ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.10.2022Справа № 910/6222/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АС»
до Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»
про стягнення 31.310,32 грн
Представники сторін: не викликались
20.07.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АС» до Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» про стягнення 31.310,32 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору № 3/01.21-Т від 18.01.2021 про постачання електричної енергії, позивачем в період з 01.01.2022 по 31.01.2022, було поставлено відповідачу електричну енергію в обсязі 62,203 МВт-год, загальна вартість якої становить 218.754,26 грн. Для оплати отриманої та використаної відповідачем електроенергії позивачем було сформовано та направлено відповідачу рахунок-фактуру № 12 від 09.02.2022, яку відповідачем було сплачено лише частково, у розмірі 203.857,00 грн. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 31.310,32 грн, з яких 14.897,26 грн основного боргу, 4.994,82 грн пені, 10.720,45 грн інфляційних втрат та 697,79 грн 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2022 відкрито провадження у справі № 910/6222/22 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Даною ухвалою суду зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 27.07.2022 було 01.08.2022 направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105492654791 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 3, яка є місцезнаходженням відповідача згідно інформації із діючого сервісу, який має доступ до API ЄДР: Опендатабот (https://opendatabot.ua/) (сервіс, що надає доступ до державних даних з основних публічних реєстрів, актуальну інформацію про компанії, підприємців тощо).
Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Відповідач ухвалу суду від 27.07.2022, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 08.08.2022, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105492654791, а отже відповідач мав подати відзив у строк до 11.08.2022.
12.08.2022 від відповідача до суду надійшов відзив на позов (вх. № 01-37/35573/22 від 12.08.2022).
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/6222/22 від 22.08.2022 відзив відповідача (вх. № 01-37/35573/22 від 12.08.2022) повернуто без розгляду.
02.09.2022 від відповідача до суду надійшов відзив на позов (вх. № 01-37/39828/22 від 02.09.2022).
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/6222/22 від 05.09.2022 відзив (вх. № 01-37/39828/22 від 02.09.2022) повернуто без розгляду.
05.09.2022 від відповідача до суду надійшов відзив н позовну заяву, в якому відповідач просить поновити пропущений строк для подачі відзиву. У відзиві відповідачем здійснено контррозрахунок пені та 3% річних, згідно з яким нарахування є меншими порівняно з розрахунками позивача; зазначає, що нарахування інфляційних втрат договором не передбачено; у зв'язку із форс-мажорною обставиною відповідач не має можливості виконати умови договору та звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання; до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки, інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість зі сплати за житлово-комунальні послуги, тому у позивача відсутні підстава для нарахування інфляційних втрат. Просить в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат відмовити.
Суд, враховуючи викладені відповідачем обставини, вважає за можливе у відповідності до ст. 119 Господарського процесуального кодексу України поновити відповідачу пропущений строк для подачі відзиву на позовну заяву.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
18.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АС» (постачальник, позивач) та Державним підприємством «Центр державного земельного кадастру» (споживач, відповідач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 3/01.21-Т (далі - договір).
Відповідно до п. 2.1 договору за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі з умовами цього договору.
Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору не сплатив вартість поставленої електроенергії, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 14.897,26 грн та за неналежне виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано 4.994,82 грн пені, 10.720,45 грн інфляційних втрат та 697,79 грн 3% річних.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно з п. 13.1 договору він набирає чинності з дня підписання його сторонами і діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до фактичного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.
Додатковою угодою № 9 від 21.12.2021 сторонами внесено зміни до п. 13.1 договору та визначено, що договір набирає чинності з дня підписання його сторонами і діє до 31.01.2022, але в будь-якому випадку до фактичного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.
Додатковою угодою № 10 від 31.01.2022 сторонами внесено зміни до п. 13.1 договору та визначено, що договір набирає чинності з дня підписання його сторонами і діє до 28.02.2022, але в будь-якому випадку до фактичного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.
Відповідно до п. 5.1 договору (в редакції додаткової угоди № 10 від 31.01.2022), ціна 1 кВт* електричної енергії, з 01.01.2022 становить 3,51678 грн з урахуванням ПДВ, у тому числі: ціна електричної енергії - 2,93065 грн;
Податок на додану вартість у розмірі 20% до ціни електричної енергії - 0,58613 грн. Сума оплати з послуги з передачі електричної енергії включається до ціни електричної енергії.
Відповідно до п. 5.3 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Споживач здійснює оплату за електричну енергію, що була ним спожита у розрахунковому періоді, у місяці, що є наступним за розрахунковим періодом.
Згідно з п. 5.4 договору розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (далі - спецрахунок). При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника та в інший не заборонений законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюються споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.
Пунктом 5.5 договору визначено, що оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем.
З матеріалів справи вбачається, що позивач поставив, а відповідач прийняв електричну енергію у період з 01.01.2022 по 31.01.2022 в обсязі 62,203 МВт-год на загальну вартість 218.754,26 грн, що підтверджується підписаним та скріпленим печаткам обох сторін актом № 12 приймання-передачі електричної енергії від 09.02.2022.
Позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру № 12 від 09.02.2022 на оплату електроенергії на суму 218.754,26 грн. У рахунку-фактурі зазначено, що він підлягає сплаті до 18.02.2022.
З матеріалів справи вбачається, що 22.03.2022 відповідачем здійснено часткову сплату за електроенергію за договором в розмірі 203.857,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п. 6.2 договору споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення взятих на себе за договором зобов'язань вартість поставленої електроенергії у визначений строк не сплатив, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка не оспорена відповідачем та становить 14.897,26 грн (218.754,26 грн - 203.857,00 грн).
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів того, що відповідачем виконано зобов'язання по сплаті поставленої електроенергії за договором в повному обсязі не подано.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості поставленої електроенергії в розмірі 14.897,26 грн.
Посилання відповідача на те, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною, що підтверджується листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, за якої відповідач досі не має можливості сплатити борг за електричну енергію не приймаються судом, оскільки згідно з умовами п. 12.5 договору виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови споживача від сплати постачальнику за електричну енергію, яка була надана до їх виникнення.
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за поставлену електроенергію не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.
Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 9.2 договору постачальник має право вимагати від споживача у разі порушення споживачем строків розрахунків з постачальником сплату пені в розмірі подвійної облікової стави НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, нарахованої протягом періоду прострочення зобов'язання, або 3% річних від суми боргу.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Даною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати орендної плати, а також передбачили інший період нарахування ніж встановлений законом.
В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті поставленої електроенергії відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню, розмір якої за розрахунками суду становить 4.883,12 грн (на суму боргу 218.754,26 за період з 19.02.2022 по 21.03.2022; на суму боргу 14.987,26 грн за період з 22.03.2022 по 30.06.2022).
Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 4.883,12 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Умовами договору не визначено інший розмір процентів.
За результатами здійснення судом власного перерахунку 3% річних становлять 681,04 грн (на суму боргу 218.754,26 за період з 19.02.2022 по 21.03.2022; на суму боргу 14.987,26 грн за період з 22.03.2022 по 30.06.2022), які підлягають задоволенню.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Такий висновок викладений у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду № 910/13071/19 від 20.11.2020.
За розрахунками суду (знаходиться в матеріалах справи) розмір інфляційних втрат становить 11.209,44 грн. Однак, у зв'язку з тим, що у суду відсутні повноваження виходити за межі пред'явлених позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України) суд погоджується із заявленим позивачем розміром інфляційних втрат - 10.720,45 грн.
Посилання відповідача на те, що договором не передбачено нарахування інфляційних втрат не приймаються судом до уваги, оскільки обов'язок зі сплати інфляційних втрат передбачений статтею 625 Цивільного кодексу України.
Посилання відповідача в обґрунтування відсутності підстав для нарахування інфляційних втрат на постанову Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» не приймаються судом до уваги, оскільки дана постанова встановлює заборону для нарахування інфляційних нарахувань нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або не повне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням, а не юридичними особами.
В іншій частині позовних вимог про стягнення пені та 3% річних слід відмовити з огляду на наступне
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, ст. 231 Господарського кодексу України пеня обчислюється за кожний день прострочення. Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України три проценти річних сплачуються за весь час прострочення.
Зазначені вище норми закону свідчать про те, що пеня та 3% річних можуть бути нараховані лише за кожен повний день прострочення платежу, а день фактичної оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення.
Проведений позивачем розрахунок пені та 3% річних не відповідає наведеним вимогам, оскільки розрахунок проведено з урахуванням дня, в який відбулася часткова оплата поставленої електроенергії.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АС» підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 3, код ЄДРПОУ 21616582) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АС» (85700, Донецька обл., м. Волноваха, вул. Шевцової, 22А, код ЄДРПОУ 319159556) 14.897 (чотирнадцять тисяч вісімсот дев'яносто сім) грн 26 коп. основного боргу, 4.883 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят три) грн 12 коп. пені, 10.720 (десять тисяч сімсот двадцять) грн 45 коп. інфляційних втрат, 681 (шістсот вісімдесят одна) грн 04 коп. 3% річних, 2.470 (дві тисячі чотириста сімдесят) грн 82 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині в позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
СуддяВ.В. Сівакова