вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"06" жовтня 2022 р. м. Київ Справа № 911/596/22
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРГУМ” (03186, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, буд. 5, літера А, оф. 320)
до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДОРОЖНИК” (08801, Київська обл., Миронівський р-н, м. Миронівка, вул. Корсунська, буд. 10)
про стягнення 21238,86 грн.,
Без виклику представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРГУМ” (далі - ТОВ “ЕНЕРГУМ”, позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДОРОЖНИК” (далі - ТОВ “ДОРОЖНИК”, відповідач) про стягнення 21238,86 грн. заборгованості за договором № ІР 4 2021/03/22 про постачання електричної енергії споживачу від 22.03.2021 р., у тому числі - 17410,64 грн. основного боргу, 2750,78 грн. пені, 226,09 грн. 3% річних, 851,35 грн. інфляційних втрат.
Вимоги позивача обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір № ІР 4 2021/03/22 про постачання електричної енергії споживачу від 22.03.2021 р., згідно з яким відповідачеві було поставлено електричну енергію, яку ТОВ “ДОРОЖНИК” було оплачено частково, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 17410,64 грн. основного боргу, 2750,78 грн. пені, 226,09 грн. 3% річних, 851,35 грн. інфляційних втрат і судові витрати, які складаються з судового збору та витрат на правову допомогу, покласти на відповідача.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.05.2022 р. (суддя Лилак Т.Д.) у справі № 911/596/22 було відкрито провадження та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).
13.06.2022 р. до Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив б/н від 07.06.2022 р. (вх. № 6643/22 від 13.06.2022 р.), в якому останній вказує на те, що позивачем не було надано відповідачу рахунків на оплату відпущеної електроенергії, відтак відповідач, посилаючись на п.п. 5.5, 5.7, 7.2 договору, вважає, що строк оплати не настав, у зв'язку з чим просить суд відмовити в задоволенні позову.
24.06.2022 р. до Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 22.06.2022 р (вх. № 7375/22 від 24.06.2022 р.), в якій останній зазначає, що відповідач був обізнаний про суму оплати, яку він мав здійснити за отриману електричну енергію, на підставі даних комерційного обліку, та що строк оплати для ТОВ “ДОРОЖНИК” згідно договору настав, у зв'язку з чим просить суд задовольнити позовні вимоги.
08.07.2022 р. до Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю “ДОРОЖНИК” надійшли заперечення на відповідь на відзив б/н від 01.07.2022 р. (вх. № 8193/22 від 08.07.2022 р.), в яких останнє зазначає, що у відповіді на відзив позивач жодним чином не спростував заперечення відповідача щодо невідповідності чинному законодавству розрахунку пені, а саме - що розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Разом з тим, відповідач вказує, що позовні вимоги, на думку останнього, є необґрунтованими, передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.
У зв'язку з припиненням трудових відносин з суддею Лилаком Т.Д. на підставі наказу Господарського суду Київської області № 10-К від 04.07.2022 р., згідно з розпорядженням Керівника апарату Господарського суду Київської області № 72-АР від 13.07.2022 р. було призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/596/22.
Згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 911/596/22 було передано для розгляду судді Бабкіній В.М.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.07.2022 р. суддею Бабкіною В.М. справу № 911/596/22 було прийнято справу до свого провадження.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 ГПК України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.
У відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів регулюються Законом України «Про ринок електричної енергії», який набрав чинності з 11.06.2020 р.
Крім того, взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії врегульовані Правилами роздрібного ринку електричної енергії, які затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 312 від 14.03.2018 р. (надалі - Правила роздрібного ринку, ПРРЕЕ).
22 березня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГУМ» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОРОЖНИК» (споживач) було укладено договір № РІ 4 2021/03/22 про постачання електричної енергії споживачу, згідно з п. 1.1 якого цей договір встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом підписання двох примірників, які мають однакову юридичну силу, один з яких зберігається у постачальника, другий - у споживача.
Відповідно до п. 2.1 договору, за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.
Початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена у заяві-приєднанні, яка є додатком № 1 до даного договору (п. 3.1 договору).
У відповідності з п. 5.1 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком № 2 до договору.
Пунктом 5.2 договору передбачено, що спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об'єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії.
Згідно з п. 5.4 договору ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за договором, у тому числі в разі її зміни. У випадках застосування до споживача диференційованих цін електричної енергії суми, вказані в рахунках, відображають середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін.
Відповідно до п. 5.5 договору розрахунковим періодом за договором є календарний місяць.
Споживач зобов'язується здійснити оплату рахунку постачальника в строк, вказаний у рахунку, згідно додатку № 2 (п. 5.7 договору).
Умовами п. 5.8 договору встановлено, що у разі порушення споживачем строків оплати за договором, постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що визначається договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком № 2 до договору.
Споживач зобов'язується протягом 5 робочих днів до початку постачання електричної енергії новим електропостачальником, але не пізніше дати, визначеної договором, розрахуватися з постачальником за спожиту електричну енергію (п. 6.2 договору).
Пунктом 7.2 договору передбачено, що постачальник зобов'язується, зокрема, нараховувати і виставляти рахунки споживачу за поставлену електричну енергію відповідно до вимог та у порядку, передбачених ПРРЕЕ та договором.
ТОВ «ЕНЕРГУМ» та ТОВ «ДОРОЖНИК» було підписано додаток № 1 до договору № РІ 4 2021/03/22 від 22.03.2021 р. - заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу, згідно якої було погоджено обсяг закупівлі електричної енергії та встановлено початок її постачання з 01.04.2021 р.
Також ТОВ «ЕНЕРГУМ» та ТОВ «ДОРОЖНИК» було підписано додаток № 2 до договору № РІ 4 2021/03/22 від 22.03.2021 р. - комерційну пропозицію постачальника електричної енергії ТОВ «ЕНЕРГУМ» споживачу ТОВ «ДОРОЖНИК».
Відповідно до п. 3 додатку № 2 розрахунки за електричну енергію здійснюються виключно в грошовій формі відповідно до умов договору, шляхом їх перерахування на розрахунковий рахунок постачальника, вказаний у рахунку на оплату та на сайті постачальника.
Згідно з п. 4 додатку № 2 оплата заявлених обсягів споживання електричної енергії здійснюється за наступним графіком: подекадний (подекадна відстрочка платежу): 40% вартості не пізніше ніж за 5 календарних днів до дати початку розрахункового періоду, 30% вартості до 5 числа розрахункового періоду, 30% вартості до 15 числа розрахункового періоду з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію. Споживач надає звіти про покази засобу обліку в останній робочий день розрахункового періоду.
Рахунок за фактично відпущену електричну енергію надається постачальником споживачу не пізніше п'ятого робочого дня з дати завершення розрахункового періоду. Надані постачальником рахунки/акти за фактично відпущену електричну енергію підлягають оплаті згідно пункту 4.1 комерційної пропозиції (п. 5 додатку № 2).
Пунктом 6 додатку № 2 передбачено, що, у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплату пені. Споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,10% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, нарахованої протягом всього періоду, але не більше ніж за 6 місяців.
На виконання умов вказаного договору постачальником була поставлена електрична енергія споживачу на загальну суму 59548,99 грн., що підтверджується актами прийому-передачі електроенергії, підписаними обома сторонами, № 1478 від 30.04.2021 р. на суму 2532,91 грн., № 1692 від 31.05.2021 р. на суму 2492,96 грн., № 2058 від 30.06.2021 р. на суму 11044,36 грн., № 2569 від 31.07.2021 р. на суму 20916,05 грн., № 3069 від 31.08.2021 р. на суму 22562,71 грн.
ТОВ «ДОРОЖНИК» було частково оплачено на рахунок ТОВ «ЕНЕРГУМ» поставлену останнім електричну енергію на загальну суму 42138,35 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача за період з 01.01.2021 р. до 11.05.2022 р., у тому числі - 30.06.2021 р. на суму 7086,99 грн., 19.07.2021 р. на суму 11044,36 грн., 20.08.2021 р. на суму 24007,00 грн., де в якості призначення платежу зазначено «оплата за електроенергію згідно рахунків».
Таким чином, згідно договору та актів прийому-передачі електроенергії у споживача утворилась заборгованість перед постачальником у сумі 17410,64 грн.
Поряд з цим, ТОВ «ДОРОЖНИК» було надіслано ТОВ «ЕНЕРГУМ» лист № 61 від 10.08.2021 р., де споживач повідомив ТОВ «ЕНЕРГУМ», що ним було обрано нового постачальника електричної енергії з 31.08.2021 р.
ТОВ «ЕНЕРГУМ» було надіслано на адресу ТОВ «ДОРОЖНИК» претензію № 271 від 03.12.2021 р., за змістом якої позивач зазначав, що станом на момент подання цієї претензії за ТОВ «ДОРОЖНИК» обліковується заборгованість за фактично поставлену електричну енергію у розмірі 17410,64 грн. Відповідно до п. 6.1.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, що затверджені постановою НКРЕКП від 14.03.2018 р. № 312, споживач має право в установленому цими Правилами порядку на зміну електропостачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії споживачу (постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг) з новим електропостачальником. Згідно з абз. 1 п. 6.1.22 Правил роздрібного ринку електричної енергії, якщо фактичні дані комерційного обліку перевищують прогнозні, споживач повинен протягом 5 робочих днів з дати отримання остаточного рахунку здійснити платежі на користь попереднього електропостачальника. Проте, платіж за фактичними даними комерційного обліку споживачем в порушення вимог Правил роздрібного ринку електричної енергії здійснено не було, у зв'язку з чим позивач, керуючись абз. 1 п. 6.1.22 Правил роздрібного ринку електричної енергії, ч. 2 ст. 712 та ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, просив сплатити суму заборгованості перед ТОВ «ЕНЕРГУМ» у розмірі 17410,64 грн.
Відповідач відповідь на претензію не надав, заборгованість не сплатив, у зв'язку з чим ТОВ «ЕНЕРГУМ» і звернулось з даним позовом до суду.
Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно з приписами ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 58 Закону України "Про ринок електричних послуг" споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на таке.
Як вказує позивач, відповідач своїх зобов'язань за договором з оплати отриманої електроенергії у повному обсязі не виконав належним чином.
При цьому, позивач наголошував, що остаточні платежі між постачальником та споживачем, згідно з п. 6.1.22 Правил роздрібного ринку електричної енергії, мають бути здійснені протягом 10 робочих днів після зміни електропостачальника, що у випадку взаємовідносин між ТОВ «ЕНЕРГУМ» та ТОВ «ДОРОЖНИК» вказує на те, що останнім днем здійснення оплат між зазначеними контрагентами було 13.09.2021 р.
Поряд з цим, відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, посилався на наступні обставини.
Укладений між сторонами договір є двостороннім, тобто правами обов'язками наділені обидві сторони договору, зокрема, відповідно до п. 5.7 договору споживач зобов'язується здійснити оплату рахунку постачальника в строк, вказаний у рахунку, згідно додатку № 2.
Водночас, пунктом 7.2 договору передбачено, що постачальник зобов'язується виставляти рахунки споживачу за поставлену електричну енергію відповідно до вимог та у порядку, передбачених ПРРЕЕ та договором.
Згідно з п. 5.1 додатку № 2 до договору (комерційна пропозиція) рахунок за фактично відпущену електричну енергію надається постачальником споживачу не пізніше п'ятого робочого дня з дати завершення розрахункового періоду. Надані постачальником рахунки/акти за фактично відпущену електричну енергію підлягають оплаті згідно пункту 4.1 комерційної пропозиції.
Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строк оплати (п. 5.7 додатку № 2 до договору).
Також відповідач вказував, що відповідно до п. 4.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 р., оплата електропостачальнику вартості електричної енергії, у тому числі - на підставі визнаної претензії, здійснюється виключно коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання електропостачальника. Споживач, який купує електричну енергію відповідно до умов договору в електропостачальника, здійснює оплату за виставленим рахунком виключно на поточний рахунок із спеціальним використання цього електропостачальника в одному з уповноважених банків.
Отже, на переконання відповідача, відповідно до умов договору та ПРРЕЕ у споживача виникає обов'язок оплатити отриману електричну енергію за умови отримання від постачальника рахунків на оплату. Проте, постачальник не надав споживачу рахунків на оплату відпущеної електричної енергії, в той час як відповідно до умов п. 5.7 договору та п. 5.1 Комерційної пропозиції (додаток № 2 до договору № РІ 4 2021/03/22 від 22.03.2021 р.) підлягають оплаті лише надані постачальником рахунки/акти за фактично відпущену електричну енергію, і в разі ненадання постачальником таких рахунків/актів за фактично відпущену електричну енергію у споживача відсутня можливість і обов'язок їх оплачувати.
Таким чином, оскільки позивачем не надано відповідачу рахунків на оплату відпущеної електроенергії, відповідач вважає, що строк оплати за договором не настав, і заборгованість ТОВ «ДОРОЖНИК» перед ТОВ «ЕНЕРГУМ» відсутня.
Поряд з цим, відповідач також заперечував проти заявленої до стягнення позивачем пені, зазначаючи, що наданий позивачем розрахунок суперечить нормам чинного законодавства, оскільки за приписами статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Як встановлено судом, в матеріалах даної справи відсутні докази направлення позивачем рахунків на оплату відповідачеві.
Поряд з цим, частиною 1 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Тобто, обов'язок відповідача оплатити вартість поставленої йому позивачем електроенергії виникає в силу закону (статті 655, 692, 712 ЦК України, частина 1 статті 265 ГК України) та не залежить від факту виставлення позивачем рахунку на оплату відповідачем вартості здійсненої поставки електричної енергії.
Суд зауважує, що хоча в договорі й зазначено, що оплата здійснюється "на підставі рахунку", однак за змістом статті 692 ЦК України така умова договору не змінює строк виконання грошового зобов'язання, який обраховується "з дня отримання товару", а не рахунку.
Водночас, слід звернути увагу, що за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за отримані товари чи надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку з оплати.
Наведена правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 р. у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 р. у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 р. у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 р. у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 р. у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 р. у справі № 915/400/18, від 29.04.2020 р. у справі № 915/641/19.
Враховуючи вищенаведені норми законодавства та встановлені судом фактичні обставини щодо отримання відповідачем електричної енергії за договором № РІ 4 2021/03/22 від 22.03.2021 р., факт та обсяг якого підтверджується підписаними сторонами актами і відповідачем не заперечується, у споживача виникло зобов'язання з його оплати.
Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Отже, факт порушення відповідачем зобов'язання з оплати отриманої від позивача електроенергії судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.
За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 17410,64 грн. є належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, у зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати за спожиту електричну енергію, позивач просить суд стягнути пеню, інфляційні втрати та 3% річних, нараховані за період прострочення оплати.
Як зазначалося вище, згідно з п. 4 додатку № 2 до договору № РІ 4 2021/03/22 від 22.03.2021 р. оплата заявлених обсягів споживання електричної енергії здійснюється за наступним графіком: подекадний (подекадна відстрочка платежу): 40% вартості не пізніше ніж за 5 календарних днів до дати початку розрахункового періоду, 30% вартості до 5 числа розрахункового періоду, 30% вартості до 15 числа розрахункового періоду з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію. Споживач надає звіти про покази засобу обліку, в останній робочий день розрахункового періоду.
Відповідно до п. 4.8 Правил роздрібного ринку, форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).
Для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку. Платіжний документ (рахунок) формується електропостачальником за обсяг електричної енергії згідно з обраною комерційною пропозицією до договору про постачання електричної енергії споживачу Платіжний документ (рахунок) має надаватися споживачу в терміни та спосіб, визначені відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції або умов договору. Датою отримання платіжного документа вважається: 1) дата вручення, що підтверджується підписом одержувача (споживача або його уповноваженої особи); 2) дата його отримання від кур'єра; 3) відмітка про реєстрацію вхідної кореспонденції; 4) дата його відкриття споживачем на персональній сторінці (особовому кабінеті) споживача на офіційному вебсайті електропостачальника, оператора системи, що може бути підтверджено програмною платформою, яка забезпечує роботу персональної сторінки з визначенням дати та часу його відкриття; 5) дата отримання іншими засобами комунікації (електронною поштою, факсимільним зв'язком тощо) чи в інший спосіб з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу та комерційною пропозицією та/або договором споживача на розподіл (передачу) електричної енергії; 6) третій календарний день з дати його отримання поштовим відділенням зв'язку, на території обслуговування якого розташований об'єкт споживача (у разі направлення засобами поштового зв'язку рекомендованим або цінним листом) (п.п. 4.12, 4.13, 4.14 ПРРЕЕ).
Згідно з п. 4.17 Правил роздрібного ринку за несвоєчасну оплату передбачених договором (комерційною пропозицією) платежів понад обумовлений термін споживач сплачує неустойку (пеню) та інші платежі згідно з законодавством та договором.
Оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватись згідно зі строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом. Зазначені строки не можуть бути меншими за 5 днів з дня надання платіжного документа споживачу (п. 4.21 ПРРЕЕ).
Як зазначалося вище, доказів виставлення позивачем відповідачеві рахунків матеріали справи не містять.
Водночас, слід відзначити, що у відповідності з п. 6.1.1 ПРРЕЕ споживач має право в установленому цими Правилами порядку на зміну електропостачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії споживачу (постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг) з новим електропостачальником.
За змістом п. 3.2.5 Правил роздрібного ринку, ініціювання споживачем розірвання договору у разі зміни електропостачальника має відбуватися одночасно з ініціюванням ним початку процедури зміни електропостачальника, передбаченої главою 6.1 розділу VI цих Правил, або укладенням договорів, передбачених Правилами ринку, а у разі остаточного припинення користування електричною енергією - з дотриманням вимог пункту 4.27 цих Правил. У таких випадках датою припинення договору вважається дата фактичної зміни електропостачальника або набуття споживачем статусу учасника ринку двосторонніх договорів, або остаточного припинення користування електричною енергією на об'єкті за відповідними точками комерційного обліку.
Відповідно до п. 6.1.17 ПРРЕЕ попередній електропостачальник не пізніше ніж за 5 календарних днів до закінчення строку дії договору про постачання електричної енергії споживачу має виставити споживачу рахунок за електричну енергію, сформований на підставі прогнозних даних комерційного обліку, наданих адміністратором комерційного обліку. Така вимога не застосовується до випадків, коли зміна електропостачальника здійснюється у строк, що є меншим ніж 5 робочих днів.
При цьому, за умовами укладеного сторонами договору споживач зобов'язується протягом 5 робочих днів до початку постачання електричної енергії новим електропостачальником, але не пізніше дати, визначеної договором, розрахуватися з постачальником за спожиту електричну енергію (п. 6.2 договору).
Слід зазначити, що останній з актів приймання-передачі електроенергії був підписаний сторонами 31.08.2021 р., тобто в день зміни електропостачальника. Водночас, доказів виставлення постачальником споживачеві передбаченого п. 6.1.17 ПРРЕЕ рахунку до матеріалів справи не надано.
Згідно з п. 6.1.22 Правил роздрібного ринку, якщо фактичні дані комерційного обліку перевищують прогнозні, споживач повинен протягом 5 робочих днів з дати отримання остаточного рахунку здійснити платежі на користь попереднього електропостачальника. Якщо споживачем здійснена переплата за прогнозними даними споживання, попередній електропостачальник повинен протягом 5 робочих днів повернути споживачу надлишок коштів. Зазначені платежі мають бути здійснені сторонами протягом 10 робочих днів після зміни електропостачальника.
У силу вимог ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Поряд з цим, за приписами ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі ч. 1 ст. 547 ЦК України).
Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6 додатку № 2 до договору № РІ 4 2021/03/22 від 22.03.2021 р. передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплату пені. Споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,10% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, нарахованої протягом всього періоду, але не більше ніж за 6 місяців.
З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що заявлений до стягнення розмір пені було визначено позивачем в сумі 2750,78 грн., нарахованій на заборгованість відповідача за період з 14.09.2021 р. до 18.02.2022 р., виходячи з того, що остаточний розрахунок мав бути здійснений у строк по 13.09.2021 р. з огляду на вищенаведені приписи п. 6.1.22 ПРРЕЕ.
Разом з тим, відповідно до ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Аналогічні положення викладено у ст. 631 ЦК України.
За умовами пп. 10.3.4 п. 10.3 додатку № 2 до договору № РІ 4 2021/03/22 від 22.03.2021 р. дія цього договору припиняється у разі зміни постачальника.
Водночас, з долученого до позовної заяви розрахунку пені вбачається, що позивач заявляє до стягнення з відповідача пеню, нараховану за період з 14.09.2021 р. до 18.02.2022 р., тобто за період після припинення дії договору № РІ 4 2021/03/22 від 22.03.2021 р., оскільки відповідачем було обраного нового постачальника електричної енергії з 31.08 2021 р.
Тобто, як слідує з наведеного, момент прострочення відповідачем грошового зобов'язання був визначений позивачем, виходячи з приписів Правил роздрібного ринку електричної енергії, якими врегульовано здійснення остаточних платежів після зміни електропостачальника, а не з умов укладеного сторонами договору.
Між тим, як зазначалося вище, постачальник має право вимагати сплати пені у разі порушення споживачем строків оплати за договором (п. 5.8 договору, п. 7 додатку № 2 до договору).
Відповідно, за висновком суду, позивачем не доведено наявності підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення пені, нарахованої поза межами строку дії договору з 14.09.2021 р., позаяк Правилами роздрібного ринку електричної енергії таку відповідальність при здійсненні остаточного розрахунку у випадку зміни електропостачальника не передбачено.
З огляду на викладене, за встановлених судом обставин вимога позивача про стягнення з відповідача пені задоволенню не підлягає.
Також позивач просив суд стягнути з відповідача 226,09 грн. 3% річних та 851,35 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що їх розмір було визначено позивачем у сумі 226,09 грн., нарахованій на заборгованість відповідача за період з 14.09.2021 р. по 18.02.2022 р. на суму 17410,00 грн.
Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 851,35 грн. і нарахований на заборгованість відповідача за період з вересня 2021 року по січень 2022 р. на суму 17410,64 грн.
За результатами перевірки судом розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, наданих позивачем, суд встановив, що вони є обгрунтованими, арифметично вірними та відповідають обставинам справи і приписам ст. 625 ЦК України.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГУМ».
Щодо решти пояснень та доводів учасників судового процесу суд зауважує наступне.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Отже, названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).
Поряд з цим, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).
З урахуванням наведеного, слід зазначити, що решта долучених до матеріалів справи документів та доводів учасників процесу була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог не спростовує.
Щодо розподілу судових витрат у даній справі слід зазначити наступне.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (стаття 123 Господарського процесуального кодексу України).
Позивачем у позовній заяві зазначено, що судові витрати складаються з судового збору в розмірі 2481,00 грн. та витрат на послуги адвоката з орієнтовним розміром 5000,00 грн.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У підтвердження сплати судового збору позивачем до позовної заяви додано платіжне доручення № 4250 від 21.02.2022 р. на суму 2481,00 грн.
Отже, витрати зі сплати судового збору відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, станом на час прийняття рішення позивачем, у підтвердження понесення решти заявлених очікуваних судових витрат (витрат на правову допомогу), жодних доказів не подано, у зв'язку з чим у суду на час вирішення спору відсутні підстави для розгляду та вирішення питання щодо покладення на відповідача витрат позивача на послуги адвоката.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ДОРОЖНИК” (08801, Київська обл., Миронівський р-н, м. Миронівка, вул. Корсунська, буд. 10, код 19425966) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРГУМ” (03186, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, буд. 5, літера А, оф. 320, код 39568531) 17410 (сімнадцять тисяч чотириста десять) грн. 64 коп. основного боргу, 226 (двісті двадцять шість) грн. 09 коп. 3% річних, 851 (вісімсот п'ятдесят одну) грн. 35 коп. інфляційних втрат, 2159 (дві тисячі сто п'ятдесят дев'ять) грн. 67 коп. судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 06.10.2022 р.
Суддя В.М. Бабкіна