вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
06.10.2022м. ДніпроСправа № 904/2193/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мартін Трейд", с. Великий Кучурів Сторожинецького району Чернівецької області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Патріот", м. Дніпро
про стягнення 68 263,01 грн., -
Суддя Бажанова Ю.А.
Без виклику (повідомлення) учасників
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мартін Трейд" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Патріот" на свою користь 47 290,54 грн. основного боргу, 9 069,78 грн. пені, 10 639,68 грн. інфляційних втрат, 1 263,01 грн. 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії споживачу № 02/03-2 від 02.03.2021 в частині повної та своєчасної оплати спожитої електричної енергії у період з квітня 2021 року по квітень 2022 року. У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нараховані та заявлені до стягнення інфляційні втрати за період прострочення з 01.01.2022 по 30.06.2022 у сумі 10 639,68 грн., три відсотки річних за період прострочення з 01.01.2022 по 22.07.2022 у сумі 1 263,01 грн., а також пеня за період з 01.01.2022 по 22.07.2022 у сумі 9 069,78 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
15.08.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Патріот" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшов відзив на позов в якому просить ухвалити рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мартін Трейд" про стягнення заборгованості в сумі 68 263,01 грн. частково, та стягнути на користь позивача лише суму основного боргу в розмірі 47 290,54 грн., відмовивши в позові в частині стягнення інших сум. Відповідач зазначає, що з 2013 року готель "Патріот" припинив свою діяльність через нерентабельність, більшість номерів продані у приватну власність для проживання фізичних осіб, тому застосування до відповідача тарифу по сплаті за електроенергію з коефіцієнтом 40% вважає не зовсім справедливим. Відповідач зазначає, що з кінця лютого 2022 року ситуація з оплатою ускладнилась тим. що багато мешканців виїхало не здійснивши погашення свої боргів, в частину приміщення заселились тимчасово переміщені особи, які невзмозі сплачувати комунальні послуги, тому оплата спожитої електричної енергії повністю покладена на відповідача у справі.
Відповідач у відзиві на позов просить відмовити у стягненні пені, 3 % річних, інфляційних втрат та судового збору, посилаючись також на те, що повністю залежить від сплати плати фізичними особами (мешканцями), з яких у період дії воєнного стану існує заборона стягнення заборгованості з житлово-комунальних послуг.
Враховуючи, що справа №904/2193/22 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, господарський суд ухвалою від 08.09.2022 запропонував позивачу надати пояснення щодо відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю "Патріот".
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мартін Трейд" заперечень / пояснень щодо відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю "Патріот" до Господарського суду Дніпропетровської області не надало.
Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У зв'язку із запровадженням з 24.02.2022 воєнного стану, господарським судом застосовано принцип розумного строку тривалості провадження для надання можливості обом учасникам справи скористатись своїми процесуальними правами, що є необхідним заходом дотримання таких засад господарського судочинства як змагальність сторін та рівність учасників процесу під час розгляду даної справи. Наведене відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини, які згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами при розгляді справ як джерело права.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
02.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мартін Трейд" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Патріот" (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №02/03-2, відповідно до пункту 1.1 якого цей договір про постачання електричної енергії споживачу є договором, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії.
Умовами цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 147.03.2018 №312 на основі примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (пункт 1.2 договору).
Згідно з пунктом 2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Відповідно до пункту 3.1 договору початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в Комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору.
Споживач надає постачальнику всі необхідні відомості для здійснення постачання електричної енергії, шляхом заповнення заяви, що є додатком 1 до цього договору (пункут 3.2 договору).
Пунктом 3.4 договору передбачено, що договірні величини постачання електричної енергії споживачу визначаються в Плані-графіку постачання електричної енергії, який є додатком 3 до цього договору.
За змістом пункту 5.1 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.
Згідно з пунктом 5.2 договору спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об'єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії.
Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (пункт 5.5. договору).
Відповідно до пункту 5.6 договору розрахунки споживача за цим договором, здійснюються на рахунок постачальника зазначений у рахунку про оплату електричної енергії за цим договором. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на рахунок. Постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Рахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі, у разі його зміни.
Згідно з пунктом 5.7 договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, або протягом терміну/строку зазначеного у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку.
У відповідності до пункту 5.11 договору порядок звіряння фактичного обсягу спожитої електричної енергії на певну дату чи протягом відповідного періоду визначається відповідно до комерційної пропозиції, обраної споживачем.
Комерційна пропозиція, яка є додатком №2 до цього договору, має містити наступну інформацію:
1) ціну (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи);
2) спосіб оплати (необхідно обрати лише один з варіантів: попередня оплата, по факту, плановий платіж);
3) термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та строк його оплати;
4) визначення способу оплати послуг з розподілу;
5) розмір пені за порушення строку оплати або штраф;
6) розмір компенсації споживачу за недодержання постачальником якості надання комерційних послуг;
7) розмір штрафу за дострокове розірвання договору у випадках, не передбачених умовами договору;
8) термін дії договору та умови пролонгації;
9) дата та підпис споживача;
10) можливість надання пільг, субсидій.
Після прийняття споживачем комерційних пропозицій постачальника внесення змін до них можливе лише за згодою сторін або в порядку, встановленому чинним законодавством.
Пунктом 6.2 договору передбачено обов'язок споживача забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.
Цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту його підписання сторонами (пункт 13.1 договору).
Заявою до договору постачання електричної енергії споживачу (додаток № 1 до договору) погоджено здійснення постачання електричної енергії за наступними точками комерційного обліку відповідача - 62Z0225410567031.
У відповідності з додатком № 2 до договору "Комерційна пропозиція" остаточний розрахунок за електроенергію, спожиту в розрахунковому місяці, здійснюється до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем.
На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Мартін Трейд" у період з квітня 2021 року по квітень 2022 року передало Товариству з обмеженою відповідальністю "Патріот" електричну енергію на загальну суму 380 887,07 грн., що підтверджується копіями актів здачі-приймання виконаних робіт (товарної продукції): №2280 від 30.04.2021 на суму 21 799,76 грн., №2281 від 30.04.2021 на суму 4 081,27 грн., №3072 від 31.05.2021 на суму 14 745,53 грн., №3073 від 31.05.2021 на суму 3 642,14 грн., №4033 від 30.06.2021 на суму 13 793,40 грн., №4034 від 30.06.2021 на суму 2 702,87 грн., №4910 від 31.07.2021 на суму 13 946,96 грн., №4911 від 31.07.2021 на суму 2 714,86 грн., №517 від 31.01.2022 на суму 27 271,36 грн., №1137 від 28.02.2022 на суму 27 512,75 грн., №1545 від 31.03.2022 на суму 33 951,68 грн., №2258 від 30.04.2022 на суму 7 054,84 грн., №5797 від 31.08.2021 на суму 20 522,74 грн., №6555 від 30.09.2021 на суму 23 179,14 грн., №7297 від 31.10.2021 на суму 53 772,37 грн., №8008 від 30.11.2021 на суму 56 587,81 грн., №8473 від 31.12.2021 на суму 53 607,59 грн.
Акти здачі-приймання виконаних робіт (товарної продукції) було підписано сторонами за допомогою електронного цифрового підпису сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Патріот" здійснило часткову оплату спожитої електричної енергії у сумі 333 596,53 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мартін Трейд" направило Товариству з обмеженою відповідальністю "Патріот" претензію №29/04-10 від 29.04.2022 на суму 80 315,60 грн. з вимогою щодо сплати боргу.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мартін Трейд" посилається на несплату Товариством з обмеженою відповідальністю "Патріот" 47 290,54 грн. спожитої електричної енергії у період з квітня 2021 року по квітень 2022 року, що і стало причиною виникнення спору.
Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 47 290,54 грн. основного боргу, 9 069,78 грн. пені, 10 639,68 грн. інфляційних втрат, 1 263,01 грн. 3% річних.
Предметом доказування у справі є обставини укладання договору, факт поставки електричної енергії, строк оплати, строк дії договору, наявність прострочення оплати.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі статтею 714 Цивільного кодексу України та статті 275 Господарського кодексу України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Частиною 9 статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що особливості визначення кількості (обсягів), якості, строків, ціни та порядку розрахунків за договором постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Статтею 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Умови постачання електричної енергії, права та обов'язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу.
Пунктом 3 частини 1 статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
З урахуванням приписів умов договору про постачання електричної енергії споживачу №02/03-2 від 02.03.2021, умов комерційної пропозиції, строк оплати поставленої позивачем відповідачу електричної енергії за період з квітня 2021 року по квітень 2022 у сумі 47 290,54 грн. є таким, що настав.
Відповідач доказів оплати вартості електричної енергії у розмірі 47 290,54 грн. до суду не надав, доводи наведені позивачем в обґрунтування позову в цій частині не спростував.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).
У сфері господарювання, згідно з частиною 2 статті 217, частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до пункту 5.8 договору у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що визначається цим договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору.
Пунктом 9.1 договору узгоджено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.
Комерційною пропозицією визначено, що у разі порушення споживачем термінів оплати, встановлених сторонами, постачальник має право нарахувати споживачеві пеню за кожен день простроченого платежу, враховуючи день фактичної оплати, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу.
Позивачем нарахована та заявлена до стягнення за період з 01.01.2022 по 22.07.2022 пеня у сумі 9 069,78 грн. та 3% річних у сумі 1 263,01 грн., а також інфляційні втрати за період з 01.01.2022 по 30.06.2022 у сумі 10 639,68 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Патріот" доказів сплати нарахованих позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат до господарського суду не надало, у відзиві на позов просило у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у сумі 9 069,78 грн., 3% річних у сумі 1 263,01 грн., інфляційних втрат у сумі 10 639,68 грн. відмовити.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Патріот" зазначає, що з 2013 року готель "Патріот" припинив свою діяльність через нерентабельність, більшість номерів продані у приватну власність для проживання фізичних осіб, тому застосування до відповідача тарифу по сплаті за електроенергію з коефіцієнтом 40% вважає не зовсім справедливим; з кінця лютого 2022 року ситуація з оплатою ускладнилась тим. що багато мешканців виїхало не здійснивши погашення свої боргів, в частину приміщення заселились тимчасово переміщені особи, які невзмозі сплачувати комунальні послуги, тому оплата спожитої електричної енергії повністю покладена на відповідача у справі; посилається також на те, що повністю залежить від сплати плати фізичними особами (мешканцями), з яких у період дії воєнного стану існує заборона стягнення заборгованості з житлово-комунальних послуг.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Таким чином, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи тощо.
Разом з тим, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та засадах господарського судочинства, визначених статтею 2 Господарського процесуального кодексу України.
Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідач у відзиві на позов просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у сумі 9 069,78 грн., 3% річних у сумі 1 263,01 грн., інфляційних втрат у сумі 10 639,68 грн., тобто фактично просить зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій, однак доказів на підтвердження заявленого клопотання до відзиву подано не було.
При цьому господарський суд враховує, що спірний договір укладено сторонами у 2021 році, тобто після того, як за доводами відповідача, призупинив роботу готель "Патріот" (за твердженням відповідача з 2013 року), тому є необґрунтованими доводи відповідача стосовно строків оплати та тарифу, встановлених спірним договором.
Також до відзиву на позов не надано жодного доказу щодо відчуження частини готелю, укладення з мешканцями договір щодо сплати послуг, в тому числі спожитої електричної енергії, використання частини готелю для розміщення тимчасово переміщених осіб.
Господарський суд відхиляє як такі, що не підтверджені належними та допустимими доказами посилання відповідача на те, що він повністю залежить від сплати плати фізичними особами (мешканцями).
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин є правомірними та підлягають задоволення позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 68 263.01 грн. (47 290,54 грн. основного боргу, 9 069,78 грн. пені, 10 639,68 грн. інфляційних втрат, 1 263,01 грн. 3% річних).
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
У позовній заяві, позивач просить стягнути з відповідача на його користь 6 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність).
Згідно зі статтею 30 цього Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, при визначенні суми відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Окрім цього, суд має також враховувати: складність справи та складність виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Враховуючи вищевикладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Така правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.
На підтвердження надання правничої допомоги до позову надано: копію договору №161/22 про надання правової допомоги від 19.07.2022, копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4704 від 25.10.2011, копію витягу з Єдиного реєстру адвокатів України від 02.07.2019, ордер на надання правової допомоги серії АА №1218768 від 23.07.2022.
Договір №161/22 про надання правової допомоги від 19.07.2022 укладено між адвокатом Поліщуком Павлом Ярославовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мартін Трейд" (клієнт).
Відповідно до пунктів 1.1.-1.2 договору адвокат зобов'язується надавати клієнту правову допомогу щодо захисту прав та інтересів останнього в господарській справі щодо стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Патріот" на користь клієнта за договором про постачання електричної енергії споживачу.
Правова допомога полягає в: зборі та правовому аналізі інформації, документів та матеріалів, що стосуються справи клієнта; проведенні розрахунків до позовної заяви по справі клієнта; складанні, підписанні та подачі від імені клієнта необхідних процесуальних документів, клопотань, скарг, претензій та позовних заяв тощо; виконанні окремих доручень клієнта, що стосуються справ; представництві клієнта в Господарському суді з усіх питань, що стосуються ведення його справи.
Згідно із пунктом 3.1 договору за надання правової допомога клієнт сплачує адвокату гонорар (винагороду). Розмір гонорару (винагороди) встановлюється в розмірі 6 000 грн. з розрахунку 2 000 грн. за одну годину роботи адвоката.
Відповідно до пункту 3.2 договору розмір гонорару складається з наступних сум: збір, перевірка, належне засвідчення копій письмових та електронних доказів по справі клієнта 1 год. = 2 000,00 грн; складання позовної заяви, направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу, подача позовної заяви до господарського суду 1,5 год. = 3 000 грн, здійснення розрахунків до позовної заяви 0,5 год. = 1 000,00 грн., всього 3 год. 6 000,00 грн.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц).
Надані докази в їх сукупності підтверджують надання відповідачу його адвокатом послуг професійної правничої допомоги при розгляді цієї справи у заявленому обсязі на загальну суму 6 000 грн.
Частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання заявником вимог частини 4 вказаної статті щодо співмірності розміру заявлених до відшкодування витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням сторони. Суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Вказана правова позиція викладена в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.
Відповідач клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не подав.
За таких обставин господарський суд дійшов до висновку про покладення на відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн. та стягнення з відповідача на користь позивача 6 000,00 грн. витрат позивача на правову допомогу.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мартін Трейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Патріот" про стягнення 68 263,01 грн. задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Патріот" (49087, м. Дніпро, вул. Червонопартизанська, 1, ідентифікаційний код 20297798) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мартін Трейд" (59052, Чернівецька область, Сторожинецький район, с. Великий Кучугурів, вул. Головна, 76, корп. М, ідентифікаційний код 40042088) 47 290,54 грн. основного боргу, 9 069,78 грн. пені, 10 639,68 грн. інфляційних втрат, 1 263,01 грн. 3% річних, 6 000.00 грн. витрат на правничу допомогу, 2 481.00 грн. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 06.10.2022
Суддя Ю.А. Бажанова