03.10.2022 р. справа № 914/21/20
Господарський суд Львівської області у складі судді Горецької З.В., за участю секретаря судового засідання Пришляк М.С., розглянув у підготовчому судовому засіданні справу
за позовом: Львівської міської громадської організації «Студія активного дозвілля», м. Львів,
до відповідача: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів,
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Львівська міська рада
про зобов'язання укласти договори купівлі-продажу об'єкта малої приватизації способом викупу
представники сторін:
від позивача: Туркоцьо Н.І..;
від відповідача: Карасюк М.В.;
від третьої особи: не з'явився.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Львівської міської громадської організації «Студія активного дозвілля» (далі «Позивач», Студія) до Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (далі «Відповідач», Управління) про зобов'язання укласти договори купівлі-продажу об'єкта малої приватизації способом викупу.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.03.2021 у задоволенні позову відмовлено. За наслідками перегляду цієї справи в апеляційному порядку, постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.11.2021, рішення місцевого господарського суду від 22.03.2021 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Визнано укладеними між Студією та Управлінням договори купівлі-продажу об'єкта малої приватизації способом викупу у викладеній в резолютивній частині постанови редакції.
Постановою Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.05.2022 касаційну скаргу Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради задовольнити частково. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 16 листопада 2021 року і рішення Господарського суду Львівської області від 22 березня 2021 року у справі № 914/21/20 скасовано. Справу № 914/21/20 направлено на новий розгляд до Господарського суду Львівської області. Згідно з Протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 24.06.2022 справу передано до розгляду судді Горецькій З.В.
Ухвалою від 28.06.2022 господарський суд прийняв до свого провадження справу №914/21/20.
Ухвалою від 29.09.2022 розгляд питання вжиття заходів забезпечення позову призначено в судове засідання 03.10.2022.
Розглянувши заяву про забезпечення позову та викладені в ній доводи, дослідивши в сукупності представлені заявником докази, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ч. 1 ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Суд зазначає, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони/зобов'язання відповідача вчиняти певні дії.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд керується тим, що у випадку задоволення позову, судове рішення має бути реалізованим, позаяк це рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Оскільки у даному випадку існує спір немайновою характеру, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів усіх учасників; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності учасників правовідносин.
Відповідно до статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, та має право саме на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Управління комунальної власності ДЕР ЛМР заяву про забезпечення позову обґрунтовує тим, що поведінка позивача є недобросовісною, оскільки майно, яке є предметом спору було відчужене в порушення п.п. 7.1, 7.3 Договору.
В силу зазначеного, суд звертає увагу відповідача, що майно відчужено після набранням рішенням законної сили (винесення постанови апеляційною інстанцією).
Також необхідно зазначити, що неналежне виконання умов договору не є предметом розгляду в межах даної справи.
Забезпечення позову в даній справі не відновить порушеного права відповідача, оскільки майно належить третій особі. На переконання суду, відповідач вправі реалізувати своє право на захист шляхом подання позовної заяви про витребування майна. В межах такої справи відповідач вправі реалізувати право на забезпечення позову, яке буде ефективним.
Крім того інститут забезпечення позову вказує безпосередньо на захист прав позивача у разі задоволення позову аби не ускладнювати виконання рішення в майбутньому. Практика на яку посилається відповідач регламентує відносини, які відмінні від даної справи, оскільки майно не належить позивачу.
Враховуючи викладене суд приходить до переконання про відмову в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
За вх. №3182/22 від 03.10.2022 на адресу суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про повернення до розгляду справи в підготовчому засіданні та залучення його в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача, оскільки майно, що є предметом спору перебуває в його власності.
Розглянувши вказане клопотання суд зазначає таке.
У відповідності з ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно із п.п. 1, 2, 4, 5 ч. 3 ст. 2 ГПК України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність.
Статтею 177 ГПК України визначено основні завдання підготовчого провадження, якими зокрема є:
1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу;
2) з'ясування заперечень проти позовних вимог;
3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів;
4) вирішення відводів;
5) визначення порядку розгляду справи;
6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Крім того, законодавцем у ч. 3 ст. 177 ГПК України визначено часові рамки протягом якого має бути проведено підготовче провадження, а саме протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках такий строк може бути продовжений, але не більше як на 30 днів.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГПК України, на початку розгляду справи по суті головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.
Так, в даному випадку, ОСОБА_2 , мотивуючи необхідність задоволення клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження, зазначає, що він є власником нерухомого майна, яке є предметом спору, у зв'язку з чим виникає необхідність залучення останнього в якості третьої особи. Водночас, на момент заявлення клопотання суд вже знаходився на стадії розгляду справи по суті.
Як зазначається Верховним судом у постанові від 03.10.2019 у справі 902/271/18, що навіть після закінчення підготовчого засідання не виключається можливість подання суду відповідних клопотань, спрямованих на додаткове збирання доказів у силу статті 207 ГПК України, натомість подібні клопотання не лише мають бути обґрунтовані особою, яка подає відповідне клопотання, а й судом має бути заслухані думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. У цьому виявляється принцип «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється» (Рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» від 27.05.2013, пункт 106).
Слід зауважити, що встановлення законодавцем часових обмежень на подання доказів спрямоване на неприпустимість зловживання учасниками справи своїми правами, коли через наявність права на подання доказів відповідний учасник буде відтерміновувати винесення судом рішення по суті справи через необхідність дослідження додатково поданих таким учасником доказів.
На думку Верховного Суду, стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя. На важливість дотримання строку на подання доказів звертав свою увагу Верховний Суд й раніше у постановах від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 03.04.2019 № 913/317/18.
Внаслідок описаного, суд доходить висновку, що завдання підготовчого провадження не виконані належним чином. Тому для повного та всебічного розгляду справи по суті необхідним є повернення до стадії підготовчого провадження.
Частиною 1 статті 50 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити в справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Відповідно до частини 3 статті 50 Господарського процесуального кодексу України у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
З огляду на те, що рішення господарського суду у даній справі може вплинути на права та обов'язки ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), суд вважає за доцільне залучити останнього до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 50, 74, 136, 137, 138-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову вх. №3093/22 від 27.09.2022.
2. Повернутись на стадію підготовчого провадження у справі №914/21/20.
3. Залучити до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
4. Зобовязати позивача надіслати на адресу третьої особи позовну заяву з додатками. Докази надіслання представити суду.
5. Зобов'язати третю особу ОСОБА_1 надати суду пояснення щодо суті спору.
6. Підготовче судове засідання відкласти на 17.10.22 о 10:00 год.
7. Підготовче судове засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Львівської області за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 128 в залі судових засідань.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ГПК України.
Суддя Горецька З.В.