ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.10.2022Справа № 910/21610/21
Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/21610/21
за позовом Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення грошових коштів
Без виклику учасників судового процесу.
29 грудня 2021 року до Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (позивач) надійшла позовна заява № 09/90 від 23.12.2021 року до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (відповідач) про стягнення штрафу у розмірі 386 082,00 грн. (триста вісімдесят шість тисяч вісімдесят дві гривні).
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача вимог ст. 116 Статуту Залізниць України щодо своєчасної доставки вантажу, а саме, відповідачем було доставлено вантаж після встановленого терміну доставки, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у вигляді штрафу за несвоєчасну доставку вантажу в розмірі 386 082,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/21610/21, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.
Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105491833714 ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.01.2022 року у справі № 910/21610/21 вручено уповноваженому представнику відповідача - 18.01.2022 року.
Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 02.02.2022 року (включно).
21.02.2022 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив № 2022/252 від 15.02.2022 року, в якому відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що по 121 перевізним документам підстави для нарахування штрафу відсутні або сума штрафу є завищеною. За конррозрахунком відповідача сума штрафу завищена на 214 158,90 грн., обгрунтований штраф визнається відповідачем у сумі 164 243,00 грн. Причини помилок позивача при розрахунку суми штрафу наступні: врахування позивачем неповної доби прибуття вантажу як повної доби; неврахування позивачем положень п. 2.4 Правил обчислення термінів доставки вантажів - терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу; помилки при визначені провізної плати, помилки в датах приймання вантажу та інші. Додатково відповідач зазначає, що при обчисленні строків доставки вантажу позивач не врахував, що строки доставки вантажу було продовжено, про що у графі 49 частини залізничних накладних було зроблено відповідні відмітки про складання актів загальної форми про збільшення термінів доставки вантажу. При цьому, відповідач зауважив, що зазначені акти не можуть бути надані відповідачем, тому що складалися на проміжних станціях. Відповідач не заперечує, що мало місце порушення термінів доставки вантажів, але ці порушення виникли з незалежних від залізниці обставин. За вказаних обставин, відповідач просить суд зменшити розмір штрафу до 5% від обгрунтованої суми позову - 164 243,00 грн., тобто до 8212,15 грн. Також відповідачем заявлено клопотання про поновлення строку надання відзиву № 2022/254 від 15.02.2022 року, який пропущений відповідачем через різке збільшення захворювання на коронавірусну хворобу.
25.03.2022 року від представника Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" надійшло клопотання № 09/90 від 21.02.2022 року, відповідно до якого позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 10 216,82 грн.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд зазначає, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 року "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"" затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".
Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 року "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України № 7300 від 19.04.2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України № 341/2022 від 17.05.2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України № 573/2022 від 12.08.2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням воєнного стану в Україні суд розглядає дану справу з перевищенням встановленого ст. 248 Господарського процесуального кодексу України строку.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Протягом вересня 2021 року АТ «Українська залізниця» до станції призначення Маріуполь-Сортувальний здійснювало доставку вагонів та вантажу, одержувачем яких було ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», що підтверджується залізничними накладними: №№ 43417484, 43417492, 43431873, 43436385, 43436427, 43441526, 43442664, 43442870, 43443316, 43444082, 43467497, 43478072, 43479815, 43479831, 43504257, 43504331, 43516236, 43520568, 43520576, 43528454, 43528538, 43528595, 43529189, 43529221, 43539659, 43557594, 43567023, 43567031, 43598911, 45314325, 45314333, 45314341, 45322278, 45322286, 45471315, 45471323, 45471331, 45471349, 45471364, 45471372, 45471380, 45483138, 45493152, 45493186, 45493210, 45493228, 45493236, 45493244, 45493251, 45493269, 45493277, 45493285, 45500758, 45500766, 45500774, 45520996, 45521028, 45521598, 45521606, 45522125, 45522687, 45543477, 45543485, 45543493, 45543543, 45543550, 45543568, 45543584, 45551934, 45555281, 45555299, 45556073, 45562030, 45567500, 45577228, 45577244, 45577251, 45577269, 45577277, 45579042, 45579059, 45579067, 45579083, 45579091, 45579117, 45579125, 45586070, 45590882, 45590882, 45590882, 45590882, 45591047, 45591054, 45591062, 45597770, 45597796, 45597804, 45597812, 45597846, 45597861, 45597879, 45597903, 45597911, 45612561, 45612587, 45612595, 45612603, 45612611, 45612637, 45612645, 45612652, 45639515, 45639523, 45639549, 45639564, 45639580, 45639606, 45639614, 45639630, 45639648, 45639655, 45653094, 45662459, 45662475, 45683950, 45683968, 45683976, 45683984, 45683992.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем порушено терміни доставки вагонів та вантажу за вказаними накладними, визначені ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, у зв'язку із чим просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" 386 082,00 грн. штрафу на підставі ст. 116 Статуту залізниць України.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
За змістом ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори, що укладаються між суб'єктами цивільних правовідносин, до яких законодавцем віднесено договір перевезення (ст. 908 Цивільного кодексу України).
Загальні умови перевезення визначаються Цивільного кодексу України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Водночас, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, правилами, що видаються відповідно до них (ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 919 Цивільного кодексу України, перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі (ч. 1 ст. 313 Господарського кодексу України).
В силу ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Аналіз приписів частин 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України дозволяє дійти висновку, що правовідносини щодо організації перевезення вантажу, які виникають між суб'єктами господарювання, опосередковуються укладенням договору перевезення вантажу, за яким одна сторона (перевізник) зобов'язуєтеся доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі, факт укладення такого господарського договору підтверджується складенням перевізного документа відповідно до вимог законодавства.
Положеннями ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту та відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами (статутами) та іншими нормативно-правовими актами.
Так, ч. 1 ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за затримання терміну доставки вантажів в межах, визначених Статутом залізниць України.
Отже, при здійсненні перевезень вантажів залізничним транспортом на підставі договорів перевезення, укладених із суб'єктами господарювання-замовниками, залізниця, як перевізник, несе відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань в порядку, визначеному Статутом залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, та відповідає перед контрагентами за допущені нею прострочення у доставці вантажів до станції призначення в порядку, визначеному транспортним статутом на залізниці.
Виходячи з приписів ч. 1 ст. 313 Господарського кодексу України на залізницю, як перевізника, покладено обов'язок доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений Статутом залізниць, пунктом 41 якого визначено, що терміни доставки вантажів та правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються правилами, виходячи з технічних можливостей залізниці; обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення.
Пунктами 1.2, 2.10 Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (із змінами та доповненнями), зареєстрованих в Мінюсті України 24.11.2000 №644 (далі - Правила) передбачено, що термін доставки вантажу визначається виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата; вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Пунктом 37 Правил видачі вантажів визначено, що факт неприбуття вантажу в установлений термін доставки станція (залізниця) зобов'язана засвідчити на пред'явленій одержувачем накладній, оформленій у паперовому вигляді, з проставленням календарного штемпеля станції призначення.
Отже, законодавцем врегульовано терміни доставки вантажів залізницею, виходячи із технічних можливостей залізниці у їх доставці та відстані слідування вантажу від станції відправлення до станції призначення, за яку обчислюється провізна плата.
Прострочення залізниці у доставці вантажу до станції призначення має наслідком застосування до неї відповідальності у вигляді штрафу, що стягується на користь одержувача у розмірі, передбаченому п. 116 Статуту залізниць України, і розраховується у відсотковому співвідношенні до суми провізної плати, що підлягає сплаті за перевезення простроченого у доставці вантажу з урахуванням кількості діб затримки.
Згідно із загальними положеннями Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 (далі - Статут), накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Статтями 22, 23 Статуту залізниць України передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.
Частинами 1, 2, 5 п. 23 Статуту передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.
Як вже зазначалось судом, протягом вересня 2021 року АТ «Українська залізниця» до станції призначення Маріуполь-Сортувальний здійснювало доставку вагонів та вантажу, одержувачем яких було ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», що підтверджується залізничними накладними: №№ 43417484, 43417492, 43431873, 43436385, 43436427, 43441526, 43442664, 43442870, 43443316, 43444082, 43467497, 43478072, 43479815, 43479831, 43504257, 43504331, 43516236, 43520568, 43520576, 43528454, 43528538, 43528595, 43529189, 43529221, 43539659, 43557594, 43567023, 43567031, 43598911, 45314325, 45314333, 45314341, 45322278, 45322286, 45471315, 45471323, 45471331, 45471349, 45471364, 45471372, 45471380, 45483138, 45493152, 45493186, 45493210, 45493228, 45493236, 45493244, 45493251, 45493269, 45493277, 45493285, 45500758, 45500766, 45500774, 45520996, 45521028, 45521598, 45521606, 45522125, 45522687, 45543477, 45543485, 45543493, 45543543, 45543550, 45543568, 45543584, 45551934, 45555281, 45555299, 45556073, 45562030, 45567500, 45577228, 45577244, 45577251, 45577269, 45577277, 45579042, 45579059, 45579067, 45579083, 45579091, 45579117, 45579125, 45586070, 45590882, 45590882, 45590882, 45590882, 45591047, 45591054, 45591062, 45597770, 45597796, 45597804, 45597812, 45597846, 45597861, 45597879, 45597903, 45597911, 45612561, 45612587, 45612595, 45612603, 45612611, 45612637, 45612645, 45612652, 45639515, 45639523, 45639549, 45639564, 45639580, 45639606, 45639614, 45639630, 45639648, 45639655, 45653094, 45662459, 45662475, 45683950, 45683968, 45683976, 45683984, 45683992.
Відповідно до п. 41 Статуту залізниць України, залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно з п.п. 1.1, 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажу, термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Відповідно до підпункту 1.1.1. Правил обчислення термінів доставки вантажів (статті 41, 116 Статуту залізниць України) у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.
Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на ____ число ____ місяць" (п.2.1 Правил обчислення термінів доставки вантажу).
Згідно з п. 2.4 Правил обчислення термінів доставки вантажу, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (п. 2.9 Правил).
Відповідно до п. 2.10 Правил обчислення термінів доставки вантажу, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно зі ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт", у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.
Відповідно до п. 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.
Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/420/2012 від 04.04.2012, нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений ст. 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
Згідно з п. 8 Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.
Як вбачається з календарних штемпелей на накладних, доданих до позовної заяви, вантаж відповідачем доставлено позивачу з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.
З урахуванням наведеного, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф за прострочення доставки вантажу у розмірі 386 082,00 грн.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, зокрема, зазначає про те, що по 121 перевізним документам підстави для нарахування штрафу відсутні або сума штрафу є завищеною. За конррозрахунком відповідача сума штрафу завищена на 214 158,90 грн., обгрунтований штраф визнається відповідачем у сумі 164 243,00 грн. Крім того відповідач зазначає, що при обчисленні строків доставки вантажу позивач не врахував, що строки доставки вантажу було продовжено, про що у графі 49 частини залізничних накладних було зроблено відповідні відмітки про складання актів загальної форми про збільшення термінів доставки вантажу.
Отже, враховуючи вищевикладене, перевіривши розрахунок за спірними залізничними накладними по кожному вагону окремо, з урахуванням відстані перевезення, дат приймання вантажу до відправлення та дат прибуття вантажу на станцію призначення, суд дійшов висновку, що обґрунтованим, документально підтвердженим та арифметично вірним є штраф за порушення відповідачем правил перевезення вантажу у розмірі 206 104,90 грн.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу до 8212,15 грн.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Застосоване у частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (постанови Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 24.02.2020 у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 у справі №922/1607/19).
Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.
Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.
Отже, суд може зменшити штраф, який стягується у відповідно до приписів Статуту залізниць України в тому числі за власною ініціативою.
Суд відзначає, що за змістом п. 116 Статуту залізниць України штраф стягується безвідносно до стягнення збитків у суб'єкта підприємницької діяльності, проте така норма регулює в аспекті ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України питання стягнення збитків у повній сумі понад штрафні санкції.
При цьому, диспозиція частини третя статті 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо а) він значно перевищує розмір збитків, та б) за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
В даному випадку, позивач взагалі не вказав на те, що йому спричинені збитки.
24.02.2022 року російською федерацією було розпочато повномаштабні військові дії проти України, у зв'язку з чим Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 року "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України № 7300 від 19.04.2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України № 341/2022 від 17.05.2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України № 573/2022 від 12.08.2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
АТ "Українська залізниця" після початку збройної агресії виконує евакуаційні рейси, перевезення військових та військових вантажів по всій Україні.
Систематично здійснюються ракетні обстріли залізничної інфраструктури та відповідач власними силами, засобами та коштами здійснює відновлення інфраструктури з метою підтримки обороноздатності нашої держави.
Суд враховує, що до повномасштабної військової агресії російської федерації проти України основним джерелом доходу відповідача було комерційне перевезення вантажів, однак після початку військових дій комерційні перевезення значно скоротились, а в деяких регіонах повністю припинились. Тобто, відповідач наразі, докладаючи всіх зусиль для збереження життів людей та зміцнення обороноздатності країни, несе значні витрати для виконання таких завдань при одночасному значному зменшенні доходу від здійснення своєї основної підприємницької діяльності.
Частиною 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Загальновідомість фактів військової агресії російської федерації, виконання відповідачем евакуаційних рейсів, здійснення перевезення для потреб Збройних Сил України, ракетні обстріли об'єктів залізничної інфраструктури підтверджуються органами державної влади та місцевого самоврядування України, безліччю публікацій у національних та міжнародних засобах масової інформації, а також не заперечується агресором.
Таким чином, наведені факти є загальновідомими обставинами, а отже в силу приписів частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування. При цьому, ці обставини (повинні бути) відомі обом сторонам.
Порушення відповідачем зобов'язань мало місце до початку військової агресії російської федерації, проте наведене не нівелює права суду за наявності наведених обставин станом на дату розгляду спору зменшити розмір неустойки.
З огляду на викладене та наявність обставин щодо пошкодження, втрати майна Акціонерного товариства "Українська залізниця" у зв'язку із бойовими діями на території України, здійснення евакуаційних рейсів та зменшенням обсягів вантажних перевезень, в результаті чого товариство з 24.02.2022 року несе збитки, а також з огляду на загальні засади, встановлені статтею 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін та беручи до уваги, що позивачем у даній справі є Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", місцезнаходження якого є м. Маріуполь, що перебуває в зоні бойових дій, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу, при цьому суд вважає, що сума штрафу підлягає зменшенню до 50% - до 103 053,45 грн.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 3091,57 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, а часткове задоволення позовних вимог обумовлене реалізацією судом свого права на зменшення неустойки.
Щодо витрат на правову допомогу у розмірі 10 216,82 грн. суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України, згідно приписів якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом із тим, у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Разом з цим, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України). Така правова позиція викладена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 05.11.2019 року у справі № 908/2348/18.
На підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу позивач долучив до матеріалів справи копії:
- договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 845 від 30.03.2018 року;
- додаткової угоди № 324 від 17.12.2021 року;
- додаткової угоди № 318 від 01.12.2021 року;
- довідки від 18.06.2018 року;
- акту № 1 приймання-передачі наданих послуг від 14.02.2022 року до додаткової угоди № 318 від 01.12.2021 року;
- розрахунку розміру винагороди від 14.02.2022 року;
- рахунку на оплату № 54 від 14.02.2022 року.
Судом встановлено, що 30.03.2018 року між позивачем (клієнт) та Адвокатським об'єднанням "Всеукраїнська адвокатська допомога" (адвокатське об'єднання) укладено договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 845, відповідно до якого адвокатське об'єднання прийняло зобов'язання надати позивачу правову допомогу (юридичні послуги) з питань що виникають у процесі господарської діяльності Клієнта в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Додатковою угодою № 324 від 17.12.2021 року до вказаного договору сторонами продовжено строк його дії до 31.12.2022 року.
Позивачем видано довіреність № 198 від 17.12.2021 року, якою уповноважено адвоката Костікову Оксану Олександрівну здійснювати представництво інтересів позивача.
Підтвердженням того, що Костікова Оксана Олександрівна є адвокатом надано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 3495 від 14.07.2010 року.
Додатковою угодою № 318 від 01.12.2021 року до вказаного договору сторонами визначено порядок оплати юридичних послуг (гонорару) за надання юридичних послуг у спорі про стягнення з АТ "Українська залізниця" штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 386 082,00 грн. У цій угоді наведений перелік послуг та їх вартість, зокрема вартість послуг становить 794,00 грн за 1 годину, окрім послуги щодо участі у судовому засіданні, яка визначена в розмірі 1000,00 грн.
14.02.2022 року між позивачем та Адвокатським об'єднанням складено акт № 1 приймання-передачі наданих послуг до додаткової угоди № 318 від 01.12.2021 року, згідно якого вартість послуг Адвокатського об'єднання становить 10 216,82 грн. Згідно розрахунку розміру винагороди від 14.02.2022 року до вартості входять наступні послуги:
- усна консультація клієнта, узгодження правової позиції - 794,50 грн.;
- збір доказів - 794,50 грн.;
- перевірка та підготовка документів - 1589,00 грн.;
- складання позовної заяви - 1589,00 грн.;
- складання відповіді на відзив - 1589,00 грн.;
- гонорар за складність справи (1% від ціни позову) - 3860,82 грн.
Доказів сплати позивачем адвокатському об'єднанню гонорару в сумі 10 216,82 грн. до суду не подано.
Разом з цим, Об'єднана палата Верховного Суду у постанові № 922/445/19 від 03.10.2019 дійшла висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи те, що спір у даній справі виник у зв'язку з неправильними діями відповідача, а часткове задоволення позовних вимог обумовлене в тому числі реалізацією судом свого права на зменшення штрафу, суд дійшов висновку про покладення витрат на правову допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 4605,85 грн. (без урахування вартості послуг на складання відповіді на відзив - 1589,00 грн., оскільки відповідь на відзив не подавалась) на Акціонерне товариство "Українська залізниця", в іншій частині на позивача.
Керуючись ст. 73, 86, 129, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (ідентифікаційний код 40075815, адреса: 03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5) на користь Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (ідентифікаційний код 00191129, адреса: 87504, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Левченка, 1) грошові кошти: штраф за несвоєчасну доставку вантажу - 103 053,45 грн. (сто три тисячі п'ятдесят три гривні 45 копійок), витрати на правову допомогу - 4605,85 грн. (чотири тисячі шістсот п'ять гривень 85 копійок) та судовий збір - 3091,57 грн. (три тисячі дев'яносто одна гривня 57 копійок).
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 06.10.2022р.
Суддя О.В. Котков