ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.10.2022Справа № 916/982/22
За позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Військсервіс-Волонтер»
про стягнення 721.259,19 грн
Суддя Сівакова В.В.
секретар судового засідання Носкова А.С.
за участі представників сторін
від позивача не з'явився
від відповідача не з'явився
01.05.2022 Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси звернувся до Господарського суду Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Військсервіс-Волонтер» про стягнення 721.259,19 грн.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що на підставі укладеного між сторонами договору про відшкодування вартості послуг з електропостачання, спожитих в процесі надання послуг з харчування № 10 від 23.02.2021, з подальшими змінами та доповненнями, позивачем в період з січня 2022 року по лютий 20222 року було надано передбачені договором послуги та своєчасно виставлено відповідачу розрахунки та акти виконаних робіт. Проте, в супереч умовам договору, відповідачем не було сплачено за спожиті послуги, у зв'язку з чим позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 97 від 19.05.2022 з вимогою сплатити 703.158,06 грн. Враховуючи викладене та те, що відповідачем не було сплачено заборгованість за договором № 10 від 23.02.2021, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 721.259,19 грн, з яких 703.158,06 грн основного боргу та 18.101,12 грн пені.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.06.2022 відкрито провадження у справі № 916/982/22; прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 06.07.2022.
04.07.2022 від відповідача на електронну адресу суду надійшов відзив на позов, відповідно до якого останній просить продовжити строк на подання відзиву; закрити провадження у справі в частині стягнення боргу у розмірі 703.158,06 грн, у зв'язку зі сплатою; вважає, що в силу введення воєнного стану виникли форс-мажорні обставини, що звільняють сторони договору від відповідальності за неналежне його виконання; відмовити у стягненні пені та просить розглядати справу № 916/982/22 без участі представника відповідача.
04.07.2022 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, зміст якого є тотожнім до змісту відзиву, що надійшов на електрону адресу суду.
05.07.2022 від відповідача на електронну адресу суду надійшли докази направлення на адресу позивача відзиву на позов.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2021 справу № 916/982/22 за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси до Товариства з обмеженою відповідальністю «Військсервіс-Волонтер» про стягнення 721.259,19 грн передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Вказані матеріали надійшли до Господарського суду міста Києва 01.08.2022.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2022 для розгляду справи визначено суддю Сівакову В.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2022 прийнято справу № 916/982/22 до провадження; підготовче засідання призначено на 13.09.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 916/982/22 від 13.09.2022 провадження у справі № 916/982/22 в частині стягнення з відповідача 703.158,06 грн основного боргу закрито.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 916/982/22 від 13.09.2022 закрито підготовче провадження у справі № 916/982/22 та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.09.2022.
27.09.2022 від позивача на електронну адресу суду надійшла заява про участь останнього у судовому засіданні, призначеному на 29.09.2022, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв'язку «EasyCon».
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 916/982/22 від 28.09.2022 задоволено заяву позивача та ухвалено забезпечити участь представника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси у розгляді справи № 916/982/22 у судовому засіданні, призначеному на 29.09.2022, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за допомогою програми «EasyCon».
Позивач в судовому засіданні 04.10.2022 позовні вимоги про стягнення пені підтримав повністю.
У судовому засіданні 29.09.2022 відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 04.10.2022.
29.09.2022 від позивача на електронну адресу суду надійшла заява про участь останнього у судовому засіданні, призначеному на 04.10.2022, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв'язку «EasyCon».
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 916/982/22 від 28.09.2022 задоволено заяву позивача та ухвалено забезпечити участь представника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси у розгляді справи № 916/982/22 у судовому засіданні, призначеному на 04.10.2022, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за допомогою програми «EasyCon».
Позивач в судове засідання 04.10.2022 не з'явився.
Відповідач в судове засідання 04.10.2022 не з'явився.
В судовому засіданні 04.10.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України прийнято рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва
23.02.2021 між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеси (сторона-1, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Військсервіс-Волонтер» (сторона-2, відповідач) укладено договір про відшкодування вартості послуг з електропостачання, спожитих в процесі надання послуг з харчування № 10 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору сторона-1 забезпечує сторону-2 електричною енергією, отриману від постачальника електричної енергії, на об'єкти, згідно додатку № 1, для забезпечення надання послуг з харчування особового складу Збройних Сил України.
Згідно з п. 1.2 договору сторона-2 в свою чергу забезпечує своєчасне відшкодування витрат стороні-1 за надані комунальні послуги (електропостачання), спожиті в процесі надання послуг з харчування, що надаються на підставі договору № 286/2/21/2 від 17.01.2021 про закупівлю послуги з організації харчування та договору позики нерухомого майна для кожної військової частини (додаток № 2), згідно щомісячних показників електролічильника.
Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору не сплатив вартість поставленої електроенергії, у зв'язку з чим виникла заборгованість та за неналежне виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано 18.101,12 грн пені.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно з ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Згідно з п. 9.1 договору він набирає чинності з моменту підписання його сторонами, а його положення, згідно з ч. 3 ст. 631 ЦК України діють з 25.01.2021 до 31.12.2021 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Додатковою угодою № 2 від 13.12.2021 внесено змін до п. 9.1 договору та визначено, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами, а його положення, згідно з ч. 3 ст. 631 ЦК України діють з 25.01.2021 до 31.03.2022 включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Додатковою угодою № 1 від 09.03.2021 внесено зміни до додатку № 1 до договору щодо переліку об'єктів, на які подається електроенергія, зокрема до нього входять 11 військових частин.
Відповідно до п. 6.1 договору облік електроенергії, спожитих стороною-2, здійснюється згідно засобів обліку або на підставі розрахунків, виконаних стороною-1. У разі відсутності засобів обліку вони можуть встановлюватись стороною-2.
Згідно з п. 6.5 договору щомісячно в останній день місяця сторона-1 та сторона-2, на підставі норм споживання електричної енергії, які визначаються згідно із діючим законодавством і тарифами, шо встановлені уповноваженим органом чи відповідними підприємствами та згідно з показниками засобів обліку або розрахунків, складають і підписують акт виконаних робіт в двох примірниках.
Відповідно до п. 6.6. договору щомісячно, в термін з 5 по 15 число сторона-1 надає стороні-2 рахунок, акт виконаних робіт за спожиту електричну енергію, відомість показників лічильника, які є підставою для проведення оплати по даному договору.
Згідно з п. 6.7 договору сторона-2, згідно з показниками засобів обліку або за розрахунковими даними, підписаних сторонами, виходячи з затверджених тарифів енергопостачальної організації, відшкодовує вартість спожитої електричної енергії на реєстраційні або спеціальні реєстраційні рахунки стороні-1.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач 07.02.2022 отримав лист позивача № 515 від 04.02.2022 з доданими до нього: актом наданих послуг з електропостачання за січень 2022 року, рахунок на оплату за електропостачання за січень 2022 року на суму 337.790,11 грн, відомість нарахувань за січень (електропостачання), показники лічильників по в/ч за січень 2022 року.
Також вбачається, що 01.04.2022 відповідач отримав лист позивача № 1125 від 31.03.2022 з доданими до нього: актом наданих послуг з електропостачання за лютий 2022 року, рахунок на оплату за електропостачання за лютий 2022 року на суму 365.367,95 грн, відомість нарахувань за лютий (електропостачання), показники лічильників по в/ч за лютий 2022 року.
Пунктом 2.3.2 договору визначено, що сторона-2 зобов'язана кожного місяця отримувати надані стороною-1 рахунки та акти виконаних робіт на оплату спожитої електричної енергії, згідно показів лічильника та здійснювати їх оплату не пізніше 10 банківських днів з дня отримання рахунків.
Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку обчислюється з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до постанови Національного банку України № 514 від 03.12.2003 «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за акредитивами» (зі змінами) банківський день це - робочий день банку в тому місці, в якому повинна виконуватися дія, передбачена УПДА або іншими міжнародними документами, затвердженими МТП.
З огляду на відсутність відомостей щодо робочих днів у тижні банківської установи відповідача суд приходить до висновку, що оплату з відшкодування вартості послуг з електропостачання слід встановлювати з урахуванням її здійснення протягом 10 не банківських, а робочих днів.
З огляду на викладене, позивач мав здійснити оплату за електроенергію спожиту за січень 2022 року у строк до 21.02.2022 включно, а за лютий 2022 року - до 15.04.2022 включно.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за спожиту електроенергію не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.
Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 4.2.1 договору при несвоєчасному внесенні плати за отримані комунальні послуги сторона-2 сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочки. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100% загальної суми боргу. Сплата пені не звільняє сторону-2 від обов'язку оплати послуги електропостачання.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті спожитої електроенергії відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню, розмір якої за розрахунками суду становить 17.900,92 грн (на суму боргу 337.790,11 за період з 22.02.2022 по 06.05.2022; на суму боргу 365.367,95 грн за період з 16.04.2022 по 06.05.2022).
Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 17.900,92 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню та в іншій частині в позові слід відмовити, оскільки позивачем не правильно визначено початок прострочення по сплаті спожитої електроенергії за лютий 2022 року (15.04.2022).
Посилання відповідача на те, що військова агресія російської федерації проти України є форс-мажорною обставиною, що підтверджується листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, та у відповідності до розділу 8 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором не приймаються судом, з огляду на наступне
Відповідно до п. 8.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим догово у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін.
Згідно з п. 8.2 договору факт настання обставин непереборної сили повинен підтверджуватись відповідною довідкою ТПП України.
При цьому пунктом 8.3 договору визначено, що сторона, яка не в змозі виконати свої зобов'язання повинна негайно повідомити про це іншій стороні.
Проте, всупереч наведеного вище, відповідачем не надано доказів дотримання порядку повідомлення позивача про виникнення форс-мажору та, як наслідок, неможливість своєчасної оплати за договором.
Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на своєму сайті в мережі Інтернет розмістила лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, що адресований Всім кого це стосується, згідно якого на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Тобто, в даному випадку сторона повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов'язань за договором.
Проте, відповідачем не доведено належними засобами доказування не можливість здійснення оплати спожитої електроенергії за договором внаслідок введення воєнного стану.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При розподілі судового збору судом прийнято до уваги ту обставину, що відповідачем сплачено суму основного богу після відкриття провадження у даній справі.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Військсервіс-Волонтер» (04116, м. Київ, вул. Маршала Рибалка, 10/8, код ЄДРПОУ 40887542) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси (65058, м. Одеса, вул. Армійська, 18, код ЄДРПОУ 08038284) 17.900 (сімнадцять тисяч дев'ятсот) грн 92 коп. пені, 10.815 (десять тисяч вісімсот п'ятнадцять) грн 88 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині в позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено 06.10.2022.
СуддяВ.В. Сівакова