ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.08.2022Справа № 910/19541/21
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.
за участю секретаря судового засідання: Заїки О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЛКОМП"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМП - 2000"
про стягнення 1 225 280, 37 грн
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМП - 2000"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЛКОМП"
про визнання недійсним договору
Представники учасників справи:
від позивача за первісним (відповідача за зустрічним): Шевченко Л.П.
від відповідача за первісним (позивача за зустрічним): не з'явились.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛЛКОМП" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМП - 2000" (далі - відповідач) про стягнення 1 225 280, 37 грн, з яких: 967 440, 00 грн основний борг, пеня у розмірі 137 208, 46 грн, інфляційні втрати у розмірі 92 206, 99 грн, 3 % річних у розмірі 28 424, 92 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 відкрито провадження у справі № 910/19541/21, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.01.2022.
05.01.2022 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про призначення експертизи.
05.01.2022 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
05.01.2022 засобами поштового зв'язку від представника відповідача надійшла зустрічна позовна заява про визнання недійсним договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 позовну зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМП - 2000" залишено без руху, встановлено спосіб та строк для усунення недоліків зустрічної позовної заяви.
Судом у підготовчому засіданні 17.01.2022 без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 07.02.2022.
31.01.2022 через електронну пошту Господарського суду міста Києва від представника позивача (за первісним позовом) надійшов відзив на зустрічну позовну заяву.
31.01.2022 через електронну пошту Господарського суду міста Києва від представника позивача (за первісним позовом) надійшли заперечення.
31.01.2022 через електронну пошту суду від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2022 клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів задоволено.
Судом у підготовчому засіданні 07.02.2022 без виходу до нарадчої кімнати відкладено вирішення питання щодо прийняття зустрічної позовної заяви до встановлення фактичних обставин справи та постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання до 28.02.2022.
09.02.2022 засобами поштового зв'язку від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМП - 2000" надійшла заява про усунення недоліків зустрічної позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2022 прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМП - 2000" до спільного розгляду з первісним позовом, підготовче засідання призначено на 28.02.2022.
05.04.2022 через електронну пошту суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
23.05.2022 через електронну пошту від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2022 призначено підготовче засідання по справі № 910/19541/21 на 30.05.2022.
30.05.2022 через електронну пошту суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, однак, вказане клопотання не підписано заявником та не скріплено власним електронним цифровим підписом заявника, з огляду на що воно є такою, що не підписане уповноваженою особою.
Представник відповідача у підготовче засідання 30.05.2022 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105492074361.
Судом у підготовчому засіданні 30.05.2022 без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача про призначення почеркознавчої експертизи, технічної експертизи та витребування доказів та відкладено підготовче засідання до 13.06.2022.
Крім, того ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2022 Товариству з обмеженою відповідальністю "ТЕМП - 2000" повернуто без розгляду клопотання від 30.05.2022, у зв'язку з тим, що дане клопотання не підписано заявником та не скріплено власним електронним цифровим підписом заявника.
Представник відповідача у підготовче засідання 13.06.2022 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105492294612.
Судом у підготовчому засідання 13.06.2022 було поставлено питання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Представник позивача у підготовчому засідання 13.06.2022 не заперечував щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.07.2022.
20.07.2022 через електронну пошту суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, однак, вказане клопотання не підписано заявником та не скріплено власним електронним цифровим підписом заявника, з огляду на що воно є такою, що не підписане уповноваженою особою.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2022 клопотання б/н від 20.07.2022, яке надійшло на адресу суду електронною поштою, повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "ТЕМП - 2000" без розгляду.
В судовому засіданні 20.07.2022 оголошено перерву на 10.08.2022.
Присутній у судовому засіданні 15.08.2022 представник позивача підтримав позовні вимоги.
Представники відповідача в судове засідання не з'явився.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.
У судовому засіданні 15.08.2022, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
23.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛЛКОМП" (далі - Постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕМП - 2000" (далі - Покупець, відповідач) було укладено Договір поставки № 23/11-20 (далі - договір).
Відповідно до умов договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити - крейдяний компаунд (далі - Товар) в асортименті, кількості, якості, в терміни, зазначені в замовленнях Покупця, які узгоджуються Сторонами за допомогою електронної пошти. Покупець приймає і оплачує Товар в порядку, передбаченому цим Договором. (п.п. 1.1., 1.2. договору).
Згідно з п. 2.1. договору Товар поставляється Постачальником на склад Покупця, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 136.
Оплата за Товар здійсняється Покупцем на протязі 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати відвантаження Постачальником Товару. Датою відвантаження є дата, вказана Постачальником у товарно-транспортних накладних.
Сторони домовилися, що в разі прострочення оплати будь-якої партії Товару, незалежно від того, простроченні оплата всієї партії Товару або його частини, на 3 (три) та більше календарних днів всі наступні партії Товару оплачуються Покупцем на умовах 100% передоплати на підставі рахунку Постачальника, якщо Сторонами не буде погоджено інше. При цьому Постачальник не здійснює поставку наступних партій Товару, що не є порушенням його зобов'язань з поставки за цим Договором, до повної оплати Покупцем всіх поставлених партій Товару (п. 3.4. договору).
Згідно п. 4.1. договору датою поставки партії Товару вважається дата підписання уповноваженим представником Покупця видаткової накладної чи іншого товаросупровідного документа, який був наданий для підпису в момент прийому-передачі Товару.
Відповідно до п. 6.3. Договору за несвоєчасну оплату або відмову від оплати Товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент порушення зобов'язань, що нараховується від суми простроченого платежу за кожен день прострочення до дня фактичної оплати.
Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання обома Сторонами і діє до 31 грудня 2021 року, а в частині зобов'язань Сторін за цим Договором до повного їх виконання. Договір вважається пролонгованим на один календарний рік і на тих же умовах, якщо за 15 (п'ятнадцять) днів- до закінчення терміну дії Договору від жодної зі Сторін не надійшло письмової заяви про його припинення.
Позивач умови договору виконав належним чином та здійснив поставку товару на загальну суму 5 067 421,68 грн, що підтверджується
видатковою накладною № 215 від 23.10.2020 на суму 11 796,00 грн та товарно-транспортною накладною №Р215 від 23.10.2020;
видатковою накладною № 275 від 23.11.2020 на суму 117 960,00 грн та товарно-транспортною накладною №Р215 від 23.11.2020;
видатковою накладною № 280 від 25.11.2020 на суму 259 512,00 грн та товарно-транспортною накладною №Р240 від 25.11.2020;
видатковою накладною № 294 від 02.12.2020 на суму 259 512,00 грн та товарно-транспортною накладною №Р215 від 02.12.2020;
видатковою накладною № 328 від 16.12.2020 на суму 117 960,00 грн та товарно-транспортною накладною №Р328 від 16.12.2020;
видатковою накладною № 350 від 24.12.2020 на суму 259 512,00 грн та товарно-транспортною накладною №Р350 від 24.12.2020;
видатковою накладною № 6 від 12.01.2021 на суму 264 702,24 грн та товарно-транспортною накладною №Р6 від 12.01.2021;
видатковою накладною № 17 від 18.01.2021 на суму 259 983,84 грн та товарно-транспортною накладною №Р17 від 18.01.2021,
видатковою накладною № 23 від 22.01.2021 на суму 58 980,00 грн та товарно-транспортною накладною №Р23 від 22.01.2021;
видатковою накладною № 35 від 29.01.2021 на суму 259 512,00 грн та товарно-транспортною накладною №Р35 від 29.01.2021;
видатковою накладною № 51 від 05.02.2021 на суму 264 000,00 грн та товарно-транспортною накладною №Р51 від 05.02.2021;
видатковою накладною №79 від 19.02.2021 на суму 279 471,60 грн та товарно-транспортною накладною №Р79 від 19.02.2021 на суму 279 471,60;
видатковою накладною №159 від 31.03.2021 на суму 155 040,00 грн та товарно-транспортною накладною №Р159 від 31.03.2021;
видатковою накладною №213 від 20.04.2021 на суму 155 040,00 грн та товарно-транспортною накладною №Р213 від 20.04.2021;
видатковою накладною №277 від 12.05.2021 на суму 330 000,00 грн та товарно-транспортною накладною №Р277 від 12.05.2021;
видатковою накладною №291 від 17.05.2021 на суму 330 000,00 грн та товарно-транспортною накладною №Р291 від 17.05.2021;
видатковою накладною №305 від 20.05.2021 на суму 318 912,00 грн та товарно-транспортною накладною №Р305 від 20.05.2021;
видатковою накладною №310 від 24.05.2021 на суму 316 800,00 грн та товарно-транспортною накладною №Р310 від 24.05.2021;
видатковою накладною №331 від 28.05.2021 на суму 321 120,00 грн та товарно-транспортною накладною №Р331 від 28.05.2021;
видатковою накладною № 352 від 04.06.2021 на суму 319 680,00 грн та товарно-транспортною накладною №Р352 від 04.06.2021;
видатковою накладною №523 від 21.07.2021 на суму 327 888,00 грн та товарно-транспортною накладною №Р523 від 21.07.2021;
видатковою накладною №938 від 25.10.2021 на суму 80 040,00 грн та товарно-транспортною накладною №Р938 від 25.10.2021.
07.09.2021 ТОВ «Оллкомп» направив ТОВ «Теми-2000» вимогу за вих.№137 про сплату заборгованості за договором поставки № 23/11-20 від 23.11.2020.
17.09.2021 ТОВ «Оллкомп» повторно направив ТОВ «Теми-2000» вимогу за вих.№141 про сплату заборгованості за договором поставки № 23/11-20 від 23.11.2020.
ТОВ «Теми-2000» здійснило часткову оплату поставленого товару в загальній сумі 4 099 981,68 грн, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача.
Позивач стверджує, що відповідачем порушено зобов'язання за Договором поставки № 23/11-20 від 23.11.2020 щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару, внаслідок чого у нього виникла заборгованості з оплати поставленого товару в сумі 967 440,00 грн, за прострочення якої нараховано пеню в 137 208,46 грн, 3% річних - 28 424,92 грн та інфляційні втрати у сумі 92 206,99 грн.
Відповідач в свою чергу просить суд визнати недійним Договір поставки №23/11-20 від 23.11.2020 недійсним, оскільки він укладений директором ТОВ «ТЕМП - 2000» з перевищенням повноважень та взагалі ТОВ «ТЕМП - 2000» не підписувався.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що первісні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а в задоволенні зустрічних позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Згідно зі ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання своїх зобов'язань за договором здійснив поставку товару, який прийнятий відповідачем без заперечень та зауважень, на загальну суму 5 067 421,68 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, а саме:
видатковою накладною № 215 від 23.10.2020 на суму 11 796,00 грн та товарно-транспортною накладною №Р215 від 23.10.2020;
видатковою накладною № 275 від 23.11.2020 на суму 117 960,00 грн та товарно-транспортною накладною №Р215 від 23.11.2020;
видатковою накладною № 280 від 25.11.2020 на суму 259 512,00 грн та товарно-транспортною накладною №Р240 від 25.11.2020;
видатковою накладною № 294 від 02.12.2020 на суму 259 512,00 грн та товарно-транспортною накладною №Р215 від 02.12.2020;
видатковою накладною № 328 від 16.12.2020 на суму 117 960,00 грн та товарно-транспортною накладною №Р328 від 16.12.2020;
видатковою накладною № 350 від 24.12.2020 на суму 259 512,00 грн та товарно-транспортною накладною №Р350 від 24.12.2020;
видатковою накладною № 6 від 12.01.2021 на суму 264 702,24 грн та товарно-транспортною накладною №Р6 від 12.01.2021;
видатковою накладною № 17 від 18.01.2021 на суму 259 983,84 грн та товарно-транспортною накладною №Р17 від 18.01.2021,
видатковою накладною № 23 від 22.01.2021 на суму 58 980,00 грн та товарно-транспортною накладною №Р23 від 22.01.2021;
видатковою накладною № 35 від 29.01.2021 на суму 259 512,00 грн та товарно-транспортною накладною №Р35 від 29.01.2021;
видатковою накладною № 51 від 05.02.2021 на суму 264 000,00 грн та товарно-транспортною накладною №Р51 від 05.02.2021;
видатковою накладною №79 від 19.02.2021 на суму 279 471,60 грн та товарно-транспортною накладною №Р79 від 19.02.2021 на суму 279 471,60;
видатковою накладною №159 від 31.03.2021 на суму 155 040,00 грн та товарно-транспортною накладною №Р159 від 31.03.2021;
видатковою накладною №213 від 20.04.2021 на суму 155 040,00 грн та товарно-транспортною накладною №Р213 від 20.04.2021;
видатковою накладною №277 від 12.05.2021 на суму 330 000,00 грн та товарно-транспортною накладною №Р277 від 12.05.2021;
видатковою накладною №291 від 17.05.2021 на суму 330 000,00 грн та товарно-транспортною накладною №Р291 від 17.05.2021;
видатковою накладною №305 від 20.05.2021 на суму 318 912,00 грн та товарно-транспортною накладною №Р305 від 20.05.2021;
видатковою накладною №310 від 24.05.2021 на суму 316 800,00 грн та товарно-транспортною накладною №Р310 від 24.05.2021;
видатковою накладною №331 від 28.05.2021 на суму 321 120,00 грн та товарно-транспортною накладною №Р331 від 28.05.2021;
видатковою накладною № 352 від 04.06.2021 на суму 319 680,00 грн та товарно-транспортною накладною №Р352 від 04.06.2021;
видатковою накладною №523 від 21.07.2021 на суму 327 888,00 грн та товарно-транспортною накладною №Р523 від 21.07.2021;
видатковою накладною №938 від 25.10.2021 на суму 80 040,00 грн та товарно-транспортною накладною №Р938 від 25.10.2021.
Щодо непідписаних видаткових накладних суд зазначає, що отримання товару відповідачем підтверджується підписаними товарно-транспортними накладним, в яких зазначено посилання на непідписані видаткові накладні.
Крім того, суд зазначає, що відповідачем факт отримання товару за вказаними документами не заперечувався та жодним чином не спростований.
Щодо зустрічних позовних вимог відповідача про визнання Договору поставки №23/11-20 від 23.11.2020 недійсним, суд зазначає наступне.
Так, в обґрунтування зустрічних позовних вимог відповідач зазначив, що на його думку сума Договору явно перевищує 50% вартості чистих активів, а тому для його укладення відповідно до ч.2 ст. 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» необхідне було відповідне рішення загальних зборів.
Загальні збори Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕМП - 2000» рішень про укладення Договору поставки №23/11-20 від 23.11.2020 не приймали, а тому відповідач вважає, що вказаний договір укладений директором Товариства з перевищенням повноважень.
Також, відповідач стверджує, що ТОВ «ТЕМП - 2000» не підписувало Договір поставки №23/11-20 від 23.11.2020.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину визначено статтею 215 цього Кодексу.
Згідно частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Тобто, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав та із застосуванням наслідків, передбачених законом.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Аналогічна позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 по справі №905/1227/17.
За змістом Постанови №9 від 06.11.2009 Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.
Відповідно до ч.1 ст.44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" статут товариства може встановлювати особливий порядок надання згоди уповноваженими на те органами товариства на вчинення певних правочинів залежно від вартості предмета правочину чи інших критеріїв (значні правочини).
Частина 2 статті 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" встановлює, що рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, приймаються виключно загальними зборами учасників, якщо інше не передбачено статутом товариства.
У контексті наведеної норми, слід зазначити, що за приписами ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" активи - це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; зобов'язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.
При цьому для правильного застосування вказаної норми є встановлення: який конкретно розмір вартості майна, робіт або послуг був саме на момент вчинення правочину, оскільки згода мала надаватися саме на вчинення правочину і відповідність договору вищевказаній правовій нормі оцінюється саме станом на момент його вчинення. Який конкретно розмір вартості чистих активів товариства був станом на кінець попереднього кварталу до моменту вчинення правочину. Під чистими активами слід розуміти суму активів за вирахуванням зобов'язань. Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №916/40/19.
Отже, при наданні оцінки правочину на предмет відповідності.2 ст.44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" судом повинно бути оцінено вартість чистих активів товариства.
Таким чином, при вирішенні питання щодо перевищення вартості договору сумі, що перевищує 50% чистих активів ТОВ "ТЕМП-2000", дослідженню підлягають результати фінансової діяльності позивача станом на кінець передуючого даті від 23.11.2020 кварталу.
Однак, на підтвердження обставин того, що вартість договору перевищує 50 відсотків вартості чистих активів відповідачем не надано жодних належних доказів.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому суд зазначає, що обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
У відповідності до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідачем під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б підтверджували заявлені зустрічі позовні вимоги та свідчили про недійсність укладеного між сторонами договору у зв'язку з перевищенням вартості його предмету, 50 % вартості чистих активів товариства станом на дату його укладання.
У той же час, статтею 46 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" значний правочин, правочин із заінтересованістю, вчинений з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки товариства лише у разі подальшого схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення (ч.1).
Подальше схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки товариства з моменту вчинення цього правочину (ч.2).
До відносин щодо схвалення значного правочину застосовується також правило абзацу другого частини третьої статті 92 Цивільного кодексу України (ч.3).
Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Схвалення стороною правочину, вчиненого від її імені з перевищенням повноважень або без повноважень (стаття 241 ЦК України), має юридичне значення також для інших заінтересованих осіб, а сторона оспорюваного правочину, дії якої вказують на її волю зберегти дійсність правочину, не може надалі оспорювати правочин з підстав, про які вона знала або повинна була знати при виявленні цієї волі, що випливає із вказаної норми та засад добросовісності, на яких ґрунтується зобов'язання (частина третя статті 509 ЦК України). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 910/19179/17, від 23.01.2020 у справі №915/1734/18.
Зі змісту норми частини першої статті 241 ЦК України вбачається, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, здійснення чи прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 910/18812/17, від 08.07.2019 №910/19776/17.
При цьому, при оцінці обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 зі справи № 910/8794/16, від 23.01.2020 у справі №915/1734/18).
Як встановлено судом, на виконання умов оспрюваного договору, ТОВ "ТЕМП-2000" прийняло поставлений товар, що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними, та згідно із наявних у матеріалах справи виписок по рахунку позивач здійснювало оплати за поставлений згідно із оспорюваним Договором товар, що фактично свідчить про схвалення ТОВ "ТЕМП-2000" правочину у розумінні приписів статті 241 ЦК України.
Викладене, також спростовує твердження відповідача про те, що договір підлягає визнанню недійсним, оскільки ТОВ «ТЕМП - 2000» не підписувало Договір поставки №23/11-20 від 23.11.2020.
Будь-яких інших доказів, які б свідчили про не відповідність оспорюваного договору вимогам чинного законодавства на час його укладення суду надано не було.
Крім того, суд зазначає, що твердження відповідача, якими він обґрунтовує зустрічні позовні вимоги, а саме: «Договір укладений директором ТОВ «ТЕМП - 2000 з перевищенням повноважень» та «ТОВ «ТЕМП - 2000» не підписувало Договір», суперечать один одному та є взаємовиключними.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання Договору поставки №23/11-20 від 23.11.2020 недійсним та для задоволення зустрічних позовних вимог.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи викладене та виходячи з норми ст.692 ЦК України, строк виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленого товару є таким, що настав.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як свідчать матеріали справи, відповідач всупереч договору своє зобов'язання зі своєчасної оплати поставленого товару в повному обсязі не виконав, здійснивши часткову оплату в сумі 4 099 981,68 грн.
У зв'язку з викладеним у відповідача виникла заборгованість з оплати поставленого товару у розмірі 967 440,00 грн.
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що строк оплати вартості поставленого товару за договором, відповідно настав, а доказів повної оплати товару станом на день розгляду справи відповідачем не надано, позовні вимоги про стягнення заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню в розмірі 967 440,00 грн.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За перерахунком суду розмір пені становить 136 976,04 грн, у зв'язку із чим позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню на вказану суму.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши розрахунок 3% річних позивача, суд дійшов висновку про його вірність, а тому задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 28 424,92 грн.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі №905/600/18.
За перерахунком суду розмір інфляційних втрат становить 89 240,83 грн, у зв'язку із чим позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню на вказану суму.
Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, факт порушення відповідачем зобов'язань за Договором поставки № 23/11-20 від 23.11.2020 щодо оплати товару належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований. Відтак, суд дійшов висновку, що первісні позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Первісні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЛКОМП" задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМП - 2000" (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 29; код ЄДРПОУ 31111758) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЛКОМП" (49000, м. Дніпро, пр-т. Б. Хмельницького, 139; код ЄДРПОУ 41304190) основний борг у розмірі 967 440 (дев'ятсот шістдесят сім тисяч чотириста сорок) грн, пеню у розмірі 136 976 (сто тридцять шість тисяч дев'ятсот сімдесят шість) грн 04 грн, 3 % річних у розмірі 28 424 (двадцять вісім тисяч чотириста двадцять чотири) грн 92 коп, інфляційні втрати у розмірі 89 240 (вісімдесят дев'ять тисяч двісті сорок) грн 83 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 18 331 (вісімнадцять тисяч триста тридцять одна) грн 23 коп.
3. В задоволенні решти первісних позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
5. В задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМП - 2000" відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
СуддяМ.Є. Літвінова
Повний текст рішення складено та підписано 05.10.2022.