Приватного підприємства "Кольортех" в особі ліквідатора Михайловського Сергія Володимировича залишено без задоволення. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 року у справі №5019/592/12 залишено без змін.
Крім того, у серпні 2016 року фізична особа-підприємець Ніколаєв Давид Борисович звернувся до Господарського суду Рівненської області в межах справи про банкрутство Приватного підприємства "Кольортех" з позовною заявою про визнання зміни правовідносин та набуття прав покупця за договором купівлі-продажу, відповідно до якої, посилаючись на положення ст. 16 Цивільного кодексу України, просив: змінити правовідносини між ПП "Кольортех" та ФОП Ніколаєвим Д.Б. за Попереднім договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу №6 від 12.06.2012 року на правовідносини цих самих сторін за Основним договором купівлі-продажу цього ж комплексу - з 12.06.2012 року; визнати права ФОП Ніколаєва Д.Б., як покупця за Основним договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Рівне, вул. Старицького, 21 - з 12.06.2012 року в частині 62,23 % від його вартості.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 14.08.2018 позов задоволено. Змінено правовідносини між Приватним підприємством "Кольортех" та Фізичною особою-підприємцем Ніколаєвим Давидом Борисовичем за Попереднім договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу №6 від 12 червня 2012 року на правовідносини цих самих сторін за Основним договором купівлі-продажу цього ж комплексу - з 12 червня 2012 року. Визнано права Фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича, як покупця за Основним договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: вул. Старицького, 21 в м. Рівне з 12 червня 2012 року в частині 62,23% від його вартості.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2018 рішення Господарського суду Рівненської області від 14.08.2018 року у справі № 5019/592/12 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 18 квітня 2019 року постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2018 та рішення Господарського суду Рівненської області від 14.08.2018 у справі №5019/592/12 залишено без змін.
У подальшому ФОП Ніколаєв Давид Борисович заявив позов до ПП "Кольортех" та ТОВ "Радивилівмолоко", в якому просив визнати за ним право власності на 2/3 частки цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: Рівненська обл., м. Рівне, вул. Старицького, 21, що є еквівалентом 62,23 % його вартості.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 18 березня 2021 року по справі №5019/592/12, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31 травня 2021 року та постановою Верховного Суду від 12 серпня 2021 року, в задоволенні позову ФОП Ніколаєва Д.Б. до ПП "Кольортех", ТОВ "Радивилівмолоко" про визнання права власності на частку цілісного майнового комплексу у межах справи про банкрутство ПП "Кольортех" відмовлено повністю.
Позивач ФОП Ніколаєв Д.Б., посилаючись на усі описані вище обставини, вважає, що ТОВ "Радивилівмолоко" не є добросовісним набувачем спірного майна, у зв'язку з визнанням недійсним вищевказаного аукціону та договору купівлі-продажу майна боржника, та у зв'язку з тим, що ТОВ "Радивилівмолоко" про майнові права ФОП Ніколаєва Д.Б. ще до аукціону був обізнаним, так як не один рік перебував на вказаному майновому комплексі в якості орендаря на підставі договорів оренди № 1 від 01 травня 2012 року та від 01 травня 2013 року, укладеного з власником та директором ТОВ "Радивилівмолоко" Грисюком С.А. з ФОП Ніколаєвим Д.Б. щодо оренди в м. Рівне, за адресою Старицького, буд. 21 приміщення з відображеною у договорі площею.
Позивач зауважує, що згідно судових рішень у ФОП Ніколаєва Д.Б. наявне майнове право на 62,23 % цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою : вул. Старицького, буд. 21 в м. Рівне. Вважає, що мала місце змова ліквідатора Михайловського С.В., покупця ПП "Даві Буд" та ТОВ "Радивилівмолоко" стосовно майна яке вони придбали після проведеного аукціону, на яке наявні права у ФОП Ніколаєва Д.Б. Тому посилається на норми ст.ст. 215, 232, 396 ЦК України та просить визнати недійсним договір купівлі-продажу № 724 від 14.07.2015 р., укладений між Приватним підприємством "Даві Буд" та ТОВ "Радивилівмолоко".
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.
Згідно частини шостої статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
За приписами частини другої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Законодавець у частині 1 статті 16 ЦК України установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.
Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.
Таким чином, у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Наведені приписи чинного законодавства визначають об'єктом захисту, в тому числі судового, порушене, невизнане або оспорюване право.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином, у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Крім того, за приписами чинного законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
У рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 щодо "порушеного права", за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним". Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" має один і той же зміст.
У цьому Рішенні Конституційного Суду України надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.
При цьому суд зазначає, що захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі шляхом звернення з позовом до суду.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.
Тобто, вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Лише у разі встановлення наявності порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу позивача та відповідності обраного останнім способу захисту такому порушенню або оспоренню суд може прийняти рішення про задоволення позову.
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, або компенсація витрати, що виникли у зв'язку з порушенням прав, чи в інший спосіб нівелює негативні наслідки такого порушення.
Предметом позову в цій справі є матеріально-правова вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 724 від 14.07.2015 р., укладеного між Приватним підприємством "Даві Буд" та ТОВ "Радивилівмолоко", щодо цілісного майнового комплексу.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Так, статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Статтею 236 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності виникає на підставах, що не заборонені законом.
У спірних правовідносинах в межах справи №5019/592/12(918/735/21), звертаючись до суду із позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 724 від 14.07.2015 р., укладеного між Приватним підприємством "Даві Буд" та ТОВ "Радивилівмолоко", позивач зобов'язаний довести, яким чином оспорюваний ним договір порушує його права та законні інтереси, та надати суду відповідні докази.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц).
Розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).
Також слід зазначити, що за статтею 2 Господарського процесуального кодексу України метою господарського судочинства є ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Тобто, за результатами прийнятого судом рішення поновлення порушеного права позивача має бути реальним, таким, що фактично приведе до можливості реалізувати своє право власності на спірний об'єкт нерухомості.
Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.
Способом захисту свого цивільного права (інтересу) у даній справі ФОП Ніколаєвим Д.Б. визначено вимогу про визнання недійсним Договору купівлі-продажу № 724 від 14.07.2015 р. укладеного між Приватним підприємством "Даві Буд" та ТОВ "Радивилівмолоко". Позивачем зазначено неможливість розпорядження майном у зв'язку із наявністю зареєстрованого за ТОВ "Радивилівмолоко" права власності на згадану будівлю на підставі оскарженого договору.
При цьому, як свідчать матеріали справи, позивач, звертаючись до суду з позовом у цій справі, наголошував, що спірний договір порушує його права. Позивач вважає, що згідно судових рішень в рамках справи №5019/592/12 у ФОП Ніколаєва Д.Б. наявне майнове право на 62,23 % цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою : вул. Старицького, буд. 21 в м. Рівне. У позові ФОП Ніколаєв Д.Б. посилається на норми ст. 396 ЦК України, за якою особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу. Також ФОП Ніколаєв Д.Б. покликається на той факт, що постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29 серпня 2016 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 15 листопада 2016 року, визнано недійсними результати аукціону з продажу майна Третьої особи 2 від 18 червня 2015 року, оформлені протоколом від 18 червня 2015 року № 01-06/15/К, та визнано недійсним договір купівлі-продажу майна банкрута на других повторних відкритих торгах від 19 червня 2015 року №19/06/15/К. Реєстрація права власності за Відповідачем 1 здійснена на підставі договору купівлі-продажу від 14 липня 2015 року, згідно якого Відповідач 1, прийняв у власність об'єкт купівлі-продажу за цим правочином від Відповідача 2.
На переконання позивача ТОВ "Радивилівмолоко" не може вважатись добросовісним набувачем спірного майна, у зв'язку з визнанням недійсним вищевказаного аукціону та договору купівлі-продажу майна боржника, та у зв'язку з тим, що у ФОП Ніколаєва Д.Б. наявне майнове право на 62,23 % цілісного майнового комплексу.
Разом з тим суд звертає увагу, що правову оцінку наслідкам зміни судовим рішенням правовідносин між ПП "Кольортех" та ФОП Ніколаєва Д.Б. за попереднім договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 12 червня 2012 року № 6 на правовідносини цих самих сторін за основним договором купівлі-продажу цього ж комплексу з 12 червня 2012 року, а також визнано права ФОП Ніколаєва Д.Б., як покупця за основним договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Рівне, вул. Старицького, 21, з 12 червня 2012 року в частині 62,23 % від його вартості, - було надано у постанові Верховного Суду від 12 серпня 2021 року у справі № 5019/592/12 про банкрутство ПП "Кольортех".
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.
Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.12.2019 у справі № 910/6356/19).
Так, у пунктах 104-112 постанови Верховного Суду від 12 серпня 2021 року по справі № 5092/592/12 зазначено:
"104. Так, судами було встановлено, що у рішенні суду від 14.08.2018 у цій справі встановлені преюдиційні факти щодо набуття прав покупця у розмірі 62,23% від вартості, а не набуття позивачем права власності на частку у спільній частковій власності на нерухоме майно.
105. Тобто, судова колегія відзначає, що судами попередніх інстанцій було вірно не ототожнено набуті позивачем права покупця з набуттям права власності.
106. Слід зауважити, що права покупця на отримання товару супроводжуються обов'язком продавця передати товар покупцеві (стаття 662 ЦК України).
107. Набуті позивачем права покупця є по суті обмеженим речовим правом, за яким він, як власник цього права, наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно в майбутньому за умови вчинення відповідних дій, чого не мало місця у цій справі.
Така ж правова позиція наведена Великою Палатою Верховного Суду у пункті 96 постанови від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18.
108. Так, реалізувати права покупця можна до здійснення відчуження майна іншій особі, що випливає зі змісту положень статей 665, 620 ЦК України.
109. Зокрема, за частиною другою статті 665 ЦК України якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред'явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу.
110. А відповідно до частини другої статті 620 ЦК України кредитор втрачає право на витребування у боржника речі, визначеної індивідуальними ознаками, у разі, якщо ця річ вже передана третій особі у власність або в користування.
111. Водночас, як встановлено судами, спірний цілісний майновий комплекс зареєстровано за ТОВ "Радивилівмолоко", реєстрація права власності за ТОВ "Радивилівмолоко" здійснена на підставі договору купівлі-продажу від 14.07.2015, згідно якого ТОВ "Радивилівмолоко", як покупець, прийняв у власність об'єкт купівлі-продажу за цим правочином від ПП "Даві Буд". При цьому цей договір не визнавався судом недійсним. Тобто, на момент подачі нинішнього позову цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Старицького, буд. 21, був переданий у власність іншій особі, а саме, ТОВ "Радивилівмолоко".
112. Із цього приводу судова колегія відзначає наступні аспекти:
1) станом на 18.06.2015 (дату проведення другого повторного аукціону з реалізації майна банкрута) ПП "Кольортех" не мав обмежень щодо такої реалізації цілісного майнового комплексу на користь ПП "Даві Буд";
2) у рішенні суду від 14.08.2018 у цій справі встановлені преюдиційні факти щодо набуття прав покупця у розмірі 62,23 % від вартості цілісного майнового комплексу;
3) реалізація права покупця у цій справі на витребування майна у відповідача-1 втрачена відповідно до положень частини другої статті 620 ЦК України;
4) відповідно захист майнових прав позивача є можливим через подачу ним до суду відповідних вимог у межах справи про банкрутство ПП "Кольортех". "
Суд констатує, що судові рішення у справі № 5019/592/12 , а саме: постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 29 серпня 2016 року, залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 15 листопада 2016 року, якою визнано недійсними результати аукціону з продажу майна Третьої особи 2 від 18 червня 2015 року, оформлені протоколом від 18 червня 2015 року № 01-06/15/К, та визнано недійсним договір купівлі-продажу майна банкрута на других повторних відкритих торгах від 19 червня 2015 року №19/06/15/К, - не були спрямовані на дійсне відновлення порушених прав та інтересів ФОП Ніколаєва Д.Б., а встановлені у цих рішеннях обставини щодо підстав для визнання недійсними результати аукціону та відповідного договору купівлі-продажу, на які посилається позивач у позовній заяві, не призвели до жодного реального результату, який був би спрямований на відновлення чи захист прав ФОП Ніколаєва Д.Б., оскільки останній не був зареєстрованим власником цієї будівлі. Вказані рішення не стосувалися прав та інтересів ФОП Ніколаєва Д.Б.
Відповідно, позивачем не наведено, а судом не встановлено порушення прав та законних інтересів позивача внаслідок укладення Договору купівлі-продажу № 724 від 14.07.2015 р. між Приватним підприємством "Даві Буд" та ТОВ "Радивилівмолоко".
Більше того, виходячи з викладеного та беручи до уваги мету здійснення судочинства, судом не встановлено, що при задоволенні заявленого позову відбудеться відновлення права ФОП Ніколаєва Д.Б. зазначеним в позові способом захисту. Зокрема, задоволення позовної вимоги про визнання недійсним Договору купівлі-продажу № 724 від 14.07.2015 р. укладеного між Приватним підприємством "Даві Буд" та ТОВ "Радивилівмолоко", при наведених позивачем підставах позову є неможливим, і фактичний захист прав позивача, в обраний ним спосіб не відбувається, оскільки в матеріалах справи станом на час подання позовної заяви до суду та прийняття рішення у даній справі відсутні докази реєстрації права власності на 62,23 % цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою : вул. Старицького, буд. 21 в м. Рівне, за ФОП Ніколаєвим Д.Б. Натомість, як судами було встановлено та описано вище по тексту, що у рішенні суду від 14.08.2018 у справі №5029/592/12 встановлені преюдиційні факти щодо набуття прав покупця у розмірі 62,23% від вартості, а не набуття позивачем права власності на частку у спільній частковій власності на нерухоме майно.
Таким чином, подання позову ФОП Ніколаєвим Д.Б. у даній справі (з таким предметом позову) щодо визнання недійсним Договору купівлі-продажу № 724 від 14.07.2015 р. укладеного між Приватним підприємством "Даві Буд" та ТОВ "Радивилівмолоко", є необгрунтованим, оскільки позивачем обрано неефективний спосіб захисту, який не забезпечить поновлення його прав та інтересів.
Відтак позивачем не доведено належними, допустимими та достовірними доказами порушення, не визнання чи оспорення відповідачами його суб'єктивного права, а також не доведено, що об'єктом захисту є його охоронюваний законом інтерес. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позову, оскільки є відсутнім порушення суб'єктивного права позивача, що підлягає судовому захисту у даному спорі.
Невірно обраний спосіб захисту порушеного права виключає дослідження та вирішення судом заявлених позовних вимог по суті (пункт 29 постанови Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №911/269/19). Тому суд не перевіряє інші доводи та міркування учасників справи щодо суті заявлених вимог та наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним договору, оскільки відповідний аналіз має бути зроблений у мотивувальній частині судового рішення в разі звернення позивача до суду щодо застосування належного та ефективного способу захисту.
Стосовно заяви відповідача про застосування строків позовної давності суд зазначає про те, що за змістом ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. А отже, відмова в задоволенні позову у зв'язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову.
Отже, в силу положень даної норми позовна давність судом у даному випадку не застосовується.
Висновки суду.
За результатами розгляду спору та з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко" та Приватного підприємства "Даві буд" про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 724 від 14.07.2015 р. - слід відмовити.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на позивача у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 05 жовтня 2022 року.
Суддя Бережнюк В.В.